I цей перелiк можна продовжувати, бо неможливо передбачити всi мотиви пожертв.

Розповсюдження дарування приватними особами пов'язане також з розвитком самого суспiльства, де вiльна економiка дозволяє жертвувати. Великий середнiй клас, для якого благодiйнiсть не знижує його рiвня життя, а для бiльш багатих людей - це основа буття, бо вiд цього залежить добробут всього суспiльства. Люди з розумiнням ставляться до прохання допомогти. I дарують вiд декiлькох доларiв до мiльйонiв. Дарують не тiльки грошi, книжки, технiку, будинки, час, послуги, а й передають у спадок своє майно або його частку. Форма допомоги може бути рiзною в залежностi вiд можливостей кожного.

В Українi благодiйництво серед приватних осiб найменш розгалужене, що пов'язано з низьким рiвнем життя, викорiнюванням за роки радянської влади самого поняття благодiйництво. Тому при організації роботи з приватними особами враховується, що це за люди, якi їх можливості, яке вiдношення мають до бiблiотеки. Можна визначити вiдомих у мiстi спортсменiв, артистiв, громадських дiячiв i т.п., щоб звернутися до них. Знайти якесь вiдношення їх до бiблiотеки: можливо, вiн був читачем, чи його батьки, якщо це вузiвська бiблiотека - можливо, вiн навчався тут.

Деякi американськi вузи взагалi складають картотеку своїх випускникiв i прослiдковують їх життя. Якщо серед них є тi, що досягли якихось успiхiв, вони обов'язково звертаються до них i завжди отримують допомогу. До широкого загалу випускникiв звертаються добровольцi, волонтери i також отримують допомогу. Випускники завжди дають для своєї “альма-матер”. Розмiр цiєї допомоги вiд кожного невеликий, але у зв'язку з тим, що випускникiв багато, то сума цих внескiв загалом солiдна. В Америцi взагалi не гребують будь-якою допомогою, незважаючи на її розмiр. Так, наприклад, Свiтова Рада Суспiльної Служби СКУ органiзувала “Доларовий фонд” для допомоги Українi. Ця акцiя передбачає переконання людей, що переданий для фонду долар нiчого не вартий для українця-американця, а до купи вони складають великi кошти. Для цього створюються мiсцевi комiтети по збиранню грошей. Таким чином i бiблiотеки можуть звернутися до читачiв за незначними внесками, придумуючи переконливу мету, для чого потрiбні кошти.

Аналiз своїх читачiв допоможе кожній бібліотеці знайти серед них майбутнiх благодiйникiв та друзiв.

Платнi послуги є також одним з джерел додаткового фiнансування. Сьогоднi бiльшiсть бiблiотек використовує це джерело. Цьому сприяє законодавча база.

Надання платних послуг в бiблiотеках України регулюється Законом України “Про бiблiотеки i бiблiотечну справу” та затвердженим Постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 5 червня 1997 р. № 534 “Перелiком платних послуг, якi можуть надаватися закладами культури i мистецтв, заснованими на державнiй та комунальнiй формi власностi”, а також наказом Міністерства культури і мистецтв України від 13 лютого 1998 р. № 49/12-301/53 “Порядок надання платних послуг закладами культури і мистецтв”. Виходячи з цього, кожна бiблiотека, проаналiзувавши свої можливостi, може впроваджувати в практику роботи платнi послуги.

Але слiд враховувати, що бiблiотека - це соцiальний iнститут, для якої прибуток не може бути основним в її дiяльностi. Тому важливим є ретельний аналiз ринку збуту своїх послуг i визначення їх номенклатури.

Практика роботи американських бiблiотек свiдчить, що вони активно використовують платнi послуги, але у зв'язку з тим, що бiблiотеки вiдносяться до некомерцiйного сектора, їх доля в загальному бюджетi невелика (бiля 3-5%). В Німеччині та Болгарії бібліотеки також надають платні послуги.

В Українi бiльшiсть бiблiотек поповнюють свої бюджети за рахунок платних послуг. Так, в Донецькiй ОУНБ 2% загального фiнансування вiдбувається з платних послуг, а в Донецькiй областi - 1,3%. Якщо в 1988 роцi в Донецькій ОУНБ було три види платних послуг, то в 1998 році їх бiльше 50.

Розпродаж сувенiрiв, значкiв, лiтератури тощо також може бути джерелом поповнення бюджету.

У бiльшостi бiблiотек Америки вiдкрито магазини, де продається рiзна продукцiя з символiкою бiблiотеки, а саме: проспекти, поштовi картки, чашки, ручки, декоративнi вироби, все те, що розраховане на туристiв, читачiв, якi шанують бiблiотеку. Чим бiльше бiблiотека, тим асортимент таких магазинiв рiзноманiтнiший. Бiблiотеки продають лiтературу, не тiльки нову, а й проводять акцiї по збиранню непотрiбних книжок серед населення i з рiзною перiодичнiстю проводять їх розпродаж. Вирiшується багато проблем: люди позбавляються вiд зайвої лiтератури, а у зв'язку з тим, що книги в Америцi коштують дорого, а бiблiотеки продають їх за символiчну цiну, їх купують, i це допомагає заробити грошi.

Цю iдею можна розповсюдити в Українi, але перешкодою на сьогоднi буде недосконале законодавство i податковий тягар, який впаде на бiблiотеку. Все ж таки це джерело фiнансування може використовуватись бiблiотеками. Iснує практика спiвпрацi з книготорговельними органiзацiями, проводяться книжковi форуми, ярмарки. Так, в Донецькiй ОУНБ створено iнформацiйний центр “Книжковий ринок Донбасу”, практикуються продаж сувенiрiв, виставки-продажу книг, виробiв декоративно-прикладного мистецтва, картин тощо.

Установчi i членськi внески можуть бути також джерелом фiнансування.

Iсторiя розвитку бiблiотек доводить, що здебiльшого створення бiблiотек в Америцi i в дореволюцiйнiй Українi вiдбувалось на установчi кошти, коли багатi люди вносили свiй вклад в утворення бiблiотеки. Iснування бiблiотек було за рахунок читачiв, тодi їх називали "передплатники". В Америцi i сьогоднi в деяких бiблiотеках передбачається внесення членських внескiв: люди розумiють важливiсть бiблiотек, активно спiвпрацюють з ними i дають регулярнi внески в загальний фонд. Бiльшiсть приватних бiблiотек США утримуються на членськi внески. Створенi при бiблiотеках гуртки “Друзiв бiблiотек” або клуби також передбачають внесення членських внескiв, що стає однiєю із статей доходу. При бiблiотеках створюються рiзнi громадськi об'єднання, передбачаються членськi внески при проведеннi спецiальних подiй в бiблiотецi, куди запрошуються вiдомi, впливовi люди.

Установчi внески - коли декiлька органiзацiй або фiзичних осiб роблять одноразовий внесок i цi кошти використовують на статутну дiяльнiсть.

Установчi внески в бiблiотеках Америки вносяться i при створеннi рiзних фондів, об'єднань в бiблiотеках. Їх члени користуються пiльгами в бiблiотецi, для них проводяться престижнi подiї.

Установчi i членськi внески в бiблiотеках можна передбачити при створеннi клубiв за iнтересами, рiзних громадських об'єднань i органiзацiй.

Спецiальнi подiї в бiблiотеках проводяться з метою збирання коштiв. Їх кiлькiсть i рiзновид залежить вiд винахiдливостi i творчостi бiблiотекарiв.

Перерахувати все, що проводять бiблiотеки Америки, неможливо. Це i зустрiчi з вiдомими людьми, артистами, концерти, благодiйнi акцiї, шоу i тому подiбне. Наприклад, в м.Кеннебанк (штат Мен) щорiчно проводився продаж тортiв, тiстечок з метою надання фiнансової допомоги. Жiнки збирають кошти завдяки тому, що печуть тiстечка, готують вареники, рiзноманiтнi страви i продають їх пiд час рiзних подiй, а отриманi кошти використовують для допомоги бiблiотецi. Розповсюджено також продаж виробiв мистецтва. Як правило, в бiблiотеках готується цiле свято, яке допомагає збирати кошти, наприклад свято шоколаду.

В бiблiотецi м. Еванстон (штат Iллiнойс) разом з представниками “Друзiв бiблiотеки” щоп'ятницi проводились вечори, на якi запрошувались мiсцевi експерти з рiзних питань, таких, як антикварнi книги, колекцiонування книг, дегустацiя вин.

В бiблiотецi округу Монтгомерi (штат Мериленд) були проведенi семiнари з проблем малого бiзнесу з метою надання допомоги людям, якi хочуть заробити грошi, а це допомагає i бiблiотецi.

Особливою популярнiстю користуються читацькi марафони, зустрiчi з письменниками, де можна отримати автографи; вечори за участю вiдомих спортсменiв, артистiв, комерсантiв.

Поле дiяльностi в цьому напрямку для бiблiотек необмежене. Вислiв “Творiть, Ви талановитi” цiлком пiдходить для такого джерела поповнення бiблiотечної казни.

Сьогоднi українське телебачення, радiо, газети, вулицi перенасиченi закордонною рекламою. Бiблiотеки повиннi вчитись у них. Наприклад, використовуючи “ПР”, фiрма “Nestle” заохочувала своїх покупцiв до кави “Nesquik” шляхом проведення своїх презентацiй i свят в школах, дитячих садках України, де було враховано один психологiчний момент - зробити дiтей рабами цього продукту i тодi батьки не вiдмовлять своїм улюбленцям. Треба вчитись на цих дрiбницях, якi допомагають обробити цiльову групу, тобто потенцiйних покупцiв. Бiблiотеки можуть сприяти фiрмам у цьому. Серед форм “ПР” зараз практикується семплiнг (проба), тобто дегустацiя. Фiрми “Nestle”, “Coca-Cola”, “Halina Blanca” та iншi для розширення своїх клiєнтiв проводять семплiнги, коли в магазинах, на вулицях пропонують безкоштовно свою продукцiю. Бiблiотека може пропонувати зробити семплiнг в себе. Ми знаємо, що краще один раз скуштувати, нiж 10 разiв побачити, нiж 100 разiв почути.

Багато фiрм з метою поширення своєї марки та iмiджу проводять рiзнi розважальнi заходи, дискотеки, пiдтримують спортивнi змагання, проводять рiзнi конкурси, лотереї, шоу. Бажано вчасно зв'язатися з фiрмами, з'ясувати їхні плани i пропонувати свої послуги по проведенню iмiджевих заходiв. Бiблiотеки України практикують проведення презентацiй рiзних фiрм.

Деякi форми допомоги притаманнi тiльки американському суспiльству.

Індаумент (endaument) - коли донор дає велику суму, але умовою є те, що вона не витрачається, а вкладається або iнвестується в банки, у виробництво, i бiблiотека має постiйний рiчний прибуток вiд цього. Прикладом є всесвiтньо вiдома Нобелiвська премiя. Iснують спецiальнi менеджери, якi займаються вигiдним вкладанням грошей.

Ще один вид вiдстроченої допомоги - заповiт. Вiдшукуються люди, якi не мають дiтей i можуть своє майно у виглядi заповiту передати бiблiотецi. Законодавство Америки передбачає податковi пiльги для дiтей при частковiй передачi майна пiсля смертi батьків безприбутковим органiзацiям. Iснує також ще багато форм зниження податку.

В Українi Законом “Про оподаткування прибутку пiдприємств” передбачено отримання прибутку за рахунок пасивних доходiв, тобто доходiв, отриманих у виглядi процентiв, дивiдендiв, страхових виплат i вiдшкодувань, а також роялтi (ст. 7.11.2, 7.11.13). Нестабiльнicть фiнансової ситуацiї в державi i своєрiдний ризик є стримуючими факторами для розвитку такого способу поповнення бюджетiв бiблiотек.

Визначивши джерела фiнансування та коло благодiйникiв, можна визначити, що саме буде допомогою.

Сьогоднi для бiблiотек найактуальнiшим є допомога лiтературою у зв'язку з тим, що недостатнiм є фiнансування на комплектування фондiв. Кожна бiблiотека шукає шляхи спiвпрацi з видавництвами та книгорозповсюджувачами, з приватними особами, якi можуть дарувати книжки.

Проведення щорiчного регiонального форуму книговидавцiв, книгорозповсюджувачiв, бiблiотекарiв в Донбасi дає змогу залучати лiтературу до бiблiотеки. Створений iнформацiйний центр “Книжковий ринок Донбасу” допомагає книгорозповсюджувачам, зацiкавленим у спiвпрацi з бiблiотеками, тому, що саме бiблiотеки рекламують їх продукцiю. Для творчих, iнiцiативних людей тут є можливiсть розповсюдження лiтератури, що вигiдно для бiблiотек.

Пiд час проведення щорiчного обласного тижня бiблiотек до читачiв звертаються з проханням приносити прочитанi, непотрiбнi книги, журнали, газети. Це допомагає також сiльським бiблiотекам, якi не в змозi передплатити навiть одну газету.

Бiблiотеки за кордоном отримують з приватних колекцiй багато книжок. Збирання не потрiбних читачам книжок та їх розпродаж в бiблiотеках є вiдчутною допомогою. На жаль, в Українi проведення подiбних розпродажiв не розповсюджено.

Значним джерелом поповнення своїх фондiв для бiблiотек є зв'язки з українською дiаспорою, бо саме вона зацiкавлена в допомозi Українi i робить все, щоб зiбрана лiтература або приватнi колекцiї передавались бiблiотекам i приносили якнайбiльше користi. Якщо ранiше українська дiаспора надсилала книжки здебiльшого Товариству “Просвiта” або iншим українським органiзацiям, то тепер практика показує, що книжки надсилаються до бiблiотек, де вони використовуються ефективнiше. Прикладiв допомоги української дiаспори книжками бiблiотекам України багато, тому в деяких бiблiотеках створенi вiддiли зарубiжної українiки.

В Донецькiй ОУНБ вiдкриті Біблiотека канадсько-українського центру, для якого надiслано 13000 книжок, зiбраних Товариством Канадськi Приятелi України (м.Торонто), сектор українознавства, де колекцiя зарубiжної українiки налiчує 7000 книжок, надiсланих українською дiаспорою Америки та Канади. З метою отримання такої кiлькостi лiтератури бiблiотека проводить велику роботу по налагодженню та розширенню зв'язкiв з дiаспорою.

При впровадженнi автоматизацiї бiблiотек становиться актуальним отримання у подарунок технiчних засобiв: комп'ютерiв, магнiтофонiв, телевiдеотехнiки, копiювальної технiки тощо. Здебiльшого технiку можна отримати вiд рiзноманiтних мiжнародних фондiв. З таким проханням можна звернутись до мiсцевої влади, ретельно продумавши систему обслуговування влади, щоб довести їй вигiднiсть комп'ютеризацiї бiблiотеки. Технiку можна просити у рiзних спонсорiв та мiсцевих органiзацiй, якi модернiзують свої пiдприємства i можуть передати не потрiбну їм технiку бiблiотецi. Але для цього треба шукати такi пiдприємства i розширювати коло “Друзiв бiблiотеки”. Донецька ОУНБ отримує технiку вiд тих, хто орендує в неї примiщення, або вiд тих, з ким спiвпрацює, у подарунок на ювілеї та різні свята.

В Америцi розповсюджено також будiвництво примiщень бiблiотек на кошти меценатiв, спонсорiв. Наприклад, технiчний бiблiотечно-iнформацiйний центр Грейнджера в Iллiнойському унiверситетi побудовано сином на честь свого батька: таким чином вiн увiчнює його пам'ять. В Українi поки що таких прикладiв немає, але якщо б зайнятись цим питанням i плiдно пошукати, то, можливо, за рахунок декiлькох спонсорiв i можна було б побудувати бiблiотеку або зробити її ремонт. Так, наприклад, в мicькiй бiблiотецi iм. Лесi Українки м.Києва ремонт зроблено за рахунок спонсорiв. Такi приклади є в iнших бiблiотеках.

Актуальним сьогоднi для бiблiотек є i допомога деяких фахiвцiв, якi витрачають свiй час. Це можуть бути громадськi об'єднання при бiблiотецi, рiзноманiтнi консультативнi пункти - юрист, лiкар, косметолог тощо. Сьогоднi, як правило, в бiльшостi заходiв бiблiотеки приймають участь люди, якi не отримують грошової винагороди, а спiвпрацюють для того, щоб допомогти виконанню освiтньої, iнформацiйної, просвiтницької функцiй бiблiотеки.

В дiяльностi бiблiотеки виникає багато таких дiлянок роботи, що тiльки допомога окремих спонсорiв, органiзацiй дозволяє провести на високому рiвнi захiд, вiдремонтувати технiку, iншi начебто дрiбницi, але з яких i складається робота бiблiотеки. Так, можна знайти спонсора для друкування своїх матерiалiв, бо сьогоднi самостійна видавнича дiяльнiсть бiблiотек майже неможлива. Ремонт комп'ютерної технiки, примiщень, оправа книжок, проведення презентацiй, конференцiй можливі із залученням спонсорiв.

Останнiй етап iдентифiкацiї - конкретне визначення кола тих, хто може допомагати бібліотеці. Це найскладнiший момент, тому що потребує вмiння аналiзувати, вiдшукувати тих, хто може допомагати. Розпочинається ця робота зi створення картотеки потенцiйних донорiв. Причому її важливо розподiлити на мiсцевi органiзацiї i фiрми, мiжнароднi благодiйнi фонди та рiзнi органiзацiї, приватнi особи. По кожнiй категорiї треба конкретно визначитись.

Бiблiотека, яка хоче отримувати благодiйну допомогу, проводить аналiз пiдприємств, фiрм свого регiону з метою визначення i вiдбору тих, хто може допомагати.

Бiльшiсть великих пiдприємств, фiрм, компанiй мають спецiальний бюджет на благодiйнiсть. Завдання бiблiотеки - вчасно звернутися та переконати, що допомогти треба саме їй, вивчити комерцiйнi цiлi компанiй i корпорацiй i шукати обопiльну зацiкавленiсть. Крiм того, багато коштiв компанiями видiляється на рекламу. Шляхи, щоб взяти цi кошти, різноманітні.

Аналiз свого оточення, регiону дасть можливiсть визначити найбiльшi пiдприємства, новi пiдприємницькi структури, банки тощо. Детальний аналiз мiсцевих довiдників, газет, статистичних збiрників допоможе виявити, хто вже займається благодiйництвом, рекламує свою дiяльнiсть, має великі прибутки тощо.

Для пошуку фондiв i органiзацiй можна використовувати мережу Iнтернет, довiдники, безпосередньо контактувати з фондами, щоб знати про оголошенi конкурси. Сьогоднi iснує декiлька органiзацiй, якi кумулюють iнформацiю про рiзнi фонди, дають поради i консультацiї по пiдготовцi проектiв, видають журнали, довiдники: Центр Фундацiй (найбiльший в свiтi iнформацiйний центр про дiяльнiсть фондiв, Нью-Йорк), Інформацiйне Агентство США (USIA, Вашингтон), Європейський Центр Фондiв (Брюссель), Фонд “Еврiка” (Польща) тощо.

Розглянемо існуючу класифікацію донорів і фондів.

Донорами можуть бути державнi установи рiзних країн, мiжнароднi органiзацiї, приватнi благодiйнi фонди, комерцiйнi структури, релiгiйнi, науковi та iншi громадськi некомерцiйнi органiзацiї, а також приватнi особи. Здебiльшого бiблiотеки мають справу з фондами рiзних типiв i цiлими державними програмами.

Фондом вважається недержавна некомерційна організація, яка володіє первинним капіталом (або вкладом), якою керують попечителі і директори, яка надає підтримку або допомогу в благодійній, освітній, культурній, релігійній та інших видах діяльності, що приносить користь громадськості, та фінансує в першу чергу інші некомерційні організації.

Державнi донори - державнi установи, якi отримують кошти з бюджету своєї держави. Наприклад, Агентство по мiжнародному розвитку США (USAID); Інформацiйне Агентство США (USIA), Нацiональний iнститут здоров'я США та iнші.

Це найбiльш бюрократичнi i вимогливі донори. Їх програми i допомога завжди нацiленi на вузько визначене коло потенцiйних заявникiв, а вимоги до оформлення заявок i звiтностi найбiльш суворi. Часто такi донори орiєнтуються переважно на громадян своєї держави i не фiнансують iноземцiв. Але в деяких випадках вони надають гранти iноземним заявникам не їм безпосередньо, а через органiзацiю-посередника, яку назвемо “напiвприватний” донор.

“Напiвприватнi” донори - громадськi органiзацiї, якi отримують кошти вiд державних донорiв i здiйснюють їх розподiл по органiзацiям-заявникам. Наприклад, IREX - Мiжнародна Рада наукових дослiджень та обмiнiв, Фонд “Євразiя” та iншi. Сюди ж можна вiднести i мiжнароднi органiзацiї, подiбнi Всесвiтньому банку.

Приватнi донори - це фонди, приватнi, комерцiйнi органiзацiї, якi отримують кошти вiд приватних громадян у виглядi пожертвувань або корпорацiй (комерцiйнi фонди), а також приватнi особи. Написання заявок приватним донорам здебiльшого вимагає менше зусиль, тому що вимоги до оформлення заявки значно менш жорсткi, а звiтнiсть дуже спрощена у зрiвняннi з донорами. Але деякi приватнi донори можуть бути i досить вимогливими.

Незалежнi фонди - органiзуються приватною особою, родиною або декiлькома особами (фонди МакАртурів, Рокфеллерiв, Сороса), а потiм iснують на дивiденди вiд вкладеного капiталу. Такi фонди, як правило, мають чiтко визначений список прiоритетних напрямкiв i набiр стандартних критерiїв вiдбору заявок. Фонди формують координацiйнi ради, якi розглядають заявки i виносять рiшення про фiнансування. З такими фондами здебiльшого i працюють бiблiотеки. Серед них Мiжнародний Фонд “Вiдродження” Дж.Сороса.

Асоцiйованi фонди - фiнансування з коштiв комерцiйної органiзацiї, з якою вони асоцiйованi. Прикладами можуть бути Xerox Foundation, Apple, Hewlett' Packard та iншi. Здебiльшого такi фонди надають гранти в галузi, яка спiвпадає зi сферою iнтересiв корпорацiї. Рiшення про видачу грантiв приймається радою, яка включає керiвництво компанiї. На жаль, такi фонди досить рiдкiснi.

Ще два види фондiв, якi, з точки зору отримання коштiв, для бiблiотеки безперспективнi. Але вони - добрий зразок того, як кошти добувати. Це:

Фонди прямої дiї- використовують свої ресурси для пiдтримки власних дослiджень або для пiдтримки конкретних проектiв.

Мiсцевi фонди - створюються мешканцями конкретного району, мiста, села для задоволення мiсцевих потреб. Орiєнтованi вони виключно на надання пiдтримки мiсцевим органiзацiям. Це своєрідна громадська благодійність.

Органiзацiя таких фондiв - одна з альтернатив написанню заявок. Важливо розрiзняти фонди i приватнi органiзацiї-посередники. Першi мають кошти i видають їх у виглядi грантiв (Фонд Сороса). Другi не мають своїх коштiв, а тiльки сприяють розподiлу чужих коштiв (iнформують громадськiсть, допомагають в оформленнi заявок, оцiнюють i вiдбирають заявки, контролюють витрати коштiв i надають донору звiт). Прикладом є дiяльнiсть ISAR (в минулому - Iнститут радянсько-американських вiдносин) в розподiлi коштiв, видiлених USAID.

Вибрати необхiдний фонд - головна задача i це потребує вiд бiблiотеки глибокого аналiзу, найбільш ефективного використання трьох способів дослідження :

предметний підхід ідентифікує фонди, які проявляють інтерес до фінансування програм в бібліотечній галузі;

географічний підхід виявляє фонди, які фінансують програми в певному місті, регіоні, державі. Незважаючи на те, що деякі фонди фінансують пошукачів грантів в межах всього світу, однієї держави, регіону, звертається увага на географічні пріоритети фонду, щоб не витрачати час і сили на фонди, які не профінансують;

по виду підтримки виявляються фонди, які надають особливі види допомоги (фінансування будівництва, техніки, надання “стартових” сум, стипендій приватним особам на навчання, дослідження тощо).

Сьогоднi є багато фондiв, якi мають свої представництва в Українi i допомагають пострадянським державам в утвердженнi демократiї. На це видiляються великi кошти. Ретельно проаналiзувавши наявнi в Українi фонди, бібліотеки зможуть вiднайти тi, що пiдтримують культуру.

Наступний етап - визначення фондiв, якi працюють в iнших державах, але мають мiжнароднi програми по пiдтримцi установ в iнших державах. Це можуть бути фонди Форду, братiв Рокфеллерiв тощо. І останнє – визначити, яку допомогу надає фонд, що саме фінансує, які його пріоритети.

Визначення перелiку приватних осiб - вiдомих бiзнесменiв, вчених, спортсменiв, письменникiв, артистiв тощо дозволяє їх залучити до благодiйництва. Вiднайшовши їх зв'язок з бiблiотекою, вони залучаються до проведення спецiальних подiй в бiблiотецi.

Ведення картотеки потенцiйних донорiв, постiйне її поповнення, умiння аналiзувати, робити висновки, творчо пiдходити до отримання результатiв - запорука успіху.

Донецька ОУНБ розпочинала з організації такої картотеки. Першi кроки по залученню коштiв були зробленi створенням Благодiйного фонду “Бiблiотека”. На початку було проаналiзовано довiдники всiх пiдприємств, органiзацiй, мiсцевi газети, статистичнi збiрники. Визначивши донорів, бiблiотека розпочала роботу по їх залученню. Для цього була проведена презентацiя фонду. Було продумано все до дрiбниць: розроблено запрошення, яке персонально вручалось керiвникам установ, пiдготовлено сценарiй, проведено рекламну кампанiю в пресi тощо. Пiсля заходу здійснено його аналiз i намiчені кроки розвитку роботи по залученню коштiв.

Цей перший захiд показав, що традицiї благодiйництва, меценатства i спонсорства треба вiдроджувати. Бiльшiсть органiзацiй готовi надавати допомогу тiльки в разi своєї зацiкавленостi в послугах або рекламi. В бiблiотецi було створено сектор комплексного обслуговування пiдприємств, органiзацiй, фiрм. При заключеннi угоди на обслуговування передбачено пункт про добровiльну фiнансову пiдтримку бiблiотеки.

Благодiйний фонд “Бiблiотека” також дає можливiсть звертатися безпосередньо до рiзних органiзацiй пiд час проведення рiзноманiтних акцiй, ювiлейних дат i заходiв.

Визначення мiжнародних фондiв розпочалось з вивчення оточення, i перше звернення було до Донецького регiонального вiддiлення Мiжнародного Фонду “Вiдродження”. Коло фондiв розширювалось за допомогою довiдникiв, з пiдключенням до мережi Iнтернет використовувався on-line режим для пошуку фондiв. Це довготривалий процес, який вимагає наполегливостi, аналiтичності, вмiння вiдiбрати прiоритетнi фонди.

Аналiз приватних осiб розпочато зі встановлення найбiльш вiдомих людей мiста: С.Бубки та В.Писарєва. Останнiй погодився провести благодiйний концерт з метою збирання коштiв для автоматизацiї бiблiотеки, подарувати комп'ютер, а бiблiотека створила web-сторiнку, присвячену йому. Артисти театру, фiлармонiї часто виступають в бiблiотецi безкоштовно.

Таким чином, визначити джерела фiнансування, форму надання допомоги та коло потенцiйних спонсорiв - це перша сходинка до мистецтва збирання коштiв, вiд якої залежить визначення та розширення кола своїх донорiв та їх кiлькiсть.

Необхiдно визначити рейтинг, тобто можливiсть та бажання дати пожертву серед потенцiйних донорiв. В Америцi вони розподiляються на групи в залежностi вiд суми, яку, на погляд бiблiотеки, донор може дати.

 

Подайте відповіді на питання:

1. Дайте визначення поняття "ідентифікація" у вашому розумінні

2. Доповніть види допомоги, що можливі для використання у практиці залучення коштів.

3. Опишіть ваш досвід цієї діяльності та різних джерел фінансування.

Питання для обговорення:

Які види дпомоги Ви вважаєте ефективними?

Заняття 9. Стратегiя

Мета заняття: отримати практичні навички по розробці презентації бібліотеки з метою залучення коштів.

Короткий зміст теми заняття:

розробка стратегії представлення бібліотеки перед донорами

поняття "імідж"

інформаційні матеріали

використання джерел масової інформації

звіти для громадськості

робота над текстом звернення за допомогою.

 

Стратегія - це розробка іміджу та рекламна кампанія, планування тактики залучення коштів.

В загальному планi по залученню коштiв окремий роздiл присвячується комплексу заходiв по розробцi iмiджу, рекламi та зв'язкам з громадськiстю з обов'язковим визначенням розміру фiнансування. Це процес довготривалий i складається з багатьох компонентiв.

Починається він з iмiджу, але для цього аналiзуються вихiдні умови бiблiотеки: що в бiблiотецi позитивне, що негативне. Подивитись на себе очима читача i визначити, що можна змiнити, на чому акцентувати увагу користувачiв, громадськостi, вивчити конкурентiв i зовнiшнi фактори.

Iмiдж - це загальне уявлення про бiблiотеку, яке залежить вiд щоденної працi i виробляється за довгi роки, а саме розробка свого стилю, створення позитивного образу, який буде вiдрiзняти бібліотеку вiд iнших i зробить її впiзнаваємою.

Особливу роль вiдiграє створення фiрмового стилю, який складається з багатьох компонентiв. Для його розробки залучаються фахiвцi, художники, дизайнери, якi своїм професiоналiзмом, творчим пiдходом дозволять вiднайти щось таке, що буде вiдрiзняти бiблiотеку вiд iнших. До розробки фірмового стилю належить створення фірмового знаку, слогану, логотипу.

На iмiдж бiблiотеки працюють i виставки, організовані поза її межами, вони можуть бути платними i зробленi на замовлення. Можна аналiзувати публiчнi подiї, якi вiдбуваються в регiонi, а саме: мiсцевi шоу, ярмарки, професiйнi з'їзди, науковi конференцiї, ювiлеї i пропонувати свої послуги по органiзацiї виставок. Все це сприятиме популяризацiї бiблiотеки.

Бiблiотека може створити звуковi рекламнi записи та вiдеоролiки про себе, якi можуть використовуватись для переконання майбутнiх доноров. Для своєї реклами можна створити web-сторiнки в Інтернет.

Iнформацiйнi матерiали про бiблiотеку сприятимуть створенню позитивного iмiджу, розкриватимуть iсторiю, сучасний стан бiблiотеки та популяризуватимуть її послуги. Бібліотеки готують декiлька варiантiв буклетiв, проспектiв, листiвок, путiвникiв, які використовують при зверненнi за допомогою. Дизайн, змiст, якiсть iнформацiйних матерiалiв залежать вiд того, на кого розрахованi матерiали. В Америцi для тих, хто дає великi суми, вони дуже коштовнi.

Популярними є i звiти для громадськостi, якi також впливають на iмiдж. В бiблiотеках України практикують рiчнi звiтнi збори для читачiв. За кордоном громадськiсть вiдiграє велику роль в захистi бiблiотек. Бiльшу частину додаткових коштiв збирають добровольцi, вони вiдстоюють у мicцевiй владi бюджет i сприяють пiднесенню ролi бiблiотек в суспiльствi. Для цього створюються рiзнi громадськi об'єднання - попечительськi, наглядовi ради, бiблiотечнi комiтети, об'єднання “Друзi бiблiотек” тощо. Їх робота допомагає бiблiотецi розширювати контакт з громадськiстю i захищати її iнтереси в суспiльcтвi. Для цих груп в бiблiотеках створюються рiзнi привiлеї, для них передбачаються пiльги i своєрiдне спецобслуговування.

На жаль, в Українi поки що бiблiотеки недостатньо використовують допомогу громадськостi i рiдко створюються бiблiотечнi громадськi об'єднання. Ця робота ще попереду.

Бiблiотека повинна впливати i на своїх користувачiв та тих, хто в майбутньому ними стане. Бiблiотека мусить iнформувати населення про себе i використовувати не тiльки рекламнi iнформацiйнi матерiали, а й звiти для населення. За кордоном бiблiотеки готують друкованi звiти для громадськостi, якi написанi простою зрозумiлою мовою, без вживання термiнiв, де показуються досягнення бiблiотеки, її прiоритети у майбутньому, детально подається бюджет i його використання. Такi звiти дають змогу сформувати загальну поiнформованiсть про бiблiотеку, її послуги, а користувачам - вiдчувати себе рiвноправними членами у вирiшеннi своїх проблем i полiпшеннi їх обслуговування. Тобто бiблiотека вивчає думку користувачiв i враховує її при проведеннi перетворень в бiблiотецi.

Робота по зв'язкам з громадськiстю розраховується на рiзнi групи, створення позитивного iмiджу i визнання бiблiотеки.

Велику роль тут має встановлення контактiв з мiсцевою владою i пошук взаємодiї, треба запрошувати її представникiв на заходи в бiблiотеку, продумати, якi можна їм надавати послуги. В Америцi у роботi з владою широко використовується лобiювання, тобто вплив зацiкавлених груп громадськостi на прийняття рiшень владними структурами, як на мiсцевому рiвнi, так i загальнодержавному. Це, як правило, стосується загальносуспiльних проблем, наприклад, закриття, вiдкриття бiблiотеки тощо. Українським бiблiотекам треба вивчати досвiд лобiювання i використовувати його для свого захисту, особливо коли iде скорочення мережi бiблiотек. Квалiфiковано проведена кампанiя в пiдтримку бiблiотек - це запорука успiху.

Формуванню громадської думки сприяють i зв'язки бібліотеки з джерелами масової iнформацiї. Вони повинi стати своєрiдним рупором бiблiотеки. Вiдношення з пресою мають бути двостороннiми. У журналiстiв треба створити образ бiблiотеки як надiйного джерела iнформацiї. При пiдготовцi рiзних статей бiблiотека може стати їм помiчником, i вони готовi до спiвпрацi, тобто із задоволенням будуть писати про бiблiотеку. Спочатку визначаються наявнi газети, телерадiокомпанiї, вiдбираються конкретнi журналiсти. Особливої уваги потребують тi, хто веде рубрику культури, лiтературнi сторiнки, передачi, i з ними встановлюються контакти. Головне, щоб була обопiльна зацiкавленiсть. Допомога бібліотеки журналiстам окупиться шляхом безкоштовних iнформацiйних матерiалiв i створенням позитивного iмiджу бiблiотеки.

Вiдношення з пресою будуються по-рiзному:

а) бiблiотека сама готує статтi;

б) передає iнформацiю про подiю, текст статтi готується журналiстом;

в) звертається до читачiв, якi допомагають написати статтю.

Бiблiотека подає як загальнi статтi про свою роботу, так i використовує рiзнi приводи, щоб про неї писали газети. Це може бути будь-яка подiя в бiблiотецi: надходження нових книжок, вiдкриття виставки, проведення вечора i т.п.

Донецька ОУНБ щорiчно подає бiльше 100 повiдомлень в газети, на радiо, телебачення, а це значить, що майже кожного третього дня мешканцям Донеччини нагадують про її iснування. Це створює вiдповiдний образ бiблiотеки, пiднiмає її значущiсть, що полегшує в подальшому при зверненнi за допомогою.

В залежностi вiд значущостi подiї в бiблiотецi вибирається метод подачi матерiалу: невеличка iнформацiя, окрема стаття, окрема сторiнка (наприклад, до ювiлею бiблiотеки).

Бiблiотеки можуть проводити прес-конференцiї, приводом для яких може бути подiя, яка має велике соцiальне значення, - вiдкриття бiблiотеки, введення нової форми обслуговування, отримання коштiв вiд мецената, спонсора тощо. До прес-конференцiї готується прес-релiз - короткий виклад подiй для журналiстiв i того, що повинно бути вiдображено журналiстами, або заява для преси. Також прес-релiзи можна готувати i передавати журналiстам про тi подiї, про якi треба оперативно повiдомити громадськiсть. Прес-релiз має бути лаконiчним i змiстовним.

Радiо i телебачення вiдрiзняються найбiльшою аудиторiєю груп, на якi необхiдно впливати бiблiотецi. Iснує практика створення постiйних або разових спецiальних бiблiотечних програм або передач про бiблiотеку, спiвпрацi в створеннi лiтературних та iнших передач, подання iнформацiї про бiблiотеку в новинах.

Простiр для стосункiв бiблiотек з радiо i телебаченням великий, i успiх тут залежить вiд творчої активностi, iнiцiативностi з боку бiблiотекарiв.

В Донецькiй ОУНБ будь-яка бiльш-менш значна подiя обов'язково проходить з запрошенням журналiстiв, якi висвiтлюють її в окремих передачах, новинах. Створено декiлька передач про бiблiотеку: “Три вечора в бiблiотецi”, “Бiблiотецi - 70” та iншi.

В Америцi журналiсти вiддають перевагу мати справу з професiоналами при пiдготовцi статей про бiблiотеки, тому в деяких великих бiблiотеках США у вiддiлах по зв'язкам з громадськiстю є професiйнi журналiсти. Наприклад, в штатi подiбного вiддiлу Вiльної бiблiотеки у Фiладельфiї, яка успiшно публiкує тематичнi статтi в пресi, з восьми спiвробiтникiв два журналiсти. Без сумнiву, така кооперацiя професiйного досвiду допомагає бiблiотецi в її вiдношеннi з пресою. На радiо i телебаченнi в США звичайним є оголошення про дiяльнiсть бiблiотеки, її послуги. Для цього використовуються мультиплiкацiя, пiснi про бiблiотеку та iнше, створюються окремi передачi, подiї в бiблiотеках висвiтлюються в новинах. Особливої уваги надається обов'язковим повiдомленням через пресу, радiо, телебачення про благодiйну допомогу. Методика вiддячення детально буде розглянута пiзнiше.

Вплив на загальний iмiдж також мають екскурсiї, обов'язкове внесення бiблiотеки до телефонних довiдникiв. Можна домовитись з туристичними фiрмами про внесення бiблiотеки як обов'язкового елементу екскурсiй по мiсту, що особливо актуальне для великих бiблiотек. Це може стати вiдчутною статтею прибутку. Привернення уваги до бiблiотеки може бути i шляхом проведення спецiальних подiй, зустрiчей з вiдомими людьми, презентацiй, конференцiй, днiв вiдкритих дверей.

На етапi загального створення iмiджу бiблiотеки немає дрiбниць, вiд нього залежить, зможе бібліотека переконати донора про необхiднiсть допомоги саме їй.

Треба ретельно все проаналiзувати i розпочинати з малого, поступово вiдпрацьовуючи всi деталi, якi створюють загальне уявлення про бiблiотеку.

 

Подайте відповіді на питання:

1. Доповніть види, що можна використовувати для представлення бібліотеки перед донорами.

Питання для обговорення:

1. Які види презентації бібліотеки є ефективними і чому?

Практичне завдання:

Розробіть стратегічний план презентації бібліотеки перед донорами.

Заняття 10. Розвиток

Мета заняття: усвідомити яким чином можна впливати на донорів.

Короткий зміст теми заняття:

спеціальна підготовка кадрів до фандрейзтнгової діяльності

риси характеру людей, що залучають кошти

оформлення "портфелю замовлень"

 

Розвиток - це підготовка донорів та попередня робота з ними.

Тактика роботи з потенцiйними донорами детально розробляється. Важливим на цьому етапi є забезпечення кадрами, їх спецiальна пiдготовка, тому що успiх залежить вiд людей. Вони повиннi володiти методикою спiлкування, прохання, вiддячення. Бажано, щоб вони пройшли спецiальну пiдготовку.

В Америцi розробленi рiзнi форми тренiнгiв, вiдеозанять, якi розглядають можливi варiанти роботи з донорами, навчають методицi переконання i практицi спiлкування. Видано пiдручники i безлiч лiтератури, яка допомагає освiченостi кадрiв. В Лос-Анжелесi iснує найбiльший навчальний центр (The Grantsmanship Center) для неприбуткових органiзацiй. Вiн видає журнал та розповсюджує iнформацiю про рiзнi фонди, виробляє методику залучення коштiв.

Залученням коштiв займаються, окрiм штатних працiвникiв, багато добровольцiв або волонтерiв. В Америцi цим займатися престижно, тому велика кiлькiсть людей i збирає великi грошi. Як правило, рiзнi люди орiєнтуються на конкретнi джерела. Наприклад, малi фонди формуються за рахунок багатьох добровольцiв. Це невеликi пожертви, якi збираються здебiльшого серед приватних осiб - випускникiв вузу, читачiв або своїх знайомих. Кадри для залучення великих фондiв (солiдних пожертв) знайти складнiше. Вони повиннi бути свого роду артистами або щонайменше мати такі риси i якостi, якi трапляються зрiдка та в невеликому сполученнi, вважаються природними, а не вихованими. Переконувати дати великi пожертви дуже складно, треба не тiльки переконувати, а й мати талант прохача.

Найбiльше коштiв у США збирають саме такi прохачi. Серед цiєї групи добровольцiв вирiшальну роль вiдiграє i керiвний склад бiблiотеки, який активно займається залученням коштiв. Найсолiднiшi донори чекають, що з ними буде мати справу найвище керівництво бiблiотеки.

Виховання квалiфiкованих прохачiв складна, але необхiдна робота. Кожна установа до неї пiдходить по-рiзному. Навчальна програма Центру мистецтв Вудрафа в Атлантi складається з п'яти компонентiв:

орiєнтацiя на Центр, тобто детальне знайомство з ним, його керiвництвом, структурою, завданнями, поточною роботою, перспективами;

тренувальнi заняття на тему “Як клопотатися” для початкiвцiв. Бажана присутнiсть “ветеранiв” - тих, хто має досвiд. У програму цiєї стадiї входить розгляд деталей кампанiї, випробувана технiка запитiв, а також використання iгрових ситуацiй;

кишеньковий довiдничок “Як клопотатися” з настановами про технiку успiшного запиту i основнi питання та зразки вiдповiдей на них;

швидка пiдготовка - запис на вiдеомагнiтофон трихвилинної бесiди з наставником, що опитує добровольця перед вiдповiдальним телефонним дзвiнком;

обговорення на пiдсумкових заняттях найцiкавiших випадкiв, розбiр практики тощо.

Можливо, приведена навчальна програма допоможе українським бiблiотекарям у пiдготовцi кадрiв.

В бiблiотецi Ферфакса розроблена “Настольна книга волонтера”. В нiй характеризуються всi сторони його дiяльностi i подається докладна iнформацiя про бiблiотеку, пропонованi нею можливостi для обслуговування користувачiв, про першочерговi потреби, про вимоги до волонтерiв. На першiй сторiнцi книги - привiтання i подяка вiд iменi директора за прагнення i бажання безкорисно допомагати бiблiотецi та суспiльству.

Кадри повиннi володiти методикою спiлкування, прохання, вiддячення.

Основнi риси, якi повинен мати спiвробiтник із залучення коштiв, визначенi американськими колегами:

Ентузiазм, що виражається не тiльки словами чи виразом обличчя, чи голосом. Його важко пiдробити. Прохач насолоджується самим процесом клопотання. Вiн знає, що люди здебiльшого бувають задоволенi, що їх просять. Навiть, коли перша їхня реакцiя негативна, закiнчується зустрiч тим, що вони вдячнi прохачевi. Якось один визначний донор сказав прохачевi: “Ось для чого варто заробляти грошi”.

Агресивнiсть, при цьому трохи прихована. До неї повиннi додаватись терпiння, чарiвнiсть, добрий гумор... Тиснути i не бути нав'язливим. Ризикувати отримати негативну вiдповiдь, але не порвати зв'язок. Сiяти насiння, яке, можливо, проросте через 20 рокiв.

Гнучкiсть. Як би добре не був поiнформованим прохач, вiн не знає, чи змiнилась ситуацiя донора або його настрiй сьогоднi: захворiла дружина чи раптом виникли бiзнесовi неприємностi. Ви повиннi бути дуже чутливим. Ви хочете просити грошей для бiблiотеки, а потенцiйний донор бiльше цiкавиться спортом. Треба вмiти швидко змiнювати тему розмови, пов'язувати її з бiблiотекою. Але зайва чутливiсть може зашкодити. Вибачаючись, що просите таку купу грошей, Ви провокуєте власну поразку, оскiльки бiльшiсть клiєнтiв спершу каже, що в них немає таких грошей.

Врiвноваженiсть першокласних прохачiв приходить пiсля того, як природжений талант буде збалансований важкою працею, довгою пiдготовкою. Звичайно, природжений прохач знає про це.

Терпiння, здатнiсть замовкнути у потрiбну хвилину i дати клiєнтовi можливiсть подумати. Якщо вiн думає два тижнi, завiтайте до нього знову, мислення, яке переривається, не є продуктивним.

Чiткiсть є дуже важливою.

Оптимiзм необхiдний для впевненостi у перемозi.

Власний стиль. Кожна людина - це iндивiдуальнiсть i тому звернення до рiзних людей вимагає власного стилю роботи.

Талант вислуховувати. Намагаючись переконати когось у чомусь, ми здебiльшого говоримо самi. Але треба вмiти дати людинi змогу висловитись - вона краще за когось знає свої клопоти. Отже, поставивши запитання, треба вмiти вислуховувати спiврозмовника навiть тодi, коли Ви з ним не погоджуєтесь.

Патрiотизм до своєї установи, вiдданiсть їй дає змогу при зверненнi перетягувати донорiв на свiй бiк.

В роботi з донорами бажано використовувати систему Дейла Карнегi.

Пiсля iдентифiкацiї, коли визначено, до кого треба звертатися, розпочинається робота з самими донорами. Визначається форма звернення: особистi зустрiчi, по поштi, телефону, факсу, E-mail. Донора треба довго готувати, велика помилка зразу просити кошти. Люди дають людям, тому спершу треба нав'язати контакт, знайомство, розповісти про бiблiотеку, виявити iнтереси i зацiкавлення донора. Нiхто зразу не погодиться вiддати грошi, до цього необхiдно донора пiдготувати. В Америцi здебiльшого робиться декiлька вiзитiв або письмових звернень, зустрiчей, можливо, навiть в неформальнiй обстановцi.

Гарний прохач не тiльки розповiдає про бiблiотеку та наскiльки вона потребує пiдтримки, вiн також вислуховує донорів, їхнi часто критичнi зауваження, як вони безсторонньо сприймають бiблiотеку. Прохач є своєрiдним послом бiблiотеки, добре пiдготовленим для обговорення поточного моменту, генеральної стратегiї подальшого розвитку бiблiотеки, поточної щоденної полiтики та практичної дiяльностi. Поряд iз детальними знаннями про бiблiотеку гарний прохач, повний ентузiазму щодо неї, може у спiвбесiдi передати свою глибоку вiру в майбутнє бiблiотеки. Вiн також повинен знати, яку із сторiн дiяльностi бiблiотеки може захотiти пiдтримати донор, виходячи з рiзних причин або попереднiх внескiв.

У попереднiй роботi з донорами важливу роль вiдiграє формування “портфелю замовлень”, тобто комплекту матерiалiв про бiблiотеку, який буде вручатись кожному потенцiйному донору. Тут повиннi бути iнформацiйнi матерiали, листи-звернення, порядок i методика пожертвування, iншi матерiали (статтi з преси тощо), що спонукатиме донора до допомоги.

Дизайн i оформлення “портфелю замовлень” може вiдрiзнятись для рiзних груп донорів.

В розробцi стратегiї по залученню коштiв та на шляху підготовки донорів враховується все: аналiз, впровадження нових форм представлення бiблiотеки, привернення уваги до неї, а для цього бiблiотецi треба не скупитися i вкладати грошi. В Америцi кажуть, що спочатку треба витратити, щоб отримати в майбутньому.

Планування тактики залучення коштiв вимагає знання психологiї людей, розробки методики роботи з кожним донором, його вивчення, знайомство з його життям, iнтересами, що пiзнiше буде використане в наступному етапi.

 

Подайте відповіді на питання:

1. Доповніть риси характеру, що є важливими для людей, що залучають кошти.

2. Подайте приклади матеріалів вашого "портфелю замовлень".

Питання для обговорення:

1. Які матеріали необхідно включати до "портфелю замовлень" з урахуванням виду донора.

Практичне завдання:

Розробіть ваш "портфель замовлень".

Заняття 11. Клопотання

Мета заняття: отримати знання про процес клопотання.

Короткий зміст теми заняття:

процес клопотання

методика підготовки звернення за допомогою

переконання донора про допомогу

планування церемонії вручення допомоги.

 

Клопотання - це безпосереднє прохання допомоги та її отримання.

Прохання є найвищою точкою, вершиною, до якої спрямована вся пiдготовча робота бiблiотеки та з якої витiкають усi позитивнi моменти. Вмiння переконати, довести необхiднiсть допомоги, визначити прiоритети є вирiшальними. В залежностi вiд можливостей донора розробляється методика роботи з ним. В Америцi визначається рейтинг донора, тобто його потенцiйнi фiнансовi можливостi. Але це ще тiльки здатнiсть, але не схильнiсть. Можливiсть та бажання дати пожертву виробляє прохач, який добре обiзнаний з фiнансовим становищем донора i визначає попередньо можливу суму пожертви, яка в бесiдi може бути змiнена. Певною мiрою прохач виступає як консультант з оподаткування та планування капiталовкладень. Вiн повинен умiти вiдповiдати на основнi запитання i знати, коли вичерпується його обiзнанiсть та коли потрiбно запросити юриста, щоб довести вигiднiсть допомоги i здiйснити вiрне юридичне оформлення допомоги.

Для потенцiйного донора гарний прохач, хоча спершу є сторонньою людиною, у подальшому стає поважним порадником та другом, який говорить його мовою та розумiє, що вiддати значну частину свого багатства само по собi є мистецтвом зi складними естетичними, моральними та фiлософськими аспектами, не рахуючи чисто фiнансових.

Переконання донора в вигiдностi допомоги саме для нього, добра аргументованiсть є вирiшальними для прийняття рiшення про допомогу.

При зверненнi до українських донорів бібліотекарі враховують, що 4% прибутку, переданi на культуру, знiмаються з суми податку на прибуток, а головне, що вiн може передати цi кошти не безадресно, а знати конкретно, як вони витраченi. Треба пам'ятати, що ми маємо справу з конкретними людьми, а вони для прийняття рiшення про допомогу потребують переконливої мотивацiї.

Не бажано просити кошти на бiблiотеку взагалi, а необхiдно обгрунтовувати конкретну програму або тi кроки, якi бiблiотека вважає першочерговими, якi сприятимуть полiпшенню її роботи i якi будуть важливими для читачiв та суспiльства в цiлому.

Вiд чiткостi i конкретностi, на що просити грошi, залежить рiшення про їх видiлення.

Звернення може бути безпосередньо при бесiдi з донором, а може бути у письмовому виглядi. В першому випадку треба детально пiдготуватися до бесiди, продумати всi аргументи, мотивацiю допомоги i методи переконання донора. В другому випадку до пiдготовки листа-звернення треба пiдходити також дуже серйозно.

Ретельно треба продумати форму звернення, в якому нiколи не просити тiльки для бiблiотеки, а вiднайти аргументи i показати, що це важливо для всього суспiльства. Також бажано продумати, на що конкретно необхiдна допомога, людина повинна знати, на що пiдуть грошi.

Деякi важливi моменти: лист повинен бути коротким, лаконiчним, конкретним, велике значення має i його оформлення. При наявностi комп'ютерної технiки, лазерного принтеру бажано їх використовувати при пiдготовцi листа. Кожен лист повинен бути зверненим до конкретної особи.

Процес клопотання в мiжнароднi фонди вимагає рiзного пiдходу. В залежностi вiд їх вимоги деякi фонди оголошують програми з конкретним строком подання заявок з визначеною формою-подання. Iншi фонди передбачають спочатку зустрiтися або поговорити по телефону з тим, хто буде подавати заявку. Бiльшiсть фондiв вiддає перевагу поданню спочатку листа-запиту з коротким викладенням проекту i описом заявника. Якщо невiдомо, як звертатися, то треба подзвонити у фонд i пояснити суть проекту, пiдготувати i провести зустрiч з представниками фонду, якщо це неможливо, направити до фонду лист-запит з коротким описом проекту та бiблiотеки.

Найбiльш розповсюдженим є лист-звернення. Вiн короткий (1-3 сторiнки) i пояснює, чому саме звертаються до даного фонду, аргументує необхiднiсть проекту i сутнiсть проблеми, яку вiн вирiшує, характеризує мету проекту, його результати, методи виконання та кошторис, а також доводить спроможнiсть бiблiотеки виконати проект, її кадровий потенцiал i коротко характеризує бiблiотеку. Лист-звернення або попередня розмова з вiдповiдальним за бiблiотечнi програми передбачає створення зацiкавленостi у нього в органiзацiї, з ним пiдтримується постiйний зв'язок в ходi подання, розглядання та, можливо, i затвердження проекту.

Навiть в разi непiдтримки проекту з'ясовуються причини вiдмови та визначаються всi прорахунки, щоб у наступному проектi уникнути попереднiх помилок. Постiйний зв'язок з координатором бiблiотечних програм дає змогу органiзацiї в майбутньому стати вiдомою, тобто збiльшує її шанси на успiх.

Кульмiнацiйним моментом роботи з мiжнародними фондами є складання заявки (проекту) на отримання гранту. Найголовнiшим є визначення iдеї, яка б спiвпадала з прiоритетами фонду, вирiшувала б не тiльки проблеми бiблiотеки. Бiльшiсть фондiв, вкладаючи грошi, передбачають якусь вигоду для своєї держави, тому акцентувати треба на вирiшеннi суспiльних проблем, розширеннi доступу до iнформацiї, в т.ч. для науковцiв держави, яка надає допомогу. Наприклад, подано 2 проекти: по створенню в бiблiотецi автоматизованої бази даних читачiв i виданню пластикового квитка з штрих-кодом i по пiдключенню бiблiотеки до мережi Інтернет зі своєю web-сторiнкою або зi своїм web-сервером. У другого проекта бiльше шансiв на успiх, бо вiн сприяє iнформацiйнiй iнтеграцiї, а у першого - менше, бо вирiшує проблеми тiльки окремої бiблiотеки.

Написання проекту - це своєрiдне мистецтво, але є деякi загальнi моменти, якi треба враховувати.

Як при поданнi заявки в фонд, так i при зверненнi до органiзацiй або приватних осiб, важливим моментом є наполегливiсть. Рiдко хто дає грошi зразу. Треба багато звернень до одного донора, повторення їх через певний час. В Америцi говорять, що бiльшiсть людей приймає рiшення про допомогу тому, що їм набридають.

До переконання про необхiднiсть допомоги треба пiдходити iндивiдуально, враховуючи всi попереднi вiзити, детально продумати i знайти влучний момент. Не всi звернення є результативнi, в США на 3-4 клопотання можлива одна допомога. Просять завжди бiльше, нiж можливо реально отримати.

Чому, коли донор може та має бажання дати, потрiбно стiльки таланту для того, щоб зробити його готовим дати? Це залежить вiд оволодiння мистецтвом збирання коштiв на благодiйнi справи, вiд пiдготовленостi кадрiв.

Пiсля згоди донора настає етап передачi допомоги. Треба зробити так, щоб донор це запам'ятав, що спонукатиме його до наступної допомоги.

В США пiдходять до прохання про субсидування капiталом таким чином. Це не рутинне передавання пiдносу або збiр чекiв, а чутлива демократична церемонiя - двостороннє спiлкування, кiнцевою метою якої є збiр коштiв. Проте вона вважається невдалою, якщо цим обмежується, якщо не вдається встановити та закрiпити, посилити тiсний зв'язок мiж бiблiотекою та донором.

Процес отримання допомоги детально продумується в залежностi вiд спонсора i виду допомоги. Вручення можна органiзувати на якомусь зiбраннi бiблiотеки або заходi, який проводиться в її cтiнах, у святковiй обстановцi з запрошенням преси тощо. Це буде першим кроком до наступного етапу.

 

Подайте відповіді на питання:

1. Окресліть ваші дії по переконанню донора

2. Яким чином ви будете приймати допомогу?

Питання для обговорення:

1. Чому, на ваш погляд, допомогу необхідно приймати у відповідній обстановці?

Практичне завдання:

Розробіть лист-звернення до донора.

Заняття 12. Опiкунство

Мета заняття: навчитись дякувати за допомогу.

Короткий зміст теми заняття:

види подяки за допомогу

 

Опікунство - подяка спонсорам та їх залучення до нових пожертв у майбутньому.

Кожна людина бажає, щоб її належним чином вiддячили, i якщо фандрейзинг проводити без цього етапу, то сподiватись на успiх марно. Всi спонсори хочуть знати, як витрачаються кошти, використовується подарована технiка або лiтература. Незалежно вiд розмiру допомоги необхiдно подякувати (листом, особистим дзвiнком).

Система вiддячення планується таким же чином, як i клопотання, i охоплює всiх без винятку донорiв.

Кожен, хто надав допомогу, отримує лист-подяку, пiдписаний керiвником установи. Вiд розмiру вкладу залежить i технiка виконання листа. Для тих, хто дає незначнi внески, листи друкуються на звичайних фiрмових бланках. Але для тих, хто внiс великi суми, виготовляються спецiальнi листи-подяки на комп'ютерi або друкуються типографським засобом. Для тих, хто зробив найбiльшi внески, їх виготовляють за спецiальним замовленням з участю художникiв, дизайнерiв. Дуже розповсюджено в Америцi також виготовлення листiв на шершавому паперi, що вважається бiльш коштовним i який приємно взяти в руки i показати друзям. Також подяка виготовляється i у настiнному варiантi, який бiльшiсть американцiв вiшають на стiну (текст набирається великими лiтерами i має привабливий вигляд).

Заздалегiдь до передачi листа-подяки, який може направлятись поштою, передаватись особисто або в урочистiй обстановцi, обов'язково необхiдним елементом є попередня телефонна розмова, яка є найпершим етапом у вiддяченнi.