Розділ 2 облік витрат та калькулювання собівартості продукції (на матеріалах тзов вкф “ковель”)
Загальна характеристика об’єкта дослідження
Літочислення Ковельської швейної фабрики починається відразу після війни у 1945 року. На перших порах це була маленька кустарна майстерня, в який працювало лише 13 чоловік, обладнання – домашні швейні машини, асортимент виготовлених виробів складали: сорочки чоловічі і хлопчачі різних видів, плаття жіночі і дівчачі бавовняні і нижня білизна. Моделі для пошиття розробляли самі закрійники.
У відповідності з рішенням Уряду про розвиток промисловості в західних областях України, в 1949 році Волинським облвиконкомом була прийнята постанова про організацію в області трьох швейних фабрик в містах: Луцьку, Ковелі і Володимир-Волинську.
1949 рік – створення Ковельської швейної фабрики №3. В цей час чисельність працюючих склала 90 чоловік. Молоде підприємство займало тоді 220 м.кв. Тому для покращення умов праці, збільшення випуску продукції було вирішено відбудувати напівзруйновану сусідню будівлю синагоги. В 1950 році виробництво було розміщено в реконструйованому двох поверховому приміщенні з загальною площею 1100 м.кв. Чисельність працюючих складала 300 чоловік.
В 1956 році було добудоване одне крило до основної споруди, де вперше на Волині були установлені двохрядні однострічкові конвеєри. Це був перший крок впровадження на фабриці технічного прогресу, що дало ріст продуктивності праці в 1,5 рази. Запуск проводився у святковій урочистій обстановці. З 1956 року фабрика стала пошивати шерстяні чоловічі і хлопчачі пальто і напівпальто.
За роки існування фабрика пройшла складний, але славний шлях становлення і росту. В жовтні 1956 року була здана в експлуатацію нова двоповерхова прибудова до основного корпусу, в якій розмістився новий швейний цех на 67 робочих місць, і цех підготовки, після чого потужність фабрики виросла на 30%.
Нині це високо розвинуте механізоване підприємство, де випускають сучасні моделі різноманітного чоловічого і жіночого одягу. Продукція підприємства відома не тільки за межами району, області, але й країни.
Костюми чоловічі для працюючих в рибному господарстві відправляються в Одесу, Крим, Ленінград, Калінінград, Волгоград, Астрахань, Воронеж, Петропавловськ-Камчатський, Хабаровськ, Владивосток, країни північного Кавказу, Грузію, Литву, Естонію, Молдову. Решта продукції відправляється в усі області України.
Адміністрація і профспілковий комітет створюють всі необхідні умови виробничого, житлово-побутового характеру. Фабрика мала і свій дитячий садок на 140 місця і 200 місць на дольовій участі в міських дитячих закладах.
В ІХ п’ятирічці було збудовано двоповерховий корпус, де розмістився клуб на 360 посадочних місць і фабрикоуправління, побудовано склад фурнітури площею 512 м.кв.
На фабриці працює медпункт, який забезпечений необхідною апаратурою і де надають медичну допомогу терапевт, стоматолог. На озері Пісочному побудовано для працівників база відпочинку на 20 місць. В 1985 році здано в експлуатацію малосімейний гуртожиток по вул. 40 років Перемоги, де отримали житлову площу 30 сімей і 90 молодих робітників. Працює на фабриці своя бібліотека з книжковим фондом більше 7000 примірників.
В 1991 році кількість працюючих на фабриці становить 963 чоловіка, з них інженерно-технічних працівників і службовців 65 чоловік.
В 1994 році шляхом викупу підприємство перейшло в колективну власність. Кількість учасників на момент викупу становило 1431 чоловік.
Ковельська швейна фабрика з 1994 року називається: Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо комерційна фірма "Ковель"». В березні ВКФ "Ковель" передала дитячий садок міськвиконкому в міськвно.
Підприємство з 1994 року розпочало зовнішньо-економічну діяльність і працює на давальницькій сировині з такими фірмами: «Конфетті Індустрі Бартеллє» - Голландія 1994-1995рр., «Лако індустрі Гонг-Конг ЛТД» - Швейцарія 1995-1996рр., Компанія «Ессалі», м. Льевен – Франція 1997-1999рр., фірма «ЛЛС Перчасінг Корпорейн» - Америка 1998р., фірма «Кемпер ГМбх» - Німеччина 1998р., фірма «Руко» - Франція 1999р.
Кількість працюючих на сьогодні становить 693 чоловік. Спискова чисельність на сьогодні складає 820 чоловік.
Згідно з Наказом «Про облікову політику» головний бухгалтер здійснює ведення бухгалтерського згідно з принципами і методами, передбаченими Національними положеннями бухгалтерського обліку. Підприємство застосовує План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій з урахуванням положень «Інструкції щодо застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99р.» №291, починаючи з 1 січня 2004року.
Аналітичний облік руху товарно-матеріальних цінностей організовується:
у бухгалтерії – у відомостях обліку залишків матеріалів у кількісно-сумарному вираженні;
на складах – у картках складського обліку в кількісному вираженні.
Порядок ведення бухгалтерського обліку окремих господарських операцій здійснюється:
оцінка запасів, матеріалів, сировини, палива, комплектуючих виробів і напівфабрикатів здійснюється при відпуску у виробництво чи іншому вибутті за ідентифікованою собівартістю;
оцінка запасів, купованих товарів для роздрібної торгівлі – за цінами продажу;
норма амортизації на основні засоби за податковим методом.
Матеріальні активи з терміном корисного використання понад 1 рік, вартістю менше 1000грн. вважаються малоцінними необоротними матеріальними активами; нарахування амортизації по таких активах здійснюються при відпуску їх в експлуатацію за нормою амортизації 50%; незалежно від терміну експлуатації та вартості включаються до складу оборотних малоцінних та відображаються на рахунках класу 2 «Запаси» інструменти, господарський інвентар, спеціальне оснащення, спеціальний одяг.
Встановлено попередільний метод обліку витрат на виробництво і калькулювання фактичної собівартості продукції.
На рахунку 23 «Виробництво» ведуться слідуючі субрахунки: 231 «Основне виробництво», 232 «Допоміжне виробництво».
Звітним періодом цієї курсової роботи є 2005, 2006, 2007, 2008 роки.
Так, як ВКФ "Ковель" є достатньо великим підприємством, воно має певну структуру управління і структуру розміщення підрозділів.
Головною посадою на ВКФ "Ковель" є директор (додаток А), якому підпорядковується бухгалтерія, планово-економічний відділ, відділ кадрів, відділ головного механіка, відділ постачання і збуту, відділ технічного контролю, інженер по охороні праці, замісник директора по виробництву, якому, в свою чергу, підпорядковуються експериментальна дільниця, розкрійно-підготовча дільниця, пошив очна дільниця.
В структурі підприємства виділяють 4 головні підрозділи: основне виробництво, допоміжне господарство неосновна діяльність, обслуговуюче господарство (додаток Б). Основне виробництво поділяється на розкрійно-підготовчу дільницю, експериментальну дільницю, пошивочну дільницю. Допоміжне господарство поділяється на котельню, ремонтно-механічну майстерню, ремонтно-будівельну дільницю. Неосновна діяльність включає в себе їдальню, гуртожиток, магазин, базу відпочинку, клуб. Обслуговуюче господарство включає склад готової продукції, склад споживчих матеріалів, склад фурнітури, склад допоміжних матеріалів.
Процес виробництва починається з того, що зі складу основних матеріалів сировина і матеріали на основі «Лімітно-забірних карток» направляється в розкрійно-підготовчу дільницю, з розкрійно-підготовчої дільниці направляється в експериментальну дільницю, де проводиться моделювання майбутнього одягу. З експериментальної дільниці напівфабрикати передають у пошивочну дільницю, куди паралельно зі складу допоміжних матеріалів і складу фурнітури переміщуються допоміжні матеріали і комплектуючі вироби. З пошивочної дільниці на основі «Акту здачі-приймання виконаних робіт» готові вироби транспортують до складу готової продукції. Зі складу готової продукції, продукція на основі «Накладних на відпуск товарно-матеріальних цінностей» реалізується покупцям (схема 1.1).
Схема 1.1 Процес виробництва
Відходи з виробництва на основі «Акту оприбуткування лишків» повертаються на склади. Частина готової продукції на основі «Накладної на внутрішнє переміщення» постачається у магазин ТзОВ ВКФ "Ковель".
Номенклатура продукції є дуже різноманітною і включає понад 70 видів продукції. Дослідження в даному курсовому проекті проводиться по шістьох видах продукції: брюки, жакети «Вораж», спідниці, костюми людські Е-133А-89, рукавиці 1134-86, жакети людські 06146.
Облік матеріальних витрат
До матеріальних витрат відносять: сировину й основні матеріали; купівельні напівфабрикати і комплектуючі вироби; паливо і енергія; запасні частини і інші матеріали.
Облік матеріальних витрат ведеться в розділі наступних статей калькуляції: «Сировина і матеріали», «Купівельні комплектуючі вироби, напівфабрикати, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств», «Паливо і енергія на технологічні цілі», «Зворотні відходи». Витрати які обліковуються за цими статтями відносять до прямих.
Попередній контроль витрачання матеріалів здійснюється шляхом розробки прогресивних, технічно обґрунтованих норм витрат, встановлення ліміту відпуску матеріалів у виробництво, застосування лімітно-забірних карток для документування відпуску матеріалів в межах норм, вимог або інших документів при заміні матеріалів.
Відпуск матеріалів зі складу в цех не вважається їх остаточним витрачанням, а розглядається як внутрішнє переміщення. Для цього необхідно здійснювати підсумковий контроль, який полягає у порівнянні фактичних витрат матеріалів з витратами за нормою на фактично випущену продукцію.
Оцінка запасів, матеріалів, сировини, палива, комплектуючих виробів і напівфабрикатів при відпуску у виробництво здійснюється за ідентифікованою собівартістю.
Надходження матеріалів на ТзОВ ВКФ "Ковель" оформляється прибутковими накладними. Відпуск матеріалів із складів в цех здійснюється на основі лімітно-забірних карток і накладних на внутрішнє переміщення. Залишок невитрачених матеріалів повертається на основі Акту оприбуткування лишків.
Облік витрат на оплату праці та соціальне страхування
Витрати підприємства на робочу силу включаються витрати на оплату праці виробничих робітників та суму обов’язкових відрахувань на соціальні заходи.
Витрати на робочу силу включають:
витрати на оплату праці робітників, безпосередньо зайнятих у процесі виробництва продукції. Сюди відносять оплату робіт за відрядними розцінками, а також роботи, що оплачуються погодинно;
стимулюючі виплати – надбавки за якість роботи та високу майстерність, стаж роботи, винагороди за вислугу років, тощо;
непродуктивні виплати – оплата простоїв, оплата за невідпрацьований час, оплата за брак, не з вини працівника, доплати за роботи у нічний час, понаднормові роботи, тощо.
інші види витрат – витрати з нормування та планування чисельності персоналу і праці, витрати, пов’язані з навчанням перенавчанням, витрати на оплату праці допоміжних виробництв, підготовкою та обслуговуванням робочих місць, що включаються до складу загально виробничих витрат, витрати на оплату праці працівників, зайнятих управлінням виробничих підрозділів, витрати на оплату праці спеціалістів і керівників, зайнятих управлінням підприємством.
Для обліку витрат на оплату праці виробничих робітників призначені статті калькуляції «Основна заробітна плата» та «Додаткова заробітна плата».
До складу статті витрат калькуляції «Відрахування на соціальні заходи» включаються: відрахування на пенсійне забезпечення, відрахування на соціальне страхування, страхові внески на випадок безробіття, витрати на індивідуальне страхування персоналу підприємства, витрати на відрахування та інші соціальні заходи.
Відхилення від норм по заробітній платі виявляються, головним чином, методом документування. Заробітна плата понад встановлені норми нараховується на підставі окремих документів: нарядів на додаткові роботи, актів про брак, листки обліку простоїв, листки на доплати понад норми.
Відповідно до первинних документів, розрахунків і діючої на підприємстві номенклатури складають оперативні зведення відхилень від норм за причинами і винуватцями.
Для відображення витрат на оплату праці і відрахувань призначені рахунки 66 «Розрахунки з оплати праці» та 65 «Розрахунки за страхуванням», по кредиту яких відображається нарахування – за дебетом рахунку 23, а по дебету виплата.
Згідно Наказу «Про облікову політику» на ТзОВ ВКФ "Ковель" затверджена така система оплати праці:
за штатним розпорядком по окладах – для інженерно-технічних працівників і службовців; по окладах і годинних тарифних ставках – робітникам інших професій;
за відрядними розцінками – для робітників основного виробництва – пошивочні і розкрійні цехи.
Резервування коштів та забезпечення оплат відпусток, додаткове пенсійне забезпечення гарантійних зобов’язань, інших виплат і платежів не переводиться.
Облік амортизаційних, загальновиробничих витрат та інших витрат
Облік амортизаційних витрат ведеться на рахунку 13 «Знос необоротних активів» на якому відображаються суми амортизації необоротних активів виробничого та невиробничого призначення.
Згідно Наказу «Про облікову політику підприємства» на ТзОВ ВКФ "Ковель" нарахування амортизації на основні засоби здійснюється за податковим методом. Норми амортизації за ставками, передбаченими ст. 8.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» встановлюються відповідно до цього закону. Термін використання нематеріальних активів визначається по кожному об’єкту окремо в момент його зарахування на баланс, виходячи з: терміну корисного використання подібних активів; передбачуваного морального зносу; правових чи інших подібних обмежень щодо строків його використання та інших факторів. Амортизація нематеріальних активів здійснюється прямолінійним методом. Нарахування амортизації МШП та МНМА, строк корисного використання яких менше 1 року здійснюється при відпуску їх в експлуатацію за нормою амортизації 50% незалежно від терміну експлуатації.
До складу необоротних активів на включаються: будівлі і споруди, машини та обладнання, інше обладнання, обладнання для волого-теплової обробки, петельний автомат, плоско шовна швейна машина, прес, розкрійні машини, силове обладнання, швейно-силові машини, транспортні засоби, інструменти, прилади, інвентар, обчислювальна техніка.
До нематеріальних активів відносять: 1С: Підприємство 7.7, 1С: Підприємство 7.7 «Зарплата і кадри», програмний продукт «PST Брокер».
До складу загальновиробничих витрат включають:
витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, відрахування на соціальні заходи й медичне страхування апарату управління цехами, витрати на оплату службових відряджень);
амортизація основних засобів загальновиробничого призначення;
амортизація нематеріальних активів загальновиробничого призначення;
витрати на утримання, ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів;
витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень;
витрати на обслуговування виробничого процесу;
витрати на охорону праці, техніку безпеки і охорону навколишнього середовища;
інші витрати (втрати від браку, оплата простоїв).
Облік загальновиробничих витрат ведеться на рахунку 91 «Загальновиробничі витрати». Ці витрати на підприємстві розподіляються на прямі і змінні. По дебету рахунку 91 «Загальновиробничі витрати» відображається сума визнаних витрат, по кредиту – щомісячне, за відповідним розподілом, списання на рахунку 23 «Виробництво» та 90 «Собівартість реалізації».
Облік інших витрат ведеться на рахунку 97 «Інші витрати». По дебету відображається виникнення нарахування, по кредиту – списання на рахунок 79 «Фінансові результати».
Метод обліку втрат та калькулювання собівартості продукції
Згідно Наказу «Про облікову політику» на ТзОВ ВКФ "Ковель" встановлено попередільний метод обліку витрат на виробництво і калькулювання фактичної собівартості продукції.
Суть попередільного методу полягає в тому, що продукція виготовляється внаслідок послідовних процесів, кожен з яких складає окремий самостійний переділ.
Всі прямі витрати відображаються в поточному обліку не за видами продукції, що виготовляється, а за переділами виробництва. У зв’язку з тим, що у виробництві процес створення готової продукції складається з кількох послідовно закінчених переділів, виникає необхідність визначення собівартості не тільки готового продукту, а й напівфабрикатів.
Виробничі витрати обліковуються у кожному переділі, включаючи собівартість напівфабрикатів, виготовлених у попередньому переділі. У зв’язку з цим калькулюють фактичну собівартість напівфабрикатів кожного переділу.
Для підприємства цей метод обліку витрат та калькулювання собівартості продукції є найбільш підходящим, так як продукція проходить через розкрійно-підготовчу дільницю, експериментальну дільницю, пошивочну дільницю. І на кожній дільниці піддається різним технологічним операціям. Тому, на мою думку, на ВКФ "Ковель" не потрібно використовувати інший метод (додаток В).
Облік і контроль за центрами відповідальності
На підприємстві виділяють центр витрат, центр доходу, центр прибутку.
До центру витрат відносять розкрійно-підготовчу дільницю, експериментальну дільницю, пошивочну дільницю. До центру доходу відносять склад готової продукції, склад основних матеріалів, склад фурнітури, склад допоміжних матеріалів. До центру прибутку відносять відділ постачання і збуту.
Діяльність центру витрат оцінюється на основі бюджетних та фактичних даних про рівень витрат. В кінці звітного періоду керівник центру складає Звіт про виконання бюджету, що включає: контрольовані бюджетні дані, фактичні дані, відхилення, причини та винуватців відхилень.
Для центру доходу складають бюджет доходів, який включає лише контрольовані доходи керівника відповідного центру.
Основним документом у центрі прибутку виступає «Звіт про прибутки і збитки», який включає: дохід від реалізації продукції, собівартість реалізованої продукції, валовий прибуток.
Дохід від реалізації продукції включає як реалізацію зовнішнім покупцям так і внутрішнім споживачам. Внутрішніми споживачами є наші центри відповідальності. Реалізація за такими центрами здійснюється по трансфертних цінах.
На вибір методу ціноутворення впливають:
повноваження центру відповідальності;
інформація щодо ринкових цін на відповідні вироби;
ступінь децентралізації управління.
На підприємстві використовується метод витрати «плюс», при якому трансфертна ціна визначається на основі реальної виробничої собівартості продукції і відповідної націнки (таблиця 2. ).
У центрі витрат трансфертна ціна для центру доходу визначається:
124120,84 × 1,3 = 125734,41 грн.
У центрі доходу трансфертна ціна для центру прибутку визначається:
125734,41 × 1,1 = 127117,48 грн.
У центрі прибутку трансфертна ціна для реалізації зовнішнім споживачам визначається:
127117,48 × 5 = 133473,35 грн.
На підприємстві в процесі документообігу і для подальшого складання звітності ведуть багато видів документів.
Для обліку матеріальних витрат на ТзОВ ВКФ "Ковель" ведуть прибуткові накладні, видаткові накладні, накладні на внутрішнє переміщення, Журнали ордери і Відомості по рахунку 201, Оборотно-сальдові відомості по рахунку 201 (Додатки ).
Для обліку витрат на оплату праці та соціальне страхування на ТзОВ ВКФ "Ковель" ведуться Журнал ордер, Відомості по рахунку 661 та Зведена відомість нарахувань, утримань (Додатки ).
Для обліку амортизаційних, загально виробничих та інших витрат на підприємстві ведеться рахунок «Місця зберігання 91» – по загальновиробничих витратах, рахунок «Місця зберігання 92» – по адміністративних витратах. При списанні складається Акт на використання, в якому зазначають перелік одиниць, що списуються, документ на основі якого списують, рахунок, на якому ці одиниці числилися, суму, підписи членів комісії (Додатки ). Для обліку амортизаційних відрахувань складається Відомість нарахування амортизації (Додаток ).
Для обліку витрат та калькулювання собівартості продукції на підприємстві ведеться Технологічна схема розподілу праці на виготовлення, Акт здачі-приймання виконаних робіт, Остаточна калькуляція вартості виробництва продукції, Журнал ордер і Відомості по рахунку 361, Оборотно-сальдова відомість по рахунку 26 (Додаток ).