Тема 4. Психологія особистості та діяльності

4. 1. Психологічні властивості людини База знань

Особистість, психосоціальні властивості, зв’язок біопсихічних та психосоціальних властивостей; індивід як основа особистості, типи та риси особистості структура особистості, основні психологічні характеристики та концепції особистості; соціальний статус, суспільні ролі, соціальні установки (атитюди), норми і цінності; соціальні потреби і мотиви; індивідуально-психологічні властивості особистості: характер, темперамент здібності; інтелект; мова; знання, вміння, навички; пізнавальні процеси: відчуття, сприйняття, мислення, пам’ять, увага; уява; емоційно-вольові процеси: емоції, почуття та воля спрямованість особистості: на себе, на інших людей, на працю; соціалізація особистості: політична, економічна, статево-рольова; основні напрямки та підходи до вивчення соціалізації особистості; інкультурація; гендерні стереотипи; гендерні ролі; гендерна ідентичність; фемінність, маскулінність, андрогенність; загальна психологія, психологія особистості.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ

Людина є не лише результатом біологічної еволюції, вона живе, функціонує, розвивається, реалізується у со­ціальному середовищі. У процесі взаємодії з ним у людини фор­муються та проявляються психосоціальні властивості, які характеризують її як особистість.

Особистість − це характеристи­ка людини як соціальної іс­тоти, яка включена в систему соціальних зв’язків.

Біопсихічні та психосоціальні властивості (індивід та особистість) взаємопов’язані. Індивід, який народжується з певним набором біологічних властивостей та фізіологічних механізмів, є основою становлення особистості, яка забезпечує за відповідних умов саме специфічно людські форми поведінки. Мозок людини зі всіма його деталями до молекулярних процесів включно адаптований до мовних операцій та мислення.

Коли людина народжується, то вона вже володіє досить багатою системою властивостей та механізмів, яка дає змогу оволодіти прямоходінням, координацією рук і ніг, мовою, мисленням тощо. У перші д­ні та тижні дозрівають генетично обумовлені механізми адаптації сен­сорних систем до зовнішніх умов та виконання ними своїх функцій.

Вся система властивостей та механізмів є природною передумовою розвитку (психосоціальних властивостей) особистості, необхідною умовою її формування.

Особливості індивіда мають значення не тільки на початку психічного розвитку особистості. Протягом усього життя ці особливості виконують роль загальної передумови психічного розвитку: біологічна детермінанта дії протягом усього життя людини, хоча в різні періоди ця роль різна.

Функціонування нервової системи складає необхідну передумову розвитку особистості протягом усього життя. Порушення в нервовій системі призводить до збоїв психічної діяльності.

Але з іншого боку сила та слабкість нервових процесів, їх стійкість, рухливість проявляють себе лише на рівні механізму, форми (а не сутності), за допомогою яких реалізується психічна та соціальна активність особистості.

Роль індивідних характеристик у формуванні особистості неоднозначна.

Наприклад, дитина з порушенням опорно-рухового апарату. Значення цієї анатомічної винятковості для розвитку особистості величезне. Дитина бачить свою відмінність, яка впливає на ставлення до неї дітей та виступає певним обмеженням у поведінці. Дитина виключена з дуже багатьох ігор, хореографічних вправ. Як складеться у цих умовах особистість? Остаточної відповіді не існує. Сама по собі ця відмінність, без впливу сім’ї, ставлення соціального оточення не породить комплекс неповноцінності, замкнутість, пасивність, ворожість та заздрість до оточу­ючих чи впевненість у собі, активність, комунікабельність, відкритість, уважність до інших людей.

Не кожний індивід є носієм особистості, тому є підтвердження, наприклад:

1) новонароджена дитина ще не є особистістю, вона буде розвиватися у процесі взаємодії з соціальним оточенням, у першу чергу з сім’єю, прикладом тому є діти «мауглі». Це діти, що виросли поза людським суспільством. Відомий випадок з двома індійськими дівчатками, Амалою та Камалою (2 та 8 років), які зростали у стаї вовків. Уперше зіткнувшись з людьми, вони не виявили ніяких особистісних якос­тей, виникнення яких завжди носить соціальний характер. В той же час у них проявлялись біопсихічні властивості, нейродинамічні особливості мозку, органічні потреби, прості емоційні реакції, психофізіологічні функції тощо. Ці характеристики індивіда можуть бути передумовою появи якостей особистості, якщо оточуючим людям пощастить втягти дівчат у взаємодію, у спілкування. Досвід вивчення таких дітей говорить про виключну складність даної проблеми.

2) також є люди, які страждають певними органічними ураженнями мозку, це ідіотизм − найбільш темна форма розумового недорозвитку, де відсутня мова, психічні реакції, не формуються елементарні навички.

 Основу особистості складає її структура − система властивостей особистості в їх цілісності та взаємозв’язку. Існує декілька поглядів на те, що являє собою внутрішній склад особистості (Б. Г. Ананьєв, В. А. Козаков, К. К. Платонов, С. Л. Рубінштейн, З. Фрейд та інші).

Б. Г. Ананьєв до ознак, що визначають особистісний рівень прояву людини, відносить (рис. 7):

Рис. 7. Схема особистісних характеристик (за Б. Г. Ананьєвим)

Розводячи поняття індивід та особистість, ми розуміємо, що це є умовний поділ, необхідний для аналізу та глибини розуміння сутнос­ті людини. Насправді, людина − це поняття цілісне і вона завжди виступає в єдності біологічного, психічного та соціального.

Соціальний статус − положення особистості в системі між­особистісних відносин, яке визначає її права, обов’язки та привілеї.

Суспільна роль − відповідний прийнятим нормам спосіб поведінки людини в залежності від її статусу чи позиції в суспільстві, в системі міжособових стосунків. Виконання людиною ролі залежить від її знань і вмінь знаходитись в даній ролі, від значущості цієї ролі для особи, від прагнення в більшій чи меншій мірі відповідати очікуванням оточуючих.

Соціальна установка − готовність, схильність людини до певного сприйняття та ставлення до соціальної дійсності.

Потреби та мотиви − взаємопов’язана система потреб та мотивів, що спонукають соціальну активність людини.

Існує так звана, когнітивна організація − психологічна система, яка характеризує пізнавальну сферу людини. Індивідуальні особливості пізнавальних психічних процесів: увага, відчуття, сприйняття, мислення, пам’ять; уява. Індивідуальні особливості особистості найяскравіше виявляються в темпераменті, характері та здібностях.

Темперамент – індивідуальна особливість людини, що виявляється в її збудливості, емоційній вразливості, врівноваженості та швидкості перебігу психічної діяльності; характеризує динаміку перебігу психічних реакцій людини: їх темп, швидкість, ритм, інтенсивність.

Характер − це індивідуальне сполучення стійких психічних особливостей людини, яке обумовлює типовий для неї спосіб поведінки в певних життєвих умовах та обставинах.

Здібності − індивідуальні особливості, які забезпечують успіх у діяльності та легкість оволодіння нею.

Емоції та почуття − переживання людиною власного ставлення до предметів, явищ дійсності, до інших людей, до самого себе, що характеризуються відносною стійкістю.

Воля − здатність до вибору дій, що пов’язана з доланням внутрішніх та зовнішніх перешкод.

Спрямованість − це сукупність сталих мотивів, що орієнтують поведінку і діяльність особистості, відносно незалежно від конкретних умов (потреби, інтереси, прагнення, переконання, ідеали, світогляд).

Основною формою розвитку цих якостей є житєвий шлях особистості у суспільстві, її біографія.

До найважливіших психологічних параметрів особистості належать:

− стійкість особистості (відносна сталість її психологічного складу, що дає можливість прогнозування поведінки особис­тості, хоча може спостерігатися і певна пластичність та зміна її проявів);

− єдність особистості (тісний зв’язок та взаємозв’язок психічних процесів, станів, властивостей. Особистість розвивається та формується в цілому, і кожна риса має сенс в залежності від її співвідношення з іншими рисами особистості;

− активність особистості (спрямованість на зміни, перетворення оточуючого світу, на розвиток себе);

− здатність до саморегуляції (цілеспрямоване планування, побудова та перетворення особистістю власних дій та вчинків у відповідності з особисто значущими цілями. В процесі саморегуляції особа виходить за межі поставлених ззовні цілей і задач, проявляє незалежність від ситуативних впливів середовища, відповідає на зовнішні впливи активно, а не реактивно, опирається не на безпосереднє спонукання, а на спонуку, яка опосередкована метою, має ієрархізовану мотиваційну сферу).

Виділяють три сфери, в яких здійснюється становлення особистості: діяльність, спілкування, самосвідомість.

На всіх стадіях соціалізації вплив суспільства на особистість здійснюється або безпосередньо, або через групу (інститути соціалізації). За своїм соціальним статусом ці інститути можуть бути формальними (дитячі садки, школа, інститут та ін.) і неформальними (сім’я, клас, група однолітків, етнічна спільність, референтна група та ін.). Значимість тих чи інших інститутів соціалізації протягом життя індивіда різна.

Соціалізація − це сукупність всіх соціальних процесів, завдяки яким індивід засвоює певну систему норм і цінностей, що дозволяють йому функціонувати як члену суспільства. Теорія соціалізації вивчає питання про активність-пасивність індивіда в цьому процесі. Відповідно до одного підходу, індивід є об’єктом цілеспрямованих впливів з боку соціуму в плані пристосування його до соціального життя. Акцент при цьому, зроблено на примусі, нав’язуванні поглядів і норм поведінки. Інший підхід зосереджує увагу на активності індивіда в процесі соціалізації, на його суб’єктивній позиції в ході засвоєння норм і цінностей суспільства. Конкретні умови та соціальне оточення можуть або перешкоджати прояву активності і цілеспрямовано формувати конформну особистість, або сприяти розвитку таких якостей особистості, які дозволять подолати «примусову конформність».

Інкультурація − це процес освоєння індивідом норм суспільного життя і культури.

У дослідженнях, присвячених процесам інтерналізації поведінкових (зокрема, рольових) моделей, зазначається, що інтерналізація ролей залежить від ступеня об’єктивної і суб’єктивної значущості самої моделі (наприклад, статусу значущого іншого, чия поведінка служить моделлю); успішність інтерналізації індивідом моделей поведінки залежить від ступеня узгодженості очікувань його соціального оточення.

У дослідженнях, які звертаються до вивчення особистісних диспозицій (цінностей, установок, структур самосвідомості), які виступають як результат інтерналізації соціальних вимог, теж можна виділити певні загальні положення: 1) індикатором, що дозволяє говорити про засвоєння соціальних вимог на рівні особистісних диспозицій, є реальна поведінка особистості. 2) основним фактором успішності процесу інтерналізації виступає ступінь усвідомленості впливів.

Активна сторона соціалізації, пов’язана з відтворенням людиною засвоєного соціального досвіду у багатьох сферах: у прихильності різним цінностям, у виборі ролей, у використовуваних способах вирішення рольових конфліктів, у виборі способів самопрезентації та ін. Під конструюванням, при цьому, розуміється приведення в систему інформації про світ, організація цієї інформації в зв’язкові структури з метою осягнення її сенсу. Результатом даного процесу стає створення людиною образу соціального світу, частиною якого є уявлення про саму себе як частини цього світу − соціальна ідентичність. Цей образ стає для людини створеної соціальною реальністю.

У процесі соціально-психологічної адаптації виділяють три фактори, що визначають її успішність: 1) здатність людини до зміни своїх ціннісних орієнтації і Я-концепції; 2) вміння знаходити певний баланс між своїми ціннісними орієнтаціями і соціальною роллю; 3) орієнтація не на конкретні соціальні вимоги, а на прийняття універсальної системи цінностей.

Ґендер – це соціально-психологічне поняття, яке визначає статус людини з точки зору маскулінності або фемінності. Маскулінність – сукупність ознак, які відрізняють чоловіка від жінки. Фемінність – це сукупність ознак, які відрізняють жінку від чоловіка. З’являється новий статеворольовий тип – андрогінний, тобто такий, який має риси як маскулінного, так і фемінного типу.

Статеворольова соціалізація – це формування особистості як представника певної статі.

Стать – це комплекс анатомічних, репродуктивних, поведінкових і соціальних ознак, що визначають індивіда як чоловіка або жінку.

Статева диференціація – це універсальна властивість живого, яка пов’язана з функцією відтворення собі подібних. У людини статева диференціація обумовлена соціокультурно.

Гендерна ідентичність – це усвідомлення індивідом своєї статевої належності, суб’єктивне осмислення, переживання статевої ролі, яке виявляється у єдності статевого усвідомлення та поведінки. Вирішальним етапом її формування є підлітковий вік, в цей період відбувається її остаточне формування.

Гендерна культура суспільства – це система цінностей суспільства, яка складає таку надіндивідуальну загальнообов’язкову поза-генетично задану програму, яка наказує індивідам відповідати певним соціокультурним експектаціям (очікуванням) відносно прийнятих для даного суспільства «зразків» поведінки і зовнішнього вигляду чоловічої або жіночої статі.

Норми статеворольової поведінки у різних народів завжди відповідають особливостям їх культури і конкретному способові життя.

Стереотип – це думка людей, їх сприйняття, оцінка тих чи інших об’єктів. Сутність механізму стереотипізації полягає в приписуванні різноманітних характеристик через віднесення об’єкта, що спостерігається, до відомої категорії на підставі протиставлення іншій.

Ґендерні стереотипи – це спрощені, схематизовані образи чоловіка і жінки. Стереотип – це образ, полярний за знаком оцінки, жорстко фіксований, що не припускає навіть найменшого сумніву в його істинності, спонукаючи до суворого однозначного дійства.

В понятті ґендерна роль підкреслюються вимоги і очікування суспільства щодо поведінки особистості тієї або іншої статі. У виконання ґендерних ролей, в яких представлені статево відповідні суспільні приписи, людина включається з моменту народження та співвідносить себе до одного з представників певної статі (гендерна ідентичність).

Процес статеворольової соціалізації триває все життя людини. В соціальній психології особлива увага звертається на такі механізми засвоєння індивідом ґендерної ролі як диференційне підсилення та диференційне наслідування.

Диференційне підсилення – це процес соціалізації, в ході якого прийнятна для даного суспільства ґендерно-рольова поведінка заохочується, а неприйнятна карається соціальним несхваленням, за умови, що схвалення і покарання людини за певні моделі поведінки залежить від її біологічної статі.

Диференційне наслідування – це процес соціалізації, в ході якого людина вибирає рольові моделі у відповідності з групою, до якої вона належить з точки зору загальноприйнятих норм, і починає наслідувати їм.

Компенсаторна чоловічність – це крайній і деструктивний варіант чоловічності.

Норма фізичної твердості, яка пов’язана з очікуваннями від чоловіків фізичної сили і мужності, може стати причиною агресії, ризикованої поведінки, використання стероїдів, зловживання алкоголем і наркотиками.

Найбільш серйозні проблеми для чоловіків, на думку багатьох дослідників, породжує норма емоційної твердості, яка пов’язана з забороною на виявлення чоловіками стереотипно жіночі моделі поведінки (емоцій, ніжності, емпатії тощо).

Зміни в статеворольових стереотипах відображають соціально-економічні зміни в суспільстві, нові, більш високі вимоги як до чоловіків, так і до жінок.

Самостійна робота з теоретичним матеріалом

1. Розкрийте взаємозв’язок понять «індивід» та «особистість».

2. Назвіть умови, за яких властивості особистості мають най- яскравіший прояв чи у повсякденному житті чи в нетипових (екстремальних) ситуаціях.

3. Особистість та її характер: охарактеризуйте сутність, прояви, умови формування.

4. Наведіть приклади класифікації здібностей.

5. Розкрийте основні психологічні характеристики особистості, обґрунтуйте їх значимість для розкриття сутності особистості.

Самостійна робота з практичних завдань

1. Вкажіть, розвитку яких пізнавальних здібностей (мнемічних, мислення, уяви) сприяють наступні навчальні заняття:

а) студентам 2 рази зачитують текст, який потім пропонують відтворити якомога ближче до тексту;

б) вказати на схожість та відмінність американської та європейської системи економічної освіти;

в) скласти план тільки-що прочитаного тексту і письмово викласти його;

г) переказати повідомлення викладача про схожість та відмінність різних типів економічних систем;

д) уявити стан людини: коли вона дуже розлючена; коли по відношенню до неї була здійснена агресія;

е) порівняти власні риси характеру та риси характеру друга;

є) за даним описом уявити людей різної конституції: астенічної, пікнічної, атлетичної;

ж) порівняти можливості отримання знань про психологічні особливості людини за методом спостереження та психодіагностичними методами.

2. Вкажіть, чи траплялись у Вашому житті ситуації, коли Ви чи Ваші знайомі втрачали над собою контроль. Проаналізуйте можливі причини такої поведінки.

3. Людина запрограмована на досягнення в житті якоїсь мети. Є достатньо простий спосіб визначити свою мету, зробіть це. Для цього знадобится ручка, чистий папір та вільний час.

На першому листі напишіть «Мої цілі у житті» та за 2-5 хв. запишіть все, що спаде Вам на думку, щоб Ви хотіли б досягнути у своєму житті. Маленький проміжок часу дається для того, щоб це було щиро та відверто. Можна їх розділити за темами, наприклад «Щоб я хотів досягнути в найближчи 3 роки?», «Щоб я хотів досягнути через рік» тощо. Після цього, перечитавши написане, закресліть не дуже важливе, залишивши 3 цілі. Потім знову уважно прочитайте та добре поміркуйте, що потрібно викреслити як не головне, а залишити 1 запис – це і буде Ваша основна мета. Проаналізуйте, що для цього Вам треба зробити, щоб вона була досягнута.

4. Заповніть таблицю: «Сильні сторони» — це області де ви не маєте труднощів, «обмеження» — області, які потребують першочергового розвитку.