економіка / ЕСЕ-1

Управління – мистецтво котре доступно не кожному. Люди завжди хочуть бути успішними лідерами, беруть на себе неможливе, працюють понаднормово і отримують досвід з часом, на жаль не одразу в двадцять років. В цьому есе я хочу розкрити тему досвіду управлінця та суміжні з цим підтеми.

Для розгляду обрано фільм «Стажер» 2015 року виходу режисера Ненсі Маєрс. Фільм розказує про сімдесятилітнього вдівця Бена Віттакера, котрий розуміє що не все взяв від життя, робота і в похилому віці може приносити задоволення. На такій оптимістичній хвилі він відгукується на оголошення: «Потрібен помічник керівника», і отримує посаду стажера помічника голови модного інтернет-магазину одягу під керівництвом Джулс Остін.

Дівчина заради хобі створила сайт, і навіть не замислювалася про те, що хобі перетвориться на супермодний портал із продажу одягу. Тепер дітище Джулс пожирає весь час, не залишаючи його на особисті потреби сім'ї та не менш важливих інших справ. Молода приваблива господиня магазину перетворилася, по суті, на бізнес-леді керівною більш ніж двома сотнями співробітниками, з усіма супутніми звичками. Але Бена це зовсім не збентежило, адже він сам у минулому бізнесмен.

І ось на цьому моменті починається аналіз досвіду двох керівників різних поколінь, котрі до того ж ще й різного полу, що говорить про ще більшу різницю в поглядах і діях.

В минулому Бен був керівником компанії з виробництва телефонних довідників, за його розповіддю про минуле: він працював в тій самій будівлі де працює зараз Джулс, він сидів за столом на деякому піднятті, щоб бачити як працюють всі працівники – це говорить про деяку розрізненість тогочасного управління, але не говорить про те, що Бен був поганим керівником. Якщо поглянути на те, як швидко він найшов спільну мову з усіма на підприємстві будучи лише стажером, це просто захоплює, адже жоден стажер не досягне такого успіху навіть за пів року перебування на роботі.

Бен допомагав усім, міг порекомендувати кращий варіант в будь-якій справі, розуміючи тільки те, що компанію потрібно приводити до прибутку та розвитку – це «говорять» набутті навички за період перебування на посаді керівника.

Напроти існує молода Джулс, котра майже нічого не встигає і до нового стажера відноситься зі скепсисом, але Бен навіть в такій непростій ситуації запам’ятовує всі поради про спілкування з трохи примхливою начальницею, і показує найкращий приклад витримки та терпіння, коли тобі нічим зайнятися – адже ти стажер, ще й у віці, і до якого відносяться зі скепсис і просто чекають коли зможуть звільнити за законодавством.

Але, був випадок коли Бен навіть при такому відношенні показав вірність і вихованість, він не розказав нікому про те, що почув у кабінеті Джулс при її особистій бесіді, частіше всього таке розуміння мають лише люди з досвідом, котрі перебували на такій посаді і розуміють любов підлеглих до «промивання кісточок».

З усього вищесказаного можна зробити висновок, що Бен дуже вихований і в минулому був гарним керівником , але ж якою є Джулс?

Джулс живе своїм творінням, в прямому сенсі, так буває коли ти тільки починаєш щось своє, і воно стає на перше місце, і для неї це дуже погано, адже вона мама. Вона бачить як інші матусі відносяться до неї – зі скепсисом, адже вона бізнес-вумен! І при цій ситуації Бен знайшов можливість показати себе: він говорив іншим матусям, що їм потрібно пишатися тим, що жінки почали ставати керівниками, що почали зникати стереотипи.

На жаль, саме через своє творіння у Джулс псуються відносини з чоловіком, але все приходить в норму вистачає їм усім зрозуміти лише одне: це її бізнес, її творіння, і ніхто не розуміє як ним краще керувати окрім самої Джулс.

Це розуміння прийшло до них всіх при вирішенні проблеми з тим, що інвестори вважали Джулс поганим керівником і пропонували їй стати замісником генерального директора, а на посаду генерального директора поставити людину з досвідом, котра дала б раду цьому бізнесу. З такою людиною Джулс повинна була б полегшити свою долю керівника та набратися потрібного досвіду. І вона майже прийняла рішення про те, що вони праві, і що керівником її бізнесу стане саме той чоловік, адже побачивши його вона одразу зрозуміла якого керівника не вистачає для її інтернет-магазину.

І тим, хто першим зрозумів що повинна зробити Джулс був Бен, її стажер, котрий сказав такі слова: «Ніхто ніколи не буде так хвилюватися за цю фірму так як Ви, Джулс! На мій погляд все просто, Ви необхідні для цієї компанії, а вона в свою чергу необхідна Вам. Навіть самий досвідчений ген. директор не буде знати все те, що знаєте Ви». І це він аргументує, по-перше, випадком на складі, коли вона пояснювала робітницям, як краще упаковувати товар, та по-друге, своїм досвідом, що він навіть за сорок років не досягнув того, що вона досягла у свої тридцять.

Він сказав: «Ви повинні відчувати неперевершену гордість! Мені боляче бачити, як Ви від усього відмовляєтеся!» І з цим можна погодитися, вона заради сім’ї була згодна відмовитися від свого дітища, свого бізнесу, який сама створила і вклала душу. Вона рвалася на шматки через бізнес і сім’ю, але все ж таки знайшла рішення завдяки отриманому другу – Бену, і чоловікові, котрий зрозумів її потреби.

Суть досвіду керівника полягає в розумінні потреб компанії – і це головне, що можна винести з фільму. Якщо ти з великим досвідом це не обіцяє того, що компанія буде успішною, але якщо ти живеш компанією і розумієш її потреби – саме тоді ті її керівник. Джулс знала все про свою компанію, так вона не була ідеально зібраною як Бен, не з великим досвідом як передбачуваний ген. Директор, але вона боліла за власне творіння.

Додатково ми бачимо різницю в поколіннях Джулс і Бена, розхлябаність молодшого та вихованість старшого, різницю в поведінці, стосунках, зовнішньому вигляді – це все важливо, але лише для того щоб показати різницю між Джулс і Беном. І те, як в кінці вони стали друзями і вона побачила в ньому підтримку – неперевершено, своїм життєвим досвідом він зміг знайти підхід до усіх, і саме будучи керівником він цьому й навчився.