§ 49. Розслідування злочинів, учинених із застосуванням вибухових пристроїв

Криміналістична характеристика злочинів, учинених із застосуванням вибухових пристроїв

Боротьба зі злочинами, учиненими із застосуванням вибухових пристроїв, є нині особливо актуальною. З допомогою вибухових пристроїв учиняються вбивства, хуліганство, спричиняються ті­лесні ушкодження потерпілим, пошкоджується чи знищується майно. Крім того, практика засвідчує, що досить часто мають міс­це терористичні вибухи. Непоодинокими є випадки, коли злочин­ці організовують вибухи на замовлення з метою залякування конкурентів. Такий вибух, наприклад, був скоєний пристроєм са­моробного виготовлення 24 травня 2004 р. біля одного з багатопо­верхових будинків на вул. Срібнокільській у м. Києві.¹ Одна з основних причин, що сприяє зростанню вчинення злочинів із за­стосуванням вибухових пристроїв,— їх доступність для широкого загалу. Причини доступності вибухових пристроїв відомі.

Вибухові речовини, за винятком пороху для мисливських руш­ниць, належать до предметів, що вилучені з цивільного обігу. Основні джерела розповсюдженості вибухових речовин, боєпри­пасів (гранат, мін) є крадіжки і розкрадання, що вчиняються на виробництві й у військових частинах, незаконне їх ввезення з-за кордону та поширення саморобних технологій виготовлення. Цьому сприяють: криза в економіці, демократичні процеси, поширеність таємної інформації, неналежна охорона складів, не­досконалість технічних засобів охоронної сигналізації, їх застарі­лість, затоварення складів, неналежний облік, зловживання поса­дових осіб службовим станом тощо. Статистичні дані підтверджу­ють, що кількість злочинів, учинених за допомогою вибухових пристроїв, незначна. Однак, незважаючи на це, проблема вчинен­ня злочинів із застосуванням вибухових пристроїв є досить акту­альною. Учинення злочинів із застосуванням вибухових пристроїв викликає значний суспільний резонанс і може бути поєднано з великою кількістю жертв. Від злочинів, що вчинюються із застосу­ванням вибухових пристроїв, інколи гинуть випадкові люди. Ма­теріальні збитки від таких вибухів становлять сотні тисяч, а інко­ли—й мільйони гривень.

Під вибуховими пристроями розуміють спеціально виготовлені

пристрої, призначені для проведення вибуху з метою ураження людей чи пошкодження об'єктів, що складаються із заряду (вибу­хової речовини), конструктивно об'єднаного із засобом його ініці­ювання.

Отже, вибухові пристрої- це предмети, що за своєю конструк­цією призначені для ураження людей, тварин і пошкодження різ­них об'єктів через вибухову хвилю чи уламки, що отримали напря­мок руху в результаті термічного розкладу вибухових речовин або їх замінників.

Злочинці застосовують вибухові пристрої саморобного і промислового виготовлення. Вибухові пристрої саморобного ви­готовлення - це ті, в яких хоча б один з елементів конструкції са­моробного виробництва або застосоване непромислове складан­ня. Інколи злочинці застосовують саморобні вибухові речовини для вчинення злочину, тобто речовини, що вироблені індивідуаль­но, групою осіб завдяки хімічним сполукам різних компонентів, у тому числі промислового виробництва, різної форми і розмірів, що за своїми характеристиками призначені для ураження людей, тварин, пошкодження різних об'єктів вибуховою хвилею чи улам­ками, які отримали напрямок руху в результаті їх термічного роз­кладу.

Між саморобними вибуховими речовинами і саморобними ви­буховими пристроями, як бачимо, є суттєва різниця. Найчастіше злочинці застосовують при вчиненні злочинів вибухові пристрої саморобного виготовлення. Однак трапляється, що злочини учи­няються із застосуванням спеціальних вибухових пристроїв — особливого заряду вибухової речовини, що з'єднана засобом ініці­ювання, який має зовнішні й внутрішні (сила вибуху) відмінності від інших, конструктивні та зовнішні елементи маскування і при­значений для вибуху з метою пошкодження об'єктів або ураження людей в незвичайних умовах.

Використовуються також для вчинення злочинів і вибухові ре­човини господарської діяльності. Це — предмети промислового виробництва у вигляді шашок різної форми і розмірів, що за свої­ми конструктивними особливостями призначені для використан­ня в господарській діяльності — підривання пластів грунту, твердих порід у кар'єрах, шахтах тощо.

Вибухові пристрої складаються з двох основних елементів: за­ряду і засобу ініціювання. Засоби ініціювання спрацьовують від звичайного початкового імпульсу (удару, тертя, сколу, нагрівання, іскрового заряду) і призначені для запалення заряду чи його дето­нації. Для вибуху зарядів вибухових речовин застосовують такі способи: 1) вогневий; 2) електричний; 3) механічний; 4) хімічний. Інколи можлива різноманітна комбінація цих способів. Вибухо-

вий пристрій може бути миттєво або сповільнено приведений в дію. Для застосування вибухового пристрою потрібен вибуховий механізм. Нині вибухові механізми є таких типів: 1) керований; 2) сповільненої дії; 3) спрямованої дії. Залежно від того, як приво­диться в дію вибуховий механізм, виділяють три основних спосо­би: 1) безпосередньо злочинцем; 2) автоматично; 3) у результаті впливу на вибуховий механізм потерпілого.

Велике поширення серед злочинців набули вибухові пристрої, що спрацьовують від включення праски, фену, магнітофону, радіо­приймача, телевізора, інших предметів побутової техніки, що пра­цюють від електричної мережі. В автомобілі вибуховий пристрій може спрацювати при повертанні клеми запалення чи в момент, коли вмикаються споживачі енергії (фари, склоочисники і т. ін.). Вибухові пристрої можуть бути встановлені в найрізноманітніших місцях і замасковані, камуфльовані під різні предмети, які не мо­жуть бути виявлені. Злочинців, які вчиняють злочини із застосу­ванням вибухових пристроїв, залежно від рівня знань, можна по­ділити на шість груп:

1. спеціалісти-вибухівники (майстри підривники, інженери техніки, сапери);

2. особи, що мають певну підготовку (служба у війську, навчан­ ня в гірничому технікумі, інституті);

3. особи, що знайомі з вибуховою справою за родом своєї діяль­ ності (шахтарі, будівельники, працівники складів і т. д.);

4. особи, що самостійно вивчають літературу, експерименту­ ють, слухають розповіді досвідчених осіб;

5. особи, що перебували на державній службі в спеціальних під­ розділах;

6) особи, що працюють на спеціальні підрозділи інших держав. При вчиненні злочину із застосуванням вибухового пристрою

необхідно проводити такі початкові слідчі дії. Перш за все огляд міс­ця події. Перед тим як відповідні суб'єкти криміналістичної діяль­ності будуть проводити огляд місця події — місця застосування ви­бухового пристрою, його має оглянути спеціаліст-піротехнік, щоб уникнути нових вибухів. Огляд місця події має свої особливості, що пов'язані з виявленням, фіксацією і вилученням речових доказів. Основними завданнями огляду є:

1. установлення факту вибуху і його характеру, причин;

2. попередження небезпечних наслідків вибуху;

3. з'ясування особи потерпілого, надання допомоги пораненим;

4. визначення часу, обстановки, способу і засобів учинення зло­ чину;

5. виявлення даних, що характеризують особу можливого зло­ чинця, і вірогідного мотиву вчинення злочину.

Негайний виїзд слідчого на місце події — місце вчинення злочи­ну із застосуванням вибухових пристроїв — сприяє ефективності ви­лучення слідів деяких вибухових речовин. І це тому, що з часом діє­вість процесу вилучення таких слідів зменшується. Це, насамперед, стосується одорологічних слідів — газоутворених і легколетких.

Спеціалісти з питань вибухових пристроїв можуть запросити компетентних працівників вибухотехнічних лабораторій, експерт­но-криміналістичних підрозділів МВС України, саперних інже­нерно-технічних підрозділів загонів міліції особливого призначен­ня, саперних військово-інженерних частин, військових кафедр вибухової техніки закладів вищої освіти, органів державного тех­нічного нагляду та ін. Спеціаліст-піротехнік оперативно досліджує вибухові пристрої, що не спрацювали, виявляє замасковані вибу­хові пристрої.

Необхідно завчасно організувати охорону місця події та опиту­вання очевидців. Спочатку, поки спеціалісти ведуть пошук вибухо­вих пристроїв, які не спрацювали, суб'єкти криміналістичної діяль­ності мають провести загальний огляд місця події та скласти плани і схеми. Зауважимо: в згаданих умовах вибухотехнічне оперативне дослідження спеціалістів може бути як процесуальною, так і непро-цесуальною діяльністю. Загальновизнано, що вибухотехнічне опе­ративне дослідження — це не процесуальне обстеження і вивчення, що проводиться для встановлення обставин підготовленого вибуху, даних про його можливі наслідки і руйнівні дії планованих для ви­користання вибухових речовин та вибухових пристроїв. Але буде правильним у такому разі діяльність мінерів-піротехніків регламен­тувати як участь спеціалістів при проведенні огляду місця події.

У подальшому, при згоді спеціалістів, необхідно розпочати де­тальний огляд місця події — місця вчинення злочину із застосуван­ням вибухового пристрою. Детальний огляд місця вибуху дозволить дослідити всі об'єкти на місці події, відшукати сліди і речові докази. Розпочинати огляд потрібно з центру вибуху і продовжувати в на­прямку до периферії. За загальними правилами методики розсліду­вання злочинів, учинених із застосуванням вибухових пристроїв, центром місця вибуху є встановлений чи передбачуваний осередок вибуху, тобто місцезнаходження заряду вибухової речовини, почат­кова точка розтрощення і розповсюдження ударної хвилі.

З центру місця вибуху потрібно обов'язково взяти ґрунт, сніг чи воду з дна можливої ями. Така кількість кожного компонента вка­заних речових доказів має становити не менше 1 кг. Грунт, сніг упаковуються окремо, указується час, місце їх вилучення. Воду потрібно набрати в спеціальну скляну ємність. Береться також контрольний зразок ґрунту і води. Для пошуку металевих залиш­ків використовується металошукач.

364

Початкові та подальші слідчі дії

Методика розслідування злочинів, учинених із застосуванням вибухових пристроїв, передбачає проведення огляду місця вибуху на трьох етапах. Кожний з етапів — це, перш за все, колоподібний сектор з певним радіусом, відлік якого розпочинається з центру вибуху. Перший сектор (його огляд) має радіус до 10 м, відповідно, другий — 25, третій — 200.

Особливу увагу потрібно також приділити огляду потерпілих. Слідчий має зафіксувати в протоколі позу трупа і розташування окремих його частин, тобто з участю судово-медичного експерта провести зовнішній огляд трупа. Слідчому потрібно знати, що на трупі, його одязі, взутті можуть бути залишки вибухових речовин, тому необхідно докласти всіх зусиль для їх пошуку.

Інколи в результаті вибуху великої потужності від трупа зали­шаються лише окремі його частини. Слідчий звертає увагу на опи­сання осколочних поранень, їх локалізацію, форму, дефекти тка­нини, розміри, особливості країв.

Другою початковою слідчою дією поряд з оглядом місця події — вибуху є допит потерпілих, свідків, призначення вибухотехнічної експертизи, комплексної вибухотехнічної експертизи. Допит по­терпілих, свідків у кримінальній справі про злочини, вчинені із застосуванням вибухових пристроїв, проводиться з метою опера­тивного одержання показань від указаних учасників криміналіс­тичної діяльності про обставини, які мають значення для правиль­ного вирішення справи. Слідчому необхідно враховувати вік до­питуваних, їхній психічний стан, характер слідчої ситуації, місце допиту та інші чинники. Якщо потерпілі є пораненими і потребу­ють госпіталізації, необхідно забезпечити безпеку цих осіб, а в ра­зі необхідності — й свідків.

Вибухотехнічна експертиза призначається для встановлення обставин підготовленого або здійсненого вибуху, даних про його наслідки і руйнівні дії, застосовані або плановані для використан­ня вибухової речовини та вибухових пристроїв. Комплексна вибу­хотехнічна експертиза — це новий клас судової експертизи, у про­цесі проведення якої експерти різних спеціальностей — піротехні­ки, криміналісти, судові медики та інші комісійно (через багато­предметність поставлених питань) вирішують такі проблеми: силу вибуху (у тротиловому еквіваленті вибухової речовини); його ура-жувальні властивості; яка вибухова речовина була використана як заряд; сфери застосування вибухової речовини; установлення при­чин смерті потерпілого тощо.