Початок формування експериментальної науки

Тема 4. Умови формування Ренесансної культури та її роль.

3. Початок формування експериментальної науки.

3. У третьому питанні необхідно детально зупинитись на висвітленні процесу формування експериментальної науки.

Схарактеризувати становлення книгодрукування (Й. Гутенберг),

Гутенберг - це німецький винахідник, який створив спосіб друкування рухомими літерами в середині XV століття. Він вважається батьком сучасного друкарства, оскільки його технологія дозволила швидко і дешево розмножувати книги і текстову інформацію. Гутенберг винайшов печатку з набраних літер, інструмент для відливання літер, друкарський сплав (гарт), друкований прес і друкарську фарбу¹.

Гутенберг народився в Майнці між 1397 і 1400 роками. Він походив з родини майнцських патриціїв, але через сутички між патриціатом і цехами в місті він був змушений переїхати до Страсбурга, де він почав свої експерименти з книгодрукуванням². У 1448 році він повернувся до Майнцу, де отримав кредит у лихваря Йоганна Фуста для створення друкарні³.

Найвідомішим твором Гутенберга є його 42-рядкова Біблія, яку він видрукував у двох томах між 1452 і 1456 роками. Це була перша книга, надрукована рухомими літерами в Європі, і вона мала величезний вплив на розвиток освіти, науки, мистецтва і релігії. Біблія Гутенберга була надзвичайно якісною і красивою, з рукописними ілюстраціями та оздобленнями. Всього було надруковано приблизно 200 примірників Біблії, з яких близько 50 збереглися до наших днів⁴.

Гутенберг також друкував інші книги, такі як папські індульгенції, латинські граматики, Псалтир та Католикон (словник з латинської граматики). В 1465 році він отримав привілей від архиєпископа Майнца, який надавав йому пенсію та право носити одяг дворянина⁵. Гутенберг помер у Майнці 3 лютого 1468 року.

Гутенберг є одним з найвизначніших людей свого часу і всього людства. Його винахід друкарства започаткував епоху Ренесансу і реформації, сприяв поширенню знань і культури, змінив історію світу. Гутенберг був визнаний найбільшим винахідником тисячоліття за результатами опитування журналу Time у 1999 році. Його ім’ям названо багато вулиць, площ, шкіл, університетів, музеїв, нагород та астероїдів.

розвиток картографії (Ж.Фернель, Дж. Фризіус, Г. Меркатор, М. Вальдземюллер)

Розвиток картографії - це процес вдосконалення способів зображення Землі та інших небесних тіл на плоских поверхнях. Картографія має давню історію, яка почалася ще в давнину, коли люди створювали перші схеми місцевості та навігаційні карти. У середньовіччі картографія розвивалася в різних культурах, таких як ісламська, китайська, індійська та європейська. У епоху Великих географічних відкриттів картографія отримала новий поштовх, оскільки з’явилися нові землі та морські шляхи. У XVI-XVII століттях були зроблені важливі винаходи та відкриття в області картографії, які покращили точність та якість карт.

Одним з таких винаходів була градусна сітка, яка дозволила позначати на карті географічну широту та довготу. Градусна сітка була запропонована французьким математиком Жаном Фернелем у 1560 році¹. Вона складалася з паралельних ламаних ліній, яким присвоювалися значення широти, і перпендикулярних до них ламаних ліній, яким присвоювалися значення довготи. Градусна сітка допомагала визначати положення точок на карті та обчислювати відстань між ними.

Іншим винаходом була картографічна проекція, яка дозволила перенести зображення сферичної поверхні Землі на плоску поверхню карти. Картографічна проекція була розроблена німецьким математиком і астрономом Герардом Меркатором у 1569 році². Вона полягала в тому, що кожна точка на поверхні Землі проектувалася на циліндр, який обгортав Землю по екватору, а потім циліндр розгортався в плоску карту. Меркаторська проекція мала ту перевагу, що кут між будь-якими двома локальними напрямами на картографованому об’єктовому просторовому полотнi зберiгався таким же, як і на Землi². Це було корисно для мореплавства, оскільки дозволяло тримати постiйний курс.

Також у цей перiод були створенi першi атласи - збiрки карт одного або декiлькох регiонiв свiту. Поняття «атлас» було введено Герардом Меркатором, який у 1595 році видав свiй атлас пiд назвою «Atlas sive Cosmographicae Meditationes de Fabrica Mundi et Fabricati Figura»³. Назва походила вiд iменi легендарного царя Атланта, який, за мiфологiєю, тримав на своїх плечах небесну куполу. Атлас Меркатора мiстив 107 карт, якi показували рiзнi частини свiту, включаючи Америку, Африку, Азiю та Європу.

Ще одним видатним картографом був німецький гуманіст і географ Мартін Вальдземюллер, який у 1507 році створив першу карту світу, на якій була позначена Америка як окремий континент. Вальдземюллер назвав новий континент на честь італійського мореплавця Америго Веспуччі, який досліджував узбережжя Південної Америки і стверджував, що це не частина Азії, а нова земля. Назва «Америка» була запропонована Вальдземюллером у своєму творі «Cosmographiae Introductio», де він написав: «Новий світ можна назвати Америкою або землею Америка, на честь її відкривача Америка, мужнього і розумного моряка».

Ці та інші досягнення картографії XVI-XVII століть сприяли поширенню знань про географію світу, розвитку науки і техніки, формуванню національних держав і колоніальних імперій. Картографія стала важливим інструментом для дослідження, освоєння і управління простором.

та науковий переворот XVI–XVII ст.

Варто зупинитись на наукових доробках в галузі

• астрономії (Дж. Бруно, М. Копернік, Г. Галілей, Й. Кеплер),

• медицини (А. Везалій, М. Сервет, У. Гарвей),

• фізики (М. Тарталья, Штіфель, Ф. Вієт, Стевін, Б. Бірінгуччо, Г. Агрікола) та ін.

Поява перших науково-дослідних інститутів у Європі (1576 р. о-в Вен у Зундській протоці).