3

Есе на тему «Політичний режим сучасної України»

24 серпня 1991 р. Верховна Рада України прийняла історичний документ – Акт проголошення незалежності України. Україна проголошена незалежною демократичною державою .Почався новий етап її історичного розвитку, стратегічною метою якого є побудова демократичного суспільства. Поява нових інститутів влади: президента, парламенту, що обираються на альтернативній основі, прийняття в 1996 р. Конституції України, що проголосила пріоритет прав і свобод людини над правами держави, і інших демократичних актів.

Політичний режим в Україні періоду 1994 - 2003 рр. більшість дослідників визначала як недемократичний в діапазоні від неототалітарного, згідно з науковцем В. Полохало, до змагального напівавторитарного, за твердженням дослідника Т. Кузьо. Такі коливання у визначеннях відображають коливання в суті самого режиму, який за десять років пройшов кілька етапів еволюції.

Ґрунтовне дослідження причин і наслідків цього процесу, проведене політологом Ю. Мацієвським, дає змогу визначити політичний режим в Україні періоду 1994 - 2003 рр. як патримоніально-олігархічний авторитаризм. В листопаді - грудні 2004 року в Україні відбулася ненасильницька зміна правлячої еліти за масової участі населення в політичному страйку в період президентської виборчої кампанії. Цю політичну подію можемо охарактеризувати як перехід від одного типу політичного режиму до іншого. Початком переходу вважається лібералізація старого режиму.

Революція гідності в Україні 2013-2014 рр., в ході якої було повалено авторитарний режим В. Януковича, відкрила можливість побудови в нашій державі справжнього європейського, громадянського суспільства, стержнем якого є демократичний політичний режим.

21 лютого 2014 року Верховна Рада України відновила дії положень Конституції 2004 року, таким чином скасувавши нові повноваження Президента. Наступного дня тодішнього Президента України Віктора Януковича було визнано таким, що самоусунувся від виконання своїх обов'язків. Виконувачем обов'язків Президента став Голова Верховної Ради України Турчинов Олександр Валентинович. 7 червня 2014 новим Президентом став Порошенко Петро Олексійович. Його перемога вже в першому турі виборів виглядала вирішеною, коли Крим був втрачений, а АТО в Донбасі перейшла в стадію повномасштабної військової операції. Досягнення миру на сході країни і запобігання повномасштабного російського вторгнення стали головними суспільними очікуваннями. Ключова відмінність політичного стилю Петра Порошенка від попередників полягає в тому, що він технічно використовує для концентрації влади як правові механізми парламентсько-президентської республіки, так і суспільні настрої. Детальний аналіз дозволяє зробити кілька висновків: по-перше, до кінця свого другого року президент Порошенко більше не лідер симпатій українців, його рейтинг впав; по-друге, оточення президента успішно підкорює нові бізнес-вершини і зберігає старі схеми; по-третє, команда Порошенко зробила ставку не на громадянське суспільство, волонтерів, добровольців і технократів, а пішла шляхом угод з колишніми регіоналами і олігархами. Політичний режим його правління можна охарактеризувати як авторитарно-олігархічний режим.

Загальний аналіз показує, що в трансформації політичного режиму Укра- їни можна виділити п’ять основних періодів: 1) кінець 1980-х - 1996 р.; 2) 1996-2005 рр.; 3) 2005-2010 рр.; 4) 2010-2014 рр.; 5)2014-2019рр. Як бачимо, за винятком першого періоду, інші «прив'язані» нами до особи президента. І це не випадково. Як засвідчує історичний досвід, роль політичного лідера в перехідні періоди надзвичайно важлива. Саме він та його політична воля можуть стати генераторами 2020 р. Українська наука: минуле сучасне, майбутнє змін та реформ у всіх сферах суспільного життя, визначати майбутнє держави, особливо в перехідних, трансформаційних суспільствах.

За результатами виборів 2019 року наступним Президентом України обрано Володимира Зеленського, який ввійшов в повноваження з моменту складення присяги народові України на урочистому засіданні Верховної Ради України 20 травня 2019. І на данний момент його політику можна вважати демократичною, але ним намагаються керувати тому можна очікувати, що в Україні може знову встановитися авторитарно- олігархічний режим або демократично-олігархічний режим.

Таким чином, динаміка трансформації політичного режиму в пострадянській Україні мала суперечливий і непрогнозований характер. Авторитарні тенденції перебували в стані протиборства з демократичною альтернативою і в цьому контексті перехідний період означав швидше невизначеність остаточних результатів їхнього змагання, незавершеність суперечливість і непослідовність самої трансформації режиму. Все це, на мій погляд, і визначає особливість посттоталітарного періоду та трансформації політичного режиму України порівняно з іншими посттоталітарними державами.