14. Походження назви «Україна». Перші згадки,пояснення,гіпотези

Перша згадка про Україну датована 1187 роком у літописі про великий сум народу з приводу загибелі князя Володимира Глібовича в битві з половцями. У 1189 році Україною були названі Галичина з Покуттям та Подністров'ям. Звідки ж походить ця назва? Довгий час панувала думка про походження слова Україна від «окраина» (окраїна). А у 1987 році М. Ткач висуває іншу гіпотезу. Дослідник зазначив спорідненість слова «Україна» зі словами сторона, берег, країна, краяти. З часів Давньої Русі територія східнослов'янських поселень умовно ділилася на окремі землі, що називалися країнами, або українами. Це перша версія. За другою, знаходячись у полоні далеко від Батьківщини, українські бранці в мріях, думах і піснях линули на рідну землю, «у країну» своїх батьків. Тобто слово «Україна» — це самоназва Батьківщини. Інший дослідник Б. Чепурко у 1991 році, розділяючи попередню гіпотезу, поширив тлумачення слова: «Очевидно, це і є радість (рай) — «раїна» Сонця, «край» одвічної гармонії, причина краю, земного відображення раю, споживача і перетворювача енергії Сонця». Сьогодні назву «Україна» має суверенна, незалежна і соборна держава. 

15. Соціально – політична та культурна ситуація на українських землях 14-17 ст.

Розвиток української культури в XIV — першій половині XVII ст. органічно пов'язаний з історичними обставинами, що мали місце на землях України, яка входила тоді до Великого князівства Литовського. Кревська унія (1385 р.) поклала початок об'єднанню Литви і Польщі, надавши польській шляхті право володіння українськими землями, тим самим узаконила експансію латинської культури на кілька віків. Позитивним моментом у цьому процесі було входження українських земель у простір західної цивілізації. З іншого боку, Польща повела тотальний наступ на українську культуру, православну віру, звичаї, традиції, мову. Неймовірно тяжкою для українського народу була перша половина XV ст. через щорічні напади татарських орд. Цей фактор негативно позначився на економічному і культурному розвитку України. У XVI ст. Україна вступила руїною. Люблінська унія (1569 р.) остаточно узаконила політику національного, релігійного й соціального гноблення українського народу, що в свою чергу спричинило відкритий протест українського населення.

16. Становлення та розвиток архітектури та скульптури 14-серед. 17 ст.

Пам'ятки архітектури 14-17 ст. можна поділити на два основні типи: замки і культові споруди. Перші будували для оборони від зовнішнього ворога і як житлові приміщення княжі роди:Бучацьких, Вишневецьких, Збаразьких, Калиновських, Коріатовичів, Сапєгів, Сенявських, Потоцьких, Язловецьких та ін. Українські, литовські та польські магнати будували замки-фортеці, а біля них виростали міста-центри торгівлі та промислу, які також мали оборонні укріплення (Теребовля, Бучач, Кременець, Бережани, Язловець). Замок готичного стилю (14 ст.) після 6-тижневої облоги 1648 взяв штурмом і зруйнував козацький загін Максима Кривоноса. Бережан­ський замок розташований на одному з островів річки Золота Липа Монастирями-фортецями були Угорницький Василіянський, кармелітів у Теребовлі, бернардинців у Збаражі та ПочаївськийВід другої половини XVI ст. залишки готики виступають хіба що у вигляді рудиментів, а від початку наступного століття на українському ґрунті постають перші споруди новітнього барокового стилю. Відповідно найновіші європейські системи поширюються також в містобудуванні та оборонній архітектурі.