селекція

3. За даними таблиці 16 розрахуйте між отельний період та коефіцієнт відтворювальної здатності корів за формулами 26, 27

Таблиця 16

Період тільності та міжотельний період корів симентальської породи

Контрольні запитання:

1.Що розуміють під відтворювальною здатністю тварин?

2.Що розуміють під плодючістю тварин?

3.Щорозуміютьпід первинною і вторинноюплодючістю тварин?

4.За якими показниками оцінюють відтворну здатність корів?

5.Як визначити вихід телят на 100 корів?

6.Якіпоказникихарактеризуютьвідтворювальнуздатністьплідників?

7.Як визначити загальну спермопродукцію бугая-плідника за рік?

8.Як визначити запліднювальну здатність сперми плідника?

9.Назвіть показники відтворювальних ознак різних видів сільськогосподарських тварин?

10.Як визначається коефіцієнт відтворювальної здатності стада?

31

Тема лекції Селекція у вівчарстві

Лабораторне заняття № 4

Тема: Групування маточного поголів’я

Матеріали: дані зоотехнічного і племінного обліку, лічильна техніка, робочий зошит.

Мета заняття: навчитися проводити якісне групування стада та визначити частку тварин, виділених в племінну групу та середні показники за селекційними ознаками в кожній групі.

Теоретичне обґрунтування:

Якісне групування стада – це виділення груп тварин в стаді з врахуванням їх племінного і виробничого призначення.

Втоварних стадах тварин ділять на такі групи: племінну, товарну (виробничу) і вибракуваних маток. Основне призначення тварин племінної групи визначається в забезпеченні ремонту стада. В цю групу відбирають кращих маток за продуктивними, технологічними і екстер’єрно-конституціональних якостях. Нащадки від маток товарної групи призначені для відгодівлі, в зв’язку з чим їх можна використовувати для промислового схрещування.

Різниця якісного групування племінних стад від товарних визначається різними завданнями, які стоять перед господарствами.

Задачі товарних стад складається у виробництві продуктів тваринництва, а племінних – в одержанні племінного молодняку, який використовується для підвищення генетичного потенціалу породи.

Племінні стада поділяють на племінну і виробничу групи, а також групу вибракуваних тварин. В племінне ядро виділяють маток особливого племінного призначення (селекційну групу) для відтворення плідників. Селекційна група складається із ведучих і резервно-ведучих маток. Ведучі матки – це високопродуктивні тварини, міцної конституції, з добре вираженими технологічними і відтворювальними якостями. Ведуча група маток, комплектується із резервно-ведучої. Бугайці, одержані від маток ведучої групи, поступають на племпідприємства.

Чисельність тварин племінного ядра визначається інтенсивністю відбору серед маточного поголів’я.

Телички, одержані від корів виробничої групи, використовуються для продажу,

абугайці – для відгодівлі.

Вгрупувибракуванихматоквиділяютьтварин,якінезадовольняютьвимогиданого господарства, частина з яких (виранжировані) реалізуються в інші господарства, а останні

–назабій.

32

Порядок виконання роботи:

Робота виконується в умовах лабораторії генетики, розведення та селекції сільськогосподарських тварин. Студенти використовуючи визначені завдання виконують його.

Завдання для виконання роботи:

1. За вказаним завданням (табл. 17) визначити кількість молочного жиру корів та середні показники за ознаками в групі тварин

34

Контрольні питання:

1.Як ви розумієте якісне групування стада?

2.На які групи ділять тварин в товарному стаді?

3.Вчомурізницяякісногогрупуванняплеміннихстадвідтоварних?

4.На які групи ділять тварин в племінних господарствах?

5.Яких тварин виранжировують із стада?

6.Як визначити частку корів виділених в племінну групу.

Модуль 2

ОРГАНІЗАЦІЯ СЕЛЕКЦІЙНО-ПЛЕМІННОЇ РОБОТИ У ТВАРИННИЦТВІ (лекцій – 8 год., лабораторних занять – 6 год.)

Тема лекції: Селекція у конярстві

Лабораторне заняття № 5

Тема: Визначення стандартів добору та використання їх у практичній селекції

Мета заняття. Набути навиків визначення та використання стандартів добору сільськогосподарських тварин.

Матеріали і обладнання: жива маса телиць і свиней в різні вікові періоди, лічильна техніка, зошити.

Теоретичне обґрунтування

Ефективність добору, залежить від його інтенсивності, кількості селекційних ознак, генетичної кореляції між ознаками, ступінню мінливості і успадкування ознак та інших факторів.

Інтенсивність добору обумовлена рівнем вимог до тих чи інших господарськокорисних ознак. Чим більші вимоги до тварин, тим більше їх вибраковують в стаді, породі, популяції. Тобто інтенсивність добору тісно пов'язана з кількістю тварин, відібраних для племінного використання, а та в свою чергу – від величини стандартів добору і якості поголів'я тварин в стаді.

Стандарти – це мінімальні вимоги для добору тварин за окремими господарсько-корисними ознаками. Для різних порід і вікових груп тварин розроблені свої стандарти (табл. 18). Досить важливими є показники стандартів за живою масою і промірами для добору ремонтного молодняку різних видів і порід сільськогосподарських тварин. Їх використовують, як контрольні показники при вирощуванні тварин (табл. 19, 20).

35

Таблиця 18

Стандарти за живою масою, ростом, оцінкою типу будови тіла і швидкістю молоковіддачі корів різних порід

36

Продовження таблиці 20

В інструкціях з бонітування є розроблені і затверджені Міністерством аграрної політики України стандарти для всіх видів с.-г. тварин. Можливість відбору молодняку для ремонту стада залежить від норми відтворення, тобто частки введеного та вибракуваного поголів'я маток. Особливо важливо це враховувати у малоплідних видів сільськогосподарських тварин (великої рогатої худоби, коней) де період зміни поколінь порівняно великий (5-13 років). Так при інтенсивному вирощуванні молодняку молочної худоби допускається вибракування телиць (виключення з ремонтної групи) в кількості не більше 29-30% (табл. 21).

Основними причинами бракування із ремонтної групи телиць є низька племінна цінність батьків, вади екстер'єру, відставання в рості, хвороби та ін.

Таблиця 21

Допустимі норми вибраковки молодняку великої рогатої худоби в різні вікові періоди

Наприклад, якщо в 90 днів жива маса якоїсь особини складає 70-80% від середнього її значення в групі, то така тварина відстає в рості та розвитку і вона відповідно підлягає вибраковці. Адже до 6 місяців іде інтенсивне формування шлунково-кишкового тракту. Незадовільний його розвиток призводить до господарської неповноцінності майбутньої корови.

37

Можливість вибраковки залежить від прийнятої в стаді норми відтворення. Наприклад, в молочному скотарстві щорічно потрібно вводити в стадо 25-30% первісток. Цей та інші показники обумовлюють потребу в нетелях:

В Н П , де (31)

ХІ

В – кількість нетелів, голів; Н – кількість корів в стаді, голів; X – середній вік використання корів, років; П – передбачуване збільшення поголів’я корів, %; І – норма відтворення, тобто інтенсивність добору (наприклад 22, 25, 27, 30%).

Наприклад, в стаді 800 корів, середній вік використання 4,2 роки. Планується ріст поголів’я на 102 %. При інтенсивності відбору 30% потрібно мати нетелів:

В 800 102 194голови 4,2 30

Інтенсивність відбору залежить також від виходу телят на 100 маток (табл. 22). Таблиця 22

Залежність інтенсивності відбору ремонтного молодняку від кількості отриманих телят на 100 маток

Втаблиці 22 показані максимально можливі показники вибраковки телиць різного віку, що забезпечують необхідний рівень бракування первісток за продуктивністю та норму відтворення стада.

У багатоплідних тварин можливості відбору серед молодняку значно кращі, що дозволяє утримувати інтенсивність селекції на високому рівні.

Орієнтиром для відбору серед корів є показники стандартів за надоєм, % жиру та білку в молоці (табл. 23).

Вказані стандарти не є стабільними. Коли досягають в породі вищих показників продуктивності стандарти змінюються і цим досягається прогрес в стаді, породі, популяції.

Вкожному регіоні є стада, які переважають середній рівень продуктивності породи. Тому в кожному окремому випадку стандарти відбору за продуктивністю визначають згідно формули:

V X U , де (29)

38

V – стандарт відбору; X – середній показник ознаки в стаді; – мінливість ознаки (середньоквадратичне відхилення); U – стандартизована межа при відборі.

Таблиця 23

Стандарти порід за молочною продуктивністю корів

Окремі ознаки сільськогосподарських тварин характеризуються різним рівнем мінливості (табл. 24). Стандартизовану межу при відборі визначають за даними таблиці 25. Спочатку потрібно знайти частку відібраних в стадо тварин за формулою:

N1 – вихідне поголів'я маток на кінець року; N2 – число маток на початок року; Н – число введених в стадо молодих маток; Б – частка вибракувати корів з інших причин (хвороби, травми та ін.).

За показником частки відібраних в стадо тварин визначають межу відбору (U) та стандартизований диференціал (і). Наприклад, на початок року в господарстві було 500 корів. Планується на кінець року мати 550 голів.

Таблиця 24

Середньоквадратичне відхилення та коефіцієнт мінливості окремих ознак у сільськогосподарських тварин

39

В стадо буде введено 130 первісток. Частка корів, які вибувають щорічно з причин хвороби, травматизму та інших складає 0,12 (тобто 12%). Надій стада досягає 4200 кг. Середньоквадратичне відхилення = 835 кг.

500

d 550 130 1 0.12

З таблиці 20, при значенні d = 0,83 і U = -0,95 інтенсивність добору і = 0,3061.

Стандарт відбору V = Х + х U = 4200 – (0,95 х 835) = 4200 – 793 = 3407 кг.

Середній надій в стаді передбачається : V = 4200 + 0,3061 х 835 = 4200 + 255 = 4455 кг, тобто надій в стаді зросте на 255 кг.