Класифікація підземних вод

Багато дослідників намагалось створити докладну класифікацію підгрунтових вод. Однак через неможливість об’єднати всі характеристики в одну класифікацію підземні води поділяють за окремими ознаками:

За літологічним складом породи:

- води піщаників;

- води вапняків;

- води торфовищ.

За гідравлічними властивостями:

- безнапірні;

- напірні.

За ступенем мінералізації:

- прісні;

- солонуваті 1-3 г/л;

- солоні 3-35 г/л;

- розсоли більше 35 г/л.

За температурою (від глибини залягання):

- холодні 0-20⁰ С

- субтермальні 20-37⁰С

- термальні 37-100⁰С _{дуже гарячі вище 42} ^{гарячі 37-42}

- перегріті 100-374⁰С

Вода при t понад 374⁰С знаходиться у надкритичному стані (вибухова речовина). Температура має істотне значення при використанні води для пиття і зрошення. Добре заспокоює спрагу і діє освіжаюче вода, що має температуру 8-12⁰. При використанні ПВ для зрошення слід дати їй нагрітися.

За умовами залягання

Рис. 1 Схема залягання водоносних горизонтів:

1— область живлення; 2 — водотривкі шари; 3 — водоносні горизонти;

4 — міжпластові напірні води ; 5 — між пластові ненапірні води ;

6 —грунтові води; 7 — верховодка; .8—колодязі.

В зоні аерації (безнапірні підземні води) зона аерації – характеризується тісним зв’язком з атмосферою, через неї просочуються атмосферні опади

Верховодка – шар гравітаційної води, що розміщується в зоні аерації і має обмежене поширення (найближче до земної поверхні). Потужність верховодки незначна, звичайно не більше 1-2 м. Залягає верховодка на невеликих прошарках і лінзах мало проникних або непроникних порід, наприклад суглинків моренного та ілювіального походження).

Для верховодки характерні сезонні коливання рівня залежно від кількості атмосферних опадів, випаровування та інших факторів. У посушливий період верховодка часто зникає, а взимку нерідко промерзає. За хімічним складом води верховодки звичайно мало мінералізовані, але часто бувають забруднені.

Значення верховодки. Незначні запаси та легка забруднюваність роблять неможливим використання її для постійного водопостачання значних об’єктів. Як правило ці води використовують для водопостачання окремих господарств у сільській місцевості.

Верховодка розміщується близько до поверхні землі, тому є причиною пере зволоження ґрунтів.

Рис. 2 Схема залягання верхо­водки:

1-водотривке ложе; 2 — рівень ґрунтових вод; 3 — лінза моренних глин: 4 — шар верховодки.

Підгрунтові води – це постійний в часі і значний за площею поширення горизонт (шар) гравітаційної води, що залягає на першому від поверхні водотриві. Вони звичайно безнапірні, але місцями, при заляганні під шаром відносно непроникних порід, можуть мати місцевий напір.

Глибина залягання підгрунтових вод може бути різною: від часток метра до кількох десятків метрів іноді ж вони можуть виступати на поверхню землі, спричиняючи заболочення території.

Значення підґрунтової води. Підгрунтові води залягають близько до поверхні, тому вони доступні для використання. Найбільш поширена експлуатація їх неглибокими колодязями в сільських місцевостях. Але в той же час ці води легко забруднюються внаслідок просочування поверхневих вод. Вода в криницях забруднена нітратами – “Україна ходить під себе”

Підгрунтові води нерідко викликають надмірне зволоження кореневмісного шару ґрунтів. Причина цього близьке залягання їх до поверхні землі. Часом підгрунтові води ускладнюють і здорожують будівельні роботи.

Міжпластові ненапірні підземні води за умовами залягання характеризуються наявністю суцільного водотривкого перекриття водоносного горизонту і вільною поверхнею. В природі зустрічаються досить рідко і найчастіше поширені в нижній частині потужних піщаних пластів. За умовами динаміки міжпластові ненапірні ПВ подібні до ґрунтових вод, проте режим їх стійкіший. Водотривке перекриття забезпечує їх захист від забруднення та впливу атмосферних опадів