ЗВІТ ПРО РУХ ГРОШОВИХ КОШТІВ

Чистий прибуток

ЗВІТ ПРО ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ

Чистий прибуток

Звіт про власний капітал

Чистий прибуток

Рис. 1.3 Взаємозв’язок між формами фінансової звітності

1.4 Метод фінансового аналізу

Метод - це сукупність прийомів і операцій, практичне і теоретичне освоєння дійсності. Метод фінансового аналізу – діалектичний спосіб дослідження фінансового стану підприємства в його становленні та розвитку.

Метод фінансового аналізу складається з таких етапів:

1. Вивчення, вимірювання і розрахунок абсолютних і віднос­- них показників, зведення їх до порівнянного вигляду.

2. Систематизація, порівняння, групування, деталізація чинників, вивчення впливу їх на господарську діяльність підприємства.

3. Узагальнення — побудова підсумкових і прогнозних таблиць на основі комп'ютерної інформації або інформації аналітичного відділу підприємства чи підрозділів, які займа-­ ються фінансовим аналізом, підготовка висновків і рекомен-­ дацій для прийняття управлінських рішень.

Для проведення аналізу використовують різні способи, прийоми, які називаються елементами методу, або технічними прийомами, і за допомогою різних комбінацій яких вивчається фінансовий стан підприємства.

З метою аналізу фінансової діяльності підприємства найчастіше застосовують традиційні технічні прийоми економічного аналізу:

• порівняння;

• використання абсолютних, відносних, середніх величин;

• групування інформації;

• елімінування;

• балансовий спосіб;

• деталізація;

• графічний спосіб;

• табличний спосіб.

Крім цих традиційних технічних прийомів застосовують інші, докладне вивчення яких є предметом інших економічних наук. До них належать насамперед економіко-математичні методи, які широко висвітлені в математичній літературі, наприклад, кластерний, методи математичного аналізу, диференціювання, інтегральні методи, варіаційні обчислення, економетричні методи: статистичні, оцінки параметрів економічних залежностей, міжгалузевий баланс тощо.

Порівняння. Це метод, за допомогою якого аналізоване явище порівнюється з іншим одноякісним явищем із метою виявлення загальних рис або відмінностей між ними. Він використовується як у повсякденному житті, так і в економіці.

Порівняння може дати позитивні результати тільки тоді, коли явища, що порівнюються, можна зіставити.

Порівняльний аналіз поділяють на:

горизонтальний — використовується для розрахунку абсолютних і відносних відхилень фактичного рівня від базового;

вертикальний — вивчає структуру економічних явищ і процесів через розрахунок питомої частки окремих частин у загальному цілому (наприклад, питома частка необоротних і оборотних активів у загальній сумі активів підприємства), відношення частин цілого між собою, наприклад, власного і позиченого, основного і оборотного капіталу, а також вплив чинників на рівень результативних показників порівнянням їх величини до і після зміни чинника.

За допомогою вертикального аналізу порівнюють відносні показники за підприємствами, що істотно різняться за абсолютними показниками обсягів виробництва і залучених фінансових ресурсів. Вертикальний аналіз зменшує вплив на вартісні показники інфляційного фактора.

Горизонтальний та вертикальний аналізи доповнюють один одного. На практиці складають аналітичні таблиці, де одночасно використовують прийоми вертикального та горизонтального аналізів.

трендовий аналіз — застосовується у випадках, коли вивчаються відносні темпи росту і приросту показників за декілька років до рівня базового року, тобто при дослідженні рядів динаміки.

У фінансовому аналізі широко застосовується метод аналітичних коефіцієнтів. Коефіцієнти дозволяють вивчити залежності між різними складовими частинами - зобов’язаннями, витратами та доходами, а також їх динаміку. Коефіцієнти можуть змінюватись, але їх основна група відбиває головні аспекти діяльності.

Відомо понад 200 відносних аналітичних показників, які можна розраховувати на основі фінансової звітності. Користь кожного конкретного коефіцієнта суворо визначена метою аналізу. Тому до здійснення аналізу необхідно з’ясувати, з погляду якого користувача він виконується, його мету та нормативні або рекомендовані кількісні значення показників.

Необхідність і доцільність застосування аналітичних коефіцієнтів зумовлюються:

• стандартністю подання вихідних даних (форми фінансової звітності);

• прагненням мінімізувати вплив інфляційного чинника;

• можливістю порівняння показників у часі та просторі, тобто між підприємствами однієї галузі, а за деякими показниками і за різними галузями ( наприклад, за групою показників, що свідчать про становище підприємства на ринку цінних паперів);

• формалізацією розрахунків і можливістю застосування комп’ютерних програм;

• можливістю визначення узагальнюючого показника фінансового стану і за цим критерієм – рейтингу підприємств.

Відомо, що будь-яка система показників, які характеризують господарський стан підприємства, складається з економічних (фінансовий результат, платоспроможність, ліквідність, обіг капіталу тощо) і статистичних показників (темпи зростання, темпи приросту, коефіцієнти ліквідності, платоспроможності та ін.). Ці показники характеризують динаміку аналізованого аспекту господарської діяльності.

Фінансовий аналіз використовує як економічні, так і статистичні показники. Особливо широко їх застосовують при проведенні горизонтального і вертикального аналізів балансу, аналізу фінансових результатів, фінансової стабільності підприємства, обороту капіталу тощо.

Контрольні запитання:

1. У чому мета та зміст фінансового аналізу?

2. Від чого залежить якість фінансового аналізу?

3. Які основні функції фінансового аналізу?

4. Хто є основними користувачами інформації фінансового аналізу?

5. Хто є внутрішніми користувачами аналітичної інформації?

6. Яка інформація доступна лише внутрішнім користувачам?

7. Що охоплює поняття “фінансова звітність”?

8. У чому полягає сутність терміну «баланс»?

9. Які терміни використовуються при складанні балансу?

10. Які основні елементи балансу?

11. Які основні статті активу?

12. Що включають у себе оборотні та необоротні активи?

13. Які основні статті пасиву балансу, яке призначення їх?

14. За якими ознаками здійснюється класифікація пасиву балансу?

15. Що таке авансований капітал?

16. Як розрахувати власний капітал за балансом?

17. Що відноситься до зобов’язань підприємства?

18. Що характеризує форма 2?

19. Як перевірити взаємозв’язок форми 1 та форми 3?

20. Що являє собою форма 5?

21. Які етапи методу фінансового аналізу?

22. Що характеризує вертикальний аналіз?

23. Від чого залежить вибір аналітичних коефіцієнтів?