Інтегров соц службим Київ 2007

Профіла­тика правопорушень серед непо­нолі­ніх, ре­білітація дітей, які перебува­ють у кон­лі­ті з законом

ли до фо­мування у неї інших проявів деві­а­ної поведі­ки (агреси­но­ті, зловживання алкогольними напо­ми, палін­ ня); 3) заважають її соці­льній ада­тації та індивіду­льним осо­ливо­тям дитини, які можуть стати ресурсом соці­льної ре­білітації (соці­льно позити­ні інтереси, схильно­ті та зді­– но­ті, вміння і нави­ки, цінно­ті). На цьому етапі роботи ви­ кори­товуютьсяметоди індивіду­льногоінтерв’ю,псиході­г­ но­тики, аналізу незале­них хара­тери­тик, спостереження за поведі­кою та вза­минами дитини; мо­ливе проведення соці­льного інспе­тування умов її життєді­льно­ті в сім’ї (за мі­цем проживання). Компле­кне оцінювання може здій­– нюватися протягом декількох зустрічей, у них можуть бра­ ти участь психологи, соці­льні педагоги і фахі­ці соці­льних служб, навчальних закладів.

3.На основі проведеної оці­ки розро­ляється план соці– альної ре­білітації дитини. План мі­тить такі компоне­ти:

мета, завдання, методи роботи, комплекс вихо­них, психо­ коре­ційних і реінте­раційних заходів, до яких залучається дитина,перелікпослуг,якідитинатаїїсім’яповинніотрима­ ти в соці­льних слу­бах та в інших закладах. Оскільки вико­ нання плану соці­льної ре­білітації, як правило, передбачає вза­модіюрі­нихустановіслужб,товйогорозро­цітаре­лі­ заціїповиннібратиучастьфахі­цізалученихорганізацій.Під­ гото­лений план обговорюється з дитиною та її батьками, у разі необхідно­ті в нього вносять коре­тиви. Ва­ливо, щоб дитина прийн­ла мету й завдання ре­білітації як свої вла­ні, а передбачені заходи відповідали її потребам та інтере­ сам. Також із дитиною та сім’єю обговорюються правила таобмеження,якихїмпотрі­нобудедотримуватися.Підліток тайогобатькиповиннізрозумітинеобхідністьцихобмежень як таких, що насамперед захищають їх від негати­ного впливу зо­ні­нього середовища. Під час бесіди з дитиною та її сім’єю визначаються час і мі­це проведення запланова­ них заходів, перелік служб та організацій, до яких вони звер­ татимуться, послуг, що вони отримуватимуть.

4.Ко­нроль за поведі­кою дитини, за дотриманням нею умов звільнення від покарання, норм моралі та права, угоди

300

Профіла­тика правопорушень серед непо­нолі­ніх, ре­білітація дітей, які перебува­ють у кон­лі­ті з законом

щодоспівпраці.Інспе­торКВІперіоди­нозустрічаєтьсязди­ тиною, за допомогою аналізу хара­тери­тик і довідок збирає та узагальнює інфо­мацію про випа­ки порушення з її боку нормправопорядку,ухваленихсудомобов’я­ківтаобмежень, осо­ливо­тей роботи, навчання і життєді­льно­ті непо­ноліт– нього­ . Працівники кримінальної міліції у справах непо­ноліт– ніх­ та дільни­ний інспе­тор міліції відвідують підлі­ка за мі­цем проживання, проводять із ним профіла­ти­ні бесіди правового змі­ту, опитують сусідів щодо поведі­ки непо­но­ лі­нього. У випа­ку, коли отримана інфо­мація сві­чить про порушенняпідлі­комнормправопорядкутаумовзвільнення відвідбуттяпокарання,ізнимтазйогобатькамипроводять­ сязастере­нібесіди.Якщожвипа­кипорушеньповторюють­ ся, справа непо­нолі­нього передається до суду.

5.Психологіч­натапедагогіч­наре­білітаціядитини.Нацьо­ му етапі відбувається коре­ція дезада­ти­них і розвиток со­ ці­льно-позити­нихіндивіду­льнихяко­тей,розвитокнави­ чокподоланнязале­но­тейтавирішенняособи­тихпроблем. У їх проведенні беруть участь психологи, соці­льні педагоги соці­льних служб і навчальних закладів. Вони застосовують методи індивіду­льної педагогі­ної бесіди, консультування, психотерапії, соці­льно-психологі­ного трені­гу, заохочен­ ня самовиховання; мо­ливе викори­тання індивіду­льних та групових форм роботи, наприклад, організація зустрічей груп вза­модопомоги непо­нолі­ніх засуджених.

6.Фо­мування спри­яливого соці­льного-педагогіч­ного середовища довкола дитини, що передбачає психолого- ­педагогі­ну допомогу сім’ї дитини для підвищення її пе­ дагогі­ної культури та позба­лення асоці­льних проявів, запобігання негати­ному впливу на дитину її нефо­мально­ го оточення, організація індивіду­льного педагогі­ного під­ ходу до дитини та захист її прав.

У роботі з сім’єю дитини фахі­ці можуть викори­товувати педагогі­ні бесіди, консультування, сімейні конфере­ції із залученням членів розширеної сім’ї. Сім’ї можуть бути запропоновані матері­льна допомога та послуги соці­льних

301

Профіла­тика правопорушень серед непо­нолі­ніх, ре­білітація дітей, які перебува­ють у кон­лі­ті з законом

служб. У разі необхідно­ті ставиться питання про позба­лен­ ня або обмеження батьківських прав та про виховання непов– нолі­ ­нього у прийо­ній сім’ї. Соці­льно-педагогі­на робота замі­цемнавчаннядитинипередбачаєналагодженняіндиві­ ду­льногопедагогі­ногопідходудонеї,запобіганнята­руван­ ню, сти­матизації з боку адміні­срації навчального закладу, педагогів та учнів. Мо­ливе проведення консультацій, педа­ гогі­них консилі­мів, розро­ки індивіду­льних навчальних програм. У разі отримання інфо­мації про порушення прав непо­нолі­нього (зо­рема на працю, освіту, нале­ні умови проживання, захист від насиль­сва, отримання соці­льних послуг тощо) КВІ та соці­льні слу­би застосовують доступ­ ні правові засоби (офіційні ли­ти, зве­нення, клопотання), консультують дитину та її батьків з питань захи­ту їхніх прав.

7.Соці­льна реінте­рація та реада­тація дитини. На да­ ному етапі передбачається сприяння пе­винній або вторин­ ній зайнято­ті непо­нолі­нього, надання йому допомоги вотриманнізагальноїіпрофесійноїосвіти,послугсоці­льних установ,меди­нихпослуг.Дитиназабезпечуєтьсядляцьогоне­ обхідною інфо­мацією, отримує консультації й напра­лення довідпові­нихустанов.Їйнадаєтьсядопомогаувирішенніпо­ бутовихпроблем,такожпідтримуєтьсяїїсоці­льнопозити­– наакти­ність.Соці­льніпедагогисоці­льнихслужбінавчаль– ­них закладів спри­ють залученню дитини до гу­рків, спорти­них се­цій, дитячих громадських організацій.

8.О­ці­ка процесу і результати­но­ті ре­білітації дитини,

що передбачає визначення рі­ня її соці­льно-психологі­ної ада­товано­ті. Проведена соці­льно-педагогі­на робота мо­ же вважатися успі­ною, якщо дитина не лише дотримується прийн­тих у су­піль­сві норм і правил поведі­ки, а й зда­– на самостійно ухвалювати рішення, задовольняти потреби та долати проблеми соці­льно прийн­яними засобами.

Таким чином, до соці­льної ре­білітації дитини залуча­ ються фахі­ці рі­них установ і служб (а саме: кримінальновикона­ ­чоїінспе­ції,кримінальноїміліціїусправахнепо­но­

302

Профіла­тика правопорушень серед непо­нолі­ніх, ре­білітація дітей, які перебува­ють у кон­лі­ті з законом

лі­ніх, інте­рованих соці­льних служб для вра­ливих сімей і дітей, служб у справах непо­нолі­ніх, центрів соці­льних службдлясім’ї,дітейтамолоді,службзайнято­ті,навчальних закладів). Ефе­ти­ність їхньої співпраці також позначається на успі­но­ті ресоці­лізації дитини. Узгодженість дій, регу– ля­ний обмін інфо­мацією, самооці­ка вла­них дій, до­ тримання в роботі гумані­ти­них принципів – запоруки ефе­тивної міжвідо­чої співпраці.

Інновацієюунапрямусоці­льноїре­білітаціїєвикори­тан­ ня замість коре­ційного відно­лювального підходу в роботі з дітьми, які перебувають у конфлі­ті з законом.

Відно­лювальні технології – це вид соці­льних техно­ логій, спрямованих на відно­лення попереднього (нор­ мального) стану людини, порушеного внаслідок нега– ти­ного впливу соці­льного середовища, соці­льної дез– ада­тації, деві­а­ної та ризикованої поведі­ки, ско­ного злочину тощо. Вони можуть застосовуватись як для до­ помоги постра­далим від деві­а­ної поведі­ки дитини, так і для соці­льної ре­білітації самої дитини, якій вла­– тива деві­а­на поведі­ка, та її соці­льного оточення, для відно­лення но­мального стану су­пільного осере­ку, в якому відбулася та чи інша негати­на подія.

Потреба пошуку нового підходу вини­ла через те, що тради­ ційний коре­ційний вплив передбачає зо­ні­нє втручання в особи­тість дитини та в її стосу­ки з оточенням, що ча­то пов’язане із покаранням, є примусовим, незрозумілим і важ­ ким для дитини та її близьких, тому й викликає їхню проти­ дію. Опір дитини та її оточення коре­ційному впливу ча­то зводить нанівець усі спроби її соці­льної ре­білітації. На від­ мінувідцьоговідно­лювальнийпідхідпередбачаєнестільки коре­цію особи­ті­них яко­тей дитини, скільки відно­лення нале­них умов її життєді­льно­ті та га­монізацію її стосун­ ків із соці­льним середовищем, що є бажаним для дитини, відповідає її потребам, відбувається у співпраці з дитиною, а отже, не викликає опору.

Принципові відмінно­ті двох підходів подані у таблиці 10:

303

Профіла­тика правопорушень серед непо­нолі­ніх, ре­білітація дітей, які перебува­ють у кон­лі­ті з законом

Таблиця 10 Порі­няльний аналіз коре­ційного та відно­лю­вального підходів

Сфери застосування відно­лювального підходу: профіла­ти­– на і ре­білітаційна робота з особами, що ско­ли правопору­ шення, запобігання дестру­ти­ним кон­лі­там та подолан­ ня їх у групах; профіла­ти­на робота з сім’єю.

304

Профіла­тика правопорушень серед непо­нолі­ніх, ре­білітація дітей, які перебува­ють у кон­лі­ті з законом

Рі­новидами відно­лювальних соці­льних технологій є: ме–

ді­ція, відно­на конфере­ція, сімейна групова нарада, мережева зустріч­.

У сфері правосу­дя найча­тіше відно­лювальні технології застосовуються до підлі­ків та молодих людей, які ско­ли протипра­ні вчи­ки та злочини рі­ного ступеню. Відно­лю­ вальні технології на сьогодні постають знаря­дям переорі­ є­тації кримінального правосу­дя з покарання злочи­ця на подолання ним кон­ре­них на­лідків своїх протипра­них дій та на запобігання скоєнню ним нових злочинів.

Метою меді­ції є до­ровільне і конфіде­ційне порозумін­ ня сторін правопорушення у прису­но­ті неупередженого, ней­рального меді­тора з метою дося­нення угоди щодо усунення на­лідків злочину (примирення). Поте­пілий та правопору­ник зустрічаються віч-на-віч за справами, які надходять із судових та слі­чих органів. Зустріч відбува­ ється за до­ровільної згоди усіх сторін і тільки тоді, коли правопору­ник визнав свою провину.

Підгото­кою і проведенням зустрічей – процедур примирен­ ня – займається спеці­льний посере­ник (меді­тор), який виступає у ролі ведучого і є ней­ральною особою. Посере­ник – не су­дя і не арбітр. Він не має права нав’язувати сторонам своє бачення проблеми чи свій варіант виходу із ситу­ції, що склалася. Його мета – допомо­ти сторонам дося­ти порозу– міння. Ведучий встано­лює правила (не вживати обра­ливих висло­лювань,слухатиодинодного,говоритипоче­зітаін.), дотримання яких дозволяє зберігати до­рози­ливу атмо­– феру під час процедури примирення. Його завдання – полег– ши­ ти переговори і переве­ти шквал вза­єних звинувачень у визнання несправе­ливо­ті наявної ситу­ції. За рахунок викори­тання технік перефразування, виявлення у висловах констру­ти­ноїоснови,акти­ногослухання,вмінняпрацюва­ ти з сильними емоці­ми та ін. посере­ник допомагає сторо­ намвисловитипочуттяіводночассприяєзниженнюагресив­ но­ті уча­ників зустрічі та пробудженню в них людяно­ті.

305

Профіла­тика правопорушень серед непо­нолі­ніх, ре­білітація дітей, які перебува­ють у кон­лі­ті з законом

Підчасзустрічіпоте­пілогоіправопору­никасторонампро­ понується розпові­ти свою ве­сію того, що сталося, і яким чином це вплинуло на подальше життя. Ко­на сторона має право ставити запитання. Далі вони спільно вирішують, що робити з на­лідками злочину. У випа­ку дося­нення домов– лено­ ­тей вони підписують угоду, яка ча­то є рішенням щодо матері­льної компе­сації зби­ків поте­пілих, спокутування моральноїпровинитадій,спрямованихназапобіганняскоєн– ню правопору­никаминовихзлочинів.Однакценеєдинамож– ли­ вістькомпе­сації.Інодіправопору­никипогоджуютьсявід­ працюватинакористьпоте­пілогочинакористьгромади.

Відно­наконфере­ція–технологіявідно­ногоправосу­дя, що передбачає групове обговорення на­лідків правопору­ шення та пошук шляхів випра­лення ситу­ції, яка склалася черезправопорушення.Дорозмовизалучаєтьсяширокеколо родичівправопору­ника,предста­никівйогобезпосере­ньо­ го оточення, а також ті, хто постра­дав від правопорушення. Відно­на конфере­ція (нарада) охо­лює і правопору­ника, і постра­далого від правопорушення, і все коло осіб, на яких цейвчиноквплинув.Уходіконфере­ціїберутьучастьщонай­ ме­шедвіпідси­темису­піль­сва–соці­льнімережіправопо­ ру­ника і постра­далого. Мо­ливі уча­ники наради:

•правопору­ник і члени його розширеної сім’ї (батьки, брати, се­сри, інші родичі, в тому чи­лі ті, хто прожи­ ває окремо від сім’ї правопору­ника);

•особи з безпосере­нього оточення правопору­ника, ті, ко­рі пе­ним чином пов’язані з ним (друзі, сусіди, вчителі, кері­ники, колеги тощо);

•постра­далийвідзлочинуічленийогорозширеноїсім’ї;

•особи з безпосере­нього оточення постра­далого;

•предста­ники громади, у якій ста­ся інцидент (школи, мі­рорайону тощо).

Відно­на конфере­ція проводиться ней­ральним координа­ тором і передбачає ґрунтовну підгото­ку. Координатором (фасилітатором) наради може бути предста­ник соці­ль­ них служб, навчального закладу, громадських організацій.

306

Профіла­тика правопорушень серед непо­нолі­ніх, ре­білітація дітей, які перебува­ють у кон­лі­ті з законом

Вимоги до координатора:

•ней­ральність стосо­но сторін, тим чи іншим чином пов’язаних із правопорушенням;

•володіння методикою проведення сімейних групових нарад;

•володіння нави­ками з надання психологі­ної підтри­ки;

•досвід уча­ті в сімейних групових нарадах у яко­ті спостерігача і співведучого.

Процедура відно­ної конфере­ції складається з чотирьох етапів.Напершомукоординаторнарадипредста­ляєуча­ни­ ків і описує правопорушення, яке стало приводом до наради. На другому етапі уча­ники висло­люють ду­ки і почуття з приводу правопорушення та його на­лідків. На третьому етапіуча­никиобговорюютьтаухвалюютьмо­ливідії,спря­ мовані на подолання на­лідків правопорушення й поно­лен­ няправовогостановища.Наче­ве­томуетапіможевідбутися фо­мальне і нефо­мальне примирення сторін (у тому чи­лі й через спільне ча­вання).

•встано­лення фа­ту визнання правопору­ником того, що він вчинив правопорушення;

•інфо­мація,якоюподілилисяуча­никинарадистосо­но сутно­тііпричинскоєннятана­лідківправопорушення;

•рішення про заходи, що мають бути вжиті, чи реко– ме­дації щодо подальшої поведі­ки правопору­ника, необхідні для усунення шкоди та запобігання подаль­ шим правопорушенням.

Прийн­тийпланможеохо­люватидії,спрямованінаподолан­ ня на­лідків правопорушення (в тому чи­лі моральних), на компе­сацію втрат, та на усунення причин правопорушення ізапобіганняновимасоці­льнимвчи­камправопору­ника.

307

Профіла­тика правопорушень серед непо­нолі­ніх, ре­білітація дітей, які перебува­ють у кон­лі­ті з законом

Наприклад, план може передбачати такі дії та зобов’язання правопору­ника:

•ніколи не поводитися таким чином;

•кинути пити алкогольні напої, відвідувати групи ано– ні­них алкоголіків;

•відвідувати психологі­ні консультації;

•компе­сувати завдані зби­ки;

•пове­нути вкрадені речі;

•допомагати родині поте­пілого у побуті;

•надрукувати в газеті ли­та з каяттям тощо.

План може мі­тити і зобов’язання членів сім’ї правопору­– ника та осіб із його соці­льного оточення щодо надання правопору­никові допомоги у подоланні на­лідків ско­но­ го, в ре­білітації та ресоці­лізації (наприклад, зобов’язан­ ня допомо­ти у працевла­туванні, лікуванні, забезпеченні жи­лом, проведенні вільного часу, подоланні особи­тих проблем).

Укладена угода друкується координатором і підписується всімауча­никамивідно­ноїконфере­ції.Якщонарадапрово­ дилася з приводу злочину, то угода, як правило, додається до кримінальної справи і може бути врахована при винесен­ ні вироку, а інколи навіть приводити до припинення кримі­ нального переслідування. Виконання укладеної угоди може тривати протягом року пі­ля проведення відно­ної конферен– ції­ . Фо­мальний ко­нроль за її виконанням у випа­ку, коли це є умовою звільнення від кримінальної відповідально­ті, може здій­нювати працівник органу виконання покарання або особа, на яку покладено нагляд за правопору­ником. Нефо­мальний ко­нроль можуть здій­нювати самі постраж­ далі та предста­ники громади.

Усферісоці­льноїроботизсім’єювідно­лювальнітехнології застосовуються для надання соці­льної підтри­ки пробле­– ним і кризовим сім’ям із метою створення в них нале­них умов для розви­ку та соці­лізації дитини й усунення чинни­ ків, що призводять її до соці­льної дезада­тації.

308

Профіла­тика правопорушень серед непо­нолі­ніх, ре­білітація дітей, які перебува­ють у кон­лі­ті з законом

Сімейні групові наради (СГН) – збори членів розширеної сі­ м’їтаїїоточеннязметоюухваленнярішеннящодошляхівви­ ходу сім’ї зі скрути. СГН проводяться у випа­ках, коли є заг– роза життю дитини, її здоров’ю, по­ноцінному розви­ку та вихованню,вла­не,коливнеїфо­муєтьсядеві­а­наповедін­ ка; мала сім’я виявила неспромо­ність самостійно вирішити проблемуабоперебуваєукризовомустані;предста­никсоці­ альної слу­би має право або мо­ливість ухвалити рішення щодозахи­тудитини,протеценеспри­тимепосиленнюсім’ї або призведе до її руйнування, вилучення дитини із сім’ї або позба­лення її волі. СГН проводиться з ініці­тиви працівни­ ків інте­рованих соці­льних служб для вра­ливих сімей і ді­ тей або служб у справах дітей, організовується незале­ним координатором, який має зібрати разом усіх заціка­лених осіб – як членів сім’ї, так і предста­ників її соці­льного ото­ чення. У сімейному колі, без прису­но­ті сторонніх (коорди­ натора, фахі­ців соці­льних служб, ініці­тора проведення наради)уча­никиСГНобговорюютьпроблемусім’їтарозроб­ ляють план її вирішення за допомогою вла­них ресурсів.

Запровадження технології сімейних групових нарад спри­ яє соці­льній єдно­ті в су­піль­сві, тому що громадяни, які вступили у кон­лікт із су­піль­свом, мають мо­ливість самі знайти рішення в межах своєї сім’ї та своєї культури. Таким чином:

•активізується поте­ціал сім’ї та її соці­льного ото– ­чення;

•створюється мо­ливість дуже то­но визначити і задо­ вольнити потреби людей;

•втручання у процес догляду за дитиною та її вихован­ ня відбувається від імені сім’ї та її соці­льного оточен­ ня, що робить його більш прийн­яним;

•сім’язалишаєтьсявідповідальноюзапроблему,їїчлени зберігаютько­нрольнадвла­ноюжиттєді­льні­тю;

•рішеннязнаходятьура­кахкульту­ногосередовища цієїсім’ї,дитина(підліток)залишаєтьсяча­тиноюсім’ї;

•рішення щодо дитини (підлі­ка) ухвалюються разом із нею, сім’єю та її соці­льним оточенням;

309