Історія розвитку за часів незалежності України.

Слiд вiдзначити вагомий внесок у розвиток фiнансово

го контролю вчених, якi у 90х роках дослiджували тiєю чи iн

шою мiрою окремi питання згаданої проблеми. У цей перiод бу

ло захищено чимало кандидатських дисертацiй як юристами, так

i економiстами, написано багато статей як українськими вчени

ми, так i представниками iнших держав. Зокрема проблемами

фiнансового контролю переймаються такi науковцi: М. Ф. Ба

зась, М. Т. Бiлуха, О. М. Козирiн, Е. О. Кочерiн, Н. Д. Погосян,

Л. К. Царьова, С. О. Шохiн, О. А. Ялбулганов. Серед дослiджень

українських вчених, якi аналiзують питання фiнансового конт

ролю, необхiдно видiлити дисертацiйне дослiдження I. П. Усти

нової («Правовий статус органiв фiнансового контролю в си

стемi органiв державної виконавчої влади в Українi», 1997), ме

тою якого було проведення комплексного теоретичного аналiзу

суспiльних та правових вiдносин, пов’язаних з правовим регу

люванням та повноваженнями органiв виконавчої, законодавчої

та судової влади у здiйсненнi фiнансового контролю в Українi,

а предметом виступали вiдносини, урегульованi нормами пра

ва, що виникають в процесi здiйснення фiнансового контролю

органами виконавчої влади держави мiж собою, мiж мiнiстерствами i вiдомствами, а також правовий статус органiв — суб’єктiв

фiнансового контролю, його види. Розглядаючи юридичне по

няття фiнансового контролю, I. П. Устинова зазначила, що це

багатопланове поняття, яке охоплює такi аспекти: юридичний

Iнститут та процесуальна форма правової дiяльностi держави;

елемент у механiзмi управлiння економiкою; засiб охорони норм

фiнансового права; дiяльнiсть компетентних органiв та недер

жавних установ.

Протягом останнiх рокiв проблемам фiнансового контролю

присвячуються роботи росiйських вчених, якi проводять дослi

дження, використовуючи нацiональне законодавство. Яскравим

прикладом такого дослiдження є працi О. Ю. Грачoвої («Проб

лемы правового регулирования государственного финансового

контроля». — Москва, 2000), присвяченi комплексному дослi

дженню державного фiнансового контролю як економiчної i пра

вової категорiї, його ролi у боротьбi з економiчними правопору

шеннями i злочинами в умовах формування ринку в Росiйськiй

Федерацiї.

З моменту проголошення незалежностi в Українi розвива

ються та спiвiснують як державний фiнансовий контроль, так i

незалежний аудит. I як зазначалося, розвивається державний

аудит як специфiчна, своєрiдна форма фiнансового контролю.

У цей час можна видiлити декiлька етапiв розвитку незалеж

ного фiнансового контролю. Перший ета

п — з 1993 р. — розпо

чався iз прийняття у 1993 р. Закону України «Про аудиторську

дiяльнiсть», чим нормативно врегульовано порядок органiзацiї

та здiйснення аудиту, встановлено вимоги до суб’єктiв аудитор

ської дiяльностi, порядок проведення аудиту та надання iнших

аудиторських послуг. Далi почалася розробка iнших норматив

ноправових актiв, зокрема нормативiв аудиту. Так, рiшенням

Аудиторської палати України вiд 18.12.1998 р., було затвердже

но 32 нацiональнi нормативи аудиту, що визначають вимоги до

аудиту, його мету, принципи договiрних вiдносин iз замовника

ми, особливостi планування, iнформацiйного та методичного за

безпечення перевiрок, методики збирання та формулювання до

казiв, порядок складання аудиторських висновкiв та звiтiв, до

тримання спецiальних умов проведення аудиту. У квiтнi 2003 р.

Аудиторська палата України своїм рiшенням затвердила Стан

дарти аудиту та етики Мiжнародної федерацiї бухгалтерiв (мiж

народнi стандарти аудиту), якi пiдлягають обов’язковому застосуванню суб’єктами аудиторської дiяльностi в Українi. На вiдмi

ну вiд чiткого правового врегулювання аудиту як недержавного

фiнансового контролю, єдиного нормативного акта, який би вре

гульовував питання органiзацiї державного фiнансового конт

ролю, на сьогоднi не iснує, чим i ускладнюється процес його здiйс

нення.

Поштовхом до розвитку державного аудиту та державного

фiнансового аудиту як рiзновиду державного фiнансового кон

тролю стало прийняття у 2001 р. Бюджетного кодексу України,

який мiстить спецiальну статтю щодо здiйснення аудиту певни

ми державними органами.

Стосовно етапiв розвитку державного фiнансового конт

ролю, то деякi науковцi видiляють два етапи: етап становлення

(1990— 2000) (формуються базовi умови для створення систе

ми державного фiнансового контролю та мережi контролюючих

органiв, досягнуто законодавчого та конституцiйного закрiплен

ня ключових гарантiй їх дiяльностi, започатковано законодавче

обмеження контрольних повноважень щодо контролю пiдпри

ємницької дiяльностi, органiзовано кадрове, iнформацiйне, ме

тодичне та iнше забезпечення контрольної системи; етап опти

мiзацiї та вдосконалення (початок 2001) — поглиблене дослi

дження органiзацiї системи державного фiнансового контролю

i правове закрiплення її складових з врахуванням досвiду зару

бiжних країн, удосконалення взаємодiї контролюючих органiв,

створення правових гарантiй ефективностi державного фiнан

сового контролю та обмеження неправомiрного втручання дер

жави у господарську дiяльнiсть

1

.

Вважаємо, що в iсторiї становлення i розвитку державно

го фiнансового контролю можна видiлити наступнi етапи. Пер

ший — з моменту проголошення незалежностi України i до прий

няття нової Конституцiї, тобто до 1996 р. У цей перiод в країнi

було створено та законодавчо визначено правовий статус пев

них суб’єктiв фiнансового контролю, зокрема: державної конт

рольноревiзiйної та державної податкової служб, Державного

казначейства України, служби банкiвського нагляду Нацiональ

ного банку України, Аудиторського комiтету, контрольної служби адмiнiстрацiї Президента, Державної митної служби, Держав

ної комiсiї з цiнних паперiв i фондового ринку, Рахункової па

лати та iн. Конституцiєю України визначено правовий статус

вiдповiдних державних органiв, що надiленi контрольними пов

новаженнями, в тому числi i Рахункової палати як спецiального

контрольного органу. Нормативнi акти, на пiдставi яких дiяли

зазначенi суб’єкти, не повною мiрою та не зовсiм чiтко визнача

ли їх завдання та функцiї, мiсце в загальнiй системi фiнансового

контролю, що не сприяло ефективностi самого контролю, його

координацiї та взаємодiї контролюючих суб’єктiв. Тобто у цей

перiод ще не iснувало комплексної системи державного фiнан

сового контролю.

Другий ета

п — з 1996 р. до 2006 р. — характеризується ви

вченням та запозиченням зарубiжного досвiду та прийняттям на

основi вiдповiдних мiжнародних документiв нормативнопра

вових актiв щодо розвитку фiнансового контролю в Українi, впо

рядкуванням взаємодiї контролюючих суб’єктiв.

Так, у 2000 р. з метою змiцнення взаємодiї i координацiї дi

яльностi Вищих органiв державного фiнансового контролю у

сферi контролю i обмiну досвiдом їх роботи створюється Рада

керiвникiв вищих органiв фiнансового контролю держав—учас

ниць Спiвдружностi Незалежних Держав, яка приймає певнi до

кументи, що мають важливе значення для розвитку фiнансово

го контролю в Українi.

Законом України «Про закупiвлю товарiв, робiт i послуг за

державнi кошти», що був прийнятий у 2000 р. та у березні 2008 р.

втратив чинність, було визначено форми участi громадськостi у

формуваннi та реалiзацiї державної полiтики у сферi державних

закупiвель шляхом чiткого визначення правового статусу Тен

дерної палати України, яка функцiонує з метою сприяння: роз

витку системи державних закупiвель в Українi, прозоростi дер

жавних закупiвель, пiдвищенню ефективностi та рацiональностi

витрачання державних коштiв, забезпеченню iнформацiйноме

тодичного супроводу державних закупiвель, пiдвищенню кон

куренцiї на ринку державних закупiвель, формуванню сучасної