свідомість, ії походження сутність

Філософія. Лекція 12. СВІДОМІСТЬ, ЇЇ ПОХОДЖЕННЯ ТА СУТНІСТЬ

Написав Administrator - Останнє оновлення Середа, 06 квітня 2011, 21:14

Гадамер Х.-Г.

Всфері герменевтики подібному досвіду «Ти» відповідає те, що називають звичайно історичною свідомістю. Історична свідомість знає про іншість іншого, про минуле в його іншості, так само добре, як розуміння «Ти» знає це «Ти» як особистість. В минулому, як в своєму іншому, вона шукає не окремих випадків якої-небудь загальної закономірності, а історично неповторне. Претендуючи, проте, у визнанні цієї неповторності на повне піднесення над своєю власною обумовленістю, історична свідомість стає жертвою діалектичної видимості, оскільки насправді вона прагне стати ніби господарем минулого. Все це зовсім не потребує спекулятивних домагань якої-небудь філософії світової історії як ідеалу довершеного Просвітительства – це може стати свого роду маяком для історичної науки, яка йде шляхом власного досвіду, що й сталося, наприклад, з Дільтеєм.

Внашому аналізі герменевтичної свідомості ми розкрили діалектичну відмінність, яка породжується історичною свідомістю і відповідає діалектичній видимості довершеного в знанні досвіду. Оскільки ми показали, що ідеал історичного Просвітительства є чимось нездійсненим. Той, хто покладаючись на об’єктивність своїх методів і заперечуючи свою власну історичну обумовленість, уявляє себе вільним від забобонів, той відчуває на собі могутність цих забобонів, які панують над ним без будь-якого контролю з його боку, на зразок якоїсь прихованої сили. Той, хто не бажає усвідомити пануючі над ним судження, не зможе правильно зрозуміти те, що постає перед ним в світлі цих суджень. Справа тут полягає в тому ж, що й у відносинах між «Я» і «Ти». Той, хто шляхом рефлексії виключає себе з двосторонності цих відносин, змінює їх, руйнуючи їх моральну обов’язковість. Так само той, хто, рефлексуючи, виключає себе із зв’язку з традицією, руйнує істинний зміст цієї традиції. Історична свідомість, яка прагне зрозуміти традицію, не повинна покладатися на ті методично-критичні способи, з якими вона підходить до своїх джерел, так нібито ці способи оберігали її від втручання її власних суджень і забобонів. Вона повинна враховувати також свою власну історичність.

31 / 33

Філософія. Лекція 12. СВІДОМІСТЬ, ЇЇ ПОХОДЖЕННЯ ТА СУТНІСТЬ

Написав Administrator - Останнє оновлення Середа, 06 квітня 2011, 21:14

Гадамер Х.-Г. Істина і метод

Гроф С.

Після перегляду деяких яскравих відкриттів сучасної науки повернемося до сучасного дослідження свідомості. Більшою мірою вони несумісні з ньютоно-картезіанською парадигмою механістичної науки, тому цікаво буде розглянути їх відношення до різних боків нового наукового світогляду. Революційний потенціал даних, отриманих впродовж сучасних досліджень свідомості, змінюється, очевидно, разом з рівнем спостереження. Так, переживання біографічної природи не впливає на способи мислення, яке встановилось до цього і можуть вимагати лише незначного корегування в існуючих теоріях. Перинатальний досвід потребує більш докорінних змін в теорії, але вірогідно й його можна асимілювати без радикального зсуву парадигми. А ось існування трансперсональних переживань наносить смертельний удар механістичному мисленню і вимагає змін в самому базисі наукового світогляду. Неминучий різкий перегляд особливо торкнеться ті дисципліни, які лишились під закляттям ньютоно-картезіанської парадигми і до сих пір приймають принципи цієї моделі, створеної у XVII століття, за принципи науки.

Фрітьф Капра і інші показали, що світогляд сучасної фізики наближається до містичного світогляду. Ще більшою мірою це відноситься до сучасних досліджень свідомості, оскільки вони безпосередньо мають справу зі станами свідомості, як і містичні школи. Тут потрібно дещо пояснити і уточнити. Конвергенція фізики і містицизму не означає їх тотожності або навіть можливого подальшого злиття. Схильність до такої інтерпретації

32 / 33

Філософія. Лекція 12. СВІДОМІСТЬ, ЇЇ ПОХОДЖЕННЯ ТА СУТНІСТЬ

Написав Administrator - Останнє оновлення Середа, 06 квітня 2011, 21:14

не раз піддавалась справедливій критиці. Особливо принципово критикував це Кен Уілбер. Він вказав, що «вічна філософія» описує буття і свідомість як ієрархію рівнів, від нижчих і самих фрагментарних галузей до вищих, найтонших і самих унітарних. Майже у всіх світоглядах простежуються наступні головні рівні: 1) фізичний рівень неживої матерії/енергії; 2) біологічний рівень живої, матерії/енергії що відчуває; 3) психологічний рівень ума, Его, логічне мислення; 4) тонкий рівень парапсихологічних і архетипічних явищ; 5) причинний рівень, що характеризується безформним злиттям і досконалою трансценденцією; 6) абсолютна свідомість і наявність всіх рівнів спектра…

Фізики порушили догму про первинність непорушної твердої матерії, яка слугувала підґрунтям механістичного світогляду: в субатомарних експериментах матерія дезінтегрує у абстрактні патерни і форми свідомості. Фізики також показали горизонтальну єдність і взаємопроникнення на першому, фізичному, рівні ієрархії «вічної філософії».

Гроф С. За границями мозку.

33 / 33