6..Основи біоетичних проблем біопсихосоціальної медицини

1.Психолог усвідомлює свою професійну та особисту відповідальність перед суспільством, в якому він працює і живе. Він популяризує психологічні знання для підвищення добробуту суспільства.

2.Проводячи дослідження, психолог піклується, перш за все, про благополуччя людей і не використовує результати роботи їм на шкоду.

4.Психолог несе відповідальність за дотримання даного Етичного кодексу незалежно від того, чи проводить він психологічну роботу сам або вона йде під його керівництвом.

5.Психолог несе професійну відповідальність за висловлювання на психологічні теми, зроблені в засобах масової інформації та в публічних виступах. Психолог в публічних виступах не має права користуватися неперевіреною інформацією, вводити людей в оману щодо своєї освіти та компетентності.

6.Психолог може не інформувати клієнта про справжні цілі психологічних процедур тільки в тих випадках, коли альтернативні шляхи досягнення цих цілей неможливі. Всі приховані цілі, включені в задум роботи, повинні бути розкриті клієнтові не пізніше закінчення цієї роботи.

4. Принцип етичної та юридичної правомочності.

1.Психолог планує та проводить дослідження відповідно до чинного законодавства і професійними вимогами до проведення психологічних досліджень.

2.У разі розбіжності між нормами цього Кодексу та обов'язками,

осудними йому адміністрацією будь-якого рівня психолог керується нормами цього Кодексу. Подібні випадки доводяться до відома адміністрації Центру та професійної психологічної громадськості (методичне об'єднання).

3.Норми цього Кодексу поширюються тільки на професійні відносини психолога з клієнтами та громадськістю.

4.Психолог може виконувати свої обов'язки офіційного експерта відповідно до закону. У випадках, коли необхідно психологічний висновок, він виступає як посадова особа, пам'ятаючи, що його думка відіграє важливу роль в захисті інтересів суспільства і конкретного громадянина.

5. Принцип кваліфікованої пропаганди психології.

1.У будь-яких повідомленнях, призначених для людей, які не мають психологічної освіти, слід уникати інформації про спеціальні діагностичних методах. Інформація про такі методи можлива тільки в повідомленнях для фахівців.

2.У всіх повідомленнях психолог повинен відображати можливості методів практичної психології відповідно з реальним станом справ. Слід утримуватися від будь-яких висловлювань, які можуть спричинити за собою невиправдані очікування від психолога.

3.Психолог зобов'язаний пропагувати досягнення психології професійно і точно, відповідно з дійсним станом науки на даний момент.

6. Принцип благополуччя клієнта.

1.У своїх професійних діях психолог орієнтується на благополуччя і враховує права своїх клієнтів, учнів, диспетчерів і інших учасників досліджень.

Увипадках, коли обов'язки педагога-психолога вступають в протиріччя з етичними нормами, психолог дозволяє ці конфлікти, керуючись принципом "не нашкодь".

2.Психолог повинен віддавати перевагу інтересам клієнта при визначенні цілей і плануванні процедури, характер проведення діагностичного обстеження.

Психолог повинен оберігати клієнта від психологічних травм, поважати особу людини, з яким працює.

3. Психолог в ході професійної діяльності не повинен допускати дискримінації (обмеження конституційних прав і свобод особи) за соціальним статусом, віком, статтю, національністю, віросповіданням, інтелекту і будь-

яким іншим відмінностям.

7. Принцип професійної кооперації.

1.Робота психолога ґрунтується на праві і обов'язки виявляти повагу до інших фахівців та методів їх роботи незалежно від власних теоретичних і методичних уподобань.

2.Психолог утримується від публічних оцінок і зауважень про засоби і методи роботи колег у присутності клієнтів і обстежуваних осіб. Якщо

психолог має претензії до стилю чи методам роботи колеги, то він може виступати з обґрунтованою критикою в колі фахівців. У тих випадках, коли психолог дізнається про етичні порушення іншого психолога, він звертає на це його увагу, якщо це може сприяти прийнятного вирішення ситуації і при цьому не буде порушено право на конфіденційність.

3. Якщо етичне порушення не може бути усунуто неформальним шляхом,

психолог може винести проблему на обговорення методичного об'єднання

(МО), у конфліктних ситуаціях - на етичну комісію обласної науково-

методичної ради служби практичної психології освіти.

4.Психолог при рецензуванні матеріалів, представлених до публікації на грант або в інших цілях, поважає конфіденційність і авторські права

5.Після опублікування результатів дослідження психолог не має права приховувати дані, на яких побудовано його ув'язнення, від інших фахівців, що займаються близькими проблемами або охочих перевірити висновки,

повторивши аналіз. Авторські права на психологічні дані належать зібрала

їхньому боці.

8. Принцип інформування клієнта про цілі і результати обстеження.

1. Психолог інформує клієнта про цілях і змісті психологічної роботи,

проведеної з ним, застосовувані методи і способи отримання інформації, щоб клієнт міг прийняти рішення про участь у цій роботі. У випадках, коли психологічна процедура здійснюється з дітьми до 16 років, згоду на участь в ній дитини повинні дати батьки або особи, які їх замінюють

2. У процесі діагностики або психологічного консультування психолог висловлює власні судження і оцінює різні аспекти ситуації у формі, що виключає обмеження свободи клієнта у прийнятті ним самостійного рішення. У

ході роботи з надання психологічної допомоги повинен суворо дотримуватися принцип добровільності з боку клієнта. Клієнт у будь-який момент (або взагалі)

може відмовитися від роботи, так само клієнт може відмовитися від роботи з даними психологом і звернутися до іншого фахівця.

3. Психолог повинен інформувати учасників психологічної роботи про важливі аспекти діяльності, які можуть вплинути на їхнє рішення брати участь

(або не брати участь) в майбутній роботі: фізичний ризик, дискомфорт,

неприємний емоційний досвід та ін

4.Для отримання згоди клієнта на психологічне обстеження психолог повинен використовувати зрозумілу термінологію і доступний для розуміння клієнта мову. Педагог-психолог формулює і викладає результати обстеження в термінах, зрозумілих клієнту.

5.Висновок за результатами обстеження не повинне носити категоричний характер, воно може бути запропоновано клієнтові тільки у вигляді рекомендацій. Рекомендації повинні бути чіткими і не містити свідомо нездійсненних умов.

6.У ході обстеження психолог повинен виявляти і підкреслювати здібності

іможливості клієнта. Неприпустимо акцентувати увагу клієнта на його обмеження і недоліки.

9.Принцип морально-позитивного ефекту професійних дій психолога.

1. Психолог повинен робити все можливе для визначення ситуацій, в яких психологічні техніки або інструментарій взагалі не можуть бути адекватно використані або на їх використання повинні бути накладені відповідні обмеження. Це стосується випадків, коли психологічним інструментом користуються непрофесіонали або коли дослідження болісно зачіпає такі індивідуальні особливості, як вік, стать, расова та національна приналежність,

віросповідання, сексуальна орієнтація, фізичний або психічний розлад, мова,

соціальний та економічний статус.

2.У звітах про свою роботу, зроблених для фахівців, які не мають психологічної освіти, психолог повинен виходити з того, що повідомлення повинні бути ясними і застосовними до практичних потреб замовника.

3.При виступах в засобах масової інформації психолог повинен висловлювати судження, засновані на реальних досягненнях психологічної науки і практики. Зміст виступів повинно бути спрямоване на позитивні зміни в суспільній думці чи емоційному стані адресата.

4.Психолог не повинен брати участь у діяльності, результати якої можуть дискредитувати психологію як науку.

Специфіка роботи з дітьми

1. Дитина не здатний самостійно заявити про свої проблеми, що передбачає активність виявлення психологічних проблем з боку психолога,

поділ у скаргах батьків їхніх власних проблем і труднощів дитини.

2. Дитина не може ставити перед собою мету позбутися від своїх проблем,

тому необхідно створювати зацікавленість дитини в процесі консультування. 3. Відсутність рефлексії у дитини.

Стосовно до перерахованих принципів професійної етичної поведінки формулюються і етичні норми професійних дій, які забезпечують можливість ефективного вирішення делікатних, особистісно-значущих проблем. Це способи і прийоми, які застосовуються психологом у всіх ситуаціях роботи з клієнтом.

Як давати конкретну пораду-рекомендацію? Досвід роботи багатьох психологів висунув своєрідний принцип - відмова від конкретних рекомендацій

("Я рад не даю"). Мова не йде про повну відмову від рекомендацій, але при першій зустрічі з клієнтом рада шкідливий і небезпечний майже завжди.

Причини цього:

-Скоростиглий рада навряд чи може вивести людину, вистраждав свою проблему, з тупиків вже відомих альтернатив. Частіше за все проблемою і є неможливість прийняти однозначне рішення;

-Звернувся до психолога людина чекає не ради в прямому сенсі, а

конкретної допомоги. Як тільки психолог стає "порадником", він стає в позицію вчителя по відношенню до учня, що автоматично викликає опір клієнта;

-Конкретні рекомендації як поступати, стають для звернувся можливістю зняти відповідальність за те, що відбувається з себе і передати її психолога.

Формується пасивне ставлення до проблеми. Завдання психолога полягає в тому, щоб допомогти людині знайти упевненість в собі, здатність самому відповідати за власну долю.

У психотерапії існують два найважливіших поняття:

-"Перенесення", тобто схильність клієнта проектувати на відносини з консультантом свої відносини зі значимими людьми, основні проблеми і конфлікти;

-"Контрперенос" - схильність психотерапевта проектувати свої відносини зі значимими людьми та основні внутрішні проблеми і конфлікти на відносини

зпацієнтом.

Психолог повинен розуміти, що збереження його авторитету в очах клієнта багато в чому пов'язане з тим, що він мало знає про психолога як про людину, у

нього немає підстав для оцінки його як особистості.

Якщо особистих відносин не вдалося уникнути, потрібно передати клієнта іншого фахівця.

Механізми психічного та фізіологічного стресу

Механізмом, який запускає психічний стрес, є емоції. Негативні емоції сильніші та довго триваліші, ніж позитивні. Негативні емоції збуджують на досягнення мети, задоволення потреби, тому й виникають при фрустрації

(незадоволенні потреби), ситуації вибору в умовах надто сильних психічних навантажень. Потреба може бути різних рівнів. Так, на біологічному рівні - це потреба в безпеці, їжі, задоволенні статевого та батьківського інстинктів. На вищих рівнях - душевному та духовному - це потреба в емоційному резонансі, в

особистій території авторитету, творчості тощо.

Позитивні емоції - це сигнал про задоволення потреби. Інколи вони можуть бути надмірними, тоді вмикається механізм, властивий негативним емоціям.

Стрес може супроводжуватись негативними емоціями, тоді він має руйнівну дію, а може при позитивному сприйманні викликати стимулюючу дію. Його нейроендокринні механізми також мають особливості, синтезують

"медіатори щастя" - ендорфіни, енкефаліни тощо.

Різні люди не однаково запам'ятовують емоції. "Люди дії", які мають інтенсивний обмін катехоламінів у головному мозку, краще запам'ятовують негативні емоції як досвід, необхідний для життя. У той же час "творчі люди"

переважно тримають у пам’яті позитивні емоції, тому що творити можливо лише в атмосфері альтруїзму.

Реакція на стрес "біжи, борись або замри" є абсолютно універсальною,

вона зберігає життя. Г. Сельє довів важливу роль гіпофізарно-надниркової системи у розвитку загального адаптаційного синдрому (ЗАС). До Г. Сельє роль симпатоадреналової системи у реакції відновлення гомеостазу, а саме її адаптаційна трофічна функція, була висвітлена фізіологами У. Кенноном та Л.А. Орбелі. За сучасним уявленням, механізм розвитку ЗАС розпочинається збудженням центральної нервової (гіпоталамусу, лімбічної системи) та симпатоадреналової систем.

При стресі спостерігаються конституційні відмінності: є природжені бійці,

так звані "леви", які мають високу концентрацію норадреналіну в структурах головного мозку, а є так звані "кролики", у яких переважає адреналін, вони боязкі, намагаються уникнути конфлікту, завмерти (принцип - моя хата з краю,

нічого не знаю).

Наслідки стресу

Стрес наносить великі матеріальні збитки. Так, згідно з даними за 1999 рік,

стрес обійшовся корпораціям США на суму 68 млрд. доларів за рахунок зниження продуктивності праці, викликаної відсутністю людей на робочих місцях.

Виснаження психіки призводить до психологічних проявів і погіршення стану організму, зокрема виникають "хвороби адаптації". Наприклад, тривала та надмірна секреція глюкокортикоїдів наднирниками виснажує інсулярний апарат підшлункової залози, тому може виникнути цукровий діабет. До інших хвороб адаптації, також пов'язаних із гіперфункцією наднирників, належать виразки у шлунково-кишковому каналі, імунодефіцит, неплідність тощо.

Надмірна секреція мінералокортикоїдів наднирниками через зміну об’єму крові та зростання рівня натрію в крові сприяє розвитку порушень водно-

солевого обміну, ураженню нирок, появі набряків, виснаженню серцево-

судинної системи, а довготривала гіперфункція паращитоподібної залози

зумовлює остеопороз, порушення функції хребта.

Порушення психічного стану при стресі може проявлятися: швидкою втомою, роздратованістю або ж, навпаки, депресією, головним болем, розладом сну, надмірним апетитом (булімія) як способом одержання енергії, сили та впевненості, потребою в штучних стимуляторах нервових процесів (паління,

вживання алкоголю та наркотичних засобів природного або штучного походження).

Психічні стреси завжди мають соматичні наслідки, тому негативні емоції викликають вегетативні реакції. Як писав У. Шекспір, у кожної існуючої печалі є сто відображень.

Особливо небезпечним є постійний вплив факторів стресу, навіть малопомітних, але могутніх своєю чисельністю, так званий "стресо-планктон". "Це мікросвіт крихітних, але чисельних потвор, чиї слабкі та отруйні укуси непомітно підточують дерево життя" (А.А. Крон).

Конституція людини обумовлює ступінь змін концентрації окремих гормонів у крові під час стресового стану, а також визначає розмір ушкоджень,

які вони можуть викликати. При цьому вразливість певної ланки позначається на схильності до конкретних емоцій. Так, жінки стають агресивним та роздратованими (зокрема, внаслідок відносного зростання андрогенів у крові),

схильними до порушень репродуктивної системи, а людина, яка постійно перебуває у пригніченому настрої (наприклад, астенік), - до захворювань органів травної системи. Схильність до страху корелює з порушенням функції нирок, а до гніву - печінки.

Інколи людина сама привертає (часто не свідомо) собі певну форму захворювання, звичну для неї, як форму відходу від вирішення проблеми або форму захисту, форму концентрації уваги. Наприклад, небажання вагітності може викликати порушення менструації.

Ужінок і чоловіків існують відмінності як причин стресів, так і їх проявів.

Ужінок причини стресів - це необхідність вирішувати одночасно біологічні й соціальні функції, втрата привабливості з віком тощо. У чоловіків - це невизнання їх соціальних та особистих достоїнств, а також зниження фізичних

сил і сексуальних можливостей.

У чоловіків проявляється стрес переважно через порушення роботи серцево-судинної системи (перевантаження серцевого м'яза, перепади тиску крові, а тому зміна перенесення кисню до тканин, розвиток атеросклерозу,

через що виникає інфаркт або інсульт), через алкоголізм і паління (форма втечі від негативних емоцій), появу виразкової хвороби, імпотенцію.

Жінки є більш чутливими та емоційними, у них виразніше гальмується парасимпатичний відділ вегетативної нервової системи, тому частіше порушується робота системи травлення, схильність до страху та депресії,

з’являються дисфункції репродуктивної сфери.

Профілактика психічного стресу та корекція його наслідків

Профілактика та корекція базується на чотирьох принципах валеології.

1.Підвищення стійкості до стресу. Потрібно готувати людей до різних ситуацій, вчити управляти своїми емоціями.

2.Позбавлення від психічної напруги, оптимальна реакція на не-

гативні емоції.

3.Психокорекція. При гострих короткочасних стресах вона викликає:

природні фактори).

При хронічних стресах, що є результатом умов життя, людині потрібно позбавитись стрес-продукуючих моментів і стереотипів, змінити образ життя,

поведінку, образ думок і почуттів на більш позитивні.

4. Фармакологічна корекція, тобто застосування заспокійливих засобів, інгібіторів перекисного окислення (для зменшення руйнування клітинних мембран), бета-адреноблокаторів (для профілактики порушень діяльності серця).

Психоемоційний стрес може стати основою психокомплексів.

Психокомплекс - це утворення у несвідомості, яке обумовлює напрямок і структуру свідомості. Він формується на ранніх етапах життя, в тому числі під час внутрішньоутробного розвитку, і супроводжує людину протягом усього життя, деформуючи її психіку.

Позбавитись від психокомплексу можна шляхом витіснення його з підсвідомості, усвідомлення його прояву.

Сучасні підходи до психічного оздоровлення

На сьогодні велика увага приділяється несвідомій, але визначаючій нашу поведінку частині психіки підсвідомості та надсвідомості. Невідома частина психіки, яка вивчається глибинною і трансперсональною психологією, має свою мову - мову образів і символів та свої особливості функціонування.

Підсвідомість зберігає пам'ять про всі об'єкти та події, із якими зустрічалася людина, не має етичних норм.

Уміння працювати з підсвідомістю розкриває великі можливості в психічному оздоровленні людини, тому що всі психологічні травми,

психокомплекси зафіксовані саме в цій частині психіки.

Ключем, який відчиняє двері у підсвідомість, є стан трансу. Під трансом розуміють змінений, але фізіологічний стан організму, при якому внутрішні образи мають більшу значущість, ніж зовнішні. Описано понад сімдесят форм трансу, зокрема це гіпнотичний стан, сон, медитація, глибока концентрація на чомусь. Кожна людина протягом доби буває в різних трансових станах.

Для оздоровлення використовують, як правило, легкі форми трансу, які називають ериксонівським гіпнозом (за американським психотерапевтом Мільтоном Ериксоном). Трансовий стан майже знімає контроль свідомості, що дозволяє проявитись відкритому негативному психічному матеріалу (наслідкам стресів, психологічних травм, психокомплексам) у підсвідомості.

Інтерес до робіт зі зміненим станом свідомості є іншою особливістю сучасного підходу до вивчення психіки та корекції її порушень.

Третя особливість - це дослідження взаємозв’язків психіки й тіла, пошук