6.5.1.3.Комірка (пакет) atm
Структура комірки важлива для розуміння загального функціонування мережі ATM. Довга комірка дає краще співвідношення корисного навантаження до додаткових витрат, але обумовлює більші та більш змінні затримки. Коротші пакети не створюють цієї проблеми, але обсяг інформації, яка переноситься пакетом, зменшується. Компроміс між цими двома протилежними вимогами осягається через вибір стандартного формату комірки. Комірка ATM складається з 5-октетного заголовка і 48-октетного інформаційного поля , розташованого після заголовка, як це показане на рис. .
Р
ис.
. Загальний вигляд комірки ATM.
ATM працює з дуже короткою коміркою фіксованої довжини із швидкістю від 44.7 Мб/с до 2.4 Гб/с і більше. Комірка або пакет ATM має довжину 53 байти. Він складається з двох частин - заголовка довжиною 5 байт і корисного навантаження (payload) довжиною 48 байт.
Детальніше, комірка ATM має такий вигляд:
< 5 байтів > |
< 48 байтів > |
|||
Позначка VPI/VCI 24 біти |
Контроль 8 бітів |
Контрольна сума заголовка 8 бітів |
Опційний шар адаптації 4 байти |
Корисне навантаження 44 або 48 байтів |
Рис. 6. . Загальний формат комірки ATM.
48 байтів корисного навантаження можуть опційно містити 4 байти адаптаційного рівня і 44 байти актуальних даних або всі 48 байтів даних, в залежності від біта управління в заголовку. Це уможливлює фрагментацію і реасемблювання комірок в великі пакети в джерелі та призначення відповідно. Контрольне поле може містити біт для визначення, чи це є комірка поточного контролю, чи звичайна комірка, і дорадчий біт, який показує, чи ця комірка придатна для поділу при перенасиченості мережі, чи ні.
Інформація, яка міститься в заголовку, залежить від того, чи комірка переносить інформацію від мережі користувача до першого пристрою ATM в публічній мережі (User-Network Interface – UNI), чи між пристроями ATM у з’єднувальній мережі (Network Node Interface – NNI). Формати обидвох типів заголовка показані нижче. Зауважимо, що відмінність між ними полягає тільки в тому, що тільки заголовок для UNI містить поле загального управління потоком (Generic Flow Control – GFC).
6.5.1.4.Віртуальні канали.
0
1
2
3
4
5
6
7
Загальне управління
потоком (GFC)
VPI (перші 4 біти)
VPI (останні 4 біти)
VCI (перші 4 біти)
VCI (середні 8 бітів)
VCI (останні 4 біти)
Тип корисного навантаження
Пріо-ритет
Контрольна сума (CRC)
Рис. 6. . Вміст 5 октетів, який подає
UNI-форму заголовка комірки ATM.
Сполучення
між двома кінцевими точками називається
сполученням віртуального
каналу (Virtual
Channel Connection – VCC).
Воно реалізується як послідовність
зв’язків
віртуального каналу, які простягаються
між комутаторами віртуального каналу.
Віртуальний канал індентифікується
ідентифікатором
віртуального каналу
(Virtual Channel Identifier – VCI).
Значення VCI
може змінюватися після входу у комутатор
VC відповідно
до таблиці раутінгу. Всередині зв’язку
віртуального каналу значення VCI
залишається незмінним. VCI
і VPI
використовуються в комутаційному
середовищі для правильного маршрутування
каналів та шляхів. Вони забезпаечують
комутаторам можливість розрізнення
різних типів з’єднань.
Існює багато типів з’єднань віртуальних каналів, які включають:
Застосування користувач-користувач; між обладнанням замовника і будь-яким кінцем з’єднання.
Застосування користувач-мережа: між обладнанням замовника і вузлом мережі.
Застосування мережа-мережа; між двома вузлами мережі, включно з управлінням трафіком і машрутизацією.
З’єднання віртуальних каналів мають такі властивості:
Користувач VCC забезпечений якістю послуг (Quality of Service – QoS) із визначенням таких параметрів, як коефіцієнт втрати комірок (Cell Loss Ratio – CLR) та зміна затримки комірок (Cell-Delay Variation – CDV).
VCC можуть бути комутованими або напівпостійними.
Цілісність послідовності комірок обслуговується всередині VCC.
Параметри трафіку можуть бути узгоджені з використанням управління параметрами користування (Usage Parameter Control – UPC).
Детальна діаграма, яка показує відношення між віртуальними каналами та шляхами, показана нижче.