История лекции

Вибух викликав велику пожежу. Тільки завдяки подвигу пожежників далось уникнути більшої трагедії.

Налякана влада спочатку намагалась приховати трагедію. 1-го травня у м. Києві відбулась демонстрація традиційних, 3 міста Чорнобиль евакуація розпочалась тільки 5 травня, коли офіційно було оголошено про трагедію.

Чорнобильська катастрофа стала справді світовою трагедією, особливо для країн Європи.

Довкола ЧАЕС створено сьогодні 30-ти кілометрову зону відчуження, з якої було переселено всіх жителів. За офіційними даними, в Україні вважаються забрудненими 16 областей. На ліквідацію наслідків аварії (1986-1990 рр.) було витрачено понад 20 млрд. крб. Радіаційне забруднення викликало плеск онкологічних захворювань серед населення, зокрема дітей дошкільного віку. Одним з наслідків Чорнобильської трагедії стало розгортання антитоталітарних, антирадянських рухів (екологічного та національно-визвольного), 5 грудня 2000 р. Чорнобильська АЄС була закрита.

Питання для самоперевірки

1.Чим була зумовлена необхідність перебудови в СРСР ?

2.Які особливості мала перебудова в УРСР ?

3.З якими істеричними подіями можливо порівняти період перебудови ?

Теми для рефератів

1.Чорнобильська катастрофа - трагедія XX століття.

2.Шлях України до незалежності (творча робота).

161

Україна на шляху до незалежності 1988-1991 pp.

1.Економічне становище України 1988-1991 pp.

2.Внутрішньополітичний розвиток України. Формування багатопартійної системи.

3.Спроба серпневого перевороту в Москві та його наслідки для

України.

4Декларація про державний суверенітет 16 липня 1990 року та Акт проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року: загальна характеристика та історичне значення.

5.Визнання України в світі. Основні пріоритети зовнішньої

політики.

1. Економічне становище України 1988-1991 p.p.

Економіка України як і економіка СРСР пройшла шлях від ринкових реформ наприкінці 80-х років до катастрофічного розвалу на початку 90-х pp.

Пояснювалось це насамперед тим, що почавши ряд ринкових реформ керівництво країни та республік хотіло зберегти свою економічну впаду. Тому реформи проводились з втручанням партійного керівництва і не могли забезпечитись результативністю. Держава зберегла контроль над ціноутворенням. що не дало сформуватись основному атрибуту ринкової економіки - конкуренції. Реформи розроблені академіками С.Шаталіним та Л.Абалкіним були відкинуті. оскільки вони передбачали вільне ціноутворення, що в тих умовах призвело б до різкого стрибка цін Уряд СРСР на чолі з М.Рижковим розробив новий п'ятирічний план на 1991-1995 pp., виконання якого не повинно було викликати зростання цін. Але вже починаючи з 1990 року врегульовані державою ціни поповзли вгору.

Економіка СРСР опинилась в дивному становищі, з одного боку проводились ринкові реформи, а з іншого політика уряду відкидала ринкові відносини.

Наприкінці 80-х на початку 90-х p.p. економічна катастрофа поглибилась:

–не було здійснено прискорення науково-технічного прогресу;

–не змогли налагодити роботу нові види підприємств кооперативні, приватні, змішані;

–послаблення державного контролю за підприємствами призвело до відсутності відповідальності за свою роботу аж до банкрутства;

–стали частими зриви планових постачань, розрив економічних зв'язків між підприємствами, підприємства лише ту продукцію, що давала прибуток, при цьому не забезпечуючи їхньої якості;

–зношення виробничих фондів. На початок 90-х p.p. в Україні зношення виробничих фондів складало 60%;

–збільшувалась кількість підприємств, що змушені були припинити роботу через порушення виробничого процесу;

162

–в сільському господарстві фермерські, орендні, кооперативні господарства не могли продуктивно розвиватись через відсутність законодавства яке б захищало їх та відсутність коштів;

–колгоспно-радгоспна система не могла забезпечити продовольством населення. Було введено талони на цукор, вершкове масло та ін.

–з 1988 року розпочалась інфляція, грошове регулювання економіки змінюється натуральним обміном (бартером).

В цих умовах 3 серпня 1990 року Верховна Рада УРСР приймає Закон "Про економічну самостійність України". Цей документ визначив основні умови необхідні для проведення ринкових реформ:

–власність народу України на її національне багатство та національний

дохід;

–рівноправність всіх видів власності і їх державний захист;

–децентралізація власності і роздержавлення економіки;

–повна економічна самостійність і свобода підприємницької діяльності для всіх юридичних та фізичних осіб;

–самостійність регулювання грошового обміну;

–захист внутрішнього обігу.

Але українська політична еліта витрачала час на дебати про те, куди йти. Нормування твердої виконавчої влади затяглося, і тому державні органи виявились неспроможними активно вплинути на економічну ситуацію. Власне Україна не здійснювала ринкових реформ а пристосовувала свою економіку до економіки інших країн.

2. Внутрішньополітичний розвиток України в 1988-1991 p.p. Формування багатопартійної системи України.

У 1988-1991 pp. внутрішньополітичне становище України стрімко змінюється. Політичні реформи, проведені в СРСР, одержали широку підтримку населення, зростає політична активність людей, створюються нові громадські організації, що виступають за демократизацію, ринкові реформи, національну незалежність.

Період 1988-1991 p.p. став періодом формування якісно нової системи політичної системи України - багатопартійної. Формування багатопартійної системи можна умовно поділити на три етапи:

1-й 1988 рік. Головним завданням демократичних сил на цьому етапі було створення широкого об'єднання на зразок народного фронту. В цей період розгорнула роботу Українська гельсінська група лідером якої став Л.Лук’яненко;

2-й етап тривав протягом 1989-1990 p.p. Він характеризувався становленням Народного Руху України за перебудову, що було відчутним кроком до політичного плюралізму в республіці. В березні 1989 року було скасовано ст. 6 Конституції СРСР про керівну і спрямовуючу роль КПРС, що стало поштовхом створення в Україні близько 20-ти партій різного спрямування. Партії, що послідовно виступали за незалежність України. Серед них Українська Республіканська партія, Партія Зелених України, Народний Рух

163

України. Зокрема установчий з'їзд УРП 1990 року оголосив про досягнення незалежності, як парламентськими так і не парламентськими методами (байкотуванням, страйками та ін.).

Праві партії: Українська національна партія, Українська християнськодемократична партія, українська народно-демократична партія ці партії виступали УНП - відновлення УНР, утвердження демократичних засад суспільства, ринкові реформи, створення національних збройних сил України.

Соціал-демократичні партії: 688СДПУта ОСДПУ.

Ліві партії: КПУ, Демплатформа КПУ та Партія демократичного відродження України.

В цей й же час відбувається руйнація КПУ. 1990 році частина реформаторів - членів КПРС об'єднались в Демплатформу КПУ і оголосили про перетворення КПРС в партію парламентського типу. Фактично до 1991 року під контролем КПРС та КПУ знаходилась держава та суспільство.

Уберезні 1990 року відбулись вибори до ВРУ, участь в яких взяв демократичний блок, який створив парламентську опозицію. Робота ВРУ, що почалась 15 травня 1990 року проходила в умовах гострої конфронтації політичних сил. 11 липня 1990 року Голова ВР України В.Івашко оголосив про намір піти у відставку і балотуватись на Генерального секретаря ЦК КПРС. Це деморалізувало комуністичну більшість і полегшало роботу опозиції за суверенітет України. В результаті 16 липня 1990 року ВР України прийняла історичний документ Декларацію про державний суверенітет України.

Наприкінці 1990 року обстановка в СРСР загострилась частина партійнодержавного апарату висловила невдоволення тим, що союзні республіки оголосили про свій суверенітет. Було вирішено провести Всесоюзний референдум 17 березня 1991 року на яке ставилось питання про збереження СРСР як федерації з широким и правами республік.

Усерпні 1991 року була завершена робота по створенню нового Союзного договору, підписання якого планувалось провести 20 серпня 1991 року. Але цього не відбулось. 19 серпня 1991 року в СРСР було введено надзвичайний стан діяльності якого призвела до прийняття на позачерговій сесії ВРУ 24 серпня 1991 року Акту про незалежність України.

3.Спроба серпневого перевороту в Москві 19-21 серпня 1991 року та його

наслідки для України.

19 серпня 1990 року о 6-й годині ранку в СРСР було оголошено надзвичайний стан. Було створено антиконституційний Державний комітет з надзвичайного стану до ДКНС ввійшли: Г.Янаев, В.Павлов, В.Крючков, Б.Пуго, Д.Язов. Заколотники ставили за мету зберегти старий режим і не допускати укладання нового союзного договору незалежних держав, призначеного на 20 серпня 1991 року.

В Україні партійне керівництво на чолі з головою президії ВРУ Л.Кравчуком зайняло вичікувальну позицію. Але водночас Л.М.Кравчук заявив, що будь-які зміни повинні відбуватись законними методами. При цьому ВРУ утримались від оцінки подій в Москві. 21 серпня 1991 року Президент

164

Росії Б.Єльцин, засудив створення ДКНС оголосивши його путчем - анти законною спробою повалити конституційний лад. В ніч з 20 на 21 серпня 1991 року ДКНС здійснив спробу захопити в Росії "Білий Дім", де знаходився уряд Росії, але ця спроба не вдалась.

Президія ВР України засудила дії ДКНС 21 серпня і оголосила про скликання 24 серпня позачергової сесії ВР України. 24 серпня 1991 року ВР України прийняла Акт проголошення незалежності України.

Проголошення незалежності України було сприйняте населенням країни неоднозначно. Частина населення бажала збереження Союзу РСР, частина – переважно західні області, виступали за незалежність, частина бажала створення нової держави на основі нового союзного договору. М.С.Горбачов пропонував створення конференції Союзу суверенних держав. По цьому питанню продовжувались переговори до листопада 1991 року.

1 грудня 1991 року за ініціативою ВРУ було проведено Всеукраїнський референдум основним питанням якого було "Чи підтверджуєте ви Акт проголошення незалежності України?" за підсумками референдуму 90% громадян дали відповідь "так".

|Президентом України було обрано Л.М.Кравчука, який твердо стояв на позиціях незалежності. За нього голосувало близько 61% громадян. Наступною подією, що зміцнила остаточно незалежність України стало підписання 7-8 грудня 1991 року угоди про створення СНД (Союзу Незалежних Держав) між Р.Кравчуком - Президентом України, Б.Єльциним - Президентом Росії, Голови Білорусії С. Шушкевича в Біловезькій Пущі, під Мінськом. 21 грудня в АлмаАті - Казахстан, угоду про створення СНД підписали також Азербайджан, Казахстан, Киргизстан, Молдова, Туркменистан, Узбекистан. Таким чином незалежність України була визнана всіма учасниками СНД. Перед Україною постали інші проблеми - це проблеми демократичної системи, влади та економіки.

4. Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року та Акт проголошення незалежності України. Загальна характеристика.

16 липня 1990 року ВР Україна прийняла Декларацію про державний суверенітет України в якому проголошувалось:

–право української нації на самовизначення і створення в існуючих кордонах української держави;

–принцип народовладдя, що здійснюється на основі Конституції УРСР через депутатів місцевих рад та ВР України. Тобто Україна, таким чином, проголошувала демократичність системи управління та право кожного громадянина приймати участь в управлінні державними справами через своїх представників;

–самостійність державної влади, яка здійснюється на основі принципу її поділу на законодавчу, виконавчу та судову;

–право громадянства УРСР та громадянства СРСР;

–самостійність та недоторканість території України;

–економічна самостійність УРСР;

165

–створення банкрутства, цінової, фінансової та податкової системи,

–самостійне формування Державного бюджету а у разі потреби - право на запрошення власної грошової одиниці;

–проголошення захисту всіх форм власності;

–самостійна організація охорони природи та екологічної безпеки;

–УРСР самостійно вирішує питання розвитку науки, освіти, культури, гарантує всім націям та національностям, що проживають на території УРСР право на вільний національно-культурний розвиток;

–УРСР має право на власні Збройні Сил, внутрішні війська та війська органів Державної безпеки;

–УРСР - нейтральна держава, що не бере участі в військових блоках і дотримується трьох без’ядерних принципів: незастосування, не виробляти, не розміщувати ядерну зброю;

–рівність і рівноправність в міжнародних відносинах;

–УРСР визнає пріоритет норм міжнародного права;

–Декларація сосновою для прийняття нової Конституції України.

Акт проголошення незалежності України було прийнято 24 серпня 1991 року на позачерговій сесії ВР України в умовах діяльності ДКНС в Москві. Фактично це була можливість запобігти державному перевороту в держава і використати історичний час для вирішення внутрішніх проблем, Адже на 20 серпня 1991 року передбачалось підписання нового Союзного Договору і саме ДКНС, дискредитувавши КПРС, прискорило процес проголошення незалежності майже всіма 15 республіками СРСР. Акт проголошував:

–територія України є неподільною та недоторканою. Тобто Україна не має жодних територіальних претензій до інших держав;

–проголошення самостійності незалежності України та створення самостійної Української держави під офіційною назвою - Україна;

–від нині на території України діють виключно Конституція та закони

України.

Таким чином Акт став першим фоком до проголошення самостійної незалежності та суверенної держави, оскільки він повинен бути схваленим на Всеукраїнському референдумі. Таким референдумом відбувався 1 грудня 1991 року, який підтвердив рішення ВР України.

Таким чином Акт став підсумком так званої оксамитової революції, що відбувалась в СРСР в 1991 році. Це безкровний, законний метод отримання самостійності.

4 вересня 1991 року над будинком ВР України було піднято національний синьо-жовтай прапор.

5.Визнання України в світі. Основні пріоритети ти зовнішньої політики.

Після проголошення Акту про незалежність Україна вперше стала

суб'єктом міжнародного права.

5 грудня 1991 року після Всеукраїнського референдуму Верховна Рада України звернулась із заявою до парламентів і народів світу, в якій наголошувалось, що Україна відповідно принципів ООН спрямовуватиме свою

166

політику на зміцнення миру й безпеки в світі, дотримуючись принципів міжнародного права.

Першими 2 грудня 1991 року незалежність України визнали Польща і Канада, 3 грудня - Угорщина, 4 грудня - Литва, 5 грудня - Аргентина, Болгарія, Росія. До кінця першого року незалежності Україну визнали 132 країни світу.

Однією з перших міжнародних угод України став підписаний у Києві 1991 року "Договір про основи добросусідства і співробітництва між Україною та Угорською Республікою".

Міжнародне визнання було пов'язане з набуттям Україною без’ядерного статусу, про який було проголошено в Декларації про державний суверенітет 1990 року. У січні 1994 року в Росії було підписано угоду між Росією, Україною та США, за якою Україна зобов'язувалась протягом 7 років вивезти до Росії для розкомплектування всі ядерні запаси. Наприкінці цього ж року в Будапешті під час роботи НБСЄ лідери України, Росії, США, Великобританії підписали гарантії безпеки України.

2 липня 1993 року ВР України була прийнята Концепція "Про основні напрями зовнішньої політики України", засади зовнішньої політики України закріплено в таких документах, як Декларація про державний суверенітет України та Конституція України.

Декларація про державний суверенітет:

–проголошує без’ядерний статус України і зобов'язується дотримуватись трьох без’ядерних принципів: не приймати, не виробляти, на набувати;

–нейтралітет;

–Україна визнає пріоритет загальновизнаних норм міжнародного права. Конституція України:

–ВР України схвалює рішення про надання військової допомоги іншим державам;

–Стаття 92 визначає засади зовнішніх відносин, зовнішньоекономічних відносин та митної справи;

–міжнародних відносинах державу представляє Президент, який також є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України;

На сучасному етапі зовнішня політика України базується на таких принципах:

>багатовекторності;

>прогнозованості і стабільності;

>збереження позаблокового статусу.

Основні напрями реалізації зовнішньополітичних пріоритетів:

>подальше співробітництво з ЄС;

>співробітництво з НАТО;

>зміцнення стратегічного партнерства з Росією, а також зменшення незалежності від російських енергоносіїв;

>розв'язання всіх територіальних суперечок.

Основні пріоритети зовнішньої політики:

>економізація зовнішньої політики;

167

Питання для самоперевірки

1.Розпад Радянського Союзу - випадковість, чи результат розвитку тоталітарно-авторитарної системи?

2.Вкажіть основні напрями зовнішньої політики незалежної української

держави.

3.Дайте характеристику першим правовим документам України (Декларації про державний суверенітет та Акту проголошення незалежності України).

Теми для рефератів

1. Українські політичні партії. Ідеологія, діяльність, місце в політичному житті держави.

168

УКРАЇНА В УМОВАХ НЕЗАЛЕЖНОСТІ.

1..Створення політичної системи України. Організація державної влади в Україні.

2.Вибори Президента України 2004 року. Події „помаранчевої революції'.

3.Державна символіка України: традиції, політичне значення та історичне походження.

4.Економічний розвиток України 1991 - 2006 pp.

5.Розвиток аграрної сфери в незалежній Україні. Реформування аграрного сектора економіки.

6.Конституційні традиції української держави. Прийняття Конституції України 28.06.96.

7.Участь України у міжнародних організаціях.

8.Розвиток науки й освіти в період незалежності.

1.Створення політичної системи України. Організація державної влади в

Україні.

У 1990 році перед Україною постало завдання створення демократичної політичної системи для чого необхідно було: сформувати органи державної влади, утвердити демократичні принципи, зміцнити багатопартійність, дотримуватись прав та свобод людини і громадянина, Україна, будучи тривалий час частиною тоталітарної держави, не мала традицій демократизму, але разом з тим дотримуючись основних положень Конституції УРСР та Декларації про державний суверенітет процес становлення демократичної системи тривав досить активно.

5 липня 1991 року Верховна Рада України прийняла Закон України "Про запровадження інституту Президента держави". Цей документ поклав кінець радянській політичній системі. Оскільки проявлялась самостійність гілок влади та їх здатність впливати на державне життя.

Вищим органом законодавчої влади було проголошено Верховну Раду України – це єдиний орган державної влади, який має виключне право приймати нові та змінювати існуючі закони держави. ВР України з 1991 по 2007 роки пройшла ряд змін, а саме, якщо з 1991 по 1997 pp. BP формувалась на основі мажоритарної системи, то з 1997 по 2006 pp. вибори до ВРУ відбувались на основі змішаної мажоритарно-пропорційної виборчої системи. У 2006 році було прийнято новий Закон України "Про вибори народних депутатів України" відповідно до якого вибори вже відбуваються на основі пропорційної виборчої системи. Потерпів ряд змін і правовий статус ВРУ. На сьогодні Верховна Рада України є повноважною якщо протягом одного місяця з дня виборів сформовано конституційну більшість, яка має право формувати Кабінет Міністрів України. Таке реформування дозволило підняти відповідальність народних обранців за діяльність Уряду, але разом з тим, як показує досвід, активізувалась боротьба за владу між політичними партіями.

169

Вищим органом виконавчої влади є Кабінет Міністрів України, який здійснює уравління державою. Ця гілка влади також пережила ряд змін з 1991

по 2007 pp.

Якщо з 1991 по 2006 рр. Кабмін формувався Президентом держави та ВР України то сьогодні, Уряд формується виключно народними обранцями.

Таким чином сьогодні Україна носить всі ознаки республіки парламентсько-президентського типу.

За період 1991-2006 рр. пережила ряд змін і судова гілка влади. З 1991 року система судів була контрольована Генеральною Прокуратурою України. У 1992 році було прийнято судово-правову реформу, відповідно до якої судова влада ставала повністю незалежною та автономною гілкою влади вищим органом якої є Верховний Суд України. У 1996 році створюється в системі судової влади ще один суд спеціальної юрисдикції - Конституційний Суд України. На сьогодні судова гілка влади є самостійною гілкою влади, що здійснює захист прав та законних інтересів особи.

Останню крапку в становленні політичної системи поставило формування Збройних Сил України. Розбудова ЗСУ здійснювалась на основі досягнутих в рамках СНД домовленостей з дотриманням міжнародних угод, які Україна визнала обов'язковими для себе. В жовтні 1993 року Україна прийняла воєнну доктрину, в якій проголошувалось, що Україна створює ЗС винятково для гарантування національної безпеки. До цього слід додати, що відповідно Декларації про державний суверенітет України Україна є державою з без’ядерним статусом.

2. Вибори Президента України 2004 року. Події „оксамитової революції".

Відповідно статті 103 Конституції України чергові вибори Президента проводяться в останню неділю жовтня останнього п'ятого року повноважень. Отже перший тур виборів Президента України мав відбутись 31 жовтня 2004 року.

Незважаючи на те, що в країні намітились певні тенденції стабілізації економіки все ж перед державою стояли певні завдання та проблеми економічного життя:

–повне всевладдя фінансово-олігархічних структур;

–бюрократизм та корупція, яка вразила всі суспільні сфери;

–порушення прав та конституційних свобод громадян;

–значна диспропорція в соціальній структурі населення 5% населення володіє 80% національного багатства.

Попри значну кількість кандидатів на посаду Президента України основна боротьба розгорнулась між Прем'єр-міністром України В. Януковичем, лідером парламентської фракції „Наша Україна" В. Ющенком. Під час виборів В. Ющенка підтримали парламентські фракції БЮТ (Блок Юлії Тимошенко), Соціалістична партія України (О. Мороз), Партія промисловців та підприємців (А. Кінах).

Перший тур Президентських виборів за підрахунками Центральної Виборчої комісії показав невелику перевагу В. Ющенка. Боротьба за посаду

170