Kurs_lekcij_finish06

3.3. Діагностичні критерії ПТСР 91

торгнення свідомістю своїх емоцій. Це виступає як захисний механізм.

Таким чином, індикатором формування посттравматичного стресового розладу є схильність до вираженого емоційного реагування на ситуацію хвороби та лікування. Узагальнюючи, важливо зазначити, що проблема розробки методів психологічної профілактики психічної травматизації хворих у процесі лікування є дуже актуальною. Ефективною є індивідуалізована психопрофілактична та психокорекційна робота, яка значною мірою залежить від наявності ефективних засобів психологічної діагностики та прогнозування посттравматичних порушень.

Контрольні запитання:

1.Назвіть три групи чинників, комбінація яких приводить до виникнення ПТСР.

2.Назвіть симптоми ПТСР.

3.Розкрийте суть дисоціації.

4.Хто вперше дав суто психологічну характеристику ПТСР і в чому вона полягає?

Тема 4:

Особливості прояву ПТСР та психотерапія

4.1. Особливості прояву ПТСР у дітей

Прояви й розвиток ПТСР у дітей мають ряд особливостей у порівнянні з дорослими, яким був поставлений аналогічний діагноз. Це пов’язано в першу чергу з особливостями дитячої психіки. Так, діти не завжди можуть пов’язати свої травматичні прояви з фактом психологічної травми, що вкрай важливо при про-

робленні травми. Критерій A DSM-IV(Американська психіатрична асоціація, 1994) має на увазі «фактичну або загрозливу смерть або серйозне ушкодження, або загрозу фізичній цілісності стосовно себе або інших» на додаток до досвіду «інтенсивного страху, безпорадності або жаху» (або порушена, збуджена поведінка дітей безпосередньо після травматичної події).

Це визначення травми виключає такі події, як, наприклад, розлучення батьків або залякування в школі без реальної загрози фізичному здоров’ю. Однак, багато дослідників вважають, що діти, які пережили ці події, є носіями ознак ПТСР. Нав’язливе відтворення травматичного випадку в дітей може мати

форму повторюваних ігор, у яких прослідковуються

4.1. Особливості прояву ПТСР у дітей 93

тема або аспекти травми. Це особливий вид гри, коли

діти одноманітно, монотонно повторюють той самий сюжет гри, не вносячи туди ніяких змін, ніякого розвитку. У таких іграх, як правило, відсутні катарсистичні елементи, тобто діти, програвши певні сюжети, не переживають полегшення. У дітей можуть бути сни, на перший погляд незрозумілі, але зі сценами жаху. Дитина може не розуміти, що в сні якимось чином відбита катастрофа, тоді як сторонній дорослій людині це очевидно. Порушення в пізнавальній сфері в дітей часом досягають такої виразності, що їх успіхи в навчанні сильно погіршуються. Відмінники стають двієчниками, дуже болісно переживаючи це. Імовірно, у дітей мають місце тривожні думки неусвідомлюваного змісту, викликані травматичними переживаннями. Часто дитина не може уявити собі, що в нього буде довге життя, родина, кар’єра, діти і т.д. Потрясіння у країні - катастрофи, стихійні лиха, міжнаціональні й міжрегіональні конфлікти, ріст насильства підтверджують, наскільки важливе надання своєчасної кваліфікованої допомоги дітям, що пережили травматичний досвід. Дані численних, в основному закордонних, досліджень показують, що невирішеність цього травматичного досвіду приводить до відстрочених негативних психологічних наслідків, які перешкоджають здатності дитини реалізувати себе со-

ціально, професійно й особистісно.

Однак не можна не відзначити, що в цей час у сфері вивчення ПТСР у дітей намітилися позитивні тенденції. Проводяться дослідження, публікуються статті, присвячені даної проблематиці. На основі інтерв’ю, складеного у відділенні по вивченню й запобігання

94 Тема 4. Особливості прояву ПТСР та психотерапія

дитячого насильства при Бостонському національному центрі ПТСР (CSTC National Center for PTSD, Boston DVAMC), був розроблений і в цей момент проходить апробацію діагностичний пакет з напівструктурованого інтерв’ю для оцінки травматичних переживань дітей і батьківської анкети для оцінки травматичних переживань дітей (Tarabrina N. et al., 1999). За допомогою даного пакета обстежено 100 дітей — учнів московської школи у віці від 7 до 13 років і їх батьки. Результати дослідження показують, що розроблені методики дозволяють визначити наявність травматичного досвіду в дітей, а також установити інтенсивність симптомів ПТСР. Показане також, що хоча батьки в основному мають вірна вистава про стан дитини, але вони прагнуть применшити негативні аспекти стану дитину, особливо у випадках, якщо самі батьки залучені в травматичну ситуацію або є її винуватцями. Розуміння й опис батьками травматичної ситуації більш адек-

ватно для дітей 7-10 років. У віковій групі 13-літніх дітей батьківські анкети можуть використовуватися тільки в якості доповнення й уточнення до дитячих. У дисгармонійні/неповних родинах діти психологічно менш захищені від травматичних ситуацій, чому в нормальних родинах. Батьки в таких родинах набагато рідше мають адекватне уявлення про травматичний досвід своїх дітей. Також у дисгармонійних родинах батьки частіше намагаються применшити або сховати травматичний досвід своєї дитини.

ДИСОЦІАЦІЯ Й ПТСР Піонером наукового підходу до дослідження ди-

соціації можна вважати де Пюісегера, учня Мессмера, який уперше описав явища сомнамбулізму. Фрейд і

4.1. Особливості прояву ПТСР у дітей 97

хофізіологічний процес, за допомогою якого потоки

вхідної й вихідної інформації, а також інформації, що також зберігається, активно відхиляються від інтеграції (тобто від побудови асоціативних зв'язків). Характеристиками дисоціативних станів є:

а) типи мислення, при яких домінують архаїчні форми;

б) порушення відчуття часу; в) почуття втрати контролю над поведінкою; г) зміни в емоційній експресії; д) зміни образу тіла; е) порушення сприйняття;

ж) зміни змісту або значимості актуальних ситуацій або ситуацій, що мали місце в минулому;

з) відчуття «омолодження» або вікової регресії; і) висока сприйнятливість до сугестії. Дисоціація також визначається як стан, при яко-

му два або більше психічних процесів співіснують, не будучи пов'язаними або інтегрованими, а також і як захисний процес, що веде до такого стану.

Основні форми дисоціації.

Абсорбція – специфічний стан уваги й свідомості, що характеризується напруженістю, зусиллям, інтересом, подивом, почуттями активності й поглинутості діяльністю. Односпрямованість, високий ступінь і вузький обсяг уваги характеризують як стан концентрації, так і абсорбції. Відмінність між ними пояснюється в

такий спосіб: «Концентрація є свідомістю буденним; абсорбція ж – незвичайним. Концентрація – це робота; абсорбція – гра й розвага. Концентрація містить у собі інтенсивну розумову діяльність: когнітивну переробку,

аналіз і міркування. Абсорбція означає тимчасове при-

98 Тема 4. Особливості прояву ПТСР та психотерапія

пинення будь-якої внутрішньо ініційованої діяльнос-

ті. Концентрація має на увазі взаємодію, участь Его й зусилля; вона націлена на одержання практичних результатів. Абсорбція ж реактивна, навіювана, знімає напругу й розчиняє Его, гармонійно захоплює за допомогою якогось зачарування. При концентрації в наявності строгий поділ суб’єкта й об’єкта – почуття «мого», протипоставленого чомусь зовнішньому. Абсорбція ж – це єдиний контроль уваги, що приводить до тотального недиференційованого стану тотальної уваги; це переживання злиття із зовнішнім об’єктом. Ми концентруємося, коли чимсь стурбовані... Ми поглинені, коли насолоджуємося»

Неуважність. Пряме відношення до дисоціації мають такі форми неуважності, як мрійність або мрії наяву, а також «порожній погляд», прикладом такої неуважності може послужити блукання думки при читанні, коли через якийсь час читаючий раптом усвідомлює, що пролистав кілька сторінок і при цьому зовсім ігнорував зміст тексту й не пам’ятає прочитаного. Дорожній транс (гіпноз) або часовий провал є феноменами, подібні до стану «порожнього погляду».

Деперсоналізація. Явище деперсоналізації у хворих неврозами вперше було описано Р. Крісгабером в 1873 г.. Деперсоналізація характеризується своєрідною подвійністю: суб’єктам, що переживають цей стан, здається, що вони втратили почуття реальнос-

ті свого тіла й зовнішнього світу; вони говорять про втрату своїх емоцією, про відсутність образів у процесі мислення, про повну порожнечу психіки. Їм здається, що вони переживають зникнення свого Я, знеособлю-

ються й перетворюються в безвладні автомати. Проте

4.1. Особливості прояву ПТСР у дітей 99

об’єктивне дослідження показує відносну схоронність

функцій органів почуттів, емоційних переживань і розумового процесу.

Поєднуючи феномени деперсоналізації й дереалізації, Ясперс приводить наступні основні риси цих переживань: зміна усвідомлення власного буття, свідомість втрати почуття свого Я; зміна усвідомлення приналежності «мені» тих або інших проявів психічного. Говорячи про деперсоналізацію, часто вживають вислів Фромма про дисоціацію між тим, що спостерігають, що й переживають его.

Дисоціативні зміни ідентичності. Дисоціація може призводити й до змін ідентичності, які, як і інші дисоціативні феномени, розташовані уздовж континууму «норма – патологія» і виражаються або в транзиторних станах, що скоро проходять, або у важких формах психопатології, наприклад, у такому розладі, як дисоціативна особистісна ідентичність.

У цьому стані спостерігаються помітні зміни в переживанні фундаментальної єдності Я. Наприклад, під час розмови людей зауважує, що говорить немов автоматично, і в той же час слухає себе як би з боку. Якщо таке роздвоєння триває досить довго, звичайний плин думок порушується; але за короткий проміжок часу людей переживає «роздвоєність» власної особистості без яких б то ні було втрат (Ясперс, 1997). Феномен роздвоєності виникає тоді, коли події психіч-

ному життя переживаються як би двома окремими, абсолютно незалежними друг від друга особистостями, кожної з яких властиві свої переживання й асоціації в сфері почуттів.

Ясперс підкреслює, що в цьому випадку мова йде

100 Тема 4. Особливості прояву ПТСР та психотерапія

не про конфлікт мотивів, пристрастей і моральних установок і т.п. і не про випадки множинної особистості (роздвоєння особистості).

Амнезії. Це явище являє собою розлади пам’яті, що відносяться до певного обмеженого відрізка часу, про який нічого (або майже нічого) не вдається згадати; крім того, під «амнезією» розуміються менш жорстко прив’язані до певного тимчасового інтервалу переживання. Виділяють наступні випадки:

1)розладу пам’яті немає; є стан глибоко розлаштованої свідомості, зовсім не здатної до апперцепції (здатності до охоплення цілісного змісту), і відповідно – до запам’ятовування; ніякий зміст не входить на думку, відповідно – ніщо не згадується;

2)апперцепція можлива на якийсь обмежений проміжок часу, але здатність до запам’ятовування серйозно порушене, внаслідок чого зміст не втримується

впам’яті;

3)в умовах аномального стану можливо скороминуще, тільки-но помітний спогад, але матеріал, що відклався в пам’яті, руйнується під впливом органічного процесу; найбільше чітко це спостерігається при ретроградних амнезіях, наприклад, після травми голови, коли все, що було пережито протягом останніх годин або днів перед одержанням травми, зовсім недоступне;

4)розлад відтворення. Зміст у повному обсязі при-

сутній у пам’яті, але здатність до його відтворення втрачена; успішне відтворення змісту можливо під дією гіпнозу. Індивіди не можуть згадати деякі переживання (систематична амнезія), або якісь певні

періоди свого життя (локалізована амнезія), або своє