История

Вагомим внеском у процес національного й інтелектуального відродження України стало відкриття в 1992 р. Національного університету "Києво-Могилянська академія". Національний університет "Києво-Могилянська академія" заснував власну мережу навчальних закладів різних рівнів: Острозький колегіум як вищий навчальний заклад, середні навчальні заклади – Києво-Могилянській колегіум, Запорізький січовий колегіум, колегіум "Берегиня" в Черкасах, Феодосійський колегіум у Криму. На початок 2000 р. в Україні діяло 298 університетів, академій, інститутів; 206 із них – державної власності. Того самого року було розведено в часі вступ до вищих навчальних закладів різного типу. Вступникам дозволено здавати не оригінали атестатів, а копії, що дає можливість складати іспити одночасно в кілька закладів, а це, в свою чергу, загострює конкуренцію між закладами, підвищує якісні показники студентства. При цьому важливо, що переважна більшість студентів навчається за рахунок бюджетних асигнувань. Поряд з цим і комерційні заклади освіти створюють умови для безплатного або пільгового навчання талановитих юнаків і дівчат. 19 травня 2005 року на конференції у норвезькому місті Берген Україна офіційно приєдналася до «Болонського процесу», що має на меті створення єдиного європейського простору вищої освіти до 2010 року. Приєднання нашої країни до Болонського процесу надає можливість здійснити структурні перетворення вищої освіти за узгодженою системою критеріїв, стандартів і характеристик, що дозволить Україні стати визнаною частиною європейського освітнього і наукового простору.

З огляду на стан української системи вищого освіти, головним напрямом Болонського процесу для нас стане лібералізація вищої школи, навчання студентів принципів свободи й одночасно відповідальності за свій вибір. Адже тільки внутрішньо вільна людина, котра опанувала мистецтво прийняття рішень і відповідальності за них, може бути по-справжньому свідомим громадянином, а також конкурентоспроможним, мобільним професіоналом. Західна практика показує: студент, який вибрав курс на основі особистого інтересу, і навчається зовсім інакше.

На сьогодні 45 європейських країн, включно з Україною, є його учасниками. Крім того, значна кількість міжнародних організації підтримують ідеї процесу та сприяють його реалізації.

Болонський процес (БП) — це процес європейських реформ, що спрямований на створення спільної Зони європейської вищої освіти до 2010 року. Болонський процес офіційно розпочався у 1999 році з підписання Болонської декларації. Представники 29 європейських країн зібралися в італійському місті Болонья на святкування 900-річчя найстаршого університету в Європі і підписали декларацію про побудову так званої «Зони європейської вищої освіти». Передумовою її створення стало підписання Великої Хартії європейських університетів (Magna Charta Universitatum).

Згідно з цілями БП до 2010 року освітні системи країн-учасниць Болонського процесу повинні бути змінені, щоб сприяти:

полегшеному переїзду громадян з метою подальшого навчання чи працевлаштування у Зоні європейської вищої освіти;

зростанню привабливості європейської вищої освіти;

розширенню Європи та забезпеченню її подальшого розвитку як стабільного, мирного, толерантного суспільства.

Слід зазначити, що БП не передбачає створення повністю ідентичних систем освіти у різних країнах, він призначений лише для зміцнення взаємозв'язків та покращення взаєморозуміння між різними освітніми системами. Найбільшим досягненням Болонського процесу є створення умов кожній країні порівняти свої освітні системи і можливість кожній країні зрозуміти, що її освітня система унікальна, самобутня, глибоко національна. Заради цього варто включатися в Болонський процес і бути його активним учасником. Болонський процес — це інтеграція заради самоідентифікації і самоусвідомлення себе в європейському контексті 59.Феномен масової культури в Україні. Поняття «масова культура» - це частина загальної культури, відокремлена від елітарної лише великою кількістю користувачів та соціальним попитом. Наприклад, музика Моцарта у залі філармонії залишається явищем елітарної культури, а та сама мелодія у спрощеному варіанті, що звучить як сигнал мобільного телефону - явище масової культури . До масової культури відносяться лише ті елементи культури, які транслюють завдяки мас-медіа, або каналам масової комунікації - це радіо, телебачення, кіно, преса. З їх появою зникли межі спочатку між містом і селом, а потім між цілими країнами. На думку І. Ламонда, вказані критерії (телебачення, радіо та преса) відрізняють масову культуру від народної.

Для масової культури характерними є антимодернізм та антиавангардизм. Якщо модернізм та авангард прагнуть до ускладненої техніки письма, то масова культура оперує простою, відпрацьованою раніше культурою технікою. Якщо в модернізмі та авангарді переважає установка на нове, як головна умова їх існування, то масова культура традиційна та консервативна. Вона спрямована на середню мовну семіотичну норму, на просту прагматику, оскільки вона звертається до широкої читацької, глядацької аудиторій, а також аудиторії слухачів. Сьогодні в Україні демонструється багато американських і західноєвропейських пригодницьких і детективних фільмів, але глядач не може не помітити, що акценти в багатьох з них робляться не правильно. Зображення, приміром, жорстокості вбивць, патологічної пристрасті до наживи торговців наркотиками приводить до логічних висновків про численні соціальні вади в суспільстві споживання, які перетворюють людей на хижаків. Разом з тим, позитивні герої, як правило, перемагають і карають злочинців та сприяють перемозі добра над злом. Така ж прогресивна тенденція спостерігається і в інших жанрах сучасної масової культури. Це може свідчити про те, що арт- культура як така, що несе певний, а інколи й високий художній зміст і такі ж естетичні цінності, хоч і дуже повільно, але поступово витісняє кітч-культуру.

Одна з причин такої обнадійливої тенденції полягає в тому, що людині, яка за своєю суттю є свідомою істотою, набридло порпатися в брудному смітті сурогатів культури. Разом з тим, важка економічна криза, численні війни, збройні конфлікти та падіння рівня життя, що супроводжувало дюдство протягом останніх років, зменшили схильність до легковажного ставлення до життя. Люди почали наполегливіше шукати шляхи до його поліпшення, які навряд чи можна знайти в примітивних зразках масової культури.

Це позитивна тенденція, але не перелом. Конвеєр масової культури продовжує викидати на ринок ще багато примітивної стандартизованої продукції, яка рекламується і яка за допомогою розважальних прийомів і засобів відвертає людей від дійсності.

Отже, ця культура, як і саме життя, яке вона відображає, залишається суперечливою. Кращі її зразки реалістично і на високому естетичному рівні змальовують дійсність і прищеплюють високі моральні цінності й справжні людські ідеали. Разом з тим, постачаючи масовий і примітивний ширвжиток, інша її частина не містить нічого цінного хіба що потворні погляди, смаки й свідомість, які є прямим відображенням кризи сучасного суспільства. 60.Українська культура в умовах євроінтеграції.