11-15 (1)
.pdfзначною кровотечею, а при резекції щелепи, ампутації язика необхiдна передня перев'язка зовнішньої сонної артерії. Основні джерела кровопостачання зовнішня і внутрішня сонні артерії (arteria carotis externa et arteria carotis interna), які є гілками загальної сонної артерії (arteria carotis communis). Від зовнішньої сонної артерії до лиця відходить лицева артерія (arteria facialis) (часто від зовнішньої сонної артерії відходить спільний стовбур язикової і лицевої артерійtruncus
linguofacialis). Початковий відділ лицевої артерії розміщується на шиї, потім вона виходить на лице біля переднього краю жувального м'яза, перегинаючись через край нижньої щелепи. Тут її можна притиснути до щелепи, щоб тимчасово зупинити кровотечу, викликану пошкодженням лиця. Згинаючись під шкірою лиця і в товщі мімічних м'язів, артерія йде до кута ротової щілини і далі до внутрішнього кута ока, де своєю кінцевою гілкою arteria angularisанастомозує з arteria dorsalis nasi - гілкою а. ophthalmica (від arteria carotis interna). Лицева артерія віддає гілки на шию і лице: висхідну піднебінну підпідборідну, нижню і верхню губні артерії, мигдаликову.
Поверхнева скронева артерія (arteria temporalis superficialis) є
кінцевою гілкою і прямим продовженням зовнішньої сонної артерії(arteria carotis externa) . Вона проходить у товщі привушної слинної залози і виходить під шкіру спереду козелка вушної раковини. Поверхнева скронева артерія віддає свої гілки до привушної слинної залози (rami parotidei) i вушної раковини
(rami auriculares anteriores), а також поперечну артерію лиця,
середню скроневу i вилично-орбітальну артерії. На рівні
верхнього краю очної ямки поверхнева скронева артерія ділиться на дві кінцеві гілки - тім'яну і лобову (ramus parietalis et ramus frontalis).
Верхньощелепна артерія (arteria maxillaris) постачає кров у глибокі відділи лиця i є другою кінцевою гілкою зовнішньої сонної артерії(arteria carotis externa). Короткий стовбур ділиться на три відділи: перший огинає шийку нижньої щелепи, другий проходить у скронево-крилоподібному проміжку між musculus temporalis i musculus pterygoideus lateralis, третій проникає в крилопіднебінну ямку (fossa pterygopalatina). В кожному відділі верхньощелепна артерія віддає низку гілок. У першому відділі це глибока вушна артерія (arteria auricularis profunda), яка постачає кров у барабанну перетинку, капсулу скронево-нижньощелепного суглоба і кісткову частину зовнішнього слухового ходу, передня барабанна артерія (arteria tympanica anterior) кровопостачає слизову оболонку барабанної порожнини.
Нижня альвеолярна артерія (arteria alveolaris inferior) через foramen mandibulae йде в однойменний канал і кровопостачає зуби та ясна. Виходить з каналу через підборідний отвір (foramen mentale) під назвою arteria mentalis i розгалужується в шкірі і м'язах підборіддя.
Середня менінгеальна артерія (arteria meningea media) піднімається по медiальнiй поверхні латерального крилоподiбного м'яза, через остистий отвір ( foramen spinosum) проникає в порожнину черепа i ділиться на передню i задню гілки, що кровопостачають тверду оболонку головного мозку.
Гілки другого відділу верхньощелепної артерії: жувальна (arteria masseterica, яка кровопостачає однойменний м'яз musculus masseter), глибокі скроневі (arterae temporales profundae, які кровопостачають musculus temporalis), щічна (arteria buccalis, яка кровопостачає musculus buccinator), задня верхня альвеолярна
(arteria alveolaris superior posterior) артерії, а також крилоподібні гілки (rami pterygoidei), які направляються до латерального і медіального крилоподібних м'язів. Задня верхня альвеолярна артерія починається перед входом верхньощелепної артерії в крилопіднебінну ямку. її гілки входять через однойменні отвори на горбі верхньої щелепи, живлячи верхні великі кутні зуби, ясна і слизову оболонку верхньощелепної пазухи.
Гілки третього відділу верхньощелепної артерії: підорбітальна низхідна піднебінна і клинопіднебінна артерії.
Підорбітальна артерія (arteria infraorbitalis) з крилопіднебінної ямки через нижню орбітальну щілину виходить з порожнини очної ямки, через sulcus et canalis infraorbitalis досягає однойменного отвору і розгалужується в межах fossa canina. Тут вона анастомозує з гілками лицевої артерії. Проходячи в нижньоорбітальному каналі, пiдорбітальна артерія віддає передні верхні альвеолярні артерії (arterae alveolares superiores anteriores) до зубів верхньої щелепи.
Низхідна піднебінна артерiя (arteria palatina descendens)
спускається вниз по великому піднебінному каналу (canalis palatinus major) i закінчується великою і малими піднебінними артеріями (arteria palatina major et arterae palatinae minores).
Кровопостачає тверде і м'яке піднебіння.
Клинопіднебінна артерія (arteria sphenopalatina) проходить через однойменний отвір на боковій стінці носа в носову порожнину і кровопостачає перегородку і задній відділ стінки порожнини носа,
розгалужуючись на arterae nasales posteriores, laterales et septi. 10.Венозна система черепно-мозкового та лицевого відділів голови,їх зв’язки.
Вени лиця утворюють дві сітки: поверхневу і глибоку. До першої належать дві вени: лицева (vena facialis) i занижньощелепна
(vena retromandibularis).
Лицева вена супроводжує лицеву артерію. Починається вона біля медіального кута ока як кутова вена (vena angularis), яка широко анастомозує з очними венами, що впадають в печеристу пазуху твердої оболонки мозку. В лицеву вену впадають вени, які йдуть від лобової, орбітальної ділянок, носа, повік, щік, губ і підборіддя. Занижньощелепна вена утворюється злиттям кількох поверхневих скроневих i верхньощелепних вен. Вона збирає венозну кров з ділянок, які постачаються кров'ю кінцевими гілками зовнішньої сонної артерії - поверхневою скроневою і верхньощелепною артеріями. Занижньощелепна вена проходить у товщі привушної залози за нижньої щелепи. В цьому відділі в неї впадають дрібні вени вушної раковини, скроневонижньощелепного суглоба, середнього вуха, привушної залози. V. retromandibularis спускається вниз і в ділянці тиї з'єднується з лицевою веною. Ix спільний стовбур впадає у внутрішню яремну вену.
Глибока венозна сітка це крилоподібне сплетення (plexus pterygoideus), а також дрібні сплетення, закладені в товщі м'язів і
міжм'язової клітковини глибокої ділянки лиця. За допомогою очних вен вона анастомозує з одного боку з поверхневими венами лиця, а з другого - з печеристою пазухою твердої оболонки головного мозку. Клінічне значення - при гострих запальних процесах, які виникають в ділянці лиця (фурункулах, карбункулах, абсцесах). Гнійні процеси у верхній половині лиця, вище лінії, яка з'єднує кути рота, нерідко протікають тяжко внаслідок утягування в процес вен лиця. Це створює небезпеку швидкого просування інфекції венозними судинами в печеристу пазуху. У звичайних умовах відтік венозної крові від лиця проходить в напрямку внутрішньої яремної вени. Коли ж лицева вена або її притоки затромбовані або здавлені набряклими тканинами лиця, можливий ретроградний напрямок венозного відтоку. Септичний ембол може проникнути в печеристу пазуху i призвести до розвитку флебіту чи тромбозу пазухи, менінгіту.
11.Верхньощелепний нерв (лат. n. maxillaris) — чутливий нерв, є однією з трьох гілок трійчастого нерва. Він виходить з черепа в криловидно-піднебінної ямки через круглий отвір і направляється в очну ямку через нижньоочну щілину. Потім проходить по підочній борозні і підочному каналу. На цій ділянці верхньощелепний нерв називається підочним нервом (лат. n. infraorbitalis). Він виходить через підочний отвір і проникає в шкіру обличчя.
На всьому відрізку від верхньощелепного нерва відходять такі гілки:
виличний нерв (лат. n. zygomaticus), який направляється до шкіри шиї і передніх відділів скроневої області
верхні альвеолярні нерви (лат. nn. alveolaris superiores) пронизують товщу верхньої щелепи, утворюючи верхнє зубне
сплетення, гілки якого іннервують ясна та зуби верхньої щелепи
піднебінні нерви (лат. nn. palatini) проходять по великому і малому піднебінних каналах і проникають у порожнину рота через великий і малий піднебінні отвори, прямуючи до слизової оболонки твердого та м'якого піднебіння
задні носові гілки (лат. rr. nasales posterior) виходять до слизової оболонки порожнини носа через клиновидно-піднебінний отвір.
12.
Нижньощелепний нерв (n. mandibularis) за функцією – змішаний; він є найбільшою гілкою трійчастого нерва. Нижньощелепний нерв утворюється злиттям чутливих волокон від трійчастого вузла з руховим корінцем трійчастого нерва. Вийшовши з порожнини черепа у підскроневу ямку через овальний отвір, n. mandibularis розходиться на два стовбури:
1)менший – передній (віддає переважно рухові нерви);
2)більший – задній (віддає переважно чутливі нерви).
Ще до поділу на стовбури від нижньощелепного нерва відходять 3– 4 короткі вузлові гілки до вушного вузла (rr. ganglionares ad ganglion oticum seu radix sensoria ganglii otici) та оболонна гілка
(остистий нерв), r. meningeus (n. spinosus), яка повертається назад до порожнини черепа через остистий отвір та іннервує тверду оболону головного
мозку середньої черепної ямки і слизову оболонку клиноподібної пазухи.
Вушний вузол (ganglion oticum) розміщений під овальним отвором присередньо від n. mandibularis, належить до парасимпатичної частини автономного відділу периферійної нервової системи і відіграє важливу роль у секреторній іннервації привушної залози. Вушний вузол має овальну форму, досягає 4–5 мм у довжину, залягає у підскроневій ямці та має три корінці:
1)чутливий;
2)симпатичний;
3)парасимпатичний.
Чутливий корінець вушного вузла (radix sensoria ganglii otici) утворений вузловими гілками нижньощелепного нерва (rr. ganglionares n. mandibularis), його чутливі волокна проходять транзитом через цей вузол.
Симпатичний корінець вушного вузла (radix sympathica) утворений завузловими симпатичними волокнами, які йдуть у вигляді гілки від plexus meningeus medius.
Парасимпатичний корінець (radix parasympathica) вушного вузла є відгалуженням гілки язико-глоткового нерва (ІХ), а саме – малим кам’янистим нервом (n. petrosus minor) – гілкою n. tympanicus, і
несе прeгангліонарні парасимпатичні волокна, які переключаються у вушному вузлі.
До чутливих гілок n. mandibularis належать: вушно-скроневий нерв, щічний нерв та язиковий нерв.
Вушно-скроневий нерв (n. auriculotemporalis) починається біля foramen ovale двома корінцями, які, охопивши a. meningea media,
знову з’єднуються в один стовбур. Останній, обійшовши ззаду шийку нижньої щелепи, піднімається в товщі glandula parotidea спереду від хряща зовнішнього слухового ходу, дає гілочки: шкірі зовнішнього слухового ходу – n. meatus acustici externi, барабанній перетинці – rr. membranae tympani, шкірі передньої частини вушної раковини – nn. auriculares, посилає привушні гілки (rr. parotidei), які досягають привушної залози, приєднуючись до гілок лицевого нерва за допомогою сполучних гілок з лицевим нервом
(rr. communicantes cum nervo faciale). Закінчується n. auriculotemporalis у шкірі скроневої ділянки кінцевими поверхневими скроневими гілочками (rr. temporales superficiales). Щічний нерв (n. buccalis), вийшовши з-під переднього краю m. masseter, іде вперед до зовнішньої поверхні щічного м’яза, пронизує його і розгалужується у слизовій оболонці щоки. Щічний нерв іннервує шкіру та слизову оболонку щоки і кута рота, а також щічну поверхню ясен на рівні першого великого кутнього зуба.
Язиковий нерв (n. lingualis) залягає між присереднім та бічним крилоподібними м’язами, де до нього приєднується барабанна струна (гілка VII пари черепних нервів). Дугуватим згином він проходить над піднижньощелепною слинною залозою, діафрагмою рота і перехрещується з піднижньощелепною протокою, лягаючи на зовнішню поверхню шило-язикового м’яза. Далі язиковий нерв проходить вздовж краю язика під його слизовою оболонкою. По ходу язиковий нерв віддає гілки: гілки зіва (rr. isthmi faucium) – до слизової оболонки зіва; язикові гілки (rr. linguales), які досягають передніх двох третин язика і складаються з волокон, що проводять загальну чутливість (волокна V пари черепних нервів) та смакову
чутливість (волокна барабанної струни, яка є гілкою VII пари черепних нервів); сполучні гілки з під’язиковим нервом (rr. communicantes cum nervo hypoglosso); під’язиковий нерв (n. sublingualis). N. sublingualis проходить збоку від під’язикової слинної залози, іннервує слизову оболонку дна ротової порожнини та язикову поверхню ясен в ділянці передніх зубів нижньої щелепи.
Біля язикового нерва розташований піднижньощелепний вузол, який прилягає до однойменної слинної залози. Піднижньощелепний вузол (ganglion submandibulare) належить до парасимпатичної частини автономного відділу периферійної нервової системи і забезпечує секреторну іннервацію піднижньощелепної та під’язикової слинних залоз.
Піднижньощелепний вузол має три корінці. Чутливий корінець (radix sensoria) утворений вузловими гілками до піднижньощелепного вузла (rr. ganglionares ad ganglion submandibulare), які відходять від язикового нерва. Симпатичний корінець (radix sympathica) утворений завузловими симпатичними волокнами, що відходять від симпатичного сплетення навколо лицевої артерії. Парасимпатичний корінець (radix parasympathica) утворений барабанною струною (chorda tympani),
що є гілкою VII пари черепних нервів, яка несе передвузлові парасимпатичні волокна, що переключаються у піднижньощелепному вузлі.
У зв’язку з язиковим нервом описують також парасимпатичний вегетативний під’язиковий вузол (ganglion sublinguale), який складається з вузликоподібних скупчень нейронів уздовж
залозистих гілок піднижньощелепного вузла, що прямують до під’язикової слинної залози.
Єдиною змішаною і найбільшою гілкою n. mandibularis є нижній комірковий нерв (n. alveolaris inferior), який проходить між присереднім та бічним крилоподібними м’язами й, лежачи позаду язикового нерва, входить у нижньощелепний канал разом з однойменною артерією. Всі рухові волокна n. alveolaris inferior формують щелепно-під’язиковий нерв (n. mylohyoideus). N. mylohyoideus відокремлюється від n.alveolaris inferior перед входом останнього у нижньощелепний канал і по sulcus mylohyoideus mandibulae досягає нижньої поверхні однойменного м’яза, іннервує його і переднє черевце m. digastricus. За своїм ходом у нижньощелепному каналі n. alveоlaris inferior віддає гілки, які з’єднуються між собою і формують нижнє зубне сплетення (plexus dentalis inferior). Від цього сплетення відходять нижні зубні гілки (rr. dentales inferiores) – іннервують зуби, та нижні ясенні гілки (rr. gingivales inferiores) – іннервують ясна. Кінцевою гілкою n. alveolaris inferior є підборідний нерв (n. mentalis), який виходить через foramen mentale mandibulae в ділянці підборіддя. N. mentalis
віддає:
– підборідні гілки (rr. mentales) – іннервують шкіру підборіддя,
–губні гілки (rr. labiales) – іннервують шкіру та слизову оболонку нижньої губи,
–ясенні гілки (rr. gingivales) – іннервують щічну поверхню
ясен.