Практична 5
Фонетичні процеси у системі приголосних праслов’янської мови
Палаталізація приголосних у сполученні з j
Важливу роль у перебудові спільнослов'янського консонатизму відіграв середньоязиковий приголосний [J]. На слов'янському ґрунті, в групах що складалися з приголосною та j почали відбуватися активні асимілятивні процеси, які зумовили їх значні зміни. Процеси асиміляції пов'язані з j у сполученні з приг. різної артикуляції відбувалися не завжди однаково, а іноді не збігалися й хронологічно. Під впливом j задньоязикові приглосні, що стояли перед ним, стали пересуватися вперед у сферу його артикуляції яка властива палатальним приголосним. Внаслідок цього задньоязикові палаталізувалися самі а далі змінювались на шиплячі. На етапі цього процесу шиплячі втратили свою довготу й перетворилися на звуки з однофонемними значеннями: gj- g`j-z`j- z`:- z`/// kj-k`j- c`j c`//// xj- s`j-s`:- s`////
Наслідки змін звукосполучень gj kj xj у м'які шиплячі зберігають усі сучасні слов'янські мові. укр: дружу drugj сторож, мочу mokj, січа, суша saxj тиша, душа.
Звукосполучення zj sj. зумовив пересування попережніх зубних пригол z s у сферу творення палатальних, внаслідок чого вони змінилися на м'які шиплячв z` s`. Далі шиплячі асимілювали j й утворили довгі шиплячі які потім її втратили. zj- z`j- z`:- z`\\\\ sj- s`j- s`j- s`:-s`. Депалаталізація відбулася вже після розпаду слов'янскої мовної єдності. Ніж nosj , діжа, кажу, ноша nosj пишу.
Звукосполучення rj lj nj - Під впливом наступного j попердні приголосні палаталізувались і зумовили появу м'яких подовжених r`:, l`:, n`:, що на наступному єтапі втратили її. rj- r`j- r`:- r`/// lj- l`j- l`:- l`// Морє, полє, конь, творю, колю.
Звукосполучення dj tj- палаталізувалися. На наступному етапі пом'якшенні d` t` асимілювали j і подовжилися. dj- d`j- d`: . Проривні d`: t`: втрачають довготу пізніше, ніж інші довгі приголосні, що розвивались аналогічним шляхом. Процес втрати довготи супроводиться в них виділенням фрикативного компонента. У діалектах південно слов'янських та східно мов виділився фрикативний компонент z` s` d`:- d`z` t`: t`s`.
Саджу, ходжу, свіча, лечу, sadj- zodj-, svetj- leti.
Сполучення zgj skj zdj stj- звук “й” вплинув на приголосний який стоїть перед ним. Під впливом j сусідні з ним звуки g k d t палаталізувалиися, що далі зумовило асимілятивну палаталізацію також z s у цих групах: zgj- zg`j- z`g`j- ...skj- sk`j- s`k`j...
Звук j асимілюючи попередній губний, зумовив його палаталізацію, а потім і сам асимілювався ним. У зв'язку з тим що губні піддавалися палаталіцації менше ніж інші приголосні то разом з утратою j внаслідок його асиміляції після них став виникати вторинний палатальний елемент подібний до l, j.
Перша, друга та третя палаталізація задньоязикових g,k,ch
Перша палаталізація задньоязикових приголосних - це процес зміни твердих задньоязикових приголосних на м'які шиплячі передньоязикові приголосні перед голосними переднього ряду у процесі словозміни і словотворення. Ця палаталізація відбулася у ранній праслов’янський період, ще до монофтонгізації дифтонгів, тому засвідчена в усіх слов’янських мовах. Задньоязикові постійно тверді *g, *k, *ch не могли пом’якшуватися, а тому, попадаючи у позицію перед голосним переднього ряду є, ь, юс малий, и, які вимагали обов’язкового пом’якшення, вони змінилися на dž>ž, č, š. У результаті цього процесу в праслов’янській мові з’явилися нові приголосні ž, č, š. Першу палаталізацію широко представлено в сучасній українській літературній мові у вигляді чергувань задньоязикові – шиплячі. Перша палаталізація задньоязикових приголосних зумовила появу в слов'янських мовах чергування задньоязикових і шиплячих приголосних у тих випадках, коли в корені були наявні давні чергування голосних, а також на кінці морфем при словотворенні і словозміні: рекох'-рече, отрокъ-отроче.
Друга палаталізація задньоязикових приголосних - це процес зміни твердих задньоязикових приголосних *k, *g, *ch на свистячі [c], [z] [s] перед голосними переднього ряду дифтонгічного походження в процесі словозміни. Дія другої палаталізації задньоязикових була обумовлена тим, що після монофтонгізації дифтонгів *oi, *аі, *еі, що починалися на голосний, змінилася позиція для задньоязикових приголосних: вони знову потрапили в положення перед голосними переднього ряду [i], [м]. Оскільки діяв закон звукового сингармонізму, то тверді задньоязикові повинні були зазнати палаталізації. Наслідки другої палаталізації спостерігаються найчастіше в кінці основи слова, дуже рідко засвідчені на початку слова. Найчастіше цей процес відбувався у таких випадках: - у формах Д. і М. в. однини і множини іменників і прикметників (влъкъ-влъц ять); - у формах Н. в. множини іменників і прикм. ч. р. (влъци); - у формах наказового способу дієслів (помог юс великий – помози); - у формах Н. в. двоїни іменників ж. р.; - у формах коротких прикметників (высокъ-высоци); - у деяких займенникових формах.
Третя палаталізація задньоязикових приголосних - це процес зміни задньоязикових приголосних *k, *g, *ch на свистячі [c], [z] [s] після голосних переднього ряду и, ь, юс малий та складотворчого р у процесі словотворення. Дію цього закону обмежувала наявність у наступному складі голосних переднього ряду ъ та ы (ликъ-лицє). У результаті дії палаталізацій задньоязикових у мовах слов’ян з’явилося чергування приголосних: г-ж-з, к-ч-ц, х-ш-с, але вони не однаковою мірою представлені в усіх слов’янських мовах.