1. Конспект лекцій-МЦ

Для побудови кривої розглядають кілька варіантів зміни ціни – як зниження, так і підвищення. Приблизно посередині кривої знаходиться поточна комбінація ціни й обсягу продажів. Очевидно, що через цю точку проходить і крива попиту на товар (за поточною ціною пред'являється попит саме на цю кількість товару). Звичайно менеджери по продажах добре відчувають (чи можуть установити за допомогою опитувань), чи є крива попиту більш еластичною, чим крива беззбитковості (рис. 10.3, а), чи менш еластичною (рис. 10.3, б). У першому випадку крива попиту потрапляє в зону вигідних рішень при зниженні ціни, у другому – при підвищенні. На жаль, метод не дозволяє встановити, на скільки саме варто підвищити чи знизити ціну.

Рис. 10.3. Вибір напряму зміни ціни:

А) крива попиту еластичніше, ніж крива беззбитковості – ціну вигідно знизити; Б) крива попиту менш еластична, чим крива беззбитковості – ціну треба підвищити.

Приклад 5. Розглядаються сім варіантів зміни ціни (-20%, -15%, -10%, -5%, 0%, 5%, 10%, 15%, 20%). Зростання продажів на кожну 1000 од. понад базові 4000 од. вимагає додаткових постійних витрат 800 грн. на місяць. За даними опитування встановлено, що за ціною 9 грн. за одиницю споживачі погоджуються купувати 4500 од. на місяць, а за ціною 11 грн. – 3500 од. Що вигідніше – підвищити чи знизити поточну ціну?

Розв’язок:

1). Розраховуємо беззбиткові зміни продажів для різних варіантів зміни ціни (табл. 10.2).

Таблиця 10.2

Беззбиткові обсяги продажів для різних варіантів зміни ціни

2). Будуємо графік беззбитковості за даними заштрихованих стовпчиків (рис. 10.4). На цьому ж графіку додатково показуємо дві відомі точки кривої попиту. З'ясовується, що крива попиту менш еластична, ніж крива беззбитковості, тобто в нашому випадку більш вигідним буде підвищення ціни.

61

Зауважимо, що базовий рівень продажів для обчислення змін беззбитковості продажів

– не обов'язково поточний рівень. Скоріше, це такий рівень, що мав би місце, якби змін ціни не було.

Приклад 6. Компанія, що працює в галузі з високими темпами зростання, має поточні продажі 2000 од. і маржинальний прибуток 55% ціни. Якщо не змінювати ціну, продажі виростуть за рік на 20% і складуть 2400 од. Керівництво ставить мету додатково збільшити частку ринку і планує знизити ціни на 5%. Якою буде беззбиткова зміна продажів у відсотках і в натуральному вимірі?

Розв’язок:

1). Беззбиткова зміна продажів у відсотках:

2). Беззбиткова зміна продажів у натуральному вимірі:

Qбезуб = 2400 * 10 = 240 од. (а не 200 од., як могло здаватися).

100

Реактивна зміна ціни здійснюється у випадку, коли підприємство змінює ціну у відповідь на цінові маневри конкурентів. Однак перш ніж приймати рішення про зміну ціни, необхідно з'ясувати:

яке скорочення продажів через зниження цін конкурентами повинне змусити фірму задуматися про відповідне зниження ціни?

яке зростання продажів при підвищенні цін конкурентами змусить фірму відмовитися від наміру підвищити ціни слідом за ними?

Вобох випадках критична зміна продажів визначається за формулою:

62

де P - зміна ціни конкурентом (у %); м - частка маржинального прибутку в ціні товару даної фірми (у %). Якщо при зниженні цін конкурентами продажі фірми скоротяться більше ніж на Q, необхідно теж знизити ціну. Якщо при підвищенні цін конкурентами продажі виростуть менше, ніж на Q, варто підняти ціну.

Приклад 7. Конкурент знизив ціни на 15%, частка маржинального прибутку в ціні товару даної фірми 45%. Якою буде критична зміна продажів?

Якщо продажі скоротяться більше ніж на 33,3%, необхідно знижувати ціну слідом за конкурентом.

Аналогічно, якщо конкурент підвищив ціни на 15%, і продажі фірми виросли через це менше ніж на 33,3%, доцільно підвищити ціни слідом за конкурентом.

3. Знижки і націнки як інструменти цінової тактики

Використання знижок і націнок часто називають «гнучкою ціновою політикою». При цьому базисний рівень ціни залишається незмінним; якщо покупець виконує певні вигідні для продавця умови, він одержує знижку. Націнка призначається у випадку виконання продавцем особливих вимог покупця. Знижки і націнки можуть бути передбачені ціновою стратегією або введені додатково як тактичні заходи.

3.1. Знижки за великий обсяг закупівель надаються покупцю, якщо він придбає партію товару більше встановленого розміру. Такі знижки стимулюють збільшення обсягів продажів, і фірма одержує економію на масштабах або на умовно-постійних витратах. Знижка за обсяг може встановлюватися за певний обсяг покупки в натуральному вимірі або за певну вартість покупки в одній із трьох форм:

відсоток зниження ціни;

число одиниць товару, які можна одержати безкоштовно або за зниженою ціною;

сума, що повертається чи зараховується покупцеві при наступній покупці.

Знижки за великий обсяг закупівлі можуть бути некумулятивними, кумулятивними і

східчастими. Розглянемо ці види знижок докладніше.

Некумулятивна знижка надається при разовій закупівлі партії товару понад установлений розмір. Для продавця це скорочує витрати на укладення угод, збереження і транспортування. (Наприклад, нерідко використовується знижка при покупці партії, достатньої для повного завантаження залізничного вагона). Верхня границя таких знижок – сума економії, яку одержує продавець від збільшення партії постачання. Приклад схеми надання знижок подано в табл. 10.3.

Для покупця наслідки некумулятивних знижок неоднозначні. З одного боку, покупець виграє від зниження середньої ціни одиниці товару, а з іншого боку, програє через додаткові витрати на збереження запасів. В принципі такі знижки вигідні великим покупцям і тому

63

можуть розглядатися як дискримінаційні стосовно дрібних фірм (тобто як порушення антимонопольного законодавства).

Кумулятивна знижка надається у випадку придбання за певний період кількості товару понад встановлену. Такі знижки корисні, наприклад, для компаній, що пропонують модний одяг і взуття; домогтися разової великої закупки таким компаніям складно, а знижки «прив'язують» торгівлю до постійних постачальників.

У договір про постачання може бути включена таблиця на зразок табл. 10.4.

Таблиця 10.4

Умови надання кумулятивної знижки

Приклад. Універмаг придбав у швейної фабрики партію пальто (2000 шт.). При роздрібній ціні 400 грн. і знижці 15% ціна закупівлі склала 340 грн. (400*(1-0,15)), тобто 340 * 2000 = 680 тис. грн. за всю партію. Потім універмаг вирішив придбати ще 1000 шт., тобто одержав право на кумулятивну знижку 17%. Скільки доведеться сплатити за другу партію в

1000 шт.?

Розв’язок: Якби знижка була некумулятивною, то ціна одиниці товару в новій партії склала б 332 грн. (400*(1-0,17)), і за всю партію варто було б сплатити 332 тис. грн. Але кумулятивна знижка поширюється на весь обсяг закупівлі (3000 шт.), тобто сплаті підлягає 332 * 3000 = 996 тис. грн. З них 680 тис. грн. уже сплачено, залишається 996 – 680 = 316 тис. грн., тобто по 316 грн. за пальто. На кожному пальто другої партії універмаг заробить маржу 84 грн., а не 60 грн., як у першій партії, що дуже вигідно.

Якщо доход посередника формується не за рахунок знижки, а за рахунок націнки, то система кумулятивних знижок може бути оформлена так, як подано в табл. 10.5.

Таблиця 10.5

Умови надання кумулятивної знижки за застосування торгових націнок

Східчастими називають знижки, що надаються лише на обсяг закупівлі понад граничне значення. Класичний приклад – ціноутворення на електроенергію і воду. Наприклад, якщо енергокомпанія хоче збільшити обсяг продажів електроенергії, витиснувши газ і парове опалення, вона може запропонувати такі знижки, як показано на рис. 10.5 (попередньо встановлено, що середня сім’я витрачає на освітлення до 400 кВт*год, сім’я з електроплитою до 700 кВт*год и з електроопаленням – понад 700 кВт*год).

Варіант знижки за обсяг – велика упаковка за меншу ціну. Розмір знижок за обсяг може досягати 15–30% від вихідної ціни.

64

Грош. од.

До 400 – по 160 грош. од.

Рис. 10.5. Обґрунтування розмірів східчастих знижок

До знижок за великий обсяг покупок примикають знижки за розмір виготовленої партії в залежності від серійності і величини замовлення (10–15%). Продавцям вигідніше, щоб покупці робили зрідка великі замовлення, а не часто і невеликі.

3.2. Знижки за позасезонну закупівлю надаються покупцю, якщо він придбає товари сезонного попиту поза періодом року, для якого вони призначені (ялинкові іграшки, одяг, взуття).

Ці знижки дозволяють виробнику забезпечувати більш рівномірне завантаження виробничих потужностей і оборотність активів. Сезонні знижки невеликі (від 8 до 15%) і визначаються величиною витрат, зв'язаних зі зберіганням товару до початку сезону на складах у виробника і, можливо, з припиненням виробництва через омертвлення оборотного капіталу в запасах, або з кредитами для поповнення оборотного капіталу. Покупцю сезонна знижка вигідна, якщо вона забезпечує економію більшу, ніж приріст витрат на збереження товару у себе до початку сезону.

Чим раніш до початку сезону купують товар, тим більше повинна бути величина знижки. Наприклад, виробник ялинкових іграшок може установити для торгівлі такі знижки

(табл. 10.6).

Таблиця 10.6

Умови надання знижок за позасезонну закупівлю

Сезонні знижки надаються також у ході сезонних розпродажів; продавцю вигідніше продати товар дешевше, ніж зберігати до наступного сезону. До того ж за цей час мода може змінитися і товар все рівно не буде проданий.

3.3. Знижки за прискорення оплати і за оплату наявними («сконто») надаються покупцю, якщо він зробить оплату товару раніше встановленого контрактом терміну або готівкою. Призначення таких знижок – скорочення термінів погашення дебіторської заборгованості і прискорення оборотності оборотного капіталу.

Знижка за прискорену оплату оформляється так: «2/10, нетто 30». Це означає, що контрактний термін оплати – 30 днів із дня постачання; якщо оплата здійснюється протягом перших 10 днів, то сума платежу зменшується на 2%.

65

Величина знижок за прискорення платежу визначається:

традиціями, що склалися на даному ринку;

рівнем банківських ставок по кредитах під поповнення оборотних коштів.

Ставка «2/10, нетто 30» еквівалентна річній ставці близько 36%; це значно вище, ніж

реальні ставки по кредитах. Постачальник погоджується на такі умови тому, що прискорена оплата дуже сприятливо позначається на загальному фінансовому стані підприємства.

3.4.Знижки для заохочення продажів нового товару надаються торговим посередникам, якщо вони несуть підвищені витрати при просуванні на ринок нових товарів. Звичайно розмір таких знижок – 1-2% прейскурантної ціни. Іноді виробник просто компенсує частину фактичних (по документах) витрат на просування, не змінюючи ціну.

3.5.Знижки при комплектній закупівлі товарів надаються покупцю, якщо він придбає даний товар разом з іншими товарами цієї фірми або інших виробників. При встановленні розміру знижки для власних товарів з'ясовують, чи реально забезпечити обсяг продажів, що компенсує зниження ціни. Якщо використовується продукція інших фірм, враховують розмір знижки за обсяг закупівлі, наданий постачальником.

Наприклад, при продажах Британської енциклопедії в Голландії застосовують таку систему знижок (табл. 10.7).

3.6.Знижки для вірних або престижних покупців (бонусні знижки)

Такі знижки надаються покупцям, які:

регулярно здійснюють закупівлі в даній фірмі протягом тривалого періоду часу;

відносяться до категорії «престижних», що дозволяє використовувати факт покупки для реклами.

Знижки для постійних покупців оформляються на індивідуальній основі, наприклад, у вигляді персональних карток покупців у супермаркетах або карток членів клуба (наприклад,

умагазинах «Інтертоп»). Знижки для престижних покупців не афішуються, тому що вони – найбільш яскравий прояв цінової дискримінації.

3.7.Інші види знижок і націнок

Крім перерахованих вище, існують також такі види знижок:

дилерські – знижки постійним дилерам компанії;

експортні – при продажі товарів іноземним покупцям понад ті знижки, що діють на внутрішньому ринку;

приховані – у вигляді пільгових кредитів покупцям з боку продавців, шляхом надання безкоштовних зразків або послуг;

знижки на першу (пробну) партію товару;

знижки за повернення – при поверненні раніше купленого товару в розмірі 25-30% прейскурантної ціни нового товару; застосовуються для автомобілів, телевізорів, електроустаткування, промислового устаткування;

знижки при продажу старого устаткування – до 50% від його початкової ціни;

закриті знижки – при внутріфірмовій торгівлі в рамках регіональних угрупувань по спеціальних міжурядових угодах;

66

знижки готівкою (при цьому не треба змінювати прейскурантні ціни); застосовуються, наприклад, у магазинах для загальної суми покупки;

знижки за втрати при сортуванні, усушці, утрушуванні, транспортуванні, випарі і при відхиленні від обумовлених договором параметрів товару.

Компанія може підтримувати різні системи і рівні знижок для різних товарних ліній або марок. За даними комерційної практики, загальний рівень знижок може досягати 50-60% вихідної ціни.

Націнки застосовуються рідше, ніж знижки, через особливості споживчого сприйняття (покупцям приємніше одержувати «подарунки», а не «штрафи»). Класичний приклад – оголошення на двох АЗС: на одній «ціна за літр бензину А-95 11 грн., за умови оплати готівкою знижка 1 грн.», на другий – «ціна за літр бензину А-95 10 грн., за умови оплати карткою націнка 1 грн.». Очевидно, що ціни обох АЗС однакові, але покупців більше у першої.

Найбільш поширені види націнок:

за поліпшену якість виробів, спеціальне виконання або особливе упакування;

за терміновість виконання замовлення;

за особливі умови постачання, транспортування і т.п.

4.Дискримінаційні ціни

Цінова дискримінація – це продаж одного і того самого товару різним покупцям за різними цінами, тобто поряд з основною (базисною) ціною за певних умов можуть призначатися й інші ціни. Дискримінаційні ціни можуть бути частиною цінової стратегії чи вводитися додатково з метою тактичної адаптації до умов ринку, що змінилися. Найчастіше дискримінація здійснюється за категоріями покупців (у залежності від їхньої купівельної спроможності), за географічним місцезнаходженням покупців (регіональна) або у часі (наприклад, при нерівномірному попиті).

4.1.Дискримінація за категоріями покупців здійснюється в тому випадку, якщо є формальні ознаки для поділу споживачів на групи з різною купівельною спроможністю (наприклад, звичайні громадяни, пенсіонери, студенти). Для кожної категорії підбирається оптимальна ціна – та, що максимізує прибуток компанії. Диференціація цін практично завжди збільшує загальний прибуток.

4.2.Регіональна дискримінація припускає встановлення компанією різних цін на товар у різних регіонах. Це може бути пов'язане як з неоднаковою еластичністю попиту (аналогічно 4.1), так і з різницею витрат на доставку товару в конкретні регіони. Розрізняють п'ять основних варіантів включення витрат на доставку в ціну товару:

1)Встановлення ціни FOB у місці походження товару. Доставку споживач оплачує самостійно. Це найбільш справедливий метод, але він не дозволяє завоювати далеко розташованих споживачів. Можна навіть провести на карті лінії, у межах яких вигідно купувати у місцевого постачальника.

2)Встановлення єдиної ціни з включеними до неї витратами доставки. Ціна однакова для всіх; у неї закладені середні витрати доставки. Цей варіант невигідний тим, хто знаходиться близько; заохочуються перевезення продукції на далеку відстань. Компанія може рекламувати єдину ціну.

3)Встановлення зональних цін. Територію, що обслуговується, поділяють на зони й у межах кожної зони встановлюють свої ціни. У межах зон відзначаються ті ж недоліки, що й у випадку єдиної для всіх ціни.

4)Встановлення цін базисного пункту. У країні вибирають один чи кілька базисних пунктів, для кожного з них встановлюються певні ціни. Споживач оплачує доставку товару від найближчого базисного пункту незалежно від того, звідки йому насправді доставлять товар.

5)Встановлення цін із прийняттям продавцем на себе витрат доставки. Застосовується в тих випадках, коли продавець вкрай зацікавлений у конкретному покупці.

67

4.3. Дискримінація в часі припускає проведення відносно короткострокових цінових акцій (разових або періодичних). При цьому можна переслідувати різні цілі (рис. 10.6):

Рис. 10.6. Цілі цінової дискримінації в часі

Короткострокові цінові акції аж до безкоштовного роздавання зразків товарів, попит на які не залежить від часу, можуть проводитися з метою змусити спробувати товар (часто – на презентаціях, виставках, ярмарках). Якщо фірмі необхідно розпродати товарні запаси, проводяться акції з метою прискорити закупівлю або купити взапас. Цікаві акції, спрямовані на збільшення частки ринку: вони не просто привертають увагу до продавця, але і приносять реальний прибуток.

Приклад. Підприємство виробляє й продає пилососи. На ринку є два сегменти з різною купівельною спроможністю: в одному з них споживачі готові купити пилосос за 600 грн., в іншому – лише за 400 грн. В обох сегментах купують на заміну приблизно по 100 пилососів за місяць. Змінні витрати 320 грн. на одиницю товару. Які ціни варто призначити?

Розв’язок:

У першому періоді: Ціна 600, прибуток (600-320)*100 = 28000 грн.;

Ціна 400, прибуток (400-320)*200 = 16000 грн.

Вигідніше продавати по 600 грн., але 100 поки не куплять. В другому періоді: Ціна 600, прибуток (600-320)*100 = 28000 грн.;

Ціна 400, прибуток (400-320)*300 = 24000 грн.

Вигідніше продавати по 600 грн., але 200 поки не куплять. У третьому періоді: Ціна 600, прибуток (600-320)*100 = 28000 грн.;

Ціна 400, прибуток (400-320)*400 = 32000 грн.

Вигідніше продавати по 400 грн., і куплять усі, хто хотів!

Однак якщо це робити регулярно, можна втратити основні продажі, а отже, знижки повинні бути несподіваними.

При нерівномірному в часі попиті (міжміські телефонні переговори, послуги Інтернет, розміщення реклами на телебаченні) підбираються оптимальні ціни окремо для періодів підвищеного і зниженого попиту. Це вирівнює попит і збільшує прибуток продавця.

Якщо фірма має неповну інформацію про характер попиту, цінові акції можуть проводитися для вивчення цінової еластичності. Проте, необхідно враховувати, що реакція покупців на тимчасову акцію може бути більш активною, ніж у випадку остаточного переходу до більш низької базисної ціни.

5. Торгове кредитування і політика кондицій

Торгове кредитування припускає, що базисний рівень ціни товару не змінюється, але на основі попередньої домовленості із суб'єктами банківської системи покупцям товару надаються кредити (наприклад, у вигляді відстрочки платежу). По суті це еквівалентно зниженню ціни на товар.

68

Під політикою кондицій розуміють визначення умов платежу і постачання при укладенні договорів закупівлі-продажу. Найчастіше в цих договорах визначаються види, розміри, місце і час платежу, відповідальний за платіж, терміни і форми постачання, особливості упакування, транспортування і збереження, умови заміни продукції або відмови від неї. Політика кондицій дозволяє за незмінної базисної ціни зробити товар більш привабливим для покупців. Зокрема, у договорі може бути передбачене страхування ціни в одній із трьох форм:

застереження про підвищення ціни (hausse) – будь-яке підвищення ринкової ціни приводить до підвищення ціни, зафіксованої в контракті;

застереження про зниження ціни (baisse) – будь-яке зниження ринкової ціни приводить до зниження ціни, зафіксованої в контракті;

застереження про будь-яку зміну ціни (hausse - baisse).

Тема 11. ОЦІНЮВАННЯ ПОМИЛКИ І РИЗИКУ В ЦІНОУТВОРЕННІ

План:

1.Поняття цінового ризику.

2.Способи обґрунтування цінових рішень в умовах ризику і невизначеності.

3.Методи зниження цінового ризику.

4.Оцінка інфляційного очікування.

1. Поняття цінового ризику

Ціновий ризик – це можливість погіршення фінансових результатів діяльності підприємства внаслідок відхилення призначеної їм ціни від оптимальної для тієї ситуації, що склалася на ринку в даний момент часу. Хоча оптимальна ціна реально існує, «угадати» її вкрай складно, тому що вона постійно змінюється під впливом основних факторів ціноутворення (витрат, попиту, конкуренції, дій торгових посередників, державного регулювання, загальної економічної ситуації в галузі, країні і світі, а також форс-мажорних обставин). Тому призначувана підприємством ціна може лише наближатися до оптимальної, причому точність наближення визначається якістю інформації, що використовується для прийняття цінових рішень. В ідеалі менеджери повинні скласти прогнозний розподіл ймовірностей оптимальної ціни і призначити реальну ціну на основі цього розподілу з урахуванням співвідношення між очікуваним результатом і ризиком.

Важливість аналізу й урахування цінового ризику при призначенні цін підтверджується такими даними. Відхилення ціни від оптимальної на 1% може в умовах еластичного попиту призвести до скорочення виручки більш ніж на 1%. Особливо небезпечно надмірне зниження цін для товарів, що продаються у великих кількостях, але приносять невеликий маржинальний прибуток з одиниці продукції. Наприклад, у ситуації: ціна 10 грн., змінні витрати 8 грн., продажі 10000 од., постійні витрати 15000 грн., функція попиту Q 15000 500*P зниження ціни на 1% приводить до зниження прибутку на 18,1% (базовий прибуток 5000 грн., прибуток після зниження 4095 грн.).

Процес управління ціновим ризиком включає ті ж етапи, що і класичний процес управління ризиками. Це:

передплановый аналіз (виявлення факторів ризику, оцінка величини й імовірності можливих втрат);

планування (обґрунтування цінових рішень з урахуванням ставлення до ризику, розробка заходів щодо зниження ризику);

організація виконання плану;

моніторинг (контроль і регулювання).

Розглянемо більш докладно зміст другого етапу.

69

2.Способи обґрунтування цінових рішень в умовах ризику і невизначеності

2.1.Попит як основний фактор ризику. Одним з головних факторів ризику, наприклад, при виробництві товарів масового споживання, є складність прогнозування обсягів попиту в залежності від рівня ціни. Зокрема, побудована статистичними методами крива попиту представляє найбільш ймовірне (усереднене) значення обсягу попиту при даній ціні; реальні значення можуть з певною імовірністю потрапляти в довірчий інтервал навколо цієї кривої. Чим більше розкид вихідних даних, тим менш надійною є усереднена оцінка і ширше довірчий інтервал. У цьому випадку зростає ризик призначити на основі кривої попиту невірну ціну, і цей ризик доводиться враховувати.

Приклад. Змінні витрати на одиницю нового товару V = 12 грн., можливі обсяги продажів за місяць при різних рівнях цін представлені в табл. 11.1. Постійні витрати 90 тис. грн. на місяць, цільовий прибуток від реалізації 30 тис. грн. на місяць. Керівництво фірми не схильне до ризику і вважає, що премія за ризик повинна складати = 1 тис. грн. за зростання варіації прибутку від реалізації на 1%. Яку ціну варто призначити?

Розв’язок:

1. У стовпчику 3 розраховані прогнозні продажі на підставі лінійної моделі попиту Qр = 120-5,121*P (модель отримана за допомогою МНК). При цінах від 15 грн. до 20 грн. фірма отримає цільовий прибуток; при ціні 18 грн. цей прибуток максимальний, тобто без урахування ризику варто було б призначити ціну 18 грн.

2. У дійсності важко очікувати, що продажі будуть в точності збігатися з прогнозом. Довірчий інтервал для продажів (границі встановлені з імовірністю 95%) показаний на рис. 11.1.

Розподіл можливих обсягів продажів при кожному значенні ціни навколо трендового значення можна приблизно вважати нормальним. Для зручності кількісної оцінки ризику, пов’язаного з призначенням конкретних цін, перейдемо від безперервного розподілу до дискретного. При кожній ціні виділимо, наприклад, шість інтервалів (їхнє число може бути й іншим): [-∞; Е-2 ]; [Е-2 ; Е- ]; [Е- ; Е];[Е; Е+ ]; [Е+ ; Е+2 ]; [Е+2 ; ∞]. Для кожного інтервалу знаходимо імовірність потрапляння попиту в даний інтервал (по таблицях нормованого нормального розподілу) і медіанне значення попиту. Значення ймовірностей показані в табл. 11.2. Далі розраховуємо значення прибутку для кожної комбінації «цінапопит». Можна бачити, що сподіваний прибуток (за винятком двох останніх значень) не відрізняється від того, що був розрахований на основі тренду. У той же час наявність розподілів імовірності дозволяє визначити показники ризику (наприклад, СКВ, варіацію й імовірність не отримати цільовий прибуток).

70