9139

контролю за знезараженням об'єктів регулювання; фумігація (знезараження) - обробка хімічною речовиною в

газоподібному стані, що повністю або головним чином охоплює товар; шкідливий організм - будь-який вид, штам або біотип рослин, тварин,

патогенний агент, шкідливий для рослин чи продуктів рослинного походження, у тому числі комахи, кліщі, грибки, бактерії, віруси, нематоди та бур'яни.

Стаття 6. Завдання та система Державної служби з карантину рослин України

Завданнями Державної служби з карантину рослин України є:

-здійснення державного контролю за дотриманням карантинного режиму і проведенням заходів з карантину рослин при вирощуванні, заготівлі, вивезенні, ввезенні, транспортуванні, зберіганні, переробці, реалізації та використанні об'єктів регулювання;

-реєстрація осіб, які здійснюють господарську діяльність, пов'язану з виробництвом та обігом об'єктів регулювання.

Стаття 10. Права та обов'язки посадових осіб, які здійснюють державний контроль та нагляд Державні інспектори з карантину рослин у межах своїх повноважень мають право:

- проводити фітосанітарні процедури до об'єктів регулювання; затримувати об'єкти регулювання для інспектування та фітосанітарної експертизи, якщо вони переміщуються без відповідних фітосанітарних документів або не відповідають фітосанітарним вимогам;

-здійснювати державний контроль та нагляд, інспектування та моніторинг відповідної території, об'єктів регулювання; отримувати інформацію, необхідну для здійснення повноважень відповідно до закону;

-проводити відбір зразків з партії рослин і рослинних продуктів для проведення фітосанітарної експертизи відповідно до закону;

-видавати в межах своїх повноважень розпорядження, що підлягають

обов'язковому виконанню, на здійснення фітосанітарних заходів;

-надавати висновки органам страхування щодо завданих збитків внаслідок ліквідації карантинних організмів;

-накладати у порядку, встановленому законом, адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства про карантин рослин;

Стаття 12. Права та обов'язки осіб щодо карантину рослин

Особи, які здійснюють господарську діяльність, пов'язану з виробництвом, переробкою, зберіганням, транспортуванням і торгівлею рослинами та рослинними продуктами, мають право одержувати від органів Державної служби з карантину рослин України інформацію про фітосанітарний стан на відповідній території.

Особам, яким завдано шкоду внаслідок запровадження карантинного режиму або у зв'язку з проведенням робіт щодо ліквідації карантинних організмів, збитки відшкодовуються відповідно до закону.

Особи, майно яких використовувалося з метою запобігання поширенню і ліквідації карантинних організмів, мають право на відшкодування завданих їм збитків відповідно до закону та у порядку і розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Особи, які здійснюють господарську діяльність, пов'язану з виробництвом, переробкою, зберіганням, транспортуванням, торгівлею рослинами і рослинними продуктами, зобов'язані:

-виконувати фітосанітарні правила та здійснювати фітосанітарні заходи;

-виконувати розпорядження органів Державної служби з карантину рослин України щодо проведення відповідних карантинних заходів;

-зареєструватися у відповідній інспекції з карантину рослин, якщо це вимагається згідно із статтею 27 цього Закону;

-подавати на вимогу спеціалістів Державної служби з карантину рослин України відомості про об'єкти регулювання;

об'єктів регулювання на будь-якій стадії виробництва, переробки чи обігу

інспекторам з карантину рослин у виконанні ними своїх повноважень.

Розділ VI

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО КАРАНТИН РОСЛИН

Стаття 47. Відповідальність за порушення законодавства про карантин рослин.

Особи, винні в порушенні законодавства про карантин рослин, несуть відповідальність згідно із законом.

Відповідальність за порушення законодавства у сфері карантину рослин несуть особи, винні у:

-поширенні карантинних організмів;

-порушенні вимог фітосанітарних заходів;

-невиконанні розпорядження державного інспектора з карантину рослин щодо проведення відповідних карантинних заходів;

-непроведенні реєстрації відповідно до статті 27 цього Закону;

-неповідомленні державного інспектора з карантину рослин про виявлення регульованих шкідливих організмів;

- завезенні на територію України, вивезенні з карантинних зон об'єктів регулювання, які не пройшли фітосанітарного контролю, та їх реалізації;

- невиконанні законних вимог посадових осіб, які здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про карантин рослин.

Законами України може бути встановлено відповідальність і за інші правопорушення у сфері карантину рослин.

м. Київ, 30 червня 1993 року

N 3348-XII

Практична робота № 20

Тема: Місцеві екологічні плани дій Мета: ознайомити студентів з програмою місцевих екологічний дій,

місцевим екологічним планом, впровадження екологічних заходів.

Теоретичні відомості

Програми місцевих екологічних дій - це програми, які відкривають широкі можливості для вирішення екологічних проблем силами громади, спираючись на безпосередню участь громадськості у прийнятті рішень місцевими органами влади. Вперше програми МЕП були впроваджені у Болгарії та Угорщині на початку 90х років XX століття,

Сприяння реалізації місцевих екологічних планів дій здійснюється також в координації з програмами технічної допомоги в Україні, Центральній і Східній Європі, включаючи Програму ООН з розвитку (ПТООН), Організацію з економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), Регіональні екологічні центри (РЕЦ) тощо.

Завдання:

-покращити стан довкілля громади шляхом упровадження низьковитратних заходів;

-підвищити інформованість громадськості з питань довкілля та необхідності участі громадськості у процесах опанування і впровадження природоохоронних заходів;

-зміцнити потенціал неурядових громадських організацій (НГО) України та інших організацій з метою сприяння органам місцевого самоврядування і влади у їхній діяльності з поліпшення стану довкілля в громадах;

-підвищити спроможність органів влади та НГО на місцях разом розробляти та впроваджувати екологічні програми, залучати фінансову допомогу державних і міжнародних організацій;

-створити мережу громад, організацій та експертів для надання постійної інформаційної та методологічної підтримки іншим громадам у впровадженні МЕП;

-спільними зусиллями українських громад сприяти вдосконаленню політики держави з питань охорони довкілля, соціального й економічного розвитку громад.

МЕП розробляються на таких принципах:

-широка громадська участь забезпечує врахування громадської думки під час прийняття рішень, просвіту та виховання громадськості, передбачає активне залучення громадян до місцевих екологічних дій;

-залучення зацікавлених сторін, тобто представників різних установ і прошарків населення (наприклад, місцевої влади, неурядових громадських організацій, промислових підприємств, бізнесового сектору, наукових установ тощо) та окремих мешканців, котрі або безпосередньо проводять

певну діяльність у рамках МЕП, або сприяють місцевій владі у розробці та впровадженні МЕП;

-оцінка екологічних проблем або ситуації передбачає визначення та характеристику екологічних проблем, а також пояснення того, чому саме ці проблеми викликають занепокоєння. Оцінка спирається недоступну інформацію та раціональне використання наявних ресурсів;

-визначення екологічних пріоритетів, тобто проблем довкілля, пріоритетних для вирішення, базується на прозорих і взаємопогоджених критеріях із врахуванням точки зору широких кіл громадськості;

-розробка екологічного плану дій (ЕПД) передбачає визначення мети, завдань та індикаторів; розробку, аналіз і вибір альтернативних заходів, які проводяться за конкретними критеріями (наприклад, технічна спроможність, раціональність, витрат стосовно очікуваних результатів тощо); календарний план із вказаними необхідними ресурсами. План дій готується за участю членів громади та представників тих установ, які відповідальні за його здійснення. План дій приймається місцевою радою і періодично вдосконалюється;

-впровалження дій (заходів) передбачає створення наглядової структури (ради) з певними повноваженнями від місцевої ради та з відповідним фінансуванням за рахунок як нинішніх, так і зовнішніх джерел. Створеній раді переконливо рекомендується підготувати та підписати з установами угоди стосовно впровадження ними намічених планом заходів, з визначенням відповідальності та забов'язань. Цей момент є істотним для здійснення як короткострокових акцій, так і довготермінових заходів;

-контроль (моніторинг) і оцінка включає постійний процес контролю та оцінки стану довкілля: і впроваджених дій. При цьому результати оцінки надаються особам і організаціям, відповідальним за прийняття рішень, та усій громаді й використовуються для вдосконалення подальших заходів.

Основні етапи впровадження МЕП у громадах

1.ПОЧАТОК реалізації програми у кожній територіальній громаді може позначитись проведенням офіційної презентації. На цьому етапі відбувається формування групи зацікавлених осіб, які робитимуть перші кроки в напрямку-формування громади як активної спільноти.

2.ОЦІНКА СТАНУ ДОВКІЛЛЯ. Силами груп зацікавлених сторін проводиться збір та аналіз даних з метою оптимізації цього процесу можна створити робочі групи. У процесі оцінки стану довкілля можуть суттєво допомогти геоінформаційні системи, які забезпечують автоматизоване накопичення, збереження, обробку та відображення просторовокоординованих даних. Далі можна виготовити систематизований опис довкілля, провести соціологічне опитування населення, що дозволить визначити рівень розуміння громадянами екологічних проблем, з'ясувати рівень громадської активності, окреслити ціннісні орієнтири.

Місцевий екологічний план повинен містити таку інформацію про стан довкілля:

1. Геофізичні та деякі інші характеристики території.

2.Фактори антропогенного впливу на компоненти природного середовища, їх характеристика, спрямованість та об'єми впливу.

3.Сільськогосподарське виробництво. Збирається і аналізується наявна інформація:

- щодо структури сільгоспвиробництва, рослинництва, тваринництва, птахівництва, звірівництва і т.п.;

- про рівень освоєності ґрунтів, включаючи структуру рослинництва (зернові, технічні культури, садівництво, городництво та ін.);

- про рівень розвитку сільгоспвиробництва (урожайність зернових і технічнихкультур, продуктивність тваринництва, загальна чисельність поголів'я великої рогатої худоби, свиней);

- щодо масштабів впливу на компоненти природного середовища:

- на атмосферу - викиди в атмосферу від сільськогосподарських об'єктів (комплексів, ферм і т.п.);

- на гідросферу - скид всіх видів стічних вод і відходів тваринницьких комплексів : ферм в поверхневі водостоки і водойми (що саме скидається, скільки і чому не очищується), можливий змив неорганічних добрив та засобів захисту рослин, що використовуються в рослинництві, наслідки забруднення нами водних об'єктів. Наявність зрошувальних меліоративних систем, вплив дренажно-скидних вод на стан водостоків і водойм;

- на земельні ресурси - забруднення земель стічними водами і відходами тваринництва, надмірними дозами мінеральних і органічних добрив, засобами захисту рослин та ін., наявність проявів активізації ерозійних і деградаційних процесів грунтів під впливом господарської діяльності

4.Комунальне господарство.

5.Транспорт (всі види, включаючи трубопровідний): Збирається і вивчається інформація щодо масштабів впливу транспорту на компоненти природного середовища.

6.Рекреація. Визначається наявність на території зон організованої та неорганізованої рекреації.Орієнтовно визначаються напрямки, форми і конкретні прояви впливу зон рекреації на стан водного басейну, земельних ресурсів, лісового фонду,тваринного та рослинного світу. Виявляється наявність і загальний стан заповідних об'єктів, історичних та культурних пам'яток, пам'яток природи.

7.Туризм. Визначається ступінь цінності території для туристичного освоєння, наявність турбаз і освоєних туристичних маршрутів, загальний вплив туризму на стан території.

Оцінки факторів антропогенного впливу на компоненти природного середовища

Практично всі форми господарської діяльності (промисловість,

сільгоспвиробництво, та ін) інтенсивно впливають на компоненти природного середовища безпосередньо або опосередковано, частіше має місце і те, і друге.

Виділяються об'єкти (галузі) господарської діяльності, які мають вирішальний вплив на той чи інший компонент природного середовища і екологічну ситуацію на території в цілому.

Аналізується і оцінюється ступінь раціональності господарської діяльності усіх об'єктів (галузей) відносно тих чи інших компонентів природного середовища з відзначенням тих об'єктів (галузей), вплив яких с визначальним (раціональне використання території, земельних і водних ресурсів, транспорту, зв'язку, рекреаційного потенціалу, глибина переробки сировини, рівень використання відходів виробництва).

Виявлення та формування екологічних проблем на території

На підставі оцінок існуючого стану компонентів природного середовища (по компонентні оцінки) і факторів антропогенного впливу на них (по факторні оцінки), також аналізу вірогідних (прогнозних) ситуацій, що можуть скластися на території перспективі, виявляються реальні екологічні проблеми різного масштабу, вирішення яких дозволяє довести якість компонентів природнього середовища до оптимального стану.

Проблеми можуть відрізнятися своєю різноманітністю і масштабами, віддзеркалювати санітарно-екологічні, соціально-економічні, урбаністичні, технологічні, аграрні та інші реалії, що склалися на території, але є одна, поєднуюча їх особливість: це —їх екологічна спрямованість.

Здійснюється на основі опису стану довкілля та влаштування публічних обговорень з громадою. Цьому може передувати визначення критеріїв ранжування, які згідно з методологією Програми МЕП, мають бути прозорими, взаємо погодженими та повинні враховувати думку мешканців громади. Дуже важливо на цьому етапі класифікувати всі проблеми на:

1. Проблеми, які можна вирішити за кошти місцевого бюджету силами місцевої громади;

2. Проблеми, які мають регіональне значення і потребують підтримки з обласного бюджету, різноманітних державних і недержавних фондів;

3. Проблеми, які можна вирішити лише за умови підтримки з державного бюджету та міжнародних фінансових інституції.

Підготовка екологічного плану дій (ЕПД) стане наступним етапом реалізації Вашої програми. План дій готується групою зацікавлених сторін громади за допомогою експертів програми, представників установ і організацій, відповідальних за його впровадження !. У документі фіксуються мета діяльності, завдання, індикатори ефективності реалізації, перелік заходів, спрямованих на вирішення пріоритетних проблем довкілля, визначених на попередньому етапі; календарний план виконання намічених заходів із перерахованими ресурсами та виконавцями. ЕПД має бути затверджений рішенням селищної, міської чи районної ради. Як різновид МЕП може бути створений Місцевий план розвитку природи. Він

спрямований на збереження і розвиток біологічного та ландшафтного різноманіття територій і може розроблятися як окремо, так і у вигляді одного з розділів МЕП.

Перелік заходів, які може включати місцевий екологічний план. Повітряний басейн:

-технологічні (впровадження нових технологій, безвідходних або маловідходних виробництв);

-санітарно - гігієнічні (впровадження ефективних методів очистки газів фізичних і фізико-хімічних);

Водний басейн; Основними заходами щодо охорони поверхневих вод від забруднення є:

-впровадження замкнутих водозворотних систем в промислових вузлах танаокремихпідприємствах; механічна очистка стічних вод; фізико-хімічна очистка стічних вод; біологічна очистка стічних вод; запровадження, де це можливо, мало - і безвідходних технологій.

Основними заходами щодо охорони підземних вод є:

-профілактичні (контроль за якістю підземних вод, надійний в санітарному відношенні устрій водозаборів і т. ін.);

-локальні (обмеження щодо просування забруднень по (водоносному горизонту від місць забруднень);

-відновлювальні (ліквідація забруднення водоносного горизонту)

Земельні ресурси:

У цьому напрямку головними є такі заходи:

-боротьба з ерозією ґрунтів;

-забезпечення чистоти рослинно-грунтового покриву (захист від механічного ,хімічного, бактеріального та радіаційного забруднення), організація утилізації промислових і побутових відходів; відновлення порушених територій.

Лісові ресурси:

Основними заходами щодо покращання умов експлуатації лісів в системі зелених насаджень є:

-впровадження лісокультурних заходів, заборона суцільних порубок, комплексне використання деревини, використання біологічних методів боротьби з шкідниками лісів, профілактика лісових пожеж тощо);

-підвищення біологічної продуктивності лісів, покращання їх породного

івидового стану, підвищення їх водорегулюючих і кліматоутворюючих фукнкцій і т.п.

Охорона пам’яток історії і культури.

Охорона пам’яток історії та культури здійснюється в напрямку їх обліку,

в належному фізичному стані та використанні в інтересах виховання у наступних поколінь національної і громадської свідомості.

Заповідні території і рекреація. В зазначеному напрямку експертні дії виконуються в таких обсягах:

- визначається категорія заповідної зони (зон) в системі природних територій, що охороняються;

-розробляються пропозиції з формування в межах заповідної території ділянок різного функціонального призначення (якщо таке доцільно і допустиме);

-розробляються рекомендації з використання різних категорій заповідних територій ,що охороняються, в інтересах людини;

Впровадження заходів, визначених МЕП

Органи влади, самоврядування або інші організації беруть на себе відповідальність за реалізацію рекомендацій, визначених у плані, а також залучають до співпраці ключові інституції, що зробить впровадження плану ефективнішим. Група зацікавлених сторін має створити наглядову раду, яка контролюватиме хід і ефективність реалізації плану.

Контроль ефективності впровадження заходів ЕПД стане підсумковим етапом реалізації програми у демонстраційних громадах. Наглядова рада має оцінити співвідношення витрат і результату діяльності. Висновки ради мають бути доведеними до відома осіб і організацій, відповідальних за прийняття рішень, мешканців громади. Це дозволить вдосконалити власний досвід.

Література

1.Смаглій О.Ф., Кардашов А.Т. та ін. Агроекологія. - К.: Вища освіта, 2006. -

С. 625 - 650.

2.Патика В.П., Тараріко О.Г. Агроекологічний моніторинг і паспортизація земель. - К.: Фітосоціо-центр, 2002. - 296 с.

Запитання для контролю

1.Назвати основні завдання програми місцевих екологічних дій.

2.Основні етапи впровадження МЕП у громадах.

3.Яку інформацію про стан довкілля повинен містити місцевий екологічний план.

ЗМІСТ

Практична робота №1

Сільськогосподарські терміни, їх екологічний та технологічний зміст. Закони сільськогосподарської екології ……………………………………….

Практична робота № 2

Особливості структури і функціонування агроекосистем……………………

Практична робота №3

Агрофітоценоз, як основний компонент агробіоценозу……………………

Практична робота № 4

Визначення забур'яненості поля та вибір методу боротьби з бур'янами…..

Практична робота №5

Еколого-агрохімічна оцінка ґрунту………………………………………….

Практична робота №6

Агроекологічна характеристика основних сільськогосподарських Культур ………………………………………………………………………..

Практична робота №7

Екологічні основи сівозмін …………………………………………………..

Практична робота № 8

Мінеральні добрива та еколого-агрономічні принципи їх використання …

Практична робота № 9

Живлення рослин і розрахунок доз мінеральних добрив під запланований урожай …………………………………………………………..

Практична робота № 10

Мікробні біотехнології у сільському господарстві ……………………………

Практична робота № 11

Поняття про пестициди та визначення залишкової токсичності ґрунту ……

Практична робота № 12

Оптимізація структури сільськогосподарських ландшафтів ………………..

Практична робота № 13

Проблеми і наукові основи екологобезпечного землекористування ……….

Практична робота № 14

Рекультивація порушених земель та їх використання ………………………

Практична робота № 15

Концептуальні основи агроекологічного моніторинг …………………….

Практична робота № 16

Мікробіологічний моніторинг стану ґрунтів агроекосистеми ……………….

Практична робота № 17

Земельний кодекс України …………………………………………………….

Практична робота № 18

Закон України « Про тваринний світ» ………………………………………..

Практична робота № 19

Закон України « Про карантин рослин» ……………………………………….

Практична робота № 20

Місцеві екологічні плани дій ……………………………………………………