Основні аспекти гендерних досліджень у політичній сфері
.docx1. Сутність і основні напрямки державної гендерної політики в Україні.
Ґендерна політика в Україні полягає в утвердженні рівних прав та можливостей жінок і чоловіків. Підходи до розуміння та формування державної ґендерної політики змінювалися і розвивалися в процесі її становлення.
Застосування підходу, що базується на врахуванні потреб та особливостей різних груп жінок і чоловіків, є умовою ефективності формування та реалізації державної політики в будь-якій сфері, виявом уваги та справедливості стосовно різних груп громадян з боку держави.
Основними напрямами державної ґендерної політики, визначеними законодавством, є:
утвердження ґендерної рівності;
недопущення дискримінації за ознакою статі; z застосування позитивних дій;
запобігання та протидія насильству за ознакою статі, у тому числі всім проявам насильства щодо жінок;
забезпечення рівної участі жінок і чоловіків у прийнятті суспільно важливих рішень;
забезпечення рівних можливостей жінкам і чоловікам у поєднанні професійних та сімейних обов’язків;
підтримка сім’ї, формування відповідального материнства і батьківства;
виховання і пропаганда культури ґендерної рівності серед населення, поширення просвітницької діяльності у цій сфері;
захист суспільства від інформації, спрямованої на дискримінацію за ознакою статі.
2. Законодавче забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків в Україні.
Конституція України закріплює принцип рівності із такими складовими:
рівність громадян перед законом;
рівність незалежно від раси, кольору шкіри, релігійних, політичних та інших переконань;
рівність незалежно від етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками;
рівність прав жінки і чоловіка.
Рівність прав жінки і чоловіка забезпечується шляхом надання жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності; у здобутті освіти; професійній підготовці; у праці та винагороді за неї; вжиттям спеціальних заходів щодо охорони праці і здоров’я жінок, встановленням пенсійних пільг; створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством; наданням правового захисту, матеріальної і моральної підтримки материнства і дитинства, у тому числі наданням оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям.
Закріпивши принцип рівності жінок і чоловіків, Конституція України політично і юридично визначила ґендерну стратегію розвитку українського суспільства.
Так, є чинним Указ Президента України від 25 квітня 2001 р. № 283/2001 «Про підвищення соціального статусу жінок в Україні»
3. Доступ жінок до політики в Україні: національний та регіональний рівні.
Незважаючи на те, що жінки формально отримали рівний із чоловіками статус, де-факто вони продовжують піддаватися дискримінації і в політичній сфері. Експертки вбачають в цьому кілька причин: низький соціальний статус жінок, економічна залежність від чоловіків, нерівноцінний розподіл сімейних обов’язків, відсутність центрів з політичної освіти населення, відсутність підтримки жінок-політиків з боку чоловіків та нерозуміння останніми важливості проблеми представлення жінок у владі, вплив стереотипу “політика – чоловіча справа”24.
Жінки, в середньому, по світу посідають лише 22% місць у національних парламентах25. Україна в 2015 році мала лише 12% жінок у Верховній Раді.
Якщо аналізувати кількість жінок у відсотковому відношенні по фракціям, то лідерами є Самопоміч - 34% жінок від складу фракції, в фракції Народного фронту жінок - 15% від складу фракції. У керівному складі фракцій представлені дві жінки, а саме: Юлія Тимошенко - голова фракції ВО Батьківщина та Вікторія Сюмар - заступниця голови фракції Народного фронту.
Окрім того депутатки в два рази частіше долучались до законотворчої діяльності, аніж чоловіки.
Аби покращити доступ жінок до політики, в Україні здійснюється низка проектів.
Проект «Жінки у політиці»
«Жінки – це 50% успіху України»
Проект «Розбудова стратегії участі жінок на місцевих виборах»
У рамках проекту у 2013 році було проведене дослідження участі жінок у владі. Зокрема, з’ясувалося:
жінки приходять у політику переважно через роботу помічниці діючого політика
На думку жінок – новачків у політиці, дискримінації за статтю у політиці немає; на думку досвідченіших політичних лідерок дискримінація за статтю є;
h для жінок-політиків дискомфортним є подвійне навантаження, в сім’ї і в політиці; нерівний розподіл домашніх обов’язків; брак часу; низька підтримка громади; гендерні стереотипи.
Однак, ми спостерігаємо тенденцію збільшення кількості жінок при владі, а також збільшення важливості їхніх функцій та посад.
4. Гендерні квоти в Україні: міжнародний досвід та Україна.
Загалом можна виділити два основні сценарії успіху втілення цінності гендерної рівності: так звану «дію знизу» (наявність консолідованого жіночого руху, здатного ефективно лобіювати залучення жінок) та «дію згори» (підтримувальну державну політику і позитивне ставлення партій до гендерної рівності). Державна політика підтримки жінок втілюється, передусім, через гендерні квоти як тимчасові підтримувальні дії задля збільшення кількості жінок у політиці. Гендерні квоти бувають законодавчі та добровільні партійні. Зарезервовані для жінок місця. Гендерні квоти можуть бути прописані у Конституції чи у законі про вибори. Добровільні партійні квоти - найбільш поширений тип квот у світі. Добровільні партійні квоти мають більше половини країн-членів ЄС. Із квотами пов’язані також такі нюанси як розмір квоти, місце в партійному списку, прохідне чи не прохідне. Прописана у законодавстві квота також не завжди спрацьовує, якщо немає механізму її втілення – санкцій за невиконання квоти (відмова реєстрації партії) чи нагороди (державне фінансування виборчої
В Україні в 2013 році була прийнята законодавча квота у 30%38, яка на виборах 2014 року не дала очікуваних результатів більшість партій не дотрималися її39), адже не мала відповідних санкцій і не передбачала чіткого місця кандидаток у прохідній частині списку. До того в Україні було близько 10 попередніх спроб запровадити ті чи інші квоти, але всі вони не були успішними. Загалом, не дивлячись на певні кроки в гендерній політиці, жінки все ж були недостатньо представлені у вищих органах влади.
Яка ситуація зараз? Щодо верховної ради
У Верховній раді восьмого скликання було лише 12% жінок від усього складу. На останніх виборах близько 20% мандатів отримають жінки. «Слово і Діло» розібралося докладніше.
У новій Верховній раді буде 86 жінок. Найбільше місць отримає партія «Слуга народу» – 254, за списками проходять 34 жінки й ще 20 – за одномандатними округами.
«Голос» Святослава Вакарчука буде представлений у парламенті 20 депутатами, з них 9 – жінки (майже половина, 45%). Більшість також пройшли за списком. П'ять жінок у Раді буде від «Опозиційної платформи – За життя», всі вони проходять за багатомандатним округом.
У «Європейської солідарності» буде 9 жінок-нардепів і 15 чоловіків. Причому тут також усі жінки проходять за списком. П'ять жінок, включаючи лідерку Юлію Тимошенко, буде в «Батьківщині». Загалом партія отримає 24 місця в парламенті.
Чернігівська обл. рада:
Чернігівщина ж пішла ще далі в подоланні гендерних упереджень: на місцевих виборах 2020 року в Чернігівську обласну раду було обрано 18 жінок-депутаток, а це майже третина від складу депутатського корпусу. Також чимало жінок обіймають керівні посади як в підрозділах обласної адміністрації, так й в інших відомствах.
Голова ЧОР – жінка Дмитренко Олена Борисівна.
Чернігівська міська рада
17 жінок з 42 депутатів. Це 40%.
Пекур Вікторія Олегівна
Заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради