01 Вступ. Загальна остеологія. Загальна артрологія (1)
.pdfскорочено РNA). Вона базувалася на BNA, з якої запозичено 4286 термінів;
нових найменувань було 1354.
Сучасна медицина – одна з галузей науки й професійної діяльності, яка вирізняється високим рівнем міжнародної інтеграції. Цього можна досягнути лише завдяки широкому використанню в різних країнах єдиної термінологічної бази, в тому числі й анатомічної.
Виходячи з потреб сучасної медицини, Федеративний комітет анатомічної термінології (скорочено FCAT) у серпні 1997 року в Сан-Паулу (Бразилія)
прийняв нову сучасну спрощену й універсальну анатомічну номенклатуру, в
якій налічується 7 428 термінів. У даному підручнику використано саме цю
новітню анатомічну номенклатуру. Латинські терміни та їх українські еквіваленти подаються за виданням: “Міжнародна анатомічна номенклатура” За ред. І.І.Бобрика, В.Г.Ковешнікова. – К.: Здоров’я, 2001.
Площина, вісь, напрямок
Для визначення положення органа в просторі необхідно розуміти поняття площина, вісь, напрямок.
Виділяють три площини: лобові (plana frontalis); стрілові (plana sagittalia);
горизонтальні (horizontalis).
Розрізняють три вісі: вертикальну (axis verticalis); лобову; фронтальну (axis frontalia) та стрілову; сагітальну вісь (axis sagittalis)
Кістки утворюють скелет, який поділяється на кістки тулуба (ossa trunci),
кістки черепа (ossa cranii), кістки кінцівок (ossa membrorum).
До кісток тулуба належать:
-хребці (vertebrae);
-груднина (sternum);
-ребра (costae).
Хребтовий стовп, хребет в цілому(columna vertebralis)
Він складається з усіх справжніх хребців (vertebrae verae), крижової кістки
(os sacrum) та куприка (os coccygis) і міжхребцевих симфізів (symphyses
intervertebrales) із зв’язковим апаратом.
Функціональне значення хребтового стовпа (columna vertebralis):
-підтримує голову (caput);
-є гнучкою віссю стовбура або тулуба (truncus);
-бере участь в утворенні стінок грудної, черевної і тазової порожнин
(cavitates thoracis, abdominis et pelvis).
У хребтовому каналі (canalis vertebralis) міститься спинний мозок (medulla spinalis), його оболони (meninges spinales) і судини (vasa).
Спереду хребет (columna vertebralis) є найширшим біля крижової кістки (os sacrum), догори поступово звужується до рівня V грудного хребця (vertebra thoracica V); звідси поперечник хребта починає наростати до ділянки нижніх шийних хребців (vertebrae cervicales inferiores), потім знову звужується.
Розширення хребта у верхній грудній ділянці (regio pectoralis) пояснюється тим, що тут фіксується верхня кінцівка (membrum superius).
Ззаду на хребтовому стовпі (columna vertebralis) відмічаються дві борозни
(sulci dorsales); посередині вони відокремлені одна від одної гребенем з остистих відростків (processus spinosi), з боків обмежовані підвищеннями,
утвореними поперечними відростками (processus transversi).
Збоку хребта (columna vertebralis) видно 23 пари міжхребцевих отворів
(foramina intervertebralia), які служать для виходу спинномозкових нервів (nervi spinales) з хребтового каналу (canalis vertebralis); з них нижні – найширші,
верхні – найвужчі.
Хребтовий стовп (columna vertebralis) має такі кривини:
-первинну кривину (curvatura primaria);
-вторинну кривину (curvatura secundaria).
Первинна кривина (curvatura primaria) знаходиться в ембріоні та в плоді,
що обумовлено черевним згинанням в утробі матері. Ця кривина зберігається і в дорослого у вигляді грудного і крижового кіфозів (kyphosis thoracica et sacralis).
Вторинна кривина (curvatura secundaria) формується після народження дитини. Коли дитина починає тримати голову, а це у 2–3 місяці, формується шийний вигин хребтового стовпа вперед – шийний лордоз (lordosis cervicalis; lordosis colli).
Вигин грудного відділу хребтового стовпа назад – грудний кіфоз (kyphosis thoracica), що зміцнюється після народження, при сидінні дитини.
Коли дитина починає стояти та ходити, а це у 1–1,5 роки, утворюється
поперековий лордоз (lordosis lumbalis).
Вищеперераховані вигини є природними (нормальними) і фізіологічними.
До фізіологічних вигинів деякі автори відносять і незначний вигин хребта убік – сколіоз (scoliosis), що з’являється внаслідок фізіологічного розвитку м’язів правої або лівої половин тіла людини.
Патологічними вигинами є вигини хребтового стовпа вперед, назад або
вбік.
Довжина хребта чоловіка становить приблизно 73 см (шийний відділ – 13
см, грудний – 30 см, поперековий – 18 см, крижово–куприковий – 12 см).
Хребет жінки має завдовжки в середньому 69 см.
У старечому віці спостерігається вкорочення хребта на 7 см.
Загалом довжина хребтового стовпа становить близько 2/5 всієї довжини тіла.
Рухи хребтового стовпа:
-навколо лобової осі (axis frontalis) – згинання і розгинання (flexio et extensio);
-навколо стрілової осі (axis sagittalis) – згинання вбік (відведення
[abduction] хребта від серединної площини [planum medianum]);
-навколо вертикальної осі (axis verticalis) – повороти (rotationes);
-пружинний рух, при якому змінюють свою величину кривини хребта
(наприклад при стрибках).
Більшою рухомістю відзначаються верхній поперековий і шийний відділі. I і
II шийні хребці дають можливість голові робити найрізноманітніші і досить
великі екскурсії.
Міжхребцеві диски (disci intervertebrales) зменшують поштовхи і струси,
утворюють з’єднання міцні, але разом з тим досить еластичні, які допускають
рухи в усі боки.