Інтегров соц службим Київ 2007

Характеристика соціальної роботи як професійної діяльності

сійні знання, вміння та нави­ки, а насамперед особи­ті­ні яко­ті спеці­лі­та зна­ною мірою визначають ефе­ти­ність та успішність його роботи, в т. ч. із сім’ями, що опинилися у скла­них життєвих обставинах.

О­соби­ті­ні моральні яко­ті соці­льного працівника:

•че­ність (якщо з огляду на об’єкти­ні причини соці­ль­ ний працівник не впе­нений у позити­ному кі­цевому результаті, він повинен попередити про це клі­єта, щоб у подальшому не викликати нарікань з його боку);

•совість (як моральна відповідальність за свою пове– ді­ку, вчи­ки, що виконує фу­нцію регулятора як у професійному плані так, і в особи­тих вчи­ках: своє–

рі­на пересторога від фо­мального підходу до профе­ сійних дій);

•об’єкти­ність соці­льного працівника полягає у без– емоційному ста­ленні до клі­єта та його індивіду­ль­ них яко­тей;

•справе­ливість(оці­каді­льно­тіколегмаєвраховувати об’єкти­нітасуб’єкти­ніфа­ториінівякомуразінепере­ більшуватиабоприме­шуватизаслугийнедолікиколег);

•та­то­ність (уміння соці­льного працівника доде­жу­ ватись міри, визначених моральних норм, врахувати обставини, на­лідки своїх вчи­ків тощо);

•ува­ність і спостере­ливість (ці яко­ті дають змогу враховуватинайменшізміниунастрої,самопочуттіклі­ є­та, що зна­ною мірою позити­но вплине на подаль­ шу роботу, дозволить скоригувати обраний план дій);

•те­пимість (при­няття кл­інта таким, яким він є: з його інтересами, нахилами, сильними та сл­бкими сторонами, п­вним способом життя);

•витр­мка і стриманість (уміння розв­жливо р­агу– вати на под­бні емоційні прояви з метою надання кл­– єнту еф­кт­вної допомоги);

•любовдолюдей(сп­лк­ючисьізкл­інтом,соц­альний працівникмуситьрозгледітиуньогопозит­вніяк­сті,на– магатисязмінитид­мкукл­інта просамогосебе ітаким чиномспр­ятипозит­внійтрансф­рмаціїособ­ст­сті);

20

Характеристика соціальної роботи як професійної діяльності

•самокрит­чність (уміння аналізувати вл­сні вч­нки, професійну д­яльність, бачити пом­лки та шляхи їх подолання допомагає соці­льному працівникові само­ вдо­коналюватись у своїй професійній ді­льно­ті);

•те­піння (уміння коригувати свої негати­ні емоції тапочуття,спрямува­шиїхуконстру­ти­неру­лозме­ тою позити­ної мотивації на подальшу співпрацю);

•комунікабельність (спі­ку­чись із клі­єтом, соці­ль­ ний працівник має змогу ді­натися про його проблеми, очікування та надії;

•завдяки спі­куванню мо­на виробити план спільних дій, вча­но скоригувати мо­ливі шляхи роз’язання проблеми, спро­нозувати очікувані результати);

•оптимізм (джерело впе­нено­ті у соці­льній справед­ ливо­ті, зда­но­ті людини до постійного саморозви­ку і самовдо­коналення);

•сила волі (свідома вольова спрямованість на виконан­ ня об’єкти­но необхідних дій, зда­ність аде­ва­но оцінювати перешкоди, доводити розпочату справу до логі­ного заве­шення);

•емпатія (зда­ність соці­льного працівника розуміти свого клі­єта і співчувати йому, дивитись на ситу­цію його очима);

•пра­нення до самовдо­коналення (постійне бажання до професійного зро­тання, вдо­коналення практич– ­них умінь і навичок, здобуття нових те­рети­них знань, духо­ного та морального розви­ку);

•тво­чеми­лення(соці­льнароботанемаєці­комодна­ ковихситу­ційтаіде­ти­нихвипа­ків,ко­незве­нен­ ня – це унікальний випадок) [6, с. 84-93].

Виходячи з положень Ети­ного коде­су спеці­лі­тів із соці– аль­ ної роботи Укра­ни, мо­на визначити такі но­ми ети­ної поведі­ки соці­льного працівника, наприклад, з сім’єю, що опинилася в життєвій скруті:

•завжди пам’ятати про інтереси сім’ї в цілому і окремих її членів, зберігати цілі­ність родини;

•захищати права сім’ї та її членів, надавати необхідну

21

Характеристика соціальної роботи як професійної діяльності

підтри­ку й допомогу, спри­ти розви­ку сім’ї та її стабілізації;

•спонукати сім’ю до самостійного і спільного ухвалення рішень;

•спри­ти благу сім’ї;

•запобігати нері­но­ті, дискримінації, негуманно­ті дій у сім’ї та щодо неї, боротися з ними, поста­чи захи­ником сім’ї;

•пам’ятати про ма­симальний соці­льний результат

уроботі,справе­ливийрозподілзи­куівитрат призбереженніпріоритетуінтересівдитини

ува­кихситу­ціях;

•спонукати сім’ю та її членів до самовизначення (а не бути для неї «спо­сором»), активізувати і стимулювати її поте­ціал;

•зберігати професійні межі при виявленні почуттів таемоцій,виявлятиемпатіюврозв’язанніпроблемсім’ї;

•бути до­рози­ливим, ува­ним у роботі, вміти вислухо­ вувати, передавати інфо­мацію, здій­нювати вплив на сім’ю в цілому та на окремих її членів;

•враховувати стру­туру сім’ї, розподіл влади, ге­де­ні, вікові, індивіду­льні осо­ливо­ті членів сім’ї;

•будувати стосу­ки з сім’єю на основі ді­логу;

•дотримуватись ідей рі­ності у роботі з сім’єю, захищати рі­нопра­ність жінок і чоловіків у сім’ї;

•не обманювати, бути че­ним;

•ставити слу­бовий обов’язок над усе, бути відданим своїй професії;

•бути зра­ком ети­ної поведі­ки, носієм високих моральних яко­тей;

•виявляти довіру до сім’ї, водночас враховувати всі позиції, погляди, ду­ки;

•вміти не піддаватися впливам, залишатися об’єкти­ним, ді­чи в межах своєї компете­нно­ті;

•не давати обіцянок від імені інших працівників;

•виходити з позиції милосе­дя, викону­чи рі­ні ролі;

•виконувати свої обов’я­ки якнайкраще;

•пра­нути до самовдо­коналення, підвищення своєї професійної май­те­но­ті;

22

Характеристика соціальної роботи як професійної діяльності

•нести пе­сональну відповідальність за свої дії;

•інфо­мувати сім’ю про мету, зміст, методи, засоби, ре­ зультатисвоїхдосліджень,здій­нюватиїхзазгодоюсім’ї;

•не брати пла­ню за дії, які є фу­нці­нальними обов’я­ками;

•зберігати і захищати гі­ність, честь і права своїх колег;

•мати бадьорий настрій, уміти заціка­лювати пе­рпек­ тивами, переконувати;

•нагадувати сім’ї про її мо­ливо­ті, поте­ціал, а не про її недоліки;

•працювати з опорою на позити­не в сім’ї та в людині;

•схвалювати і попереджати, застосовувати якомога ме­ше осуду і критики, переконувати, а не забороняти;

•акти­но співпрацювати з іншими особами, організація­ ми, від яких залежить до­робут сім’ї.

доко­ноїсім’їтако­ногоїїчлена зурахуваннямїхніхпотреб таосо­ливо­тей; ва­ливо­тівідно­леннятарозви­кусімей­ них зв’я­ків; урахування результатів на­кових досліджень, досвіду та кращої практики соці­льного супроводу сімей, що перебувають у життєвій скруті; си­те­но­ті, компле­к– но­ті,бе­зпла­но­тісоці­льнихпослуг;постійномупідвищен– ні­ професійноїкомпете­нно­тісоці­льнихпрацівниківтощо.

На ети­них но­мах та принципах базуються переконання соці­льногопрацівника.Переконання–цетве­да,мі­ноуста­ лена ду­ка про що-небудь, погляд на щось. У Великому тлу– ма­ному сло­нику укра­їської мови під реда­цією В. Т. Бусе­ лацепоняттявизначаєтьсяяк«си­тема,суку­ністьпоглядів, світогляд».Переконаннясоці­льногопрацівникафо­муються на основі особи­тих моральних яко­тей і життєвого досві­ ду, досвіду і знань попередніх поколінь, ети­них принципів, цінно­тей,ста­да­тівсоці­льноїроботи,на­ковихдося­нень, практики дії но­мати­но-правових актів.

Наприклад, вислів «сім’я – найкраще середовище для вихован­ нядитини»фа­ти­ноєаксі­моюдляко­ногопересі­ногогро­

23

Характеристика соціальної роботи як професійної діяльності

мадянина.Колижмовайдепро сім’ю,якаперебуваєускла­них

в біологі­ній сім’ї, мріють і бажають жити з рі­ними батьками. Такіпереконаннязна­ноїча­тиниукра­їськихгромадянзумо­– лені тривалим досвідом інститу­лізації дітей із пробле­них сімей, нерозвинутою си­темою соці­льних послуг для них, браком сімейних форм виховання дітей-сиріт, недо­коналим законода­чо–но­мати­ним забезпеченням преве­ти­ної ро– ­ботиізсім’ями.

Соці­льний працівник, який дотримується переконання «ін­ те­нат–краще,ніжтакібатьки»,незможенадатиефе­ти­ну, результати­нудопомогусім’ї,збере­тизали­кидома­нього те­ла, а потім і відновити сімейне благополуччя, покращити умови виховання дитини. Переконання у професійній ді­ль­ но­тісоці­льногопрацівникаєнеменшва­ливими,ніж«клят– ва­ Гі­по­рата» в ді­льно­ті меди­ного працівника [14].

Тому людина, яка планує обрати чи вже обрала професію соці­льного працівника, повинна відве­то звірити свої етич­ ні принципи з ети­ними принципами соці­льного працівни­ ка, дати відповідь на запитання, чи готова вона ді­ти відпо­ ві­но, наприклад, до визначених переконань: у сім’ї завжди єпозити­нірезе­ви;ко­насім’ямаєправонадопомогу;сім’я має мо­ливість вибору виду потрі­ної їй допомоги; робота соці­льногопрацівникаспрямовананазахистдитини,збере­ ження сімейного благополуччя; ніякі обставини не можуть стати причиною жо­ртокого поводження з дитиною; ко­на дитинамаєправонасвійдімісвоїхбатьків;розвитокдитинив дома­ніх умовах є найкращим; дитина потребує стабільнос– ті стосу­ків; робота з сім’єю по мо­ливо­ті має здій­нюва– тись­ у дома­ніх умовах; роботу з сім’єю слід розпочинати, коли повні­тю впе­нений, що знаєш її достеменно; не мо­на фо­мувати негати­не ста­лення дітей до батьків; вилучати дитину із сім’ї мо­на тільки тоді, коли до сім’ї застосовані всі інші мо­ливі профіла­ти­ні методи роботи; вилучена

24

Характеристика соціальної роботи як професійної діяльності

із сім’ї дитина має мо­ливість підтримувати ко­та­ти з біологі­ними батьками (якщо ці ко­та­ти не загрожують її життю і здоров’ю), має право бути пове­нутою до біоло– гі­ чної сім’ї, родичів, бути усино­леною чи виховуватися у прийо­ній сім’ї тощо [14].

На основі змі­ту з урахування принципів соці­льної роботи та її ети­них норм розрі­няють фу­нції соці­льної роботи. Незважа­чи на те, що в спеці­льній літературі, присвяченій проблематиці соці­льної роботи, спостерігається їх рі­ночи­ тання, більшість учених і практиків визначають такі фу­нції

[12, c. 8-9; c. 223-225]:

Комунікати­на – забезпечує налагодження вза­модії між суб’єктами та об’єктами соці­льної роботи. Вона полягає у встано­ленні, продо­женні чи припиненні необхідних про­ фесійнихко­та­тів,обмініінфо­мацією,сприйманнітарозу­ мінні іншої людини, фо­муванні у всіх вза­моді­чих сторін позити­ної пе­це­ції одне до одного.

Організаторська – хара­теризує соці­льну роботу з пози­ ції соці­льного менеджме­ту, що полягає у стру­туруванні, плануванні, розподілі рі­новидів професійної ді­льно­ті та координації роботи з рі­ними соці­льними інститутами і предста­никами спорі­нених професій; також у тому, щоб спри­ти організації соці­льних служб на підприєм­свах і за мі­цем проживання, залученню до соці­льної роботи волон­ терських організацій, громадських об’єднань соці­льного і соці­льно-педагогі­ного спрямування, груп самодопомоги, помі­ників соці­льних працівників і напра­ляти їхню ді­ль­ ність на надання рі­номані­них видів допомоги та соці­ль­ них послуг населенню; а також в узгодженні вза­модії всіх уча­ників і установ, залучених до обслуговування кон­рет­ ного клі­єта, групи чи спільноти при вирішенні соці­льної ситу­ції чи проблеми.

Прогно­ти­на – виконує змі­то­но-цільові (стратегі­ні) та організаційно-методи­ні (та­ти­ні) завдання; полягає у прогнозуванні соці­льним працівником розви­ку подій,

25

Характеристика соціальної роботи як професійної діяльності

процесів, які відбуваються у сім’ї, групі людей, су­піль­сві, і розро­ці пе­ної моделі соці­льної поведі­ки. Здій­нення прогно­ти­ної фу­нції зумо­лює визначення пріоритетів у напрямах, фо­мах, методах, «про­равання» варі­атів рі­но­ мані­них технологій соці­льної роботи та вибір серед них таких, що можуть забезпечити ма­симальну результатив­ ність за розу­них витрат зусиль і часу.

Ді­ано­ти­на фу­нція покликана виявляти окремі соці­льні аномалії в пе­ному мі­росоці­мі, кон­ретизувати проблему клі­єта та виявляти його індивіду­льні осо­ливо­ті.

Правозахи­на фу­нція спрямована на відсто­вання прав та інтересівклі­єтів на основі держа­них і міжнаро­них пра­ вовихдокуме­тів;передбачає вміннясоці­льного працівни­ ка викори­товувати весь комплекс законів та арсенал пра­ вових актів для захи­ту прав та інтересів клі­єтів, надання їм допомоги і підтри­ки, а також «сприяння у застосуванні заходів держа­ного примусу і ре­лізації юриди­ної відпові– дально­ті осіб, які допу­кають прямі чи опосере­ковані про­ типра­ні впливи на клі­єта» [6, с. 16].

Інфо­маційна (ре­ла­но-пропага­дистська) фу­нція вияв– ляєть­ ся у поширенні ідей соці­льного захи­ту людини, а також у наданні об’єкти­ної інфо­мації про види соці­ль­ них послуг із метою фо­мування попиту на них.

Профіла­ти­на має на меті виявлення та обмеження нега­ ти­них явищ і запобігання їм, з’ясування причин соці­льної дезада­тації серед рі­них груп населення та окремих осіб, забезпечення умов для соці­льно-позити­ної спрямованос­ ті особи­то­ті; передбачає своєча­ні дії соці­льного праців­ ника, спрямовані на запобігання і вини­нення мо­ливих життєвих колізій чи проблем у окремих індивідів, спільнот, групризику;допреве­ти­ноїфу­нціїсоці­льногопрацівни­ ка належать збереження, підтри­ка й захист но­мального рі­ня життя і здоров’я людей; створення оптимальних умов для саморозви­ку і саморе­лізації ко­ного громадянина су­піль­сва.

26

Характеристика соціальної роботи як професійної діяльності

Соці­льно-педагогі­на фу­нція у широкому тра­туванні пе­ редбачає ді­льність соці­льного працівника і соці­льного педагога з фо­мування пріоритету ціле­срямованого виховно­ го впливу соці­му на поведі­ку і ді­льність клі­єтів. У вузько­ му тра­туванні завдання соці­льно-педагогі­ної фу­нції – «ви­яляти інтереси і потреби людей щодо рі­них видів ді­льно­ті (культу­ного дозвілля, спорти­но-оздоро­чої, техні­ної іхудо­ньоїтво­чо­ті,тури­му)ізалучатидороботизнимирі­ні установи,заклади,товари­сва,тво­чіспі­ки»[15,с.122].

Коре­ційно-ре­білітаційна фу­нція полягає в роботі, спря­ мованій на зміну та вдо­коналення особи­ті­них, фізи­них яко­тей клі­єта, осо­ливо­тей його життєді­льно­ті та ство­ рення умов для розви­ку поте­ційних мо­ливо­тей. Аналіз практики соці­льної роботи сві­чить про два рі­ні ре­лізації коре­ційноїфу­нції:кон­ре­нийіпрогра­ний.Кон­ре­нийрі­ вень передбачає задоволення потреб індивідів, груп, спільнот за спеці­льно розро­леною моделлю. Коре­ційна робота на програ­ному рі­ні здій­нюється шляхом залучення пе­них груп, спільнот чи проша­ків населення до цільових соці­льних про­етіврегі­нального,держа­ногоабоміжде­жа­ногозмі­ту.

Соці­льно-економі­на фу­нція спрямована на задоволення матері­льних інтересів і потреб малозабе­печених верств населення. Ре­лізується вона шляхом надання натуральної тагрошовоїдопомоги;визначенняпільг,одноразовихкомпен­ сацій, здій­нення соці­льно-побутового па­ронажу.

Слід зауважити, що соці­льний працівник зможе ре­лізову– ва­ ти охара­теризовані вище фу­нції тільки за умови, якщо він володітиме необхідними знаннями, вміннями і відпові­ни­ ми особи­ті­ними яко­тями, буде професійно компете­нною особи­ті­тю.

Досі немає однозна­ного підходу щодо визначення поняття «ко­пете­нність». У зарубі­них джерелах під компете­нніс­ тюрозуміють«по­ли­ленізнання»,«аде­ва­ноговиконання завдання»,«зда­ністьдоакту­льноговиконанняді­льно­ті» тощо. У ві­чи­няній літературі компете­нність визначаєть­

27

Характеристика соціальної роботи як професійної діяльності

ся як: пе­ний психі­ний стан, що дозволяє ді­ти самостійно і відповідально; зда­ність і вміння виконувати пе­ні трудо­ ві фу­нції; наявність спеці­льної освіти, широкої загальної та спеці­льної ерудиції, постійне підвищення професійної підгото­ки; професійну підгото­леність і зда­ність суб’єкта працідовиконаннязавданьтаобов’я­ківповсякденноїді­ль­ но­ті; поте­ційну гото­ність розв’язувати завдання «зі знан­ ням справи». Таким чином, компете­нність може визначати­ ся як рівень дося­нень індивіда у сфері пе­ної компете­ції. Під компете­цією розуміють галузь ді­льно­ті, ва­ливої для ефе­ти­ної роботи закладу (організації, підприєм­сва), де індивід має виявити пе­ні знання, уміння, поведі­кові нави­ки, зді­но­ті та професійні яко­ті. Компете­ція – це сфера відповідально­ті і визначених по­новажень. У те­мі­ нах те­тології «ко­пете­цію» інтерпретують назвою шкали, а«ко­пете­нність»– рі­немнашкалі.Томудоситьча­тотра­ пляютьсявизначеннякомпете­нно­тізанале­ні­тюдосфер вияву (комунікати­на, емоційна), за рі­нем усвідо­лено­ті (усвідо­лена, неусвідо­лена), за фу­нці­ми (батьківська, материнська, викладацька, управлінська) тощо.

Компете­нність соці­льного працівника розглядається з то­ки зору такого феномена, як «ко­пете­нність спеці­– лі­та»або«професі­нальнакомпете­нність».Усферісоці­ль­ ної роботи компете­цію вважають знаннями та нави­ками, необхідними для виконання спеці­лі­том специфі­ної ролі в межах організації або аге­ції, що допомагають виконува­ ти свою місію. Розрі­няють методологі­ний, інфо­маційний, комунікати­ний,соці­льнийікультурологі­нийрі­нікомпе­ те­ції соці­льного працівника [14].

У ра­ках професійної компете­нно­ті соці­льний праців­ ник має володіти широким колом відпові­них професій­ них знань і умінь:

•мати нале­ну професійну підгото­ку, володіти гли­ бокими знаннями з те­рії і практики соці­льної робо­ ти, технології її здій­нення, із психології, педагогіки, фізі­логії,економікиіорганізаціївиро­ни­цва,законо­

28

Характеристика соціальної роботи як професійної діяльності

давства, сучасних інфо­маційних технологій, методів математи­ної стати­тики та ін.;

•володіти високоюзагальноюкультурою,бутиерудова­ ною людиною у сфері культури, музики, живопису;

•володітиінфо­мацієюпросучасніполітичні,соці­льно- ­економі­ні процеси в су­піль­сві, бути досить поінфо­мованим про рі­ні соці­льні групи населення, їх потреби та осо­ливо­ті;

•умітипередбачатина­лідкисвоїхдій,послідо­новтілю– ­вати у життя цінно­ті професії;

•володіти нави­ками комунікати­ного спі­кування, наприклад, уміти правильно спі­куватися з ва­кими підлі­ками, інвалідами, людьми похилого віку;

•дотримуватисяетикипрофесійноїповеді­ки,професій­ ноїта­єниці,бутикоре­книмупитаннях,щостосують­ ся інти­них аспе­тів життя клі­єтів;

•бути емоційно врі­новаженим, готовим до психологіч– ­них нава­тажень, сумліно виконувати свій професій­ ний обов’язок, не втрача­чи самовладання, до­розич­ ливо­ті та уваги до клі­єта;

•умітиухвалюватирішенняускла­них,несподіванихси­ ту­ціях, чі­ко фо­мулювати і грамо­но висло­лювати свої ду­ки [12, c. 213].

Доспецифі­нихсферкомпете­ціїсоці­льногопрацівникавід­ носять: задоволення потреб у повноцінному розви­ку дити­ ни,захистівихованнядитини;підтри­кастабільно­тівжит­ тідитини;предста­ленняінтересівдитини;роботавкоманді тощо.Фа­ти­нокомпете­ціїсоці­льногопрацівникаре­лізу­ ютьсязорі­єтацієюнаклі­єтасоці­льноїроботи,йогопроб– леми, потреби, інтереси, осо­ливо­ті віку тощо.

Компете­нність спеці­лі­та із соці­льної роботи фо­мується не тільки завдяки набутим знанням та апробованим навич­ кам і вмінням, а й на основі позиції фахі­ця, аналізу свого досвіду на рі­ні те­рії, розуміння рі­них підходів до соці­ль­ ноїситу­ціїтавиборуметодів.Те­рети­неосми­леннядосві­ ду на рі­ні стру­турованих, узагальнених знань, що стають засобомді­льно­ті,ємехані­момсаморозви­ку,основоюяко­

29