4. Контрманіпулювання та його застосування

Контрманіпулювання як активність, спрямована на протидію маніпулятивним програмам, може здійснюватись як засобами самого ж маніпулятора, так і з застосуванням нормативних технологій психологічного впливу (див. тему 4). В цілому ж психологічно-нормативні засоби протидії маніпулюванню можна поділити на когнітивні та морально-етичні. Ці засоби застосовуються щодо нейтралізації основних складових маніпулятивного впливу можна поділити на 5 груп:

1. засоби протидії невигідним способам оперування інформацією;

2. засоби розкриття і викриття фактів маніпулятивного впливу;

3. засоби нейтралізації психологічного тиску;

4. засоби протидії використанню мішеней впливу адресата;

5. засоби «дероботизації» психіки.

В першій групі використовуються засоби когнітивної перевірки, прояснення, уточнення, аналізу суміжних джерел інформації, а також всі прийоми, пов’язані із переконанням. Адресат маніпуляції має вимагати уточнень з приводу «фактів», які подаються маніпулятором, вимагати додаткової інформації при виявленні вибірковості та тенденційності, нав’язуваної в повідомленнях, робити наголос на способах узручнення в поданні інформації, уникати різного роду підсвідомих способів впливу та засвоєння інформаційних даних (на основі навіювання, емоційного зараження, наслідування і т.п.), не дозволяти нав’язувати невигідні часові режими та надскладні форми для засвоєння інформації (до відмови від комунікації включно).

В другій групі використовуються засоби деміфологізації (фактуалізації), прояснення мотивів діючої сторони, а також засоби етичного обмеження маніпулятора, пов’язані із всілякими етичними заборонами, рамками і сценаріями, включаючи моральні інтервенції і публічне викриття. Об’єкт маніпулятивного впливу має, по-перше, розпізнати маніпулятора (маніпуляцію), і , по-друге, викрити сам факт прихованого застосування ним маніпулятивних методів (технік). В.П. Шейнов пропонує перелік ознак, за якими можна розпізнати маніпулятора. До них він відносить порушення етикету (морально-етичних норм), неекологічні почуття, що виникають у адресата впливу (небезпека, сумнів, провина, залежність) невербальні ознаки (жестові, мімічні, пантомімічні, таксичні, проксемічні ознаки- Див. тему 2), вербальні ознаки (відповідальність за запропоновану дію лягає повністю на адресата; плата адресата перевищує виграш; наявні елементи прихованого примусу; наявність премабули перед застосуванням прихованого примусу; дефіцит часук на прийняття рішення)[Більш детально див.: Шейнов, 2007, с.218-260. Див також: Контроль сознания и методы подавления личности, 2004, с.434-440, 450-458,475-486; Аронсон, Пратканис, 2002, с.361-371 ].

В третій групі йдеться передусім про нейтралізацію силових переваг маніпулятора із використанням статусних, ділових, вікових, професійних, конвенційно-представницьких, динамічних та позиційних переваг. Наприклад, статусним перевагам маніпулятора протиставляються ділові (професійні), динамічним - вікові, позиційним – конвенційно-представницькі і т.п.

В четвертій групі використовуються педагогічні та психологічно-консультативні (діагностичні і терапевтичні) засоби подолання «слабкостей» мислення, емоцій, характеру, темпераменту, здібностей та інших психічних складових. Ця група засобів протидії маніпуляції є скоріше профілактичною, ніж інструментально-дієвою, і реалізується переважно через різні способи діагностики (див. тему 2), терапії (див. тему 3) та виховання і самовиховання, а також самоаналізу і самоконтролю.

В п’ятій групі використовуються засоби свідомого порушення різних соціальних конвенціоналізмів, нав’язуваних в процесі соціалізації (ролей, фреймів, сценаріїв, норм, форм задоволення потреб і т.п.), які можуть бути використані маніпулятором задля «машинізування» свідомості та поведінки адресата. Нейтралізація таких схематизмів лише за видимістю буває «порушенням» правил гри.

Виходячи із типології вже згаданого російського дослідника Є.Л. Доценко (монографія «Манипуляция: феномен, механизмы, защита», де автором пропонується поділ маніпулятивних психотехнологій на 6 груп) є сенс вести мову про 6 стратегій контрманіпулювання:

1. Контрманіпуляція образами – перцептивне контрманіпулювання (контрманіпулювання на рівні окремих образів сприйняття та перцептивних процесів). Останнє грунтується на дистанціюванні по відношенню до образно-захоплюючої ситуації і уточненні природи використовуваних в ній образів та їх привабливості (аттракції).

2. Конвенційна контрманіпуляція – маніпулювання через соціальні схематизми: сценарії, правила, норми – полягатиме в апеляції до інших, альтернативних сценаріїв, правил, норм та уточненні джерела походження різного роду соціальних конвенціоналізмів

3. Предметно-операційна контрманіпуляція – контрманіпулювання через посилення гнучкості, різноплановості реакцій і загальної непередбачуваності мислення і поведінки при включенні різних операційних схем діяльності, звичок, навичок, стереотипій та інших інерційних регуляторів діяльності.

4. Логіко-операційна контрманіпуляція –контрманіпуляція на рівні простих та комплексних форм мислення (ресемантизації та уточненні змісту і обсягу понять, суджень, умовиводів, теорій, когнітивних схем, паралельної перевірки, когнітивної ревізії різних джерел інформації) та мисленнєвих операцій (аналізу, синтезу, індуктивно-дедуктивних операцій, абстрагування і т.п.). Дана контрманіпуляція справедливо вважається найскладнішою, оскільки вимагає від адресата впливу неабиякої інтелектуальної компетентності в тій чи іншій предметній сфері (політичній, юридичній, економічній тощо).

5. Особистісна контрманіпуляція (що передбачає експлуатацію особи) – контрманіпуляція на рівні самопізнання радикалів психотипу (соціотипу) особи – характеру, темпераменту, особливостей емоційної сфери і т.п та їх самокорекції та самоконтролю, а також використання для такої самокорекції і самоконтролю професійної допомоги (діагностичної, терапевтичної та психолого-консультативної) відповідних фахівців (психологів, педагогів, соціальних працівників).

6. Духовна контрманіпуляція (спрямована проти духовного узалежнення) - контрманіпуляція на рівні протиставлення цінностей, смислів, світогляду та інших складових, що включені до сфери смислоутворення маніпулятора, власних ціннісно-смислових структур, що формуються в результаті релігійної, філософської, мистецької самоосвіти та самовиховання, а також звернення за професійною допомогою до відповідних фахівців, пов’язаних із духовними практиками (релігійних наставників, психотерапевтів, педагогів тощо).