5. Умови обводнення родовищ, пов’язаних із породами що карстуються.

Родовища, у геологічному розрізі яких широко розвинені карстові породи(карбонатні і сульфатні), що характерно для родовищ бокситів, сірки, горючих сланців, вугілля, будівельних матеріалів. Практика показує, що родовища, пов’язані з карстовими породами, відрізняються найбільш високою водонасиченістю, яка в свою чергу залежить як від палеогеографічних, так і від сучасних фізико-географічних умов. Для родовищ цього типу найбільшу небезпеку представляє гідравлічний зв'язок підземних вод, що циркулюють по тріщинах і порожнинах карстових порід, з поверхневими водотоками і водоймами, що можуть забезпечувати великий і постійний в часі водоприток. На цих родовищах приток води у виробки нерідко досягає 8000 -10000 м3/годину, як наприклад на Миколаївському родовищі (Львівська область), а коефіцієнт обводненості досягає 250-300. Модуль підземного стоку може досягати 50% від поверхневого стоку. Особливо різке збільшення водопритоків пов’язане із зворотнім проникненням у виробки через карстові порожнини, тріщини і промоїни в руслі річкових долин відібраних і скинутих у ці ж самі річки карстово-шахтних вод. Скидання останніх у річку на протязі кількох років призводить до розмиву тріщин та ще більших втрат річкових вод і їх надходження до виробок.

6. Умови водопритоку та боротьба з ним на соляних родовищах.

VI тип. Соляні родовища. Легко розчинні галоїдні родовища доцільно виділити в окремий тип не тільки внаслідок гарної розчинності соляних покладів у воді, але і тому, що соляні поклади мають високу пластичність, завдяки якій виникаючі в соляний товщі тріщини дуже швидко стуляються. Це — одна з головних причин, що обумовлюють відсутність води в ряді соляних родовищ. Іншою причиною служить та обставина, що на соляних родовищах корисна копалина часта покривається потужними глинистими товщами, які захищають її від розмиву. Унаслідок цього соляні рудники звичайно води не містять. У випадку ж наявності в соляних родовищах більш або менш значних кількостей води, циркуляція її в товщі кам'яної солі, завдяки гарній розчинності останньої, приводить до швидкого росту водопровідних шляхів (тріщин, каналів), що часто спричиняє загибель рудника. Відомі досить численні випадки загибелі соляних рудників від притоків води.

7. Пливунні явища для безнапірних та напірних пластів. Породи, що мають пливунні

властивості. Заходи боротьби з пливунами.

Гідродинамічні процеси, що відбуваються в пухких гірських породах, приводять інколи до виникнення пливунності (утворення пливунів). Пливуни – переважно піщані ґрунти, що проявляють рухомість при певних гідродинамічних умовах. В деяких породах пливунні властивості дуже стійки, а в інших при зниженні їх вологості пливунні властивості зникають. Тому всі пливуни поділяються на справжні та несправжні. Несправжні пливуни – це звичайні дрібні та пилуваті піски, що знаходяться у зваженому стані, в результаті наявності деякого гідравлічного або напірного градієнта. Характерною особливістю несправжніх пливунів є досить легка віддача ними води. При висиханні вони утворюють рихлу або слабозцементовану масу. Справжні плиивуни пов’язані з присутністю в породі гідрофільних ультраколоїдних частинок (діаметр<0,0002 мм), що знаходяться на поверхні піщаних частинок. В період спокою справжній пливун являє собою звичайно таку щільну масу, що важко піддається розробці лопатою і вільно витримує певне стиснення без помітних ознак осадки. Але, як тільки такий пливун виводиться з стану спокою, що постійно буває при його розробці, він легко розріджується, перетворюючись у важку в’язку рідину. Основні методи боротьби з пливунами поділяються на такі групи: штучне осушення водонасичених порід на певний термін; спосіб закріплення пливунів за допомогою шпунтових огорож, забивного кріплення, опускних колодязів; спосіб заморожування пливунів широко застосовується для тимчасового надання міцності породам; застосування стисненого повітря при проходженні пливунів із використанням тиску до 2,5 Па; cилікатизація порід одно- чи дворозчинним способами.