54.Облік вибуття товарів.

Запаси, які були реалізовані, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому визнається дохід від їх реалізації (принцип відповідності доходів та витрат) відповідно на рахунках 901 “Собівартість реалізованої готової продукції”, 902 “Собівартість реалізованих товарів”, 943 “Собівартість реалізованих виробничих запасів”.

Запаси, використані у процесі виробництва та надання послуг, залежно від мети використання включаються або до собівартості виготовлення продукції, робіт, послуг (рахунок 23 “Виробництво”, 91 “Загальновиробничі витрати”), або до витрат періоду (92 “Адміністративні витрати”, 93 “Витрати на збут”, 94 “Інші витрати операційної діяльності”, 99 “Надзвичайні витрати”)

Одним з видів вибуття запасів є втрата запасів від надзвичайних подій або інші втрати, які відносяться на відповідні витрати періоду

56.Облік руху товарів у оптовій торгівлі. Оптова торгівля — це сфера підприємницької діяльності з придбання та відповідного перетворення товарів для їх наступ- ної реалізації підприємствам роздрібної торгівлі та іншим суб'єк- там підприємницької діяльності. Порядок обліку торгових операцій у сфері оптової торгівлі аналогічний обліку роздрібної торгівлі, але існують деякі особ- ливості. Так, на відміну від підприємств роздрібної торгівлі, оп- тові підприємства товари обліковують за первісною (купівель- ною) вартістю на субрахунку 281 «Товари на складах». Визнача- ють первісну вартість придбаних товарів відповідно до вимог П(С)БО 9 «Запаси». Для визначення собівартості реалізованих товарів підприємства оптової торгівлі можуть використовувати різні методи, рекомендовані П(С)БО 9 (крім методу норматив- них витрат, який використовують у виробничій сфері, та методу продажних цін, який застосовують у роздрібній торгівлі). У більшості випадків підприємства оптової торгівлі визначають собівартість реалізованих товарів методами середньозваженої собівартості, за ціною перших надходжень (ФІФО) або іденти- фікованої вартості (для деяких груп товарів). Придбані товари прибуткують у підзвіт матеріально відпо- відальним особам (зав. складів). В оптових підприємствах по- ширені два способи зберігання й обліку товарів: партіонний і сортовий. При партіонному способі відокремлено зберігають кожну партію товару, що надійшов на склад. При сортовому способі товари зберігають за їх видами і сор- тами, а складський облік ведуть у картках, які відкривають на кожен вид (сорт) товару. Реалізацію товарів підприємства оптової торгівлі можуть здійснювати або безпосередньо зі складу (складський товарообо- рот), або з доставкою від постачальника (виробника) прямо покуп- цеві — підприємству роздрібної торгівлі (транзитний товарооборот). 57.Облік тари. Тара — це предмети, які призначені для пакування, зберігання, транспортування, передпродажної підготовки і продажу продукції або товарів. Класифікація тари 1. Одноразового використання (безповоротна) — пакети, мішки паперові, поліетиленові тощо. 2. Багаторазового використання — безповоротна і зворотна (заставна та незаставна) — металева, пластмасова, дерев'яна, скляна, картонна, з тканини та нетканих матеріалів. Зворотною тара вважається при визначенні її такою в договорах постачання продукції або купівлі-продажу товарів. При поверненні скляної тари її бій у межах встановлених норм зараховується в погашення боргу за її повернення. Залежно від призначення тари та її використання вона може обліковуватись як запаси або як необоротні матеріальні активи на таких субрахунках: 204 "Тара і тарні матеріали" — всі види тари (крім інвентарної) та матеріали для виготовлення і ремонту тари; 284 "Тара під товарами" — тара під товарами і порожня; 115 "Інвентарна тара" — тара для внутрішніх потреб підприємства; 109 "Інші основні засоби" — тара для внутрішнього використання зі строком служби більше одного року і вартістю більше за встановлену на підприємстві межі. Тара, яка є невід'ємною частиною товарів (коробка сірників тощо), обліковується разом з товарами. Рух тари оформляється встановленими первинними документами аналогічно оприбуткуванню чи відвантаженню товарів або продукції. При оприбуткуванні тари її вартість визначається згідно з П(С)БО 9, як і вартість інших запасів, а бухгалтерські проведення аналогічні оприбуткуванню товарів. При виготовленні тари на підприємстві бухгалтерські проведення з обліку витрат на її виготовлення аналогічні обліку витрат на виробництво продукції. Більш складним є облік зворотної тари. її рух між підприємствами-виробниками (продукції і тари) та підприємствами оптової торгівлі обліковується на загальних підставах. При поставлянні такої тари в роздрібну торгівлю її вартість не включається в базу оподаткування ПДВ та податком на прибуток. В базу оподаткування вартість зворотної тари включається, якщо вона не була повернена відправнику у визначені строки.

58.Заробітна плата, гарантії та компенсації. Основна заробітна плата – це винагорода за виконану роботу відповідно до визначених норм праці, їх складності та умов виконання. Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів), відрядних розцінок для робітників і посадових окладів для службовців. Для нарахування основної заробітної плати працівникам з почасовою оплатою праці необхідно мати відомості про посадові оклади (за штатним розписом), присвоєні розряди (на підставі наказів по підприємству), а також дані табельного обліку відпрацьованого ними часу за відповідний період (місяць тощо) Додаткова заробітна плата – це винагорода за працю понад визначені норми, за трудові успіхи і винахідництво та особливі умови праці. Вона складається з доплат, надбавок, премій. Мінімальна заробітна плата – це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг роботи). Важливою складовою обліку праці та заробітної плати є їх документальне оформлення. Облік руху особового складу підприємства здійснюється у відділі кадрів. Для обліку зарплати та розрахунків з працівниками використовується рахунок 66 "Розрахунки за виплатами працівникам". 663 "Розрахунки за іншими виплатами". На рахунку 661 "Розрахунки за заробітною платою" відображають заробітну плату, нараховану за поточний місяць, на рахунку 662 "Розрахунки з депонентами" – не виплачену вчасно, на рахунку 663 "Розрахунки за іншими виплатами" . Бухгалтерський облік на підприємстві повинен забезпечувати: точний розрахунок заробітної плати кожного робітника відповідно до кількості і якості витраченої праці, що діють формами ісистемами його оплати, пра-вильний підрахунок утримань із заробітної плати; контроль за дисципліною праці, використанням часу і виконанням норм виробітку робітниками, своєчасним виявленням резервів подальшого росту продуктивності праці, витратою фонду заробітної плати (фонду споживання); правильне нарахування і розподіл за напрямками витрат відрахувань на соціальне страхування і відрахувань до Пенсійного фонду України

59.Системи, форми та види оплати праці. Облік розрахунків з оплати праці здійснюється на балансовому рахунку 66“Розрахунки з оплати праці“. Рахунок 66 має два субрахунки: 661 “Розрахунки з оплати праці” 662 “Розрахунки з депонентами” По кредиту рахунку 661 відображаються нараховані суми. По дебету рахунку 661 відображаються суми, утримані з усіх видів оплати праці, і виплата заробітної плати. За лишок по кредиту рахунку 661 відображає суму невиплаченої працівникам заробітної плати. Аналітичний облік розрахунків із працівниками ведеться в розрахункових і розрахунково-платіжних відомостях. Нараховані суми відображаються, крім того, в особових рахунках установленої форми. Залежно від виду діяльності, у процесі якої нараховується заробітна плата, можна класифікувати й самі витрати на оплату праці. При формуванні витрат за елементами варто мати на увазі, що в класі 8 на рахунку 81 “Витрати на оплату праці” передбачено шість субрахунків, що дають змогу з метою управлінського обліку аналізувати витрати на оплату праці: 811 “Виплати за окладами і тарифами”. 812 “Премії та заохочення”. 813 “Компенсаційні виплати 814 “Оплата відпусток“. 815 ”Оплата іншого невідпрацьованого часу“. 816 “Інші витрати на оплату праці”. 60.Нормативні документи регламентуючі питання оплати праці. До складу елемента "Витрати на оплату праці" включаються: o заробітна плата за окладами і тарифами; o надбавки та доплати до тарифних ставок та посадових окладів у розмірах, передбачених діючим законодавством; o премії та заохочення; o матеріальна допомога; o компенсаційні виплати; o оплата відпусток та іншого невідпрацьованого часу; o інші витрати на оплату праці. Кодексом законів про працю України передбачено встановлення загальних вимог щодо укладання колективних договорів між роботодавцем і трудовим колективом та трудових договорів - між роботодавцем та відповідно працівниками. У колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема: зміни в організації виробництва і праці; нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.); встановлення гарантій, компенсацій, пільг; умов і охорони праці; режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку. У діловодстві підприємства використовуються нормативні документи, що регулюють порядок нарахування заробітної плати: o штатний розклад; o розцінки та норми; o договори підряду (на виконання разових робіт); o інші трудові договори (контракт); o накази та розпорядження (на виплату премій, доплат, матеріальної допомоги); o колективний договір. 61.Документальне оформлення обліку заробітної плати. Для правильного визначення сум заробітної плати і розрахунку по ній необхідно вести облік використання робочого часу. Облік фактичного часу перебування працівників на підприємстві називаються табельним обліком. Табелі ведуться в розрізі цехів, відділів, дільниць та інших структурних підрозділів підприємства. Відповідальність за точність наведених даних покладається на табельників або інших відповідальних осіб. В табелі вказується перелік всіх працюючих відповідно присвоєних табельних номерів по окремих відділах, цехах. Застосовується два способи ведення табелів: 1). Суцільна реєстрація - при цьому записується всі виходи і невиходи на роботу; 2). Вибіркова реєстрація - при цьому відмічають тільки відхилення від нормального робочого режиму. Табелі використовуються також для економічного аналізу, де наводяться дані про відпрацьовані людиною дні, щорічні відпустки, відпустки на навчання, хвороби, неявки з дозволу адміністрації, в тому числі і вихідних людино-днів та деякі інші показники використання робочого часу. Завдання табельного обліку: 1). Забезпечення контролю заявками на роботу і закінчення роботи; 2). Одержання даних про фактично-відпрацьований працівниками час і передача даних у бухгалтерію для розрахунків з ними; 3). Виявлення причин запізнень або неявки на роботу; 4). Складання звітності про наявність працівників, їх рух і стан трудової дисципліни. Порядок ведення встановлений основними положеннями обліку праці, якщо на підприємстві застосовується авансування працівників, то табель складається двічі. Найчастіше використовується форма П-13, яка призначена лише для обліку використання робочого часу, а розрахунок зарплати по кожному працівнику проводиться окремо. Облік відпрацьованого часу має важливе значення для визначення продуктивності праці, яка встановлюється шляхом ділення обсягу продукції за місяць на число відпрацьованих днів і годин. Такий показник точніше характеризує продуктивність, ніж показник виробітку продукції на одного працюючого. 62.Облік трудових витрат на оплату праці. Типові форми первинних документів з обліку праці та її оплати можна згрупувати таким чином. Облік особового складу. Його ведуть у відділі кадрів, де заповнюють особову Кожному робітнику присвоюють табельний номер, відкривають особовий листок. Облік використання робочого часу ведуть у Табелі обліку використання робочого часу. У ньому для кожного робітника вказують кількість відпрацьованого часу, щоденно й за місяць. Документи для розрахунку зарплати. Перш за все, це Розрахунково-платіжна відомість. Її складає бухгалтер підприємства на підставі відповідних первинних документів (табелів обліку використання робочого часу, нарядів, лікарняних листів) зазвичай в одному примірнику. Узагальнення даних відомостей по підприємству роблять шляхом складання зведеної Розрахунково-платіжної відомості. При відрядній системі оплати праці для правильного нарахування зарплати обліковують виробіток продукції або обсяг робіт, виконаний кожним робітником. Для обліку виробітку застосовують різні первинні документи в залежності від характеру виробництва й технологічного процесу. Цей наряд на відрядну роботу, і маршрутний лист у поєднанні з рапортом про виробіток або відривним талоном, і рапорт про виробіток (змінний рапорт), лист простою тощо. Підприємство може розробляти наступні первинні документи на доплати робітникам: лист на доплату у випадках простою не з вини працівника, лист простою, табель для відмітки фактичних годин роботи в межах норм, понаднормової роботи, роботи в нічний час.63.Утримання із заробітної плати. Із заробітної плати працівників бюджетних організацій і установ робляться наступні утримання: податок з доходів фізичних осіб: -збір до Пенсійного фонду; - внески на соціальне страхування на випадок безробіття; - профспілкові внески; -за судово-виконавчими листками; -за рішенням адміністрації. Утримання прибуткового податку здійснюється на основі Закону України «Про внесення змін у Декрет Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян» від 26 грудня 1992 р. № 13» від 13 лютого 1998 р. № 139 та Інструкції про прибутковий податок з громадян від 21 квітня 1993 р. Для відображення в синтетичному обліку операцій із нарахування заробітної плати та утримань з неї призначено рахунок 66 «Розрахунки з оплати праці», який мас субрахунки: 661 «Розрахунки за заробітною платою»; 662 «Розрахунки з депонентами». На субрахунку 661 «Розрахунки за заробітною платою» у кредиті показується нарахування заробітної плати. По дебету – видача заробітної плати, утримання з заробітної плати, її депонування. 64.Нарахування на фонд оплати праці. Згідно з чинним в Україні законодавством [закони 3—7] одночасно з нарахуванням заробітної плати на підприємстві робиться нарахування платежів до соціальних фондів: — Пенсійного фонду — субрахунок 651; — Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності — субрахунок 652; — Фонду соціального страхування на випадок безробіття — субрахунок 653; — Фонду страхування від нещасного випадку на виробництві — субрахунок 656 (або інший субрахунок). Базою для розрахунку цих платежів є фонд оплати праці (ФОП). Крім того, деякі нормативні документи окремо визначають перелік виплат, на які не нараховуються платежі до соціальних фондів. Одночасно з отриманням у банку грошей на виплату заробітної плати необхідно подати платіжні доручення на перерахування відповідним організаціям усіх утримань із заробітної плати і нарахувань на фонд оплати праці.. 1) Перерахуванню до фондів підлягають суми, нараховані на ФОП, і суми, утримані із заробітної плати кожного працівника підприємства, за відрахуванням сум, виплачених за рахунок коштів відповідних фондів. 2) Нарахування платежів до фондів на лікарняні не робиться. 3) Не робиться нарахування платежів і утримання до фондів із зарплати понад 7 середніх заробітних плат за попередній рік. Первинні документи. Нарахування платежів до фондів оформлюється бухгалтерською довідкою, перерахування — платіжним дорученням. 65.Розрахунок виплат по лікарняних листах, відображення на рахунках. Працівник підприємства або підприємця захворів та після хвороби надав належним чином оформлений лікарняний лист. Роботодавець зобов’язаний компенсувати такому працівнику втрачену за період тимчасової непрацездатності заробітну плату (виплатити лікарняні) Згідно пункту 2 статті 21 Закону №2240 роботодавець відкриває окремий поточний рахунок для зарахування страхових коштів у банках у порядку, встановленому Національним банком України. Середня заробітна плата є головним показником для розрахунку лікарняних. В цілях оподаткування лікарняні розглядаються як заробітна плата та до них застосовується ставка 15(17)% з урахуванням пункту 164.6 Податкового кодексу, тобто база оподаткування зменшується на суму утриманого єдиного соціального внеску. в бо це буде выдображено так, наприклад: Нарахована сума оплати перших п'яти днів хвороби працівника: Д-т23, 91, 92, 93, 94 К-д 663 Нарахована допомога з тимчасової непрацездатності Д-т 652 К-т 663 66.Розрахунок відпусток, їх облік. Згідно з ст.2 Закону про оплату праці заробітна плата складається з трьох елементів: • основної заробітної плати; • додаткової заробітної плати; • інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Компенсаційними виплатами можна вважати виплати працiвниикам, які компенсують (відшкодовують) їx матерiальнi, фiзичнi та моральні витрати. Гарантійними слід вважати виплати, які провадяться у випадках, встановлених законодавством, за невідпрацьований час. Оплата щорічних основних (тарифних) відпусток. Нарахування заробітної плати за час відпустки провадиться вiдповiдно до Порядку № 100, яким встановлено, що нарахування cepeдньої заробітної плати для оплати щорічної відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, а також для виплати компенсації за невикористану відпустку провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації. При наданні щорічних i додаткових відпусток нарахування виплат за час відпустки провадиться шляхом ділення сумарного заробітку на 12 календарних місяців або за менший фактично відпрацьований період на кiлькicть календарних днів за цей пepioд. Оплата додаткових відпусток, наданих понад тривалість,передбачену законодавством. Колективним договором зазвичай передбачаються додаткові відпустки: 1) за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці та часу зайнятості працівника в цих умовах; 2) за особливий характер праці залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.

Оплата додаткових відпусток у зв'язку з навчанням. Додаткові відпустки у зв'язку з навчанням передбачені п.2 ст.4 Закону про відпустки. Такі відпустки надаються у зв'язку з навчанням у середніх, професійно-технічних, вищих закладах освіти, а також навчальних закладах післядипломної освіти, аспірантурі та з профспілковим навчанням. 67.Значення і завдання обліку,витрат підприємства. Собівартість продукції - це основний якісний показник роботи підприємства, її рівень відбиває досягнення та недоліки роботи як підприємства в цілому, так і кожного структурного підрозділу. Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства, яка необхідна для здійснення їх економічного аналізу, визначає П(С)БО №16 “Витрати”. Під витратами звітного періоду розуміють зменшення економічних вигод внаслідок вибуття активів або збільшення зобов’язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства, за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів, або зі збільшенням зобов’язань. Витрати визначаються витратами певного періоду одночасно з визначенням доходу, для отримання якого вони здійснені. Велике значення для економічного аналізу має класифікація витрат підприємств. В основі класифікації витрат лежить класифікація видів діяльності підприємства. Відповідно до цієї класифікації витрати поділяються на витрати звичайної діяльності і витрати, пов’язані з надзвичайними подіями. Витрати звичайної діяльності в свою чергу поділяються на витрати операційної, фінансової та операційної діяльності. Витрати операційної діяльності – це собівартість реалізованої продукції, адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати. Отже в процесі здійснення операційної діяльності підприємство несе витрати на виробництво і реалізацію продукції. Аналітичний облік на рахунку 23 "Виробництво" ведеться у розрізі видів основного та допоміжного виробництв, за видами продукції (робіт, послуг). Залишок на рахунку 23 "Виробництво" на кінець місяця показує вартість незавершеного виробництва. Залишок відображають у другому розділі активу балансу. Прямі витрати, пов'язані з виробництвом продукції (робіт, послуг), списуються на дебет рахунка 23 "Виробництво" з кредиту рахунків "Виробничі запаси", "Розрахунки з оплати праці" тощо. Отже, на дебеті рахунків виробництва відображають усі витрати з виробництва продукції, на кредиті - витрати, які ввійшли в собівартість готової продукції, тобто випуск продукції за її фактичною собівартістю. 68.Визнання та склад витрат підприємства П(С)БО 16. Положення (стандарт) 16 застосовується до обліку витрат за будівельними контрактами з урахуванням особливостей їх визнання і складу, установлених Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 18 «Будівельні контракти». Положення (стандарт) 16 не поширюється на витрати, пов’язані з первісним визнанням і зміною справедливої вартості біологічних активів, пов’язаних із сільськогосподарською діяльністю, та з первісним визнанням сільськогосподарської продукції. Визнання витрат -Витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов’язань. -Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов’язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства -Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. -Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами. - Не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати: 1. Платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо. 2. Попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг. 3. Погашення одержаних позик. 4. Інші зменшення активів або збільшення зобов'язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту). 5. Витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку. 6. Балансова вартість валюти. Склад витрат -Собівартість реалізованих товарів визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси». -Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати. До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів. До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація. До складу загальновиробничих витрат включаються: -Витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями тощо) -Амортизація основних засобів загальновиробничого призначення. -Амортизація нематеріальних активів загальновиробничого -Витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування. -Витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень. -Витрати на охорону праці, техніку безпеки і охорону навколишнього природного середовища. -Інші витрати Загальновиробничі витрати поділяються на постійні і змінні. 69.Класифікація витрат. 1. За способом перенесення вартості на продукцію Прямі витрати Непрямі витрати 2. За видами продукції (робіт, послуг) Витрати на вироби Витрати на групи виробів Витрати на замовлення 3. За економічним змістом (елементами витрат) Матеріальні витрати Витрати на оплату праці Відрахування на соціальні заходи Амортизація Інші витрати 4. За цільовим призначенням (статтями калькуляції) Прямі виробничі витрати Витрати на утримання і експлуатацію машин Загальновиробничі витрати Адміністративні витрати Витрати на збут 5. За ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат Умовно-змінні витрати Умовно-постійні витрати Інші (змішані, альтернативні, незворотні) 6. За місцем виникнення витрат Витрати виробництва Витрати цеху Витрати дільниці Витрати функціональних служб 7. За календарними періодами Поточні витрати Одноразові витрати 8. За функціями управління Виробничі витрати Невиробничі витрати 9. За рівнем планування і контрольованості Регульовані (контрольовані) витрати Нерегульовані (неконтрольовані) витрати 10. За звітними періодами Капітальні витрати Фінансові витрати 11. В залежності від доцільності їх здійснення Продуктивні витрати Непродуктивні витрати 12. За ступенем залежності від прийняття рішень Релевантні витрати Нерелевантні витрати 13. За порядком обчислення (складом) Фактичні витрати Планові (бюджетні) або прогнозовані витрати 14. За ознакою переносу вартості в часі Операційні витрати Витрати на амортизацію 70.Облік виробничих витрат і формування собівартості. Процес виробництва є сукупністю операцій з виготовлення продукції та одним з основних процесів господарської діяльності. У процесі виробництва використовуються природні ресурси, сировина, матеріали, паливо, енергія, трудові ресурси, основні засоби, здійснюються інші витрати. У зв'язку з цим на рахунках бухгалтерського обліку повинна своєчасно, повно та правдиво відображатися інформація про фактичні витрати на виробництво продукції, яка використовується для обчислення (калькулювання) фактичної собівартості окремих її видів, а також для контролю за раціональним використанням трудових, матеріальних і фінансових ресурсів. Собівартість продукції - виражені в грошовій формі витрати підприємства на виробництво та реалізацію продукції (робіт, послуг). Види собівартості: 1) виробнича собівартість (відображає витрати на виробництво продукції); 2) повна собівартість (крім витрат на виробництво, включає витрати на збут). Витрати на виробництво обліковують на рахунках, що призначені для відображення процесу виробництва. Основним рахунком є рахунок 23 "Виробництво", на якому відображають прямі витрати, пов'язані з випуском продукції, виконанням робіт та наданням послуг, і визначається фактична собівартість виготовленої продукції. Аналітичний облік на рахунку 23 "Виробництво" ведеться у розрізі видів основного та допоміжного виробництв, за видами продукції (робіт, послуг). Залишок на рахунку 23 "Виробництво" на кінець місяця показує вартість незавершеного виробництва. Залишок відображають у другому розділі активу балансу. Прямі витрати, пов'язані з виробництвом продукції (робіт, послуг), списуються на дебет рахунка 23 "Виробництво" з кредиту рахунків "Виробничі запаси", "Розрахунки з оплати праці" тощо. Отже, на дебеті рахунків виробництва відображають усі витрати з виробництва продукції, на кредиті - витрати, які ввійшли в собівартість готової продукції, тобто випуск продукції за її фактичною собівартістю.

71) Облік незавершеного виробництва.

^ Незавершене виробництво  продукція, яка не пройшла всіх стадій виробництв, передбачених технологічним процесом, а також вироби, які не укомплектовані та не пройшли випробувань і технічного приймання. При оцінці залишків незавершеного виробництва слід керуватися нормами П(С)БО 9, згідно з якими готова продукція, виготовлена на підприємстві, та незавершене виробництво у вигляді незакінчених обробленням і збіркою деталей, вузлів, виробів і незакінчених технологічних процесів, відображаються в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації. Крім того, у п. 22 П(С)БО 9 передбачено оцінку запасів за нормативними витратами. Отже, залишки незавершеного виробництва і готова продукція можуть бути оцінені або за фактичною виробничою собівартістю, або за фактичною діючою нормативною (плановою) собівартістю. Причому вибраний метод оцінки має відображатися в наказі про облікову політику підприємства.