МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

Кафедра страхування

КУРСОВА РОБОТА

на тему «Страхування життя та його основні види»

Студентки 4 курсу

Фінансово-економічного факультету

Спеціальності «Фінанси і кредит»

денної форми навчання

_____________ підпис

Науковий керівник:

_____________________ підпис

Київ 2016

Зміст

Вступ 3

1. Сутність та види страхування життя. 6

   1. Сутність та необхідність страхування життя. 6

   2. Форми та види страхування життя. 10

2. Аналіз ринку страхування життя в Україні. 15

   1. Особливості заключення договорів страхування життя

в Україні. 15

1. Аналіз розвитку ринку страхування життя в Україні. 20

1. Проблеми та перспективи розвитку страхування життя. 26

   1. Проблеми та напрямки вдосконалення системи оподаткування страхових операцій. 26

   2. Перспективні напрямки розвитку ринку страхування життя в Україні. 29

Висновок 32

Список використаної літератури 34

ВСТУП

Невід’ємною складовою сучасної економічної системи є страхування, яке забезпечує економічну стабільність і безпеку, розвиток підприємництва, високий рівень життя населення, реалізацію державної соціальної політики, ефективний захист від численних природних, техногенних та інших ризиків.

Страхова галузь України, як і вся її економіка, зазнає нині безпрецедентних змін – політичних, юридичних, економічних, соціальних, технологічних. Важливого значення набуває вироблення стратегії розвитку страхових відносин між дійовими особами ринку – страховиками та страхувальниками. У перших – досягнення надійності та платоспроможності на час їх дії за рахунок розширення страхового поля та точного визначення страхових тарифів. У других – ріст довіри до страховиків. Страхування життя є необхідним атрибутом ринкової економіки.

Страхування життя – це вид особистого страхування, який передбачає обов'язок страховика здійснити виплату згідно договору страхування при настанні смерті в період дії договору або дожиття застрахованої особи до закінчення договору, а також при настанні нещасного випадку або захворювання.

Страхування життя є надійним інструментом примноження коштів і перетворення ймовірних ризиків у вигідне положення для страхувальника і, що не менш важливо, для всієї його родини.

Саме страхування життя в розвинених країнах світу є важливим інструментом соціального захисту населення і могутнім джерелом інвестування національних економік. У розвинутих країнах страховий бізнес забезпечує дієвий захист соціальних і майнових прав та інтересів громадян від ризиків, сприяє підтриманню соціальної стабільності суспільства та економічної безпеки держави; він є потужним засобом акумулювання коштів для інвестування в економіку.

Страхування життя належить до стратегічно важливої складової страхового захисту населення країни. Воно забезпечує довготермінові інвестиції в економіку, вирішує частину соціальних проблем суспільства, а також поєднує в собі можливість отримання громадянами належного страхового захисту від існуючих ризиків. Створення сприятливих умов для функціонування ринку страхування життя в Україні є надзвичайно важливим питанням, котре вимагає глибокого наукового вивчення та послідовних практичних дій з боку держави, страхових організацій і суспільства в цілому.

З метою надання страхового захисту окремим громадянам та членам їх родин від ризиків смерті, дожиття до закінчення дії договору чи досягнення визначеного договором віку, хвороби, нещасного випадку, а також інших подій, надійним захистом є страхування життя. Перевагою при наданні послуг зі страхування життя для суспільства в цілому є сприяння зменшенню соціальної напруги та навантаження на бюджетну систему країни.

Від глибини дослідження сутності страхування життя, його технічної організації та правової основи залежить ефективність страхового захисту громадян країни в цілому, адже саме страхування життя сприяє вирішенню проблем соціального характеру захисту населення.

Об'єктом дослідження курсової роботи є ринок страхування життя в Україні. Предмет дослідження – вид страхового продукту – страхування життя та його основні види.

Метою дослідження в роботі є аналіз тенденцій розвитку страхування життя в Україні на сучасному етапі та визначення основних проблем розвитку даного виду страхування.

Для досягнення поставленої мети передбачається вирішити такі завдання:

1. визначити сутність страхування життя та його основні види;

2. характеристика та особливості заключення договорів страхування;

3. аналізувати статистичні дані ринку страхування життя в Україні і дати їм оцінку;

4. розглянути систему оподаткування страхових операцій та визначити напрямки її вдосконалення;

5. визначити подальші перспективи розвитку ринку страхування життя в Україні.

Перший розділ даної курсової роботи розкриває суть, значення страхування життя та його основних видів.

У другому розділі здійснюється аналіз показників ринку страхування життя в Україні та розкриваються особливості договорів страхування життя.

Третій розділ вивчає основні проблеми та пропозиції щодо покращення розвитку ринку страхування життя в Україні.

При написанні курсової роботи були використані законодавчо-нормативні акти України, закони України, спеціальна література, а також статистичні показники періодичної літератури.

РОЗДІЛ 1. Сутність та види страхування життя

1. Сутність та необхідність страхування життя

Найдорожчим та найціннішим для кожної людини є її власне життя, а також життя, здоров’я рідних та близьких. У процесі свого розвитку та пізнання навколишнього світу людина навчилася управляти практично усім, але є ситуації, в яких людина безсила щось змінити. Водночас є такі моменти, в яких далекоглядність самої людини матиме вагоме значення.

Багатогранний світовий досвід свідчить про існування важливого напряму захисту громадян від настання раптових, неочікуваних, несприятливих і навіть фатальних подій, яким виступає страхування життя. Страхування життя дозволяє вирішити низку проблем, які пов’язані з втратою засобів до існування, з тимчасовою або повною втратою працездатності; досягненням пенсійного віку, хворобою тощо. Переважна більшість громадян не має можливості самостійно компенсувати такі непередбачені витрати. І саме тоді на допомогу приходять страхові організації, послуги яких дозволяють за порівняно невелику плату у вигляді страхових платежів, що сплачуються упродовж визначеного періоду, розраховувати на відчутну і швидку компенсацію непередбачених вищезазначених витрат.

Послуги зі страхування життя є доступним інструментом, який забезпечує зазначені гарантії, а саме: активізацію нарощення заощаджень населення країни, відшкодування втрат доходів у зв’язку зі втратою здоров’я, смертю члена родини, організацію надання медичної допомоги тощо. З вищевикладеного уже можна зазначити, що страхування життя синтезує страховий захист від існуючих ризиків та можливість заощадження коштів. [12]

Згідно ст. 6 Закону України «Про страхування» № 85/96 від 07.03.1996 р. страхування життя – це вид особистого страхування, який передбачає обов'язок страховика здійснити страхову виплату згідно з договором страхування у разі смерті застрахованої особи, а також, якщо це передбачено договором страхування, у разі дожиття застрахованої особи до закінчення строку дії договору страхування та (або) досягнення застрахованою особою визначеного договором віку. Умови договору страхування життя можуть також передбачати обов'язок страховика здійснити страхову виплату у разі нещасного випадку, що стався із застрахованою особою, та (або) хвороби застрахованої особи. У разі, якщо при настанні страхового випадку передбачено регулярні послідовні довічні страхові виплати (страхування довічної пенсії), обов'язковим є передбачення у договорі страхування ризику смерті застрахованої особи протягом періоду між початком дії договору страхування та першою страховою виплатою з числа довічних страхових виплат. В інших випадках передбачення ризику смерті застрахованої особи є обов'язковим протягом всього строку дії договору страхування життя. [1]

Суб’єктами страхування життя є: страховики, страхувальники, застраховані особи та вигодонабувачі ( в разі смерті застрахованої особи).

Страхувальниками можуть бути дієздатні фізичні особи або юридичні особи, застрахованими – фізичні особи з обмеженням або без обмеження віку. Страхувальниками неповнолітніх є батьки, родичі, опікуни або юридичні особи.

Вигодонабувачами страхових сум, в разі смерті застрахованої особи, можуть бути одна або кілька фізичних , юридичних осіб.

Страхові суми встановлюються за згодою сторін. Переважно компанії встановлюють мінімальні та максимальні розміри страхових сум.

Страхові тарифи встановлюються в грошових одиницях на 1000 одиниць страхової суми. Розмір тарифу залежить від статі, віку, ризиковості професії та терміну страхування застрахованої особи

Договори страхування життя можуть бути поділені на дві групи: договори страхування власного життя, коли страхувальник і застрахований є однією особою; договори страхування третьої особи, коли страхувальник і застрахований є різними особами (наприклад, батьки страхують своїх дітей).

Економічний зміст страхування життя розкривається через функції, які воно виконує. Основні функції страхування життя в умовах ринкової економіки наведено в табл. 1.1.

Таблиця 1.1.

Функції страхування життя [12]

Функції	Зміст функції
Ризикова	здійснюється шляхом передачі страхувальником за певну плату страховій компанії матеріальної відповідальності за наслідки прояву таких страхових ризиків, як смерть застрахованої особи та повна або часткова втрата працездатності
Створення та використання страхових резервів	полягає у формуванні страховиками страхових фондів для їх подальшого перерозподілу на користь осіб, які постраждали внаслідок страхових випадків
Превентивна	забезпечує зниження страхового ризику за рахунок обмеження в договорі щодо виплат у випадку самогубства та зі страхових випадків, які відбулися в стані алкогольного і наркотичного сп’яніння. Водночас превентивна функція страхування життя виявляється на етапі укладення договору страхування життя шляхом проведення медичного андерайтингу
Інвестиційна	реалізується шляхом інвестування сформованих страхових резервів в економіку країни
Функція заощадження	проявляє себе в тому, що компанії зі страхування життя здійснюють зберігання та повернення коштів своїх клієнтів. Завдяки цій функції особа за рахунок щорічних посильних внесків може заощадити значну суму коштів, необхідну для реалізації планів у чітко визначений час в майбутньому – пенсія, навчання дитини, придбання будинку і т. д.
Функція створення доходу	відображається у виплаті страхувальникам доходу, отриманого страховиком за результатами його інвестиційної діяльності
Кредитна	полягає у тому, що страхова компанія з коштів сформованих страхових резервів здійснює кредитування страхувальників в межах викупної суми за договором страхування життя, а також іпотечне кредитування
Функція збереження	забезпечує збереження коштів страхувальника, необхідних для внеску страхових премій, шляхом скорочення нераціональних витрат та сприяє довгостроковому фінансовому плануванню

Страхування життя вирізняється від ризикових видів страхування певними особливостями. Зокрема, у договорах страхування життя змінюють своє значення страховий ризик і страховий випадок. При цьому в основі визначення першого лежить непередбачуваність настання страхової події, що особливо характерно для таких ризиків страхування життя, як ризик смерті або втрати працездатності внаслідок нещасного випадку.

Разом з тим, такі фактори, як закінчення терміну дії договору чи досягнення застрахованою особою повноліття, не відзначаються як страхові ризики. Тим не менше, вони не визначають також і страховий випадок. Для виникнення останнього необхідним є заподіяння шкоди самому об’єкту страхування. Відтак, специфічною особливістю страхування життя є те, що воно дає змогу отримати застрахованим особам чи їхнім сім’ям матеріальну допомогу у вигляді грошової компенсації й не передбачає відшкодування заподіяних матеріальних збитків.

Здійснення страхування життя пов’язане з певними труднощами. При його проведенні дуже важко, зокрема, правильно оцінити ті ризики, які приймаються на страхування. Через це таке страхування пов’язане, по суті, із встановленням умовної страхової суми, яка лише наближено відбиває збиток, що його може завдати страховий випадок.

Ризики, які існують при страхуванні життя, пов’язані з невизначеністю тривалості останнього для кожного окремого страхувальника. Так, коротке життя людини, наприклад годувальника сім’ї, породжує значні проблеми для його дружини й дітей. Тривале життя створює проблему фінансового забезпечення в похилому віці. [6, С. 197]

Страхування життя сприяє полегшенню передачі майна, створенню грошових фондів для різних цілей (наприклад, витрат на успадкування або поховання). Страхування життя дає можливість уникнути додаткових витрат, пов'язаних з навчанням дітей. Але цим не обмежується його значення.

Поширення страхування життя сприяє зменшенню соціальної напруженості та навантаження на соціальний бюджет держави. Довгострокове страхування життя, договори за яким можуть, наприклад, бути укладені на 5, на 10 і на 40 років, вимагає від страховика накопичення доволі великих страхових резервів для забезпечення майбутніх виплат, тимчасово вільна частина яких може бути використана як джерело інвестицій у народне господарство, що сприяє стабілізації фінансового стану держави.

Але разом з великим значенням страхування життя неможливо не враховувати його особливостей, певної складності у його проведенні для страховика. Так, специфіка страхування життя, як і особистого страхування загалом, полягає в складності оцінювання ризику, який приймається на страхування. Ризики, які мають місце під час страхування життя, пов'язані з невизначеністю тривалості життя для кожного окремого застрахованого. Страховику важко оцінити ті збитки, які зазнає сім'я страхувальника у разі його передчасної смерті. Саме тому для страхування життя характерна умовність під час визначення розміру страхової суми. Така сума, звісно, не відповідає реальним збиткам, які можуть мати місце у разі настання страхового випадку.

2. Форми та види страхування життя

Світова страхова практика поділяє страхування життя на страхування капіталів та страхування рент. У свою чергу, страхування капіталів передбачає можливість укласти договори страхування з умовою виплати певної суми при дожитті страхувальника до зазначеного в договорі строку (події) або в разі його смерті. Страхування капіталів передбачає створення нових капіталів. Великим попитом у страхувальників користується змішане страхування життя, згідно з умовами якого передбачається виплата, якщо страхувальник доживе до зазначеного строку (віку) або помре протягом дії договору страхування.

Якщо йдеться про рентне страхування, то певна обумовлена договором частка виплачується страхувальникові у вигляді регулярних періодичних виплат, а загальна сума останніх залежить від тривалості його життя. [6, С. 200]

Історично первинною формою особового страхування вважається страхування життя на випадок смерті застрахованої особи. З часом коло видів страхування життя розширилось. Основні види страхування життя зображено на рис. 1.1.

Рис. 1.1. Основні види страхування життя [5]

За кількістю осіб, зазначених у договорі, страхування життя поділяють на індивідуальне (одна особа страхується за договором) та групове (колективне), за яким застрахованими є група осіб.

За індивідуального страхування життя страхувальник, як правило, є водночас і застрахованим. Хоча не завжди. При страхуванні дітей страхувальником є батьки, а застрахованими – діти. Індивідуальне страхування може здійснюватися за рахунок як самого страхувальника – застрахованого, так і юридичної особи (підприємства, установи, організації).

За групового страхування найчастіше страхувальником є роботодавець, а застрахованими – наймані працівники. Групове страхування здійснюється за рахунок юридичної особи (роботодавця). Розмір страхової премії за договором може встановлюватись середнім для всього колективу або диференціюватись для окремих груп застрахованих, з урахуванням віку, професії, умов праці тощо. [5]

До найбільш поширених видів страхування життя відносяться: змішане страхування, страхування дітей, страхування до шлюбу, страхування додаткової пенсії.

Змішаним страхуванням називають такий вид страхування життя, який об’єднує в одному договорі й на одну особу кілька самостійних видів страхування. Змішане страхування охоплює страхування на дожиття, страхування на випадок смерті застрахованого, втрату страхувальником здоров’я від нещасного випадку. Страхувальниками в цьому виді страхування є тільки фізичні особи. Тому змішане страхування життя поєднує в собі два ризики, що суперечать один одному: з одного боку – дожиття до певної дати або події, а з іншого – смерть.

Умови договору змішаного страхування життя передбачають обов’язок страховика здійснити страхову виплату в разі нещасного випадку, що стався із застрахованою особою, та (чи) хвороби застрахованої особи.

Страхові компанії при укладанні договорів із цього виду страхування враховують такі обставини: стан здоров’я страхувальника, його вік, професію, стать, місце проживання. Звичайно, враховуються й інші фактори, зокрема умови праці, життєдіяльність, генетична спадковість. Усе це в сукупності визначає рівень смертності страхувальника. Відповідно до Закону України «Про страхування» в Україні договори змішаного страхування життя укладаються терміном на 3, 5, 10,15 та 20 років. Застрахованими можуть бути громадяни від 16-ти років і до того віку, який вважається середньою тривалістю життя. [3, С. 53]

При страхуванні дітей страхувальниками виступають батьки й інші родичі дитини, які укладають договори страхування і сплачують страхові внески, а застрахованою є дитина у віці з дня народження до 15-ти років. Як правило, вік, стан здоров’я страхувальника не має значення при укладанні договору страхування, але в окремих випадках страхові компанії можуть це обумовити. Крім того, договори страхування дітей можуть бути укладені юридичними особами – підприємствами, установами, організаціями.

Страхування до шлюбу (весільне страхування). Страхувальниками за цим видом страхування виступають батьки, бабусі, дідусі та інші родичі дитини віком від 18-ти до 80-ти років, котрі уклали договір на користь дітей – застрахованих осіб. Договори страхування можуть укладатися стосовно дітей віком від дня народження до 18-ти років на момент закінчення дії договору страхування. На користь однієї дитини можна укласти кілька договорів страхування. Відповідальність страховика закінчується тоді, коли дитина досягнула повноліття, але виплата здійснюється лише через певний проміжок часу. Від моменту закінчення терміну дії договору та до моменту виплати страхового забезпечення з приводу реєстрації шлюбу застрахованої особи (або до досягнення нею 21-го року).

Страхування від нещасних випадків належить до ризикових видів страхування, метою його є страховий захист громадян на випадок утрати здоров’я або смерті внаслідок нещасного випадку. Об’єктом страхування за цим видом страхування є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов’язані із життям, здоров’ям і працездатністю страхувальника (застрахованої особи).

Страхувальниками за таким видом страхування можуть бути юридичні особи чи дієздатні громадяни, які уклали зі страховиком договір страхування. Він не укладається з хворими на онкологічні та тяжкі форми захворювань серцево-судинної системи, ВІЛ-інфікованими, особами, які перебувають на обліку в наркологічних, психоневрологічних, туберкульозних, шкірно-венерологічних диспансерах.

Страховою подією за цим видом страхування є нещасний випадок, тобто будь-який раптовий вплив на тіло застрахованої особи, що стався не з її вини та призвів до її непрацездатності, травматичного ушкодження, інвалідності або смерті.

Розмір страхової суми встановлюється за домовленістю між страховиком і страхувальником при укладенні договору страхування. За кожну добу затримки виплати страхової суми страхувальнику виплачується недоплата (штраф, пеня), розмір якої визначається в договорі страхування. Вартість страхового поліса залежить від професії застрахованого, занять спортом, часу та місця договору страхування, географічної території дії договору страхування, кількості одночасно застрахованих осіб, порядку оплати. [7, С. 84-86]

В особистому страхуванні виділяють такі групи ризиків, на випадок яких проводиться страхування: смерть страхувальника (застрахованого); тимчасова втрата працездатності; постійна втрата працездатності; закінчення активної трудової діяльності (працездатності) у зв'язку з виходом на пенсію за віком; дожиття страхувальника (застрахованого) до закінчення строку дії договору страхування. Останній ризик дозволяє поєднувати ризикові види страхування з інтересами збереження, що робить надзвичайно привабливим страхування життя навіть в умовах економічної кризи. [2]

РОЗДІЛ 2. Аналіз ринку страхування життя в Україні

2.1. Особливості заключення договорів страхування життя в Україні

Відносини у сфері страхування регулюються Законом України «Про страхування», Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, які регулюють відносини у сфері страхування. Закон України «Про страхування» спрямований на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб.

Закон України «Про страхування» визначає поняття «страхування» як вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Договір страхування – це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (надати допомогу, виконати послуги тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Договір страхування виконує дві основні функції. По-перше, це — юридичний факт , з яким норми права пов’язують виникнення (а також зміни і припинення) зобов’язань. Відповідні зобов’язання, оскільки вони виникають на підставі договору, називаються договірними . Кожне зобов’язання відбиває певні правовідносини. Це означає, що договір як угода сторін є юридичним фактом, на підставі якого виникають договірні зобов’язання і правові відносини.

По-друге, оскільки сторони договору не лише встановлюють між собою правовий зв’язок, а й тією чи іншою мірою визначають його зміст, то договір є ще й засобом регулювання відносин, формування умов, на яких будується правовий зв’язок його учасників.

Одним із найпопулярніших видів страхування життя є змішане страхування. Воно дає змогу поєднувати в одному договорі і на одну особу страхування капіталу на випадок дожиття до закінчення строку страхування і страхування капіталу на випадок смерті від будь-якої причини. Отже, змішане страхування життя поєднує в собі два ризики, які суперечать один одному: з одного боку — дожиття до певної дати або події, а з іншого — смерть. Проте фактично може мати місце лише один ризик: людина або до живе до кінця дії договору, або ні. Страхувальник, який укладає договір змішаного страхування життя, не тільки забезпечує й створює накопичення. Він має впевненість у тому, що в будь-якому разі не втратить своїх внесків.

Умовами договору страхування може передбачатися відповідальність страховика і при втраті застрахованим здоров’я від наслідків нещасного випадку. Включення до відповідальності страховика відповідальності за наслідки нещасних випадків сприяє збільшенню тарифних ставок.

Як правило, у змішаному страхуванні життя страхувальник, який сплачує внески, і застрахований є однією й тією самою особою.

Договори змішаного страхування життя довгострокові й укладаються на різні за тривалістю строки. Наприклад, в Україні, як показує практика, договори змішаного страхування життя можуть укладатися на строк 3, 5, 10, 15 і 20 років. При укладенні договору страхування враховується вік застрахованого. Він становить від 16 років.

Умови страхування обмежують і максимальний вік для укладення договору страхування. Це обмеження також обумовлюється страховою компанією, яка встановлює, наприклад, що договір змішаного страхування життя може бути укладений страхувальником, перш ніж йому виповниться 72 роки. Разом із обмеженням мінімальних і максимальних вікових меж прийому на страхування чітко встановлюється і вік застрахованого на час закінчення дії договору страхування. Враховуючи, що мінімальний строк, на який укладаються договори страхування життя в Україні, як уже зазначалося, становить 3 роки, страхувальник, вік якого є максимальним за умовами страхової компанії, може укласти договір лише на 3 роки. Скажімо, якщо за умовами страхування максимальний вік страхувальника при укладенні договору становить 72 роки, то на момент закінчення договору страхування йому не повинно бути більш як 75 років.

При укладенні договору страхування важливе значення має і стан здоров’я страхувальника, оскільки договори страхування, як правило, не укладаються з непрацюючими інвалідами І групи. Можуть бути передбачені й інші обмеження (стосовно інвалідів ІІ групи, хворих онкологічними, тяжкими хронічними захворюваннями або на СНІД).

Для укладання договору страхування особа, яка має намір застрахуватися, подає в страхову компанію заяву встановленої фор­ми. Страхувальникові надається право визначити особу (осіб), яка має право одержати страхову суму, якщо застрахований помер. Крім того, призначена страхувальником особа може бути ним замінена іншою до часу настання страхового випадку.

Страхова сума встановлюється при укладенні договору страхування страхувальником, але страхова компанія може обмежити її встановленням мінімальної страхової суми. Страхувальникові може бути надано право під час дії договору страхування за згодою страховика зменшити або збільшити розмір страхової суми. При цьому в договір страхування вносяться відповідні зміни.

Страховий внесок, який має бути сплачений страхувальником страховій компанії, залежить від розміру страхової суми і тарифної ставки, яка, в свою чергу, залежить від строку страхування і його варіанта (якщо страхова компанія пропонує страхувальникові можливість вибору), віку страхувальника, і має бути сплачений за один раз, щорічно, щоквартально або щомісячно. [4, С. 147]

Факт укладення договору страхування засвідчується страховим полісом (свідоцтвом). У страховому полісі вказуються строк дії договору страхування, його початок і закінчення, страхова сума, розмір страхового внеску, а також особа (особи), яка в разі смерті застрахованого має право одержати страхову суму (вигодонабувач).

За умовами договору страхування страхувальникові надається право достроково припинити договір страхування. У цьому разі страхувальник одержує викупну суму, яка залежить від розміру сплачених страхових внесків і строку дії договору страхування з урахуванням інвестиційного доходу. Водночас страхувальникові надається можливість поновити договір страхування, якщо викупна сума не була йому виплачена і договір страхування ще не закінчився.

При дожитті застрахованого до закінчення дії договору страхування страхова компанія виплачує йому обумовлену в договорі страхову суму. Виплати, які були пов’язані із наслідками нещасних випадків під час дії договору, не впливають на її розмір.

Якщо протягом дії договору застрахований помер, це також тягне за собою обов’язок страховика виплатити обумовлену в договорі суму. Але страхова компанія не несе відповідальності з виплати страхової суми, якщо смерть застрахованої особи сталася протягом перших 6 місяців дії договору від злоякісних пухлин або серцево-судинного захворювання. Страхова компанія не несе відповідальності і в тому випадку, коли смерть застрахованої особи є наслідком скоєння умисного злочину або пов’язана із керуванням ним транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп’яніння, самогубства тощо. Випла­чувана в цьому випадку сума залежить від фактично сплаченого внесками періоду страхування на день смерті застрахованого.

Якщо договором страхування встановлено відповідальність страховика при пошкодженні організму страхувальником внаслідок нещасного випадку, то виплата при цьому становить частину страхової суми, яка залежить від ступеня втрати здоров’я. Відсоток утрати здоров’я визначається за спеціальною таблицею, яка розробляється страховою компанією. Для підтвердження факту нещасного випадку і визначення його наслідків страхувальник має подати до страхової компанії довідку лікувальної установи. Повна страхова сума виплачується за 100 %-вої втрати загальної працездатності від нещасного випадку.

При дожитті до закінчення строку страхування або при втраті здоров’я одержувачем страхової суми є застрахована особа або за її дорученням, оформленим у нотаріальному порядку, інша особа.

У випадках, коли застрахований помер до одержання страхової суми за дожиттям, або у зв’язку із втратою здоров’я, страхова сума виплачується призначеній ним особі чи спадкоємцям, якщо вони не причетні до його смерті.

Для одержання страхової суми страхувальник має подати до страхової компанії заяву, страховий поліс та квитанцію про сплату останнього внеску, якщо він був сплачений готівкою. Крім того, відповідно до конкретного страхового випадку необхідно подати й інші документи.

У разі настання смерті страхувальника вигодонабувач або спадкоємець має подати до страхової компанії копію свідоцтва про смерть страхувальника, посвідчення своєї особи або свідоцтво про спадщину. Виплата страхової суми здійснюється на основі заяви страхувальника (вигодонабувача, спадкоємця) і страхового акта у строки, визначені згідно з укладеним договором страхування, готівкою, поштовим переказом, чеком на одержання суми в банку, перерахуванням у вклад на ім’я одержувача. [6, С. 208-209]

Однією із найважливіших рис договорів страхування життя є те, що за ними передбачається виплата страхових сум у випадку передчасної смерті застрахованої особи або у випадку дожиття нею до закінчення терміну дії договору. Зокрема, під час укладення такого роду договорів страхування із вчасною сплатою страхових внесків, страхувальник розраховує на те, що страхова компанія йому або третій особі, вказаній у договорі страхування, виплатить належну страхову суму. У цьому і полягає призначення страхування життя – можливість довготермінового планування страхувальниками належних їм фінансових ресурсів і отримання відповідних страхових гарантій, що іншими договорами неможливо забезпечити.