паразитология 1 модуль
.docx?
1. Збудник фасціольозу:
+ Fasciola hepatiсa, Fasciola gigantika.
?
2. Морфологічні особливості фасціол:
+ листочкоподібні, довжина 2-3 см, дві присоски
?
3. Місце локалізації статевозрілих фасціол:
+ жовчні ходи печінки у жуйних
?
4. Морфологічні особливості яєць фасціол:
+ великі овальні з гладенькою золотисто-жовтою оболонкою, кришечка на одному полюсі
?
5. Шляхи інвазування дефінітивних хазяїв при фасціольозі:
+ аліментарний адолескарієм
?
6. Дефінітивні хазяї при фасціольозі:
+ жуйні та інші ссавці, в тому числі людина
?
7. Проміжні хазяї при фасціольозі:
+ прісноводні молюски
?
8. Основні стадії (цикл) розвитку фасціол:
+ яйце – мірацидій – материнська спороциста – редії – церкарій – адолескарій
?
9. Учасники у ланцюгу розвитку фасціол:
+ ссавці – прісноводні молюски
?
10. Характерні патологоанатомічні зміни при фасциольозі:
+ ознаки гострого або хронічного гепатиту
?
11. Прижиттєва лабораторна діагностика при фасціольозі:
+ методом послідовного промивання
?
12. Засоби для лікування хворих тварин, їх дозування при фасціольозі:
+ гексихол 0,3 г/кг, політрем 0,2 г/кг, бітіонол 0,2 г/кг, сульфен 0,05 – 0,09 г/кг
?
13. Чи можна використовувати травостій з неблагополучних з фасциольозу пасовищ для годівлі тварин:
+ при умові використання через 6 місяців після заготування
?
14. Планові профілактичні заходи при фасціольозі:
+ профілактичні дегельмінтизації, зміна пасовищ, гігієнічний водопій, боротьби з молюсками, планова копроовоскопія.
?
15. Збудник дикроцеліозу жуйних:
+ Dicrocelium lanceatum
?
16. Регіони поширення дикроцеліозу жуйних:
+ степова і лісостепова зони
?
17. Морфологічні особливості збудника дикроцеліозу жуйних:
+ ланцетоподібної форми, 5-15 мм, сіро-коричневого кольору
?
18. Місце локалізації статевозрілих дикроцеліїв в організмі дефінітивних хазяїв:
+ жовточні ходи
?
19. Проміжні хазяї для дикроцеліїв:
+ сухопутні молюски, мурашки
?
20. Шляхи інвазування дикроцеліями дефінітивних господарів:
+ аліментарно метацеркарієм з інвазуваними мурашками
?
21. Стадії розвитку збудника дикроцеліозу жуйних:
+ яйце – мірацидій –материнська спороциста – церкаріц – метацеркарій
?
22. Учасники, задіяні уциклі розвитку дикроцеліїв:
+ жуйні – сухопутні молюски – мурашки
?
23. Лабораторні методи прижиттєвої діагностики при дикроцеліозі жуйних:
+ метод послідовного промивання,
?
24. Засоби лікування при дикроцеліозі жуйних:
+ куприхол 500 мг/кг, політрем 300 мг/кг, альбендазол 15 мг/кг, фенбендазол 5 мг/кг, фебантел 500 мг/кг
?
25. Заходи профілактики при дикроцеліозі жуйних:
+ профілактична дегельмінтизація в осінньо-зимовий період, окультурення пасовищ, огородження мурашків
?
26. Збудник опісторхозу м’ясоїдних:
+ Opistorchis felineus;
?
27. Райони поширення опісторхозу м’ясоїдних:
+ вогнищево, у басейнах магістральних річок (Дніпро, Дністер, Донець)
?
28. Видова сприйнятливість до опісторхозу:
+ хутрові звірі, собаки, коти, хворіє людина;
?
29. Морфологічні особливості збуднику опісторхозу м’ясоїдних:
+ плоскі, довжина 8-13 мм, дві присоски, в кінці паразита два лопатевих сім’яники;
?
30. Морфологія яєць у опісторхусів:
+ невеликі 0,02-0,03Х0,01 мм, на одному полюсі кришечка, в середині сформований міроцидій4
?
31. Місце локалізації опісторхусів у дефінітивних хазяїв:
+ у жовчних протоках печінки і в підшлунковій залозі;
?
32. Цикл розвитку збудника опісторхозу:
+ дефінітивні – м’ясоїдні (марити), проміжні – прісноводні молюски (спороцисти, церкарії), додаткові карпові риби (метацеркарії);
?
33. Лабораторна діагностика при опісторхозі м’ясоїдних:
+ копроовоскопічні методом послідовного промивання, або флотаційним методом за Щербовичем;
?
34. Засоби для лікування при опісторхозі м’ясоїдних:
+ фенасал 0,2 г/кг, дронтит 0,1 г/кг, фенбендазол 30 мл/кг, гексикол, політрем 150-200 мл/кг
?
35. Заходи профілактики при опісторхозі м’ясоїдних:
+ планові профілактичні дегельмінтизації у звірогосподарствах, санітарна охорона водоймищ, рибу із неблагополучних водойм, знезаражують заморожуванням, або проварюванням
?
36. Розмір збудника парамфістоматозу жуйних:
+ 5-20 см;
?
37. Статевозрілі збудники парамфістоматозу жуйних локалізуються у:
+ рубці;
?
38. Нестатевозрілі збудники парамфістоматозу жуйних локалізуються у:
+ тонкому кишечнику;
?
39. Органами фіксації у збудника парамфістоматозу жуйних є:
+ 2 присоски
?
40.Збудники парамфістоматозу жуйних відносяться до:
+ трематод;
?
41. Проміжними живителями збудника парамфістоматозу жуйних є:
+ прісноводні молюски;
?
42. Парамфістоматозом жуйні уражуються при:
+ випасанні на болотах;
?
43.Розвиток збудника парамфістоматозу жуйних відбувається у:
+ неглибоких водоймищах;
?
44. При парамфістоматозі жуйних найбільше уражується:
+ дванадцятипала кишка;
?
45. Для запобігання ураження жуйних парамфістоматозом слід не випасати тварин:
+ на болотах;
?
46. Для лікування жуйних при парамфістоматозі найчастіше застосовують:
+ фенбендазол.
?
47. Збудник цистицерозу врх:
+ Cysticercus bovis
?
48. Локалiзацiя личинковоi стадii збудника цистицеркозу у ВРХ:
+ цистицерки локалiзуються у серцi, скелетних м’язах
?
49. Локалiзацiя бичачого цiп’яка у дефінитивного хозяїна:
+ тонкий кишечник людини
?
50. Морфологiя цiп’яка бичачого:
+ цестода до 10 м і бiльше, неозброєний сколекс, 4 присоски
?
51. Особливостi будови статевозрiлого бичачого цiп’яка:
+ матка у виглядi повздовжнього стовбура з 18-32 бiчними гiлками
?
52. Будова цистицерка бовiсного:
+ овальний мiхурець дiаметром 5-15 мм, сiрувато-бiлого кольору з рiдиною і одним протосколексом на внутрiшнiй оболонцi
?
53. Способи зараження людей бичачим цип’яком:
+ при вживаннi яловичини iнвазованої цистицеркми якi не знешкожденi
?
54. Спосби iнвазування цистицеркозом бовiсним промiжних хазяiв:
+ з кормом, водою, через пiдстилку, предмети догляду контамiнованi яйцями цiп’яка
?
55. Термiн розвитку цiп’яка бовiсного з моменту зараження до статевозрiлоi стадii:
+ 2,5-3 мiсяцi
?
56. Термiн розвитку iнвазiйноi стадиiї цистицерна бовiсного у промiжних хазяiв:
+ 3-4,5 мiсяцi
?
57. Дiагностика цистицериозу бовiсного у промiжних хазяiв:
+ огляд массетерiв, серця; додатково шийних м’язiв, лопатко-лiктоьвих, спинних, тазових кiнцiвок, дiафрагми
?
58. Використання м’яса забiйних тварин при цистицеркозi бовiсному:
+ Якщо на 40 см2 установлено бiльше 3-х фiн і є дегенеративнi змiни у м’язах тушу напрявляють в утиль
?
59. Методи знезараження умовнопридатного м’яса при цистицеркозi бовiсному:
+ куски м’яса небiльше 2 кг проварюють 3 години, заморожують при -10-12°С 10-12 днiв, засолюють не менше 20 дiб
?
60. Збудник цистицеркозу у свиней при інвазуванні яйцями свинячого ціп’яка:
+ Cysticercus cellulosae
?
61. Латинська назва ціп’яка свинячого:
+ Taenia solium
?
62. Локалізація ціп’яка свинячого:
+ тонкий відділ кишечника
?
63. Дефінітивний хазяїн для ціп’яка свинячого:
+ тільки людина
?
64. Локалізація цистіцерка целюлозного:
+ серце та скелетні м’язи
?
65. Морфологія ціп’яка свинячого:
+ цестода 1,5-3 м, на сколексі 4 присоски, 2 ряди гачків
?
66. Особливості будови гермафродитного членика ціп’яка свинячого:
+ яєчник трилопатевий, між його пелюстками тільце Меліса
?
67. Будова зрілого членика ціп’яка свинячого:
+ членик заповнений стовбуроподібною маткою, яка має 7-12 бокових відгалужень
?
68. Будова цистицерка целюлозного:
+ прозорий, еліпсовидний міхурець, заповнений рідиною, 6-20 х 5-10 мм, на внутрішній оболонці 1 сколекс
?
69. Способи інвазування проміжних хазяїв цистицеркозом целюлозним:
+ аліментарно з кормами, водою, через підстилку, предмети догляду контаміновані яйцями гельмінта
?
70. Способи інвазування дефінітивних хазяїв свинячим ціп’яком:
+ при вживанні в їжу інвазованого цистіцерками недостатньо знезараженого м’яса свиней
?
71. Термін розвитку ціп’яка свинячого з моменту зараження до статевозрілої стадії:
+ 2-3 місяці
?
72. Цистіцерк целюлозний стає інвазійним після зараження проміжних хазяїв через:
+ 2,5-4 місяці
?
73. Ветеринарно-санітарна оцінка туш свиней при інтенсивності ураження більше 3-х цистицерків на площі 40 см2 м’язів:
+ утилізація туш із субпродуктами
?
74. Ветеринарно-санітарна оцінка туш свиней при інтенсивності ураження менше 3-х цистицерків на площі 40 см2 м’язів:
+ як умовно придатне після знезараження проварюванням, заморожуванням, засоленням
?
75. Збудник ценурозу церебрального у овець:
+ Coenurus cerebralis.
?
76. Назва мозкового ціп’яка, що уражує дефінітивних хазяїв:
+ Multiceps multiceps.
?
77. Дефінітивні хазяї для ціп’яка мозкового:
+ собаки;
?
78. Проміжні хазяї при ценурозі:
+ вівці;
?
79. Морфологічні особливості ціп’яка мозкового:
+ ціп’як довжиною до 1 м, складається з 200-250 члеників, хоботок озброєний 22-32 гачками;
?
80. Морфологія ценурозного міхура:
+ міхур, діаметром 4-7 см, заповнений рідиною, на внутрішній оболонці 500 і більше протосколексів;
?
81. Способи інвазування ценурозом проміжних хазяїв:
+ аліментарно інвазійними яйцями;
?
82. Способи інвазування ценурозом дефінітивних хазяїв:
+ при поїданні боєнських відходів, уражених ларвоцистами;
?
83. Локалізація ларвоцисти ценура у проміжних хазяїв:
+ головний мозок.
?
84. Локалізація мозкового ціп’яка у дефінітивних хазяїв:
+ тонкий кишечник;
?
85. Характерні клінічні ознаки при ценурозі у проміжних хазяїв:
+ розлад центральної нервової системи, безцільні рухи по колу.
?
86. Лікування при ценурозі проміжних хазяїв:
+ хірургічними методами;
?
87.Антгельмінтики для лікування дефінітивних хазяїв при ценурозі:
+ фенасал, дронцит;
?
88. Збудник діфілоботріозу м’ясоїдних інакше називають:
+ стьожак широкий;
?
89. Довжина збудника діфілоботріозу м’ясоїдних може досягти до:
+ 20 м;
?
90.Органами фіксації у збудника діфілоботріозу м’ясоїдних є:
+ 2 ботрії;
?
91. Проміжний живитель збудника діфілоботріозу м’ясоїдних:
+ веслоногі рачки;
?
92. Додатковий живитель збудника діфілоботріозу м’ясоїдних:
+ риби;
?
93. Збудник діфілоботріозу м’ясоїдних локалізується у:
+ тонкому кишечнику;
?
94. Окрім м’ясоїдних збудником діфілоботріозу можуть уражуватись:
+ люди;
?
95. Зараження м’ясоїдних діфілоботріозом відбувається при:
+ при споживання риби.
?
96. Діфілоботріоз м’ясоїдних здебільшого розповсюджений у:
+ басейнах річок;
?
97. Для профілактики діфілоботріозу м’ясоїдних тварин слід:
+ не згодовувати сиру рибу;
?
98. Збудник ехінококозу:
+ Echinococcus granulosus;
?
99. Дефінітивний хазяїн при ехінококозі:
+ собаки.
?
100. Проміжні хазяї при ехінококозі:
+ жуйні, свині, люди;
?
101. Морфологічні особливості ціп’яка ехінококового:
+ ціп’як довжиною 3-6 мм, складається з 3-4 членики;
?
102. Морфологічні особливості ехінококозного міхура:
+ міхур, покритий фібринозною капсулою, вміщує рідину і виводкові капсули та дочірні і внучаті міхурці;
?
103. Локалізація ехінококового ціп’яка у дефінітивних хазяїв:
+ тонкий кишечник;
?
104. Способи інвазування дефінітивних хазяїв при ехінококозі:
+ при поїданні внутрішніх органів проміжних хазяїв, уражених ларвоцистами;
?
105. Способи інвазування проміжних хазяїв при ехінококозі:
+ аліментарно яйцями збудника з кормом і водою;
?
106. Методи діагностики у дефінітивних хазяїв при ехінококозі:
+ діагностична дегельмінтизація, гельмінтоскопія, копроовоскопія методом Фюллеборна;
?
107. Лікування дефінітивних хазяїв при ехінококозі:
+ фенасал, дронцит, ареколін;
?
108. Використання туш тварин, уражених ехінококами:
+ утилізують уражені органи або частини їх;
?
138. Збудники монієзіозу у овець:
+ Moniezia expanza, M. benedeni
?
139. Поширення монієзіозу овець в Украйні:
+ на всій території України
?
140. Шляхи інвазування овець при монієзіозі:
+ аліментарно при заковтуванні орибатидних кліщів інвазованих цистицеркойдами
?
141. Морфологічні особливості статевозрілої стадії збудника монієзіозу овець:
+ цестода молочно-білого кольору, до 10 м довжиною
?
142. Яйця збудника монієзіозу виду Moniezia expansa:
+ середніх розмірів, темно-сірого кольору, трикутної форми в грушоподібному апараті
?
143. Збудник монієзіозу овець розвивається:
+ з участю проміжних (орибатидних кліщів) і дефінитивних(овець) хозяїв
?
144. Дефінитивні хозяї при монієзіозі:
+ вівці.
?
145. Проміжні хозяї при монієзіозі:
+ орибатидні кліщі
?
146. Локалізація збудника у дефінитвних хозяїв при монієзіозі овець:
+ тонкий кишечник
?
147. Локалізація цистицеркоїда при монієзіозній інвазії овець:
+ орибатидні кліщі
?
148. Монієзії досягають статевої зрілості у дефінитивних хазяїв після зараження:
+ через 30-35 діб
?
149. Найбільш сприятливі до монієзіозу вівці віком:
+ 3-4 місяці
?
150. Характерні патологоанатомічні зміни при монієзіозі овець:
+ катарально-геморагічний ентерит
?
151. Методи прижиттєвої діагностики монієзіозу овець:
+ метод послідовного промивання Фюллеборна, діагностична дегельмінтизація
?
152. Міжпроглотидні залози у збудника моніїзіозу Moniezia expansa:
+ кільцеподібної форми
?
153. Антигельмінтики при монієзіозі овець:
+ альбендазол, фенбендазол, празиквантел, фенасал, сульфат міді
?
154. Першу, преімагінальну дегельмінтизацію ягнят при монієзіозі проводять:
+ через 2 тижні після виходу на пасовище
?
155. Збудники райєтинозу у курей:
+ Raillietina echinobotrida, R. tetragona
?
156. Морфологічні особливості статевозрілих збудників райєтинозу курей:
+ цестода довжиною 10-25 см, на сколексі 4 присоски і хоботок з дрібними гачками
?
157. Шляхи інвазування курей при райєтинозі:
+ при заковтуванні мурашок інвазованих цистицеркоїдами
?
158. Шлях інвазування проміжних хазяїв при райєтинозі:
+ мурашки поїдають членики з яйцями
?
159. Дефінитивні хазяї при райєтинозі:
+ кури, індики, павичі, цесарки
?
160. Проміжні хазяї при райєтинозі:
+ мурашки
?
161. Локалізація збудника райєтинозу у курей:
+ тонкий кишечник
?
162. Збудники райєтинозу курей розвиваються:
+ з участю проміжних(мурашок), дефінитивних(курей)
?
163.Райєтини досягають статевої зрілості у кишечнику курей після інвазування через:
+ 12-21 добу
?
164. Характерні патолого-анатомічні зміни при райєтинозі у курей:
+ катарально-геморагічний іноді виразковий ентерит
?
165. Методи прижиттєвої діагностики райєтинозу курей:
+ виявлення у посліді члеників цестод, копроовоскопія за методом Фюллеборна, діагностична дегельмінтизація
?
166. Антигельмінтики при райєтинозі курей:
+ фенасал, бітіонол, дронтал, фенбендазол
?
167. У неблагополучних з райєтинозу курей господарствах проводять дегельмінтизацію:
+ двічі на рік восени і навесні
?
168. Збудник дрепанідотеніозу гусей:
+ Drepanidotenia lanceolata.
?
169. Довжина тіла статевозрілої дрепанідотенії:
+ 10-25 см;
?
170. Органи фіксації дрепанідотеній:
+ присоски та гачки;
?
171. Кількість сім’яників у гермафродитному членику збудника дрепанідотеніозу гусей:
+ 3 штуки;
?
172. Де розвиваються проміжні (личинкові) стадії дрепанідотеній:
+ у воді;
?
173. Проміжні хазяї для дрепанідотеній:
+ рачки-циклопи;
?
174. Тривалість повного циклу розвитку дрепанідотеніозу гусей:
+ 1-1,5 місяці.
?
175. У якому віці гуси найбільш сприйнятливі до дрепанідотеніозу:
+ 2-3 тижні;
?
176. Максимальний сезонний пік дрепанідотеніозу гусей:
+ влітку.
?
177. Характерні клінічні ознаки при дрепанідотеніозі гусей:
+ пронос та хитка хода.
?
178. Антгельмінтики при дрепанідотеніозі гусей:
+ фенбендазол, празиквантел;
?
179. Профілактичні заходи при дрепанідотеніозі гусей:
+ не випускати птахів, особливо молодняку, на неблагополучні водоймища.
?
180. Збудник поліморфозу качок:
+ Polimorhus maguus, Polimorhus minubus;
?
181. Морфологічні особливості статевозрілих збудників поліморфозу качок:
+ веретеноподібної форми, жовтого або оранжевого кольору, довжиною 0,9 – 1,5 см, хоботок озброєний гачками;
?
182. Особливості яєць збудника поліморфозу качок:
+ веретеноподібні, великі, зрілі, покриті тришаровою гладенькою оболонкою
?
183. Інвазування качок поліморфозом відбувається:
+ при заковтуванні рачків – бокоплавів, що містять акантел.
?
184. Дифінитивні господарі при поліморфозі:
+ качки.
?
185. Стадії розвитку збуднику поліморфозу качок:
+ яйце – акантор – переакантела – акантела (цистакант) статевозрілі особи.
?
186. Полімурфуси у кишечнику качок досягають статевозрілої стадії після інвазування через:
+ 27 діб.
187. Найсприйнятливіші до поліморфозу качки у віці:
+ 2-3 місяці;
?
188. Патологоанатомічні зміни при поліморфозі у качок:
+ катарально-геморагічний виразковий ентероколіт;
?
189. Локалізація збудників поліморфозу качок:
+ тонкий і товстий кишечник.
?
190. Прижиттєва діагностика поліморфозу качок проводиться:
+ копроовоскопією методом послідовного промивання або методом Фюллеборна;
?
191. Антгельмінтики при поліморфозі качок:
+ бітіонол, ніклозамід, фенбендазол;
?
192. Профілактика поліморфозу качок:
+ не допускати поїдання качками рачків-бокоплавів (гамарусів) інвазованих цистакантами;
?
193. Збудник параскаридозу коней:
+ Parascaris equorum