§ 3. Правове регулювання використання земель лісового фонду

Право лісокористування являє собою сукупність правових норм, що встановлюють умови і порядок багатоцільового використання лісів, їх збереження і відновлення, права і обов'язки лісокористувачів, виходячи з інтересів суспільства в отриманні деревної і не деревної лісової продукції, використанні інших корисних властивостей лісу і забезпечення охорони навколишнього середовища.

У ст. 18 і 19 Лісового кодексу сформульовані права лісокористувачів при здійсненні ними лісокористування. Постійні лісокористувачі мають право: на ведення у встановленому порядку лісового господарства; на першочергове спеціальне використання у встановленому порядку лісових ресурсів, користування земельними ділянками лісового фонду для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт; власності на заготовлену продукцію і доходи від її реалізації (крім доходів від реалізації продукції, одержаної від догляду за лісом та інших лісогосподарських заходів); здійснювати будівництво доріг, лісових складів, пожежно-хімічних станцій, господарських приміщень та інших об'єктів, необхідних для ведення лісового господарства і використання лісових ресурсів.

Тимчасові лісокористувачі (орендарі) володіють наступними правами: здійснювати спеціальне використання лісових ресурсів, користуватися земельними ділянками лісового фонду для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей і проведення науково-дослідних робіт відповідно до умов договору; за погодженням з радами, які надали їм в користування земельні ділянки лісового фонду, і постійними лісокористувачами у встановленому законодавством порядку прокладати дороги, обладнувати лісові склади, стоянки для автотранспорту, зводити господарські будівлі і споруди для зберігання і первинної обробки заготовленої сировини і т. д. Ці права носять загальний характер і конкретизуються в залежності від виду лісокористування.

У Лісовому кодексі передбачені заходи щодо захисту прав лісокористування і гарантії дотримання цих прав. А саме, права лісокористувачів охороняються законом і можуть бути обмежені тільки у випадках, передбачених законодавчими актами. Втручання в діяльність лісокористувачів з боку державних, господарських і інших органів і організацій забороняється, за винятком випадків, передбачених законодавчими актами. Шкода, заподіяна порушенням прав лісокористувачів, підлягають відшкодуванню в повному об'ємі.

На лісокористувачів покладається певне коло загальних обов'язків, які, як і права, конкретизуються в залежності від виду лісокористування. Постійні лісокористувачі зобов'язані: забезпечувати відтворювання, охорону, захист і підвищення продуктивності лісових насаджень і посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, виконувати інші вимоги законодавства відносно ведення лісового господарства і використання лісових ресурсів; дотримувати науково обґрунтованих норм і порядку спеціального використання деревних і інших ресурсів лісу і користування земельними ділянками лісового фонду; вести лісове господарство, здійснювати спеціальне використання лісових ресурсів і користуватися земельними ділянками лісового фонду способами, які б забезпечували збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також що створювали сприятливі умови для їх охорони, захисту, використання і відтворювання; виконувати роботи, пов'язані з відведенням в натурі земельних ділянок лісового фонду для спеціального використання лісових ресурсів, потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, спортивних і туристичних цілей і проведення науково-дослідних робіт; вести первинний облік лісів; забезпечувати охорону рідкісних видів рослин і тваринних, рослинних угруповань відповідно до природоохоронного законодавства; своєчасно вносити плату за використання лісових ресурсів; не порушувати законні права тимчасових лісокористувачів.

Тимчасові лісокористувачі зобов'язані: забезпечувати користування земельними ділянками лісового фонду відповідно до умов їх надання; вести роботи способами, які б забезпечували збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створювали сприятливі умови для відновлення насаджень, охорони, захисту, використання і відтворювання лісів, охорони рідкісних видів флори і фауни; своєчасно вносити плату за спеціальне використання лісових ресурсів; не порушувати права інших лісокористувачів; виконувати інші вимоги по регулюванню порядку використання лісових ресурсів, встановлених законодавством України.

Припинення права власності можливе у випадках: добровільної відмови власника від права на земельну ділянку; смерті власника земельної ділянки при відсутності спадкоємця; відчуження земельної ділянки за рішенням власника; звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності і для суспільних потреб; конфіскації за рішенням суду; не відчуження земельної ділянки іноземними особами і особами без громадянства у встановлений строк у випадках визначених Земельним кодексом (ст. 140).

Підставами для припинення права постійного користування земельними ділянками лісового фонду можуть бути: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених Земельним кодексом; припинення діяльності державних або комунальних підприємств, установ, організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку (ст. 141 Земельного кодексу).

Право тимчасового користування земельними ділянками лісового фонду припиняється у випадках: добровільної відмови від користування земельними ділянками лісового фонду; закінчення терміну, на який було надане право користування земельними ділянками лісового фонду; припинення діяльності лісокористувачів, яким було надане право тимчасового користування земельними ділянками лісового фонду; невикористання у встановлені терміни лісових ресурсів, порушення правил користування земельними ділянками лісового фонду або використання їх не за призначенням; користування земельними ділянками лісового фонду і спеціальне використання лісових ресурсів способами, які негативно впливають на стан і відтворювання лісів, що приводить до погіршення навколишнього природного середовища на наданих для користування земельних ділянках лісового фонду і за їх межами; систематичного не внесення у встановлені терміни плати за використання лісових ресурсів і користування земельними ділянками лісового фонду; вилучення у встановленому порядку наданої земельної ділянки лісового фонду.

Припинення права тимчасового користування земельною ділянкою лісового фонду здійснюється радою, яка її надала, а у випадках, передбачених п. 4-6, при недосягненні згоди тимчасових лісокористувачів, - в судовому порядку. Законодавчими актами можуть бути передбачені і інші випадки припинення права користування земельними ділянками лісового фонду.