Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

lekciya 2

.pdf
Скачиваний:
3
Добавлен:
12.05.2015
Размер:
368.06 Кб
Скачать

N M

d

 

mg 0(1 sin t)

d

,

 

 

 

dt

 

dt

де M – момент сили тяжіння,

d

– кутова швидкість, а плече сили тяжіння

dt

 

 

 

 

 

 

(t)sin 0(1 sin t) . Знак

мінус враховує, що момент сили тяжіння

протилежний до кутового зміщення.

Якщо коливання відбуваються з власною частотою коливальної системи і

описуються виразом (t) Asin 0t , то вираз для потужності набуде вигляду

N mg 0A2 0(1 sin t)cos 0tsin 0t 1mg 0A2 0(1 sin t)sin2 0t . 2

Розрахуємо середнє значення потужності за час, набагато більший

періоду: t T 2 . Середнє синуса дорівнює нулю, тому величина середньої

0

потужності буде визначатися середнім значенням добутку двох синусів

N

1

mgl

 

A2

sin tsin2 t .

 

 

2

 

0

0

0

З цього виразу випливає, що середнє значення потужності, розраховане за час набагато більший періоду, буде відмінне від нуля тільки при 2 0 ,

коли

воно

є

скінчене

і

додатне:

N

1

mgl

A2 .

 

 

 

 

 

 

 

4

0

0

Таким чином, якщо довжина маятника дещо змінюється з частотою 2 0 ,

яка і стає частотою параметричного резонансу, то амплітуда коливань системи зростатиме, оскільки в цьому випадку сила тяжіння знову стає розгойдуючою силою. В протилежному випадку, коли 2 0 , величина N 0 і

ефективність сили тяжіння зникає.

1.18. Коливання в системах з в’язями

Коливальні системи з в’язями представляють сукупність двох і більшої кількості коливальних систем, які взаємодіють між собою. Інколи такі системи називають зв’язаними. Найпростішим прикладом(див. рис. 14) зв’язаної коливальної системи можуть бути два горизонтальні пружинні маятники, які з’єднані між собою пружиною.

Припустимо для простоти, що маси тіл обох коливальних систем однакові. Однакові також жорсткості пружин цих коливальних систем.

Пружина з жорсткістю k12 забезпечує взаємозв’язок між цими двома пружинними маятниками.

k

x1

k12

m

x2

k

m

 

 

 

 

 

Рис. 14

Згідно з другим законом Ньютона маємо два диференційні рівняння руху: mddt2x21 kx1 k12(x1 x2),

mddt2x22 kx2 k12(x2 x1).

Поділимо ці рівняння на масу тіл, переписавши їх у вигляді:

 

d2x

 

 

k

 

k

 

 

 

 

k

 

 

 

 

1

 

(

 

 

 

12

 

)x

12

 

x

 

0,

 

dt2

 

 

m

 

 

 

 

 

 

m

 

1

 

 

m

2

 

d2x

2

 

 

k

 

k

 

 

 

 

 

k

 

 

 

 

 

(

 

 

 

 

12

)x

 

 

 

12

x 0.

 

dt2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

m

 

m

 

 

2

 

 

m

1

 

Позначимо 02 k , 2 k12 і представимо систему наступним чином: m m

d2x21 ( 02 2)x1 2x2 0,

dt

d2x2

( 2

2)x 2x 0.

 

dt2

0

2

1

 

 

 

Будемо шукати розв’язок цих рівнянь у вигляді

x Aei t ,

x A ei t .

1

1

2

2

Підставляючи ці функції у диференційне рівняння, отримаємо систему однорідних лінійних рівнянь

( 02 2 2)A1 2A2 0,

2A1 ( 02 2 2)A2 0.

Зазначена система має ненульовий розв’язок тільки у випадку, коли детермінант, побудований з коефіцієнтів цієї системи рівнянь, дорівнює нулеві, тобто

2

2 2

 

2

 

0

 

 

 

0.

 

2

2

2 2

 

 

 

 

0

 

 

Розкриваючи цей детермінант, приходимо до квадратного рівняння

( 02 2 2)2 4 0,

якому задовольняють два значення для частоти коливань

1,22 02 2 2,

де

1 02 2 2 ,

2 0 .

Таким чином, обидва тіла коливальної системи одночасно приймають участь у двох коливальних рухах з двома різними частотами 1 і 2 , які можна вважати власними частотами зв’язаної коливальної системи.

Для з’ясування, що це за рухи, складемо спочатку обидва рівняння другого закону Ньютона, що дає

md2(xdt1 2 x2) k(x1 x2),

або

d2(x

x

2

)

2

 

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

(x

x

2

) 0.

 

 

 

 

dt2

 

 

0

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Отже маємо, що сума зміщень обох тіл здійснює синфазне коливання з меншою частотою 2 0 . Видно, що на таке коливання між маятниковий зв’язок впливу на чинить і воно відбувається так, начебто ніякого зв’язку немає.

Тепер розглянемо різницю рівнянь Ньютона:

 

d2

(x x

2

)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

m

 

 

1

 

k(x x

2

) 2k (x x

2

),

 

 

 

 

 

 

 

 

dt2

 

 

 

 

1

 

12

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

або

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

d2(x1 x2)

( 2

2 )(x x ) 0.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

dt2

 

0

 

 

1

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Звідси бачимо, що різниця зміщень тіл коливається з більш високою частотою

2, яка є частотою протифазного коливання пари, на яке впливає між маятникова взаємодія, збільшуючи вихідну частоту.

Обидва коливальні рухи – як суми, так і різниці зміщень – називаються

нормальними коливаннями, а їх частоти називаються нормальними частотами.

Резонанс у системі з в’язями може спостерігатися при співпадінні частоти зовнішньої сили хоча б з однією з нормальних частот системи.

Коли нормальні частоти мають близькі значення (слабкий зв’язок між коливальними системами), можлива резонансна передача енергії з однієї підсистеми до іншої.

1.19. Биття

Як вже зазначалося у пунктах 1.15 та 1.18, тіло коливальної системи може здійснювати декілька рухів, кожний з яких можна описувати гармонічними функціями. Розглянемо досить простий випадок, коли тіло здійснює одновимірний коливальний рух, який є сумою двох гармонічних рухів

x(t) x1(t) x2(t),

де

x1(t) A1 cos( 1t 1),

x2(t) A2 cos( 2t 2).

В загальному випадку амплітуди, частоти та фази рухів x1(t), x2(t)

можуть бути різними. Ми ж розглянемо найбільш цікавий випадок, коли частоти цих рухів незначно відрізняються між собою, причому будемо вважати

2 1 , а 1. Крім того, заради простоти опису припустимо, що амплітуди обох коливань взагалі однакові: A1 A2 A. Початкові фази обох коливань приймемо рівними нулю 1 2 0. Коливання, які отримують в результаті накладання двох коливань однакового напрямку з близькими частотами, називають биттям.

За зроблених припущень зміщення, що відповідає результуючому коливанню тіла, визначається сумою

x(t) Acos 1t Acos 2t.

Використаємо представлення суми косинусів їх добутками:

cos cos 2cos cos , 2 2

звідки знаходимо

 

 

 

 

x(t) 2Acos

( 2 1)t

cos

( 2

1)t

2Acos(

 

t)cos t.

 

 

2

 

2

 

 

2

 

Таким чином, результуючий рух можна представити добутком амплітуди,

яка відносно повільно залежить від часу, і гармонічної функції, частота якої

дорівнює півсум частот обох коливань 1 2 , а період T 2 .

2

Амплітуда результуючого коливання залежить, як видно, від часу і описується виразом

A (t) 2Acos( t) .

бит

2

 

Отже, биття є коливальним рухом з амплітудою, яка періодично змінюється у часі, а ця залежність є набагато повільнішою, ніж самі коливання.

x(t) 2A
Тбит

На рис. 15 наведено часові залежності для зміщення (суцільна крива) та амплітуди (пунктир) биття. Максимальне значення цієї амплітуди дорівнює 2А.

Оскільки в правій частині формули

Т

для Aбит(t) стоїть модуль косинуса, то частота зміни амплітуди (частота биття)

подвоюється. Період биття

tвизначається різницею частот , а саме:

-2A

T

 

 

2

 

 

 

бит

 

Рис. 15

і зазвичай

Tбит T , оскільки

 

.

 

 

 

 

Явище биття є дуже поширеним. Наприклад, коливання моста, які збурює вантажівка, проїжджаючи по ньому, мають вигляд биття. Спектр подібних коливань є широким, а тому головною проблемою є те, як уникнути спів падіння їх частот з однією з резонансних частот самої споруди, щоб запобігти її можливому руйнуванню.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]