Куцевська Авторське редагування госи
.docxАвторське редагування (саморедагування) - це наукова дисципліна теорії видавничої справи редагування, яка з урахуванням стадій психології текстотворення (зародження, осмислення, реал і з аг
задуму) досліджує креативні дії автора, спрямовані на оптимізацію повідомлення на шляху процедури підготовки його до друку, а саме: здійснення заключної перевірки тексту з позицій сприймання, що має контрольний характер, розкриття еволюції змісту й форми твору (творчої його історії), аналіз соціологічних й культурологічних позатекстових чинників, які її зумовлюють, кваліфікує унесені до тексту зміни як самовираження й волю автора.
Авторське редагування як наукова навчальна дисципліна покликана висвітлити історію самопредагування. подати основи теорії видавничої справи та редагування з тим. щоб з'ясувати його місце в системі видавничо-редакційного процесу, сформувати в майбутнього автора навички культури редагування власного твору, критики своїх творчих дій, умінь будувати конструктивний діалог з професійним редактором.
Глибинне усвідомлення саморедагування як творчого процесу базується на новітніх наукових досягненнях семіотики, літературознавства й філософії та комунікативістики. що проектують розуміння текстотворення з урахуванням когнітивних, прагматичних, герменевтичних і компаративістських підходів, й потребує оперування такими термінами, як: дискурс, прагматика, інтерпретація, знакова природа авторського редагування.
Дискурс авторського редагування це поняття, що дає змогу представити креативні дії автора, спрямовані на підготовку якісного тексту до друку, у всеохопності, тобто здійснювати конверсійний аналіз його варіантів з урахуванням претексту (соціологічних, культурологічних, психологічних факторів, що зумовили народження задуму й шляхи його реалізації) та посттексту (читацького сприйняття).
Прагматика авторського редагування наукова дефініція, що розкриває комунікативні Р когнітивні аспекти творчого процесу саморедагування: авторську прагматику, спрямовану на критичн) оцінку якості власного текстотворення та врахування ймовірного читацького сприйняття твору, читацьку прагматику, що розкриває здатність реципієнта розкодовувати думку автора.
Інтерпретація авторського редагування багаторівневе тлумачення креативних дій автора. щ< реконструює діалогізм змісту твору й уключає: критику тексту автором, пояснення її доцільност дослідником та читацьке розуміння авторських інтенцій як шлях до самовираження автора і саморозвитку реципієнта, що продовжує буття твору в комунікативному просторі суспільства.
Авторське редагування як знак це поняття, що допомагає змоделювати процес текстотворення формі семантичного трикутника, представити внесені автором зміни до тексту в єдності трьо гетерогенних його сутностей: зображуваної дійсності (сукупності денотатів), тексту, що піддаєтьс трансформаціям (форми) й концепту (задуму) його значення.
Розкриття відношень між поняттями "авторське редагування" й "текстологія" в асиек досліджуваних нами проблем допомагає з'ясувати зону співробітництва редакторів і текстологів, п представляють різні галузі наукового пізнання процесу підготовки до друку літературного тексту видавничої справи та літературознавства.
У підручниках з текстології й теорії літератури, літературознавчій енциклопедії знаходимо різ визначення' текстології, котрі можна звести до розуміння її як філологічної "наукової дисципліни, я вивчає і встановлює історію тексту творів фольклору, писемності, рукописних та друковані документів з метою їх верифікації, подальшого дослідження, тлумачення, з'ясування походжень атрибуції, публікації"'. У цій дефініції ми можемо знайти площину пересікання двох науков дисциплін, адже й авторське редагування досліджує еволюцію тексту, тобто його творчу історі інтерпретує (тлумачить) авторські виправлення та й мета нібито спільна підготовка тексту до друку.
Докладне вивчення засад текстології, зосереджених у працях О. Галича, С. Рейсера. М. Сивачен М. Сікорського. А. Ткаченка. доводить те. що її предмет відрізняється від предмета авторськ( редагування. Це помітно в тому, що науковий пошук у текстології рухається "від автора до тексту" головною "діючою особою" в ній є текст, тоді як у авторському редагуванні - "від тексту до автора".
розкриття його школи майстерності, становлення творчої особистості, ствердження "самості" стосунків зі світом, що проявляються в його "діалозі" через акти текстотворення із суспільством, читачем. Творчий аспект у текстології допоміжний, що сприяє встановленню авторства, розшуку канонічного варіанту тощо, тоді як у авторському редагуванні він є головним.
Текстологічні інтереси зародилися ще в античну добу, а перші спроби перетворити її на наукову галузь були здійснені в XVIII XIX ст., проте базовий термін "текстологія" був уведений порівняно недавно у 1928 р. російським літературознавцем Б. Томашевським. Протягом XX ст. текстологія поглибила свій науковий предмет і виробила більш-менш стійку термінологічну базу, дефініціями якої може скористатися й авторське редагування, ураховуючи свою специфіку: джерела тексту (рукописні, машинописні, друковані, коректурні матеріали); чорнові (з правкою) й чистові варіанти; атрибуція установлення справжнього авторства (у авторському редагуванні - засвідчення авторської оригінальності); канонічний (основний, вивірений) текст, підготовлений автором до друку; редакція тексту, ("якщо варіативність перекриває основний текст, перед нами друга редакція"); історія тексту, що виявляється в його еволюції, а в авторському редагуванні - постає як творча історія тексту; воля автора його рішення, який з варіантів твору опублікувати, - у авторському редагуванні пояснюється як творча воля автора.
У вивченні еволюцій публіцистичних текстів О. Гончара ми зіткнулися з труднощами віднаходження лаконічної форми представлення в дисертації та ідентифікації варіантів твору з чіткими слідами його модифікацій правкою автора. У таких текстах крізь другий варіант проглядається перший; почерк О. Гончара дозволяє виділити їх і здійснити конверсійний аналіз, унаочнити динаміку творчих пошуків автора. Ми пропонуємо такі варіанти називати "палімпсестним текстом " (від гр. раїішрзезіоп вишкрябаний) - "рукопис на папірусі, пергаменті, з якого виведено, стерто первісний текст, щоб звільнити місце для нових записів. З часом знищений напис проступав на поверхню".