- •Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
- •Вимоги до знань та умінь
- •Модуль 1
- •Давньоруська держава. Галицько-Волинське князівство (IX – перша половина хіv ст.)
- •Проблемно-пошукові питання
- •Теми доповідей і рефератів
- •Основна література
- •Додаткова література
- •Семінар №2 Початок козацької ери української історії (XIV- перша половина XVII ст.)
- •Проблемно-пошукові питання
- •Теми доповідей і рефератів
- •Основна література
- •Додаткова література:
- •Семінар №3 Національно-визвольна війна українського народу
- •Проблемно-пошукові питання
- •Теми доповідей і рефератів
- •Основна література
- •Додаткова література:
- •Семінар №4 Політичне і соціально-економічне становище України (друга половина XVII – xviiі ст.)
- •Проблемно-пошукові питання
- •Теми доповідей та рефератів
- •Основна література:
- •Додаткова література:
- •Модуль 2 Семінар № 5 Україна у xiх - на початку хх ст.
- •Проблемно-пошукові питання
- •Теми доповідей та рефератів
- •Основна література
- •Додаткова література:
- •Семінар № 6 Національно-демократична революція в Україні (1917-1921 рр.)
- •Проблемно-пошукові питання
- •Теми доповідей та рефератів
- •Основна література
- •Додаткова література:
- •Семінар № 7 Розвиток України у 20-30-ті роки хх ст.
- •Проблемно-пошукові питання
- •Теми доповідей та рефератів
- •Основна література
- •Додаткова література:
- •Семінарське заняття № 8
- •Україна у Другій світовій війні
- •(1939 – 1945 Рр. )
- •Проблемно-пошукові питання
- •Теми доповідей та рефератів
- •Основна література
- •Додаткова література:
- •Семінарське заняття № 9
- •Утвердження незалежної і суверенної держави України
- •( 1985- Перше десятиліття XXI ст.)
- •Проблемні питання та завдання для самоконтролю
- •Теми доповідей та рефератів
- •Основна література
- •Додаткова література:
- •Рекомендації до написання контрольної роботи
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Харківський національний університет радіоелектроніки
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
до семінарських занять з дисципліни «Історія України»
для студентів денної форми навчання усіх спеціальностей
Упорядники: Чорна Н.В., Бадєєва Л.І.
Харків - 2011
Загальні положення
Історія України – це наука, яка ґрунтується на законах розуміння історії та вивчає розвиток людського суспільства на всіх українських землях. Україна володіє великим історичним, духовним, природнім потенціалом, її народ має свої корені та свою історію, з правічних часів формуючи глибокі традиції, творячи високі зразки культури, опановуючи, але й втрачаючи, державницькі форми буття.
В сучасних умовах суверенної Української держави важливо осмислити її історичний шлях на принципах правди, об’єктивності, науковості. Історія України поступово стає, як це і має бути в цивілізованій країні, частиною національного світогляду.
Знання з історії України мають велике практичне значення, вони вчать студентів критично, самостійно мислити, вміло аналізувати минуле і сучасне, використовувати історичний досвід для розв’язання сучасних проблем.
Сьогодні видано чимало історичних праць, підручників як вчених минулого, так і сучасних, тих, котрі живуть в Україні і поза нею, але багато матеріалів друкується в дискусійному плані і вимагає уточнення й поглиблення. Допомогти студенту в правильному виборі та оцінці історичного матеріалу – така мета лекцій й семінарських занять з нормативної навчальної дисципліни «Історія України».
Вимоги до знань та умінь
Знати: основні епохи в історії людства та їх хронологію; витоки української нації та її місце у загальнолюдських процесах; суспільно-економічні, політичні, культурні процеси історичного розвитку українського народу; хронологію, етнологію, державотворчі принципи періодизації історичного розвитку України; історичні події; зародження та розвиток українського етносу, державності, національного та державного відродження, процеси побудови незалежної держави.
Уміти: аналізувати історичні процеси, події, факти; брати участь у дискусіях на суспільно-історичні теми; формувати свою громадянську позицію; користуватися категоріально-понятійним апаратом історичної науки.
Модуль 1
Семінар № 1
Давньоруська держава. Галицько-Волинське князівство (IX – перша половина хіv ст.)
Мета та завдання: розгляд передумов, причин утворення Давньоруської держави; ознайомлення з політичним та соціально-економічним устроєм Київської Русі в період її розквіту; встановлення причин роздроблення держави; розгляд факторів, що сприяли розвитку Галицького і Волинського князівств; аналіз та оцінка діяльності київських та галицько-волинських князів.
План
Становлення Давньоруської держави ( к. IX – к. Х ст.).
Піднесення й розквіт Давньоруської держави.
Причини роздроблення Київської держави та їх оцінка.
Утворення, піднесення, занепад Галицько-Волинського князівства та його роль в історії української державності.
Розглядаючи перше питання плану необхідно з’ясувати передумови, причини, які привели до утворення Давньоруської держави.
По-перше, це економічні передумови: розвиток продуктивних сил, розширення посівних площ, розвиток ремесел, зростання міст, пожвавлення торгівлі (особливого значення набуває торгівельний шлях «із варяг у греки» - вздовж Дніпра із Скандинавії у Візантію а також з Каспійського моря через Київ до Західної Європи).
По-друге, соціально-політичні передумови: поступово розпадаються патріархальні зв’язки, відбувається розклад родообщинного ладу, перехід до сусідської общини, формування елементів феодальної системи.
Важливе значення в утворенні держави має фактор зростання ролі військової дружини, яка перетворюється на могутню політичну силу. Йде процес розселення великих союзів слов’янських племен (поляни, дуліби, волиняни та ін.) в певні етнокультурні спільноти. Саме на цьому ґрунті виникають державні утворення – племінні князівства та їх федерації. Найбільшим було державне об’єднання, яке літописець називає Руською Землею (Куявія) з центром у Києві. Вона і стала тим територіальним та політичним ядром, навколо якого зросла держава – Київська Русь.
Головними ознаками державницької організації для ранньосередньовічного суспільства виступали такі атрибути, як наявність влади, відчуження від народу, розміщення населення за територіальним, а не племінним принципом; стягування данини для утримання влади.
Студентам бажано ознайомитися з теоріями походження Давньоруської держави: «норманською теорією», «хазарською теорією».
При самостійному опрацюванні лекції, рекомендованої літератури необхідно розглянути історичні матеріали про перших київських князів (Олега, Ігоря, Ольгу, Святослава) і коротко дати оцінку їх діяльності.
Розгляд другого питання піднесення та розквіту Київської Русі потребує з′ясування політичного та соціально-економічного устрою держави. Вивчаючи політичний устрій, необхідно зупинитися на питанні ролі та функцій великокнязівської влади, місцевих князів, міських громад, віча. Київська Русь IX-X ст. була ранньофеодальною монархією. На чолі держави стояв великий київський князь. Удільні князі самостійно розпоряджалися своїми землями, і навіть намісники київського князя не могли втручатися в їхні внутрішні справи. Рада князів і старшої дружини (бояр) складала боярську думу. Віча змінили свій склад і замість загальних зборів чоловічого населення стали зібраннями впливових бояр, дружинників, заможного купецтва.
Особливу увагу слід приділити діяльності князів Володимира і Ярослава Мудрого, тому що при їх діяльності Київська Русь досягла найвищої могутності, а також Володимиру Мономаху, який зумів тимчасово затримати процес роздроблення Київської держави.
У другій половині IX ст. на Русі сформувався порядок престолонаступництва за встановленою чергою, згідно ієрархії уділів. Ця система привела до чисельних конфліктів, вирішувати які нерідко доводилося з допомогою зброї.
Вивчаючи третє питання, потрібно встановити причини (політичні, економічні, зовнішні) роздроблення Київської держави та дати їм оцінку.
Даючи загальну оцінку цьому етапові нашої історії, можна підкреслити, що:
По-перше, роздроблення (децентралізація) – це явище об’єктивне, закономірне, воно випливає з самого характеру суспільно-економічного розвитку Київської держави XII ст. У країні формується клас землевласників – феодалів, які стають не лише економічною, а і політичною силою.
По-друге, Київська Русь у середині XII ст. зовсім не розпалася (про що свідчать чимало істориків минулого), змінилася лише форма державного устрою. Єдину й централізовану монархію змінила монархія федеративна.
По-третє, децентралізація прискорила і поглибила процес консолідації єдиного народу, етносу в моноетнічну, а в наступному етапі – національну державу.
Отже, студенти повинні пам’ятати, що незважаючи на роздробленість, центром русько-українського життя залишаються основні землі Київської Русі: Галичина, Волинь, Київщина, Чернігівщина, Переяславщина. Вагомим аргументом на користь цього є використання в письмових джерелах з другої половини XII ст. терміну «Україна» (вперше згадується в Київському літописі 1187 р.).
Розглядаючи четверте питання, слід зрозуміти фактори, що сприяли розвитку Галицького і Волинського князівств (після відокремлення від Київської Русі): географічне розміщення, віддаленість від кочівників, розташування на перехресті важливих торговельних шляхів, економічні зв’язки з країнами Західної Європи, розвиток міст тощо.
Слід звернути увагу на особливості їх політичного устрою: для Галицького князівства – раннє виділення боярства в окремий стан; для Волинського – спільний розвиток дружино-боярської верстви, що мали великі земельні володіння, рішуча підтримка нею князівської влади. Студентам треба пам’ятати дату 1199 р., коли з’явилося нове державне об’єднання – Галицько-Волинське князівство; дати оцінку діяльності князя Романа Мстиславовича та Данила Галицького.
Історичне значення Галицько-Волинського князівства полягає в тому, що воно на ціле століття продовжило існування державної організації і стало головним політичним центром для всієї України.