Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

M03900 Электрические сети и системы.unlocked

.pdf
Скачиваний:
30
Добавлен:
07.02.2016
Размер:
254.23 Кб
Скачать

21

Норми амортизаційних відрахувань залежать від терміну служби обладнання та споруд, а також періодичності і вартості капітальних ремонтів. Вони встановлені Держбудом у відсотках від вартості основних фондів [2].

5.4.3 Обчислюються річні витрати на покриття втрат електроенергії:

Ивт = в × DW ,

(5.8)

де: W - сумарні втрати електроенергії у мережі;

в– питомі витрати на 1кВт.год втрат електроенергії (задається

взавданні).

Втрати електроенергії в елементах мережі суттєво залежать від характеру зміни навантаження протягом періоду часу, який розглядається. При проектуванні звичайно користуються наближеними методами розрахунку, вводячи поняття часу максимальних втрат τ.

При роботі протягом часу τ з найбільшим навантаженням втрати електроенергії дорівнюють втратам при навантаженні, яке змінюється впродовж року за дійсним графіком.

У цьому випадку:

 

S 2

 

W = 3× R × I 2 dt = 3× Imax2 × R × τ =

max

× R × τ ,

(5.9)

 

 

U 2

 

При цьому умовно передбачається, що графіки активної і реактивної потужності близькі і зв’язок між ними визначається одним значенням коефіцієнту потужності. Для графіків типової форми величина τ визначається за такою формулою:

æ

 

T

ö

2

 

τ = ç0,124+

 

max

÷

×8760 ,

(5.10)

10000

è

ø

 

 

де: Tmax – час використання найбільшого навантаження.

PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com

22

Цим показником визначається умовний час, впродовж якого споживач, який працював би з найбільшим навантаженням, отримав би з мережі ту ж кількість електроенергії, яку отримає за рік при роботі за дійсним графіком. Для однозмінних промислових підприємств Tmax у середньому дорівнює 1500-2200 годин, двозмінних – 3000-4500 годин, тризмінних – 5000-7000 годин. Для освітлювально-побутового навантаження міст Tmax 2000-3000 годин.

При визначенні втрат активної потужності у лініях напругою 220 кВ і вище необхідно враховувати як втрати потужності у

активному опорі лінії РH, так і втрати на корону

РК:

РЛ = РН + РК

(5.11)

Втрати електроенергії в лінії у цьому випадку визначаються за формулою

 

 

 

S 2

 

 

 

 

W

л

=

max

× R

л

× τ +

P ×8760 .

(5.12)

 

 

 

U 2

 

k

 

 

 

 

 

 

 

 

Загальні втрати на корону для всієї лінії або її ділянки

довжиною 1(км) визначаються наступним образом:

 

 

 

 

РK = РКпит l.

 

(5.13)

Для ліній з декількома навантаженнями втрати потужності та енергії на корону і в активних опорах ділянок лінії визначають для кожної ділянки лінії окремо у відповідності до довжини (для РК) та навантаження ділянки (для РН).

Втрати активної потужності у двообмоткових трансформаторах складаються із втрат потужності на нагрівання в активному опорі обмоток трансформатора та втрат у магнітопроводі трансформатора на перемагнічування та вихрові струми, які зрівнюються з активними втратами холостого ходу, тобто:

PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com

 

 

 

23

 

 

 

 

 

P = 3× I 2 × R + P =

P2

+ Q2

R

+ n × P

 

 

2

2

×

T

,

(5.14)

 

 

 

T

T

XX

U2'

n

XX

 

де Р2,

Q2

 

 

 

 

активна

і реактивна потужності

навантаження

трансформатора на стороні зведеної вторинної напруги U2' ;

Рхх – втрати холостого ходу (втрати в сталі) трансформатора.

У випадках, коли напруга U2' невідома, її приймають рівною

номінальній напрузі трансформатора, до якої зведені його опори RТ і XТ. Звичайно RТ і XТ зводяться до напруги ВН трансформатора.

При паралельній роботі n однакових трансформаторів на загальне навантаження:

P =

1

× P ×

S

2

+ n ×

P

 

 

 

 

,

(5.15)

 

SНОМ2

T

n

КЗ

 

XX

 

де Ркз – втрати короткого замикання трансформатора.

Втрати електроенергії у трансформаторах залежать від режиму їх роботи. Якщо припустити, що коефіцієнт потужності навантаження незмінний протягом року, тоді для трансформаторів, які працюють впродовж року паралельно, з номінальною потужністю SНОМ кожного, втрати енергії дорівнюють:

W =

P2

+ Q

2

 

 

R

× τ + n ×

P

 

 

 

 

×

 

T

 

×8760 ,

(5.16)

 

 

 

 

 

 

 

T

 

 

U2'

 

 

 

 

n

 

 

XX

 

 

або:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

W =

 

1

×

P

×

 

S

2

 

 

× τ + n × P

×8760 ,

 

 

 

 

 

 

 

(5.17)

 

n

SНОМ2

 

T

 

КЗ

 

 

 

XX

 

 

де S2Σ – найбільше

 

 

у

 

 

році

сумарне навантаження

трансформаторів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com

24

Втрати активної потужності в обмотках триобмоткових трансформаторів знаходяться як сума втрат потужності у трьох його обмотках, які визначаються за величиною потужності, яка передається через відповідну обмотку.

Загальний вираз для визначення втрат активної потужності при n триобмоткових трансформаторах, які працюють на загальне навантаження:

 

P2 + Q2 R

В

 

P2 +Q2

 

R P2 +Q2

 

 

 

R

Н

 

 

 

P =

 

 

 

 

+

 

 

 

 

C

+

 

 

 

 

 

 

+ n × DP

,(5.18)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

T

Uном2

 

 

 

 

n

Uном2

 

 

n

 

U

ном2 .1

 

 

 

n

XX

 

.1

 

 

.1

 

 

 

 

 

 

 

 

де Rв, Rс, Rн – активні опори обмоток ВН, СН і НН

трансформатора, зведені до напруги первинної обмотки;

 

 

або:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

P =

P

 

S 2

 

 

+

 

P

 

 

S 2

 

 

+

 

 

P

 

 

S 2

 

 

 

+ n × DP

 

 

КЗ.1

 

 

 

 

КЗ.2

 

 

 

 

 

 

КЗ.3

 

 

 

,

(5.19)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

T

n

 

Sном2

 

 

 

 

 

n

 

Sном2

 

 

 

 

 

 

n

 

 

Sном2

 

 

 

 

 

XX

 

 

 

.1

 

 

 

 

.2

 

 

 

 

 

 

.3

 

 

 

 

 

 

де — індексами 1, 2 та 3 позначені втрати к.з. та повна потужність відповідно обмоток високої, середньої та низької напруги.

Втрати електроенергії у триобмоткових трансформаторах і автотрансформаторах можуть бути визначені за формулою:

W =

P2 + Q2

 

 

R

B

× τ

 

+

P2

+ Q2

R

× τ

 

+

 

 

×

 

 

 

1

 

 

×

C

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

T

 

 

Uном2

 

 

 

 

 

n

 

 

 

Uном2

 

 

n

 

 

 

 

 

 

.1

 

 

 

 

 

 

 

 

.1

 

 

 

 

+

P2

 

+Q2

R

H

 

× τ

 

+ n ×

 

P

 

 

 

 

 

 

 

 

×

 

 

 

 

3

 

×8760 .

 

 

(5.20)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

U ном2

 

 

 

 

n

 

 

 

 

 

 

 

XX

 

 

 

 

 

 

.1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

У проектних розрахунках можна прийняти, що τ1=τ2=τ3=τ. Після визначення втрат в усіх трансформаторах WTΣ та лініях

WЛΣ мережі, можна визначити річні витрати на покриття втрат електроенергії ИВТ (5.7).

Таким чином, сумарні річні витрати :

PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com

25

И = ИЛ + ИП + ИВТ

(5.21)

Розділ 5. Для порівняння різноманітних варіантів у

енергетиці використовують величину так званих зведених витрат:

З = ЕН ·К + И,

(5.22)

де Ен – нормативний коефіцієнт порівняльної ефективності капіталовкладень ( Ен = 0,15 – для об’єктів, які будуються);

К – одноразові капіталовкладення в об’єкти, які будуються; И – річні експлуатаційні витрати на амортизацію,

обслуговування та втрати електроенергії.

Для визначення оптимального варіанту схеми електричної мережі визначаються зведені витрати З за кожним варіантом, які порівнюються.

ΔЗ =

ЗІ - ЗІІ

×100

(5.23)

 

 

ЗІ

 

Приймається варіант з меншими зведеними витратами. Варіанти схем вважаються економічно рівноцінними, якщо

різниця в зведених затратах приблизно дорівнює 5% чи менше. В такому випадку слід вибирати варіант:

з більш високою номінальною напругою;

з більш високою надійністю електропостачання;

з більш високою оперативною гнучкістю схеми;

з меншими витратами кольорового металу на проводи повітряних ліній і з меншою необхідною кількістю електричної апаратури;

з кращою можливістю розвитку мережі при збільшенні навантаження і появі нових пунктів споживання електроенергії.

PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com

26

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Основна література

1.Идельчик В. И. Электрические системы и сети. Учебник для вузов. / В. И. Идельчик. – М.: Энергатомоиздат, 1989 – 592 с.

2.Буслова Н. В., Винославский В. Н., Денисенко Г. И., Перхач В. С. Электрические системы и сети./ Под ред. Г. И. Денисенко – К.:

Вища школа, 1986. – 584 с.

3.Веников В. А., Идельчик В. И., Лисев М. С. Регулирование напряжения в электроенергетических системах – М.: Энергоатомиздат, 1985. – 430 с .

4.Солдаткина Л. А. Электрические сети и системы – М.: Энергия, 1978. – 214 с.

5.Блок В. М. Электрические сети и системы – М.: Высшая школа, 1986. – 430 с.

Додаткова література

6.Петренко Л. И. Электрические сети и системы. – К.: Вища школа, Головное из-во,1981. – 271 с.

7.Электроенергетические системы в примерах и иллюстрациях./ Под ред. В. А. Веникова. – М.: Энергия, 1983. – 504 с.

8.Методичні вказівки до практичних робіт з дисципліни „Електричні системи та мережі” / Укл. О. І. Байша, К. О. Братковська. – Запоріжжя, ЗНТУ, 2006. – 51 с.

9.Методичні вказівки до лабораторних робіт з дисципліни „Електричні системи та мережі” / Укл. О. І. Байша, К. О. Братковська. – Запоріжжя, ЗНТУ, 2006. – 46 с.

10.Методичні вказівки до виконання курсового проекту з дисципліни „Електричні системи та мережі” / Укл. О. І. Байша. – Запоріжжя,

ЗНТУ, 2011. – 42 с.

PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]