системний аналіз / Історія та культкра україни / практичні роботи / Тема 4. Під імперською владою Україна кінці XVIIІ – на початку XX ст.)

• Адміністративно-територіальний устрій та регіональний поділ українських земель у складі іноземних держав.

У цей період Україна перебувала під владою різних іноземних держав, включаючи Російську імперію, Австрійську імперію та Османську імперію. Кожна з цих імперій мала свій власний підхід до адміністративного устрою та поділу українських земель.

1. Російська імперія: Під владою Російської імперії українські землі були розділені на кілька губерній, таких як Київська, Харківська, Подільська, Катеринославська тощо. Кожна губернія була поділена на повіти (у кінці XIX століття були створені окремі повіти Західної України). Влада була централізована, і українці мали обмежені права.

2. Австрійська імперія: Українські землі, які перейшли до складу Австрійської імперії після Першої світової війни, були організовані в окремі країни, такі як Галичина, Буковина і Закарпаття. Кожна країна мала власну адміністрацію та автономію, і тут українці мали більше прав.

3. Османська імперія: Українські землі на південному заході України були включені до складу Османської імперії, особливо в Кримському ханстві. Тут влада була зосереджена в руках місцевого татарського населення.

• Становище українців складі Російської та Австрійської імперій на середину ХІХ ст.: спільні і відмінні риси.

**Спільні риси:**

1. **Соціокультурні особливості:** Українці в обох імперіях зберігали свою унікальну культуру, мову, і традиції. Однак, обидві імперії намагалися активно утискувати українську культуру та мову на користь російської або німецької.

2. **Соціальний стан:** Більшість українців в обох імперіях були селянами або найманими робітниками. Вони стикалися із схожими соціальними викликами, такими як обтяжливі податки, обов'язкова військова служба та низький соціальний статус.

**Відмінні риси:**

1. **Мовна політика:** У Російській імперії влада сприяла русифікації українців і намагалася пригнічити українську мову. У Австрійській імперії, навпаки, існувала більш лояльна політика до українців, і їхню культуру та мову більше підтримували.

2. **Автономія:** Українці в Австрійській імперії мали більшу автономію і політичну свободу, особливо в Галичині, де вони мали можливість участі в політичному житті і керуванні своїми справами. У Російській імперії влада була централізованою і не надавала українцям подібної автономії.

3. **Віросповідання:** У Російській імперії більшість українців відносилися до православ'я, тоді як у Австрійській імперії українці були розділені між греко-католицькою та православною вірою, залежно від регіону.

4. **Економічний розвиток:** В різний час і під впливом різних факторів, економічний розвиток може відрізнятися в залежності від імперії. Наприклад, в Австрійській імперії розвиток сільського господарства і промисловості був більш диференційованим і швидким, що створило певні економічні переваги.

• Початок національного відродження. Кирило-Мефодіївське товариство. «Руська трійця».

Початок національного відродження в Україні в середині XIX століття був пов'язаний з рухом, спрямованим на відновлення та зміцнення української національної ідентичності, культури та мови. Один із важливих аспектів цього процесу було створення та діяльність Кирило-Мефодіївського товариства.

**Кирило-Мефодіївське товариство:**

Кирило-Мефодіївське товариство було засноване в 1846 році у Львові та існувало до 1847року. Його метою було сприяти розвитку української культури та освіти, а також збереженню та поширенню української мови. Організація публікувала книги, газети та журнали, пропагувала українську історію та культуру.

**"Руська трійця":**

"Руська трійця" - галицьке літературне угруповання, очолюване Маркіяном Шашкевичем, Яковом Головацьким та Іваном Вагилевичем.

Члени «Руської трійці» «ходили в народ», записували народні пісні, оповіді, приказки та вислови. Гуртківці бачили свою мету в збиранні фольклору, поширенні освіти, доступних науково-популярних праць, написанні та виданні близьких народові творів. Усе це робилося задля високої ідеї національного відродження в Галичині.

• Реформи 60-70-х років ХІХ ст. в Російській імперії, їх економічні, політичні та соціальні наслідки.

Реформи 60-70-х років XIX століття в Російській імперії були важливими подіями в історії цієї імперії і суттєво вплинули на економічний, політичний та соціальний ландшафт Росії. Основні реформи цього періоду включають:

1. Реформи Александра II:

- Визволення селян: Однією з ключових реформ було скасування кріпосного права в 1861 році, яка визволила селян від обов'язку служити поміщикам. Селяни отримали право власності на землю, але лише частину, і вони повинні були виплачувати поміщикам компенсацію за викупну землю протягом багатьох років.

- Реформи в судовій та адміністративній сферах: Новий закон впровадив ряд реформ у судовій системі та адміністративному устрої. Він зміцнив незалежність судів, розширив права громадян і впровадив нову систему місцевого самоврядування.

• Революція 1848–1849 рр. та піднесення суспільно-політичного та національного руху на західноукраїнських землях в другій пол. ХІХ ст.

Революція 1848-1849 років була масовим соціально-політичним рухом в Європі, спрямованим на отримання політичних та національних прав. Вона вплинула на західноукраїнські землі, спонукаючи місцеве населення до піднесення суспільно-політичного та національного руху в другій половині XIX століття.

Під впливом революційних ідей українці на заході України були викликані до боротьби за свої права та національну самобутність. Вони створювали громадські організації, видавали газети, ініціювали освітні програми та вивчали історію та культуру українців. Це піднесення суспільно-політичного та національного руху ведло до збереження та укріплення української ідентичності на західних землях України та стало передумовою для подальшого розвитку українського національного руху у столітті, що настало.

• Активізація суспільно-політичного життя в Україні в кінці ХІХ – початку ХХ ст. Поява перших політичних партій.

Активізація суспільно-політичного життя в Україні в кінці XIX - на початку XX століття супроводжувалася появою перших політичних партій. Цей період відзначався зростанням обурення серед українського населення через бажання здобути більше прав та визнання своєї національної ідентичності.

Національний рух підштовхнув до створення політичних об'єднань, спрямованих на визнання української культури та національних прав. Політичні партії, такі як "Українська робітнича партія", "Українська соціал-демократична робітнича партія" і "Українська національно-демократична партія", були створені для просування національних та соціальних інтересів українського населення.

Ці партії виступали за різні політичні ідеї, від соціалістичних до національно-консервативних, і впливали на розвиток українського суспільства та формування національної ідентичності. Вони також використовували різні способи для досягнення своїх цілей, включаючи публікацію газет і журналів, організацію масових заходів і протестів.

Поява цих політичних партій в Україні була важливим кроком у процесі національного відродження та підготовці до подальших подій, які відобразилися у становленні сучасної України.