POSIBNIK_UMZPS

 Тлумачні словники роз’яснюють значення та ілюструють використання слів сучасної української або іншої мови. Об’єктом дослідження в таких словниках є слово і його граматичне значення.

Наприклад: НАПРУГА, -и, зі, ж.

1.Дія і стан за знач. Напружувати, напружити і напружуватися, напружитися.

2.Те саме, що напруження.

3.спец. Те саме, що напруження.

4.спец. Фізичний стан електрики, одна з основних характеристик струму.

Напруга в електричній мережі.

(Великий тлумачний словник сучасної української мови / [гол. ред. В. Т. Бусел]. – К., Ірпінь, 2001).

Енциклопедичні словники подають детальні відомості про окремі явища, предмети, країни, народи, природні явища тощо. Об’єктом розгляду в таких словниках є не слово, а явище, предмет тощо.

Напруга (електрична напруга, спад напруги) – різниця потенціалів двох точок електричного поля (двох вузлів кола), що дорівнює виконанню роботи А, яку витрачено для перенесення позитивного заряду q між цими точками, до значення цього заряду: U=φ1–φ2 = А/q. У Міжнародній системі одиниць (СІ) напруга виражається у вольтах (1В= 1Дж/ Кл). Хоча напруга – скалярна величина, їй приписують певний напрямок – від точки з більшим потенціалом до точки з меншим потенціалом, тобто на пасивних ділянках кола (що не містять джоульної енергії) напрямки Н. та струму збігаються. У внутрішньому колі дж. енергії, де носії заряду пересуваються від нижчого потенціалу до вищого завдяки стороннім силам (хім. реаціям, тепловим або мех. процесам тощо), напрямки Н. та струму протилежні. Н. може бути постійною або змінною в часі. Н., яка змінюється в часі за законом повідомлення, що передається (чи пов’язана з ним модуляцією або кодування), – найпоширеніший вид радіотехнічного сигналу.

Синонімічні словники наводять синонімічні ряди слів та словосполучень, пояснюючи їх значення.

Наприклад:

ЗБЕРЕГТИСЯ (залишитися наявним, цілим, не пропадати, не зникати), УЦІЛИТИ (ВЦІЛИТИ). – Недок.: зберігатися. Жив [Павло] майже в центрі містечка, недалеко від древнього валу, що зберігся тут з часів гетьмана Хмельницького (Д. Бедзик); Приміщення школи уціліло, тож у вересні й розпочалося навчання (П. Автомонов).

201

Зберігати див. 1,2. берегти, пам’ятати. Зберігатися див. зберегтися.

(Словник синонімів української мови / [А. А. Бурячок, Г. М. Гнатюк, С. І. Головащук та ін]. – К., 2001).

Словники іншомовних слів характеризують слова, запозичені українською мовою з інших мов.

Наприклад:

САБОТАЖ (франц. sabotage, від saboter – стукати черевиками) – 1) Навмисний зрив роботи шляхом прямої відмови від неї або свідомо недбалого її виконання; одна з форм економічної боротьби трудівників капіталістичних країн проти підприємців. 2) Прихована, замаскована протидія будь-яким заходам.

(Словник іншомовних слів / [за ред. О. С. Мельничука].– К., 1974).

Етимологічні словники подають відомості про походження слів, первісне їх значення, найдавніші форми слова та відзначають звукові зміни, які зазнало слово.

Наприклад:

Апарат «машина, прилад, пристрій; службова установа», апаратний, апаратура, ст. апаратъ, аппаратъ «приладдя, військова амуніція, церковні шати» (17 – 18 ст.); російська м. аппарат, болгарська м. апарат, польська, верхньолужицька, нижньолужицька мови aparat, чеська, словацька, словенська м. aparat, сербохорвацька апарāт; сучасне апарат запозичено з нім. мови; нім. apparat походить від лат. apparatus, що є пасивним дієприкметником від дієслова apparo «приготовляю», утвореного від префікса ap- «при-» («до-») і дієслова paro «готую», повязаного з pario «народжую».

(Етимологічний словник української мови [в 7 т.] / [за ред. О. C. Мельничука, І. К. Білодіда, В. Т. Коломійця, О. Б. Ткаченка]. – К.).

Фразеологічні словники подають усталені звороти, яким дається тлумачення і стилістична характеристика.

Наприклад:

СПУСТИВШИ РУКАВА (рукави).

1.Зі сл. працювати. Без охоти, без старання.

– Я, знаєте, не люблю працювати абияк, спустивши рукава (Ю. Збанацький).

2. Зі сл. жити. Безтурботно, нічого не роблячи. Такий живе, як сир в маслі,

спустивши рукава (пісня).

(Словник фразеологізмів української мови / [уклад.: В. М. Білоноженко, І. С. Гнатюк, В. В. Дятчук та ін.]. – К.,2003).

202

Словники паронімів – пояснюють використання паронімічних пар, розрізнюючи їх значення.

Наприклад:

Висвітлення, сер. р. У сполученнях: в. повне, грунтовне, глибоке, поверхове; фактів, явищ, теми; в літературі, в науці; суб’єктивізм у висвітленні фактів. Освітлення, сер. р. У сполученнях: о. електричне, штучне; різкість о. (Гринчишин Д. Г., Сербенська О. А. Словник паронімів української мови. – К.,

1986).

Антонімічні словники пояснюють вживання слів, протилежних за значенням.

Наприклад:

Аналіз ↔ синтез

Аналіз ↔ синтез вдумливий, всебічний, глибокий, найширший, науковий, об’єктивний, поверховий, новий, принциповий, уважний, широкий.

Аналіз чого-небудь ↔ ситез чого-небудь: дослідження, матеріалу, фактів, явищ. Дати, провести, зробити аналіз ↔ синтез чого-небудь.

Аналізований ↔ синтезований, аналізовано ↔ синтезовано, аналізування ↔ синтезування, аналізувати ↔ синтезувати, аналітичний ↔ синтетичний. (Полюга Л. М. Словник антонімів української мови. – К., 2004).

 Комплексні словники містять ознаки декількох видів словників (тлумачно-перекладні, перекладні та синонімічні, етимолого-фразеологічні, фразеологічно-перекладні).

Наприклад:

Баланс мощности энергосистемы – баланс потужності енергосистеми Показники, що характеризують відповідність потрібного навантаження енергосистеми до величини наявної потужності енергосистеми. (Російсько-український тлумачний теплоенергетичний словник / [за заг. ред. І. Мисака, М. Крука]. – Львів, 2001).

203

Які існують види термінологічних словників?

Укладання термінологічного словника починають з того, що з різних джерел відбирають терміни. Джерела можуть бути монографії та статті вчених та фахівців; підручники для вищих навчальних закладів, що містять чіткі визначення понять і стандартизовані терміни; галузеві енци-

ідеографічні, в яких терміни подаються не за абеткою, а відповідно до списку понять.

За тематичним охопленням термінів словники бувають: галузеві,

вузькогалузеві, багатогалузеві.

За кількістю мов: одномовні та перекладні (двота багатомовні).

За способом використання: ті, що адресовані людині, й ті, що орієнтовані для роботи з компютером. Для автоматичного оброблення тексту призначені інформаційно-пошукові тезауруси та різні типи власне електронних словників (тлумачних, перекладних, стійких зворотів, орфографічні та ін.).

Наведемо приклади оформлення словникової статті термінологічних словників.

Комплексний тлумачно-перекладний:

Board – 1. Див. BBS; 2. Друкована плата багатошарова (до 24 шарів) плата, виконана за технологією друкарського монтажу провідників. До появи цієї технології використовували навісний монтаж (див. також backplane, expansion slot, PCB); 3. Картон або папір щільністю більш ніж 200 г/кв. м

(Пройдаков Е. М.,Теплицький Л. А. Англо-український тлумачний словник з обчислювальної техніки, інтернету і програмування. – К., 2006)

Перекладний (двомовний):

Формат формат, -ту;

адреса комп. формат адреси; , безадресний комп. безадресний формат;

204

бумаги полиграф. формат паперу;

,входной вхідний формат;

,выходной вихідний формат; данных комп. формат даних;

,двоичный двійковий формат; диска комп. формат диска; издания полиграф. формат видання; изображения формат зображення;

,нуль-адресный комп. нуль-адресний…

(Великий російсько-український політехнічний словник / [за ред. О. С. Благовє-

щенського]. – К., 2002).

Що таке тезаурусні та регламентувальні термінологічні словники?

Особливого поширення набули тезауруси – електронні тлумачнотематичні словники, що подають лексику певної галузі з прикладами її використання в тексті. У таких словниках слова, що належать до якої-небудь галузі знань, розташовано за тематичним принципом і показано семантичні відношення (синоніми, антоніми, пароніми) з іншими лексичними одиницями. На відміну від тлумачного словника, тезаурус дозволяє виявити значення не тільки за допомогою визначення, але й через поєднання слова з іншим поняттям або групою понять.

Регламентувальні словники – це словники стандартизованих термінів, або стандартів на терміни. Вони мають такі частини:

Вступна частина, в якій зазначається сфера поширення стандарту, надаються відомості про неприпустимі синоніми та еквіваленти;

Основна частина, в якій матеріал подається у двох графах: перша має назву «Термін», друга «Визначення». У першій графі наведено номер терміна, власне стандартизований термін, його скорочена форма (якщо термін є словосполученням) та його еквіваленти європейськими мовами. У другій графі розміщено визначення терміна. Існує й інше розміщення інформації про термін:

упершій графі подається термін і його визначення, а у другій – його перекладений варіант і визначення іншою мовою. До визначення можуть додаватися примітки, рисунки, схеми, графіки тощо.

Абетковий покажчик.

205

Наведемо приклад статті з ДСТУ 2737 – 94. «Записування і відтворення інформації. Терміни та визначення»:

Питання для самоконтролю:

1.Що таке лексикографія і термінографія?

2.Які елементи входять до структури словника і словникової статті?

3.Які існують види словників?

4.Які існують види термінологічних словників?

5.У чому полягає різниця між тлумачним та енциклопедичним словни-

ками?

6.Які переваги мають тезаурусні термінологічні словники?

7.Що таке термінологічний стандарт? Які принципи подачі словникових статей в ДСТУ?

206

ТЕМА 5

Особливості використання граматичних форм іменників у професійному мовленні

Питання теми:

Особливості використання граматичних форм іменників у професійному мовленні. Варіанти відмінкових форм іменників. Особливості вживання назв професій та посад у професійному мовленні. Відмінювання складних слів. Визначення роду абревіатур, поширених у галузі електроніки та комп’ютерної техніки.

Які граматичні категорії мають іменники?

Власні іменники індивідуально позначають окремі предмети або особи. Іменники, що називають істоти, відповідають на питання хто? До цієї

групи входять назви людей, імена, прізвища, назви птахів і тварин, назви міфологічних істот і літературних героїв, назви карт і шахових фігур (інженер, про-

фесор, Сергій, Макаров, соловей, королева, валет).

Іменники, що називають неістоти, відповідають на питання «що?». До цієї групи відносять всі інші іменники, тобто ті, що називають явища природи, неживі предмети, опредмечені дії та явища, абстрактні поняття (програма, група, будинок, питання), а також іменники, що позначають сукупності людей і тварин (юрба, армія, зграя, натовп).

Іменники, що називають предмети, явища навколишньої дійсності, які можна пізнати органами чуття людини, називають конкретними.

Абстрактні іменники не мають конкретного лексичного значення, а називають поняття, явища чи властивості, які не сприймаються органами чуття. Характерною ознакою абстрактних іменників є такі суфікси -ість, -ств(о),

-зтв(о), -цтв(о), -анн(я), -изм, -ізм, -їзм: програмування, суспільство, успішність тощо.

Абстрактні іменники не мають форми множини (рух поїздів); поява форм множини можлива лише у професійних жаргонах (рухи поїздів відбуваються поза графіками), а не в літературній мові.

207

Збірні іменники – це назви сукупності однакових чи подібних предметів, які здатні сприйматися як одне ціле.

Іменники зі значенням речовинності називають однорідну речовину. Речовинні іменники можуть мати тільки форму однини (золото, срібло, залізо) або тільки форму множини (гроші, дріжджі).

Як визначається рід іменників? У чому специфіка використання назв посад та наукових звань у професійних текстах?

Рід притаманний кожному іменнику в однині. Іменники відносяться до

чоловічого роду (учень, бізнес, пейджер), жіночого (дисципліна, традиція, машина) або середнього роду (покоління, залізо, озеро).

Іменники чоловічого роду співвідносяться з займенником він, жіночого – вона, середнього – воно. Серед назв істот належність іменників до певного роду визначається:

за різними основами: чоловік – жінка, кобила – кінь;

за закінченнями: дядьк(о), сестр(а), брат;

за зв'язками з іншими словами: наша академія, прийшов Бондаренко, воно запрацювало;

за суфіксами: вчитель – вчителька(а), дослідник – дослідниц(я).

У назвах птахів і тварин рід іменників найчастіше визначається за морфологічною будовою (чоловічого роду – вовк, півень, пес, заєць; жіночого роду – кішка, муха, миша, суниця). У назвах неістот рід іменників визначається за закінченням. Є іменники, які вживаються у формах як чоловічого, так і жіночо-

го роду (зал – зала, жираф – жирафа).

В українській мові зустрічаються також іменники спільного роду, у яких рід визначається за допомогою допоміжних слів (староста Василь – староста Марія).

Деякі іменники, що позначають назви професій, хоча і називають осіб як чоловічої, так і жіночої статі, але належать тільки до іменників чоловічого роду

(Я – програміст, а дружина моя – інженер).

Офіційними, основними назвами посад, професій і наукових звань слу-

жать іменники чоловічого роду: оператор, менеджер, технолог, програміст,

інженер, професор тощо. У професійних текстах вони вживаються незалежно від статі особи, позначуваної цим іменником (зарахувати п. Іванову О. М. на посаду програміста; звільнити п. Іванову О. М. від виконання обов’язків програміста та ін.).

208

Текст набуває наукового характеру, якщо слова, залежні від найменування посади, узгоджуються з цим найменуванням у формі чоловічого роду, і в тих випадках, коли мова йде про жінок (головний технолог дозволив, системний адмністратор закінчив). Проте якщо в тексті вказується прізвище жінки, яка займає названу посаду, то підпорядковані слова (це звичайно дієслова) узгоджуються з прізвищем і вживаються у формі жіночого роду (головний інженер заводу п. Дубровська Т.В. відмінила). Висловлення типу «наша директор сказала», «наша головна інженер приїхала» не відповідають нормам наукового та офіційно-ділового стилів (вони мають усно-розмовний характер).

Вживання найменувань жіночого роду виправдано в тих текстах, для яких вказівка на стать є бажаною, але не може бути виражена іншими засобами

(успіхи українських баскетболісток цілком закономірні, виступ відомої співач-

ки). Як правило, такі формулювання використовуються в розмовному або публіцистичному стилях.

Поміж іменниками — назвами професій, звань, посад є чимало слів, уживаних у формі чоловічого роду для позначення й чоловіків, і жінок: академік,

інженер, кандидат, педагог, президент, ректор. Це пояснюється тим, що ко-

лись такі професії мали тільки чоловіки. У міру набуття їх жінками з’явилися жіночі відповідники: бандуристка, доповідачка, організаторка й под. Процес утворення від іменників чоловічого роду назв жіночого роду доволі продуктив-

ний. Слова авторка, учениця, студентка, аспірантка, дописувачка, жур-

налістка та інші зафіксовані в словниках і є цілком нормативними. Отже, їх можна і треба вживати: перед мікрофоном журналістка Леся Чорна, ваша кореспондентка взялася перевірити ці факти; Софія Русова — історик, педагог, письменниця і т. д.

Які існують групи іменників за відмінами?

У множині іменники роду не мають (університети, переможці) і

співвідносяться із займенником вони.

Більшість іменників, змінюючись за числами, мають форми однини і множини. Але є іменники, які вживаються тільки у однині або тільки у множині. За цією ознакою іменники діляться на три групи:

 Першу групу становлять іменники, що вживаються як в однині, так і в множині.

209

Другу групу становлять іменники, що вживаються тільки в однині.

Третю – що вживаються тільки в множині.

Іменники за характером основ і відмінкових закінчень поділяються на чо-

тири відміни:

Перша відміна включає у себе іменники чоловічого, жіночого і подвійного (чоловічого і жіночого) роду з закінченням -а (-я): земля, хмара,

Ольга, Микола, сирота.

Іменники цієї відміни поділяються на тверду, м’яку і мішану групи. До твердої групи належать іменники з твердим приголосним основи (крім шиплячого) перед закінченням -а. До м’якої групи належать іменники з м’яким приголосним основи перед закінченням -я. До мішаної групи належать іменники з шиплячим приголосним основи перед закінченням -а.

Друга відміна включає у себе іменники чоловічого роду, що мають закінчення на твердий або м’який приголосний основи (корабель, коваль, дуб), або із закінченням -о (Дніпро, Петро, Дмитро) та іменники середнього роду із закінченням -е, -о (поле, небо, стебло) і -я, крім тих, у яких при відмінюванні з’являється суфікс -ен, -ат (-ят): змагання, знаряддя. Іменники другої відміни також поділяються на тверду, м’яку і мішану групи.

До твердої групи належить більшість іменників з основою на р, у тому числі іменники іншомовного походження з суфіксами -ар (-яр), -ир, -ур, у яких наголос припадає на останній склад основи (абажур, командир, гектар), іменники чоловічого роду з кінцевим твердим приголосним основи (граб, час), а також іменники середнього роду з закінченням -о (вікно, Петро, батько).

До м’якої групи належать іменники середнього роду з закінченнями -е, -я, але не після шиплячого (сонце, здоров’я, життя), а також іменники чоловічого роду з кінцевим м’яким приголосним основи (Івась, учитель, обрій).

До мішаної групи належать іменники чоловічого роду з шиплячим приголосним в кінці основи (товариш, дощ, сторож), середнього роду з закінченням -е (явище, плече, прізвище), а також частина іменників на -р: назви осіб за фахом чи родом діяльності з наголошеним суфіксом -яр та сталим наголосом на закінченні (каменяр, скляр, газетяр).

Третя відміна включає у себе іменники жіночого роду, що закінчуються на твердий чи м’який приголосний основи (сіль, Січ, старість) та іменник

мати.

210