2. Стандартизація і стандарти. Види стандартів

Виробництво функціонує згідно нормативних документів, які регламентують правила, процеси, методи виготовлення та контролю продукції. Стандартизація синтезує в собі новітні досягнення в науці, техніці, технологіях, суттєво впливає на рівень нормативного виробництва, якість продукції і в кінцевому рахунку на життєвий рівень населення.

Стандартизація - встановлення й застосування єдиних правил з метою впорядкування діяльності в певній галузі.

Стандарт – це нормативний документ, який встановлює обов’язкові для загального і багаторазового застосування правила, загальні принципи або характеристики, які стосуються різних видів діяльності чи її результатів.

Види стандартизації:

Міжнародна стандартизація – це стандартизація, що проводиться на міжнародному рівні, участь в якій відкрита для відповідних органів усіх країн. В 1946 році 25 країн під егідою ООН створили міжнародну організацію із стандартизації ISO, яка успішно діє і тепер.

Регіональна стандартизація – стандартизація, що проводиться на відповідному регіональному рівні, участь у якій відкрита для відповідних органів країн певного економічного або географічного простору.

Наприклад, до європейських організацій, що займаються стандартизацією, відносяться Європейський комітет з стандартизації – CEN та Європейський комітет з стандартизації в електротехніці – CENELEC, які затвердили понад 1300 європейських стандартів на конкретні види продукції, послуги, безпеку виробів, якість продукції, системи якості і сертифікацію.

Національна стандартизація – це стандартизація, яка проводиться на рівні однієї країни.

В Україні організовує і координує роботи з стандартизації та функціонування державної системи стандартизації Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики (Держспоживстандарт України).

Національні стандарти України:

Державні стандарти України (ДСТУ) встановлюють на вироби загальномашинобудівного застосування, продукцію для населення, науково-технічну термінологію, технічну документацію, методи випробувань тощо.

Як державні стандарти України використовуються також стандарти колишнього Радянського Союзу за взаємною домовленістю країн СНД (ГОСТи) до їх заміни чи скасування.

Галузеві стандарти (ГСТУ) розробляють на продукцію за відсутності державних стандартів України чи в разі необхідності встановлення вимог, які перевищують або доповнюють вимоги державних стандартів.

Стандарти науково-технічних та інженерних товариств і спілок (СТТУ) розробляють у разі необхідності поширення результатів фундаментальних і прикладних досліджень, одержаних в окремих галузях знань чи в сферах професійних інтересів.

Технічні умови України (ТУУ) містять вимоги, що регулюють відносини між виробником (розробником) і замовником (споживачем) продукції, для якої відсутні державні чи галузеві стандарти.

Стандарти підприємств (СТП) розробляють на продукцію (процеси, послуги), які виробляють і застосовують лише на конкретному підприємстві.

Організацію і проведення робіт з стандартизації на підприємстві здійснює служба стандартизації.

Продукція підприємств України не підлягає реалізації, якщо вона не відповідає обов’язковим вимогам, передбаченим чинними стандартами або технічними умовами.

В Україні також діє ряд систем стандартів, які об’єднують стандарти для нормативного забезпечення рішень технічних і соціально-економічних завдань в певній галузі діяльності:

- єдина система конструкторської документації (ЄСДК);

- єдина система технологічної документації (ЕСТД);

- державна система забезпечення єдності вимірювань (ДСВ);

- система стандартів безпеки праці (ЄСБП);

- єдина система технічної підготовки виробництва (ЄСТПВ); система розробки і поставлення продукції на виробництво (СРПВ).