10

Критерії порівняння

Спільні риси

Відмінні риси

Менеджмент

Освітній менеджмент

Навчальний менеджмент

Менеджмент

Освітній менеджмент

Навчальний менеджмент

Зміст

реалізація управління над об’єктами

це вміння добиватися поставлених цілей, використовуючи працю, інтелект, мотив поведінки інших людей

організації загальноосвітньої підготовки творчого, соціально мобільного і впевненого в _собі у ринкових умовах суспільства підростаючого покоління; формування учнівського й педагогічного колекти­ву та притаманних сучасному етапові розвитку суспільства відповідних морально-психологічних, соціально-педа­гогічних, професійних і соціально-економічних відносин між його членами

виявом горизонтального рівня;

процес реалізації основних функцій управління з відповідними комунікаціями, що забезпечує ефективне, результативне та якісно-предметне навчання в певній освітньо-віковій групі конкретного закладу освіти

Суб’єкти управління

наявність конкретних осіб, які здійснюють керівництво

орган або особа, що здійснює управлінську дію

вертикальний рівень управління в освіті (ректорат — деканат — кафедра — викладач)

група і керівник не є постійними

поєднанням;

функцій керівників і фахівців однією особою

Функції

реалізація основних функцій управління

відносно відокремлені напрямки управлінської діяльності, які дозволяють здійснювати певний вплив на управлінський об'єкт в цілях досягнення поставленої задачі

процес реалізації основних функцій та єднальних процесів управління освітою в конкретному закладі

планування, мотивацію, організацію і контроль над навчанням

Цілі

забезпечення організації діяльності

забезпечення прибуткової діяльності підприємства шляхом раціональної організації технологічного процесу, включаючи управління виробництвом

Процес управління освіти щодо забезпечення здійснення цілі суспільства щодо свого майбутнього

Забезпечення ефективного, результативного та якісно-предметного навчання в певній освітньо-віковій групі конкретного закладу освіти

Методи впливу

Створення єдиного плану дій, управління

- методи прямого впливу;

- методи непрямого впливу; 

– методи матеріального впливу;

– методи владного впливу;

– методи морального впливу;

– економічні методи менеджменту;

– технологічні методи менеджменту;

– соціально-психологічні методи менеджменту;

– адміністративні методи менеджменту.

методики, методи і прийоми професійного зростання, що доцільно реалізувати у процесі безпосередньої взаємодії зі своїми колегами та шляхом професійного взаємонавчання

- стимулювально-мотиваційний;

- цільовий;

- змістовий;

- операційно-діяльнісний;

- контрольно-регуляційний;

- рефлексивний.

Форми контролю

Обов’язковість виконання плану, недотримання якого забезпечують деякі наслідки

цілеспрямований вплив на особистість, на інтереси людини-працівника

фінансування витрат на популяризацію і пропаганду своєї діяльності й освітніх послуг;

створення на контрактній чи договірній основі по­стійних або тимчасових колективів

мотивації системи морального заохо­чення;

авторитетність

Стилі управління

урахування в процесі управління зовнішніх та внутрішніх умов діяльності

Авторитарний, демократичний, ліберальний

стиль взаємодії вчителя з учнями, керівника з учителями й учнями;

гнучкості навчально-виховного процесу у відповід­ності до зміни соціального замовлення до якостей особистості кожного з його суб'єктів, зумовлених її статусом.

№

Освітні технології

Основна ідея та зміст. Концептуальні положення

Мета і завдання. Послідовність дій при застосуванні.

Переваги

Недоліки

1

Технологія організації групової навчальної діяльності

Це форма організації навчання в малих групах учнів, які об'єднані загальною навчальною метою при опосередкованому керівництві вчителем й у співпраці з учнями.

За умов організації групової навчальної діяльності вчитель здійснює своє керівництво через завдання, які він пропонує групі. Стосунки між учителем та учнями набувають характеру співпраці, а тому педагог утручається в роботу груп лише в тому разі, якщо в учнів виникають запитання, і вони самі звертаються по допомогу. Це їхня спільна діяльність, яка на відміну від фронтальної та індивідуальної, не ізолює учнів один від одного, а навпаки, сприяє реалізації природному прагненню до спілкування, взаємодопомоги і співпраці.

Метою цієї технології є розвиток дитини як суб'єкта навчальної діяльності.

Завдання:

-навчити дітей співпраці при виконанні групових завдань;

-стимулювати моральні переживання взаємного навчання, зацікавленості в успіхові товариша;

-формувати комунікативні вміння молодших школярів;

-формувати рефлексивні компоненти навчальної діяльності: цілеспрямованість, планування, контроль, оцінювання;

-поєднувати фронтальну, індивідуальну та групову форми навчальної діяльності.

Формувати групи слід із урахуванням таких вимог: у групі повинні бути сильні, середні й слабкі учні. Кожен повинен виконувати певну роботу, брати активну участь у процесі навчання тощо. Учитель повинен керувати роботою групи пам'ятками, інструкціями.

-Збільшується обсяг виконаної роботи за певний час; це досягається завдяки специфічному добору завдань для роботи в мікрогрупі, що в порівнянні з фронтальною та індивідуальною формами навчальної діяльності справді має значно більший обсяг;

-висока результативність у засвоєнні знань і формуванні умінь, що досягається шляхом забезпечення активності кожного окремого учня завдяки спеціально організованій взаємодії в мікрогрупі;

-формуються вміння співпрацювати;

-формуються мотиви навчання, розвиваються гуманні взаємини людей;

-розвивається навчальна діяльність, а саме: утворюються такі компоненти навчальної діяльності, як планування, самоконтроль, самооцінка.

Допомога дорослого вже не потрібна й навіть шкодить.

2

Технологія саморозвитку(Марії Монтессорі)

Методика Монтессорі є моделлю особистісно орієнтованого підходу до навчання і виховання. В її основі лежить ідея про те, що кожна дитина, з її можливостями, потребами, системою стосунків проходить свій індивідуальний шлях розвитку.

Три провідних положення характеризують сутність педагогічної теорії М. Монтессорі: 1) виховання повинно бути вільним; 2) виховання повинно бути індивідуальним; 3) виховання повинно спиратися на дані спостережень за дитиною.

Метою цієї технології є природний гармонійний розвиток особистості дитини.

Завданням технології М. Монтессорі є створення умов (сприятливого педагогічного середовища) для забезпечення інтенсивного природного, гармонійного розвитку особистості дитини.

М. Монтессорі визначала завданнями технології:

-навчити дитину якомога раніше здійснювати власний вибір;

-виробити в дитини вміння користуватись наданими свободою й довірою;

-допомогти дитині створювати й підтримувати навколо себе порядок;

-навчити дитину в ранньому дитинстві шанувати закон;

-створити умови для розвитку почуття поваги й любові до самого себе;

-навчити планувати свою діяльність й досягати мети.

Дітки розвиваються самостійно, без втручання і тиску дорослих;

хлопці відкривають світ досвідченим шляхом, що сприяє кращому засвоєнню матеріалу;

підбирається індивідуальний комфортний темп розвитку;

малюки вчаться поважати особистий простір інших;

немає негативу, насильства або критики ставлення до учнів;

розумовий розвиток відбувається через органи почуттів, при цьому велика увага приділяється дрібної моторики;

різновікові групи формуються з урахуванням інтересів дітей;

такий підхід допомагає виростити самостійну особистість;

хлопці з самого раннього віку вчаться приймати рішення самостійно;

малюки вчаться піклуватися про інших через допомогу більш молодшим учням в групі;

розвивається навик взаємодії в соціумі, виховується самодисципліна.

Недостатня увага приділяється розвитку фантазії, креативності, навичок комунікації;

для дошкільнят гра – головний вид діяльності, однак Монтессорі вважала, що іграшки не дають дитині користі для практичної життя;

вступаючи у школу учневі складно перебудуватися на інший варіант взаємодії з педагогом;

дітки мало знайомляться з казками, які дають уявлення про добро і зло, вчать виходити їх різних життєвих ситуацій;

хлопці, виховані за методикою Монтессорі, іноді важко адаптуються до дисципліни традиційної школи;

система не пропонує виконання фізичних вправ, тому малюкам бракує рухової активності.

3

Теорія формування творчої особистості

Творча особистість має внутрішні передумови, що забезпечують її творчу активність, тобто не стимульовану ззовні пошукову та перетворювальну діяльність. Творча особистість володіє високим рівнем знань, потягом до нового, оригінального, вона вміє відкинути звичайне, шаблонне. Потреба у творчості є життєвою необхідністю.

Реалізація цієї технології базується на дотриманні низки педагогічних принципів: урахування вікових та індивідуальних особливостей учнів; принцип самодіяльності й самоорганізації.

Метою цієї технології є формування:

-високого рівня сформованості елементарних пізнавальних процесів;

-високого рівня активного мислення;

-високого рівня організованості й цілеспрямованості пізнавальних процесів.

Завданнями технології формування творчої особистості є спрямування роботи вчителя на розвиток дитини за такими напрямами:

-забезпечення сприйняття, пізнання й засвоєння учнем довкілля;

-організація впливу дитини на довкілля;

-вироблення учнем здатності до орієнтації та саморегуляції, формування особистого підходу до явищ, середовища, учинків.

Важливе місце в розвитку творчості учня належить таким здібностям:

- проблемне бачення;

- здібності до висування гіпотез, оригінальних ідей;

- здатність до виявлення протиріч;

- уміння аналізувати, інтегрувати й синтезувати інформацію;

- пошуково-перетворювальний стиль мислення;

- здатність до міжособистісного спілкування;

- здатність до дослідницької діяльності;

- дивергентність мислення.

4

Проектна технологія

Основна цінність проектної технології навчання полягає в тому, що вона орієнтує учнів на створення певного матеріального або інтелектуального продукту, а не на просте вивчення певної теми. На шляху до мети школярі мають актуалізувати або здобути нові необхідні знання, радитись з учителем і між собою, виконувати індивідуально чи в групах пізнавальну, дослідницьку, конструкторську та іншу роботу.

Мета навчального проектування - створення педагогом під час навчального процесу таких умов, за яких результатом є індивідуальний досвід проектної діяльності учнів. Основні завдання: навчити учнів самостійно здобувати знання, застосовувати їх для розв'язання нових пізнавальних і практичних завдань; сприяти розвитку комунікативних навичок, здатності працювати у різноманітних групах, виконуючи різні соціальні ролі (лідера, виконавця, посередника тощо); формувати уміння користуватися дослідницькими прийомами: збирати необхідну інформацію, вміти її аналізувати з різних точок зору, висувати різні гіпотези, уміти робити висновки.

В учнів формується:

-навички вербальної та невербальної комунікації (в умовах ситуативно – ділового спілкування);

-навички та прийоми роботи в колективі (виконання різних ролей у груповій роботі, взаємодопомога та взаємо підтримка учасників проектної діяльності);

-навички емоційно – вольової сфери (на всіх етапах роботи над проектом);

-навички спілкування в соціумі (на етапі збору необхідної інформації, під час презентації результату діяльності);

-вміння враховувати потреби навколишніх (під час планування та виготовлення продукту, який має соціальну цінність або прикладне значення);

-вміння приймати оцінку інших (здійснення само – та взаємо оцінювання проектної діяльності за визначеними критеріями).

5

Технологія навчання на як дослідження

Особливістю навчально-дослідницької діяльності учня за умов реалізації дослідницької технології передбачає об'єктивне відкриття нових знань на основі індивідуальної актуалізації попередньо засвоєних знань і вмінь, уведення їх до особистісного пізнавального простору.

Організація навчально-виховного процесу школи на основі дослідницької технології являє собою забезпечення освітньої підготовки учнів за умов систематизованих (за періодами навчання й за навчальними предметами) навчальних досліджень із урахуванням їх комплексного впливу на виховання школярів і цілеспрямоване формування їхніх особистісних якостей.

Зміст дослідницької технології визначає те, що її особливою складовою є низка вимог, яким повинен відповідати вчитель. Насамперед він повинен мати широку ерудицію в конкретній науковій галузі, що відповідає навчальним предметам, які він викладає.

Мета впровадження дослідницької технології в навчанні – набуття учнями досвіду дослідної роботи в пізнавальній діяльності; об'єднання розвитку їхніх інтелектуальних здібностей, дослідницьких умінь, творчого потенціалу й на цій основі формування активної, компетентної, творчої особистості.

Завдання технології:

-запровадити дослідницькі методи при вивченні предметів шкільної програми;

-проводити дослідження під час ознайомлення школярів із окремими явищами, процесами, фактами;

-сформувати в учнів комплекс умінь запровадження дослідницьких прийомів, удосконалювати їхні дослідницькі вміння й навички;

-розвивати інтерес до навчальних і наукових досліджень;

-розвивати дослідницьку складову у світогляді учнів;

-вивчати й аналізувати індивідуальні особливості формування дослідницького досвіду учнів, його впливів на їхній інтелектуальний розвиток і виховання.

Дослідницька технологія розрахована на різні групи учнів, із різним рівнем підготовленості до самостійної дослідницької діяльності. Це відкриває можливості широкого впровадження, оскільки на нижчих рівнях розвитку пізнавальних здібностей учнів метою визначається вироблення необхідних умінь і навичок для подальшого самостійного застосування дослідницьких умінь у навчанні.