6

1. Охарактеризуйте з психологічної , соціальної , біологічної точки зору : індивід, людина, особистість, індивідуальність, суб‘єкт діяльності.

Психологічна	Соціальна	Біологічна
Індивід – це окремо взятий представник людського роду із властивими йому неповторними індивідуальними рисами.	Соціальна філософія розглядає індивіда як одиничного носія соціальності - специфічний спосіб існування людини, що виділяє і відокремлює його від природи, в основі якого лежить діяльність (протиставляється активності тварини) - «цілеспрямована, адаптивно-адаптує діяльність,тобто пристосування до природного середовища шляхом її масштабної предметної переробки, що веде до створення штучного середовища існування людини або артефактной "другої природи" ».	Індиві́д, Індиві́дуум (лат. individuum — неподільний) — окремий організм, який існує самостійно, зокрема людина, особа, одиничний представник роду людського.
Людина - це жива істота з притаманними їй загальними рисами, що властиві людському роду.	Людина – істота соціальна, яка розкриває свої сутнісні риси саме в колективі, у процесі спілкування.	Люди́на — жива, наділена інтелектом істота, суб'єкт суспільно-історичної діяльності і культури.
Особістість — це сукупність вироблених звичок і уподобань, психічний настрій і тонус, соціокультурний досвід та набуті знання, набір психофізичних рис та особливостей людини, її архетип, що визначають повсякденну поведінку і зв'язок з суспільством і природою.	Особистість — віддзеркалення соціальної природи людини, розгляду її як індивідуальності та суб'єкта соціокультурного життя, що розкривається в контекстах соціальних відносин, спілкування і предметної діяльності; соціально зумовлена система психічних якостей індивіда, що визначається залученістю людини до певних суспільних, культурних, історичних відносин.	Особистість — типовий спосіб людини, сприймати, мислити та діяти.
Індивідуальність – неповторне співвідношення особистих рис та особливостей людини (характер, темперамент, здібності, особливості протікання психічних процесів, сукупність почуттів тощо), що утворюють її своєрідність, відмінність від інших людей.	Термін "індивідуальність" означає те особливе і специфічне, що вирізняє одну людину з-поміж інших, включно з її природними і соціальними, фізіологічними і психічними, успадкованими і набутими якостями. Але і у випадку вживання цього терміну соціологію цікавить не сама по собі неповторність та індивідуальність, а її вплив на соціальні процеси та місце в них.	Індивідуальність – особлива і несхожа на інших людина в повноті її фізичних та духовних якостей.
Психологія вивчає процес становлення особистості суб’єктом діяльності. К. О. Абульханова-Славська вказує, що мотивація, якій відповідає певна діяльність, є відношенням людини до предметного світу і, водночас, є індивідуальним відношенням. Суб’єкт діяльності і є саме тим, хто здійснює особливий синтез, у якому представлені й вимоги предметної діяльності, і можливості, прагнення, здібності, активність особистості. Спосіб залучення до діяльності, визначення цілі, прийняття рішення, встановлення та зміна особистої позиції до дійсності здійснюються саме суб’єктом.	Суб'єкт — це особа, організована група осіб, соціальна, етнічна та політична спільнота, суспільство загалом, що здійснюють властиву їм діяльність, спрямовану на практичне перетворення предметної дійсності, теоретичне й духовно-практичне освоєння об'єктивної реальності; носій означених якостей, що уможливлюють виконання ним суспільно значущих функцій.	Суб'єкт діяльності це той, хто здійснює якусь дію, або від кого направлена певна діяльність.

2. Охарактеризуйте 3 основні групи властивостей особистості .

Темперамент, характер і спрямованість утворюють властивості особистості. 

Темперамент - це властивість, яка забарвлює всі психологічні вияви особистості (емоції, мислення, вольові та інші психологічні процеси і реакції).

Тип темпераменту визначає різне поєднання трьох основних компонентів.

Перший компонент - сила, інтенсивність, ступінь активності нервових процесів, від чого залежить, які навантаження - і розумові, і фізичні - людина здатна витримувати.

Другий компонент - ступінь збудженості/загальмованості динамічних якостей. Вони можуть варіювати від високої збудженості та різкості до загальмованості.

Третій компонент - рухливість, вразливість, імпульсивність психічних процесів.

Характер - це особливі прикмети, риси, яких людина набуває в суспільстві, які дають змогу з певною ймовірністю передбачити її поведінку в певних умовах. Характер утворюється із сукупності стійких індивідуальних особливостей особистості. які складаються у спілкуванні та діяльності людини. Характер - це певна програма поведінки.

Основні параметри характеру такі:

- сила характеру - виявляється в здатності досягати поставленої мети, долаючи труднощі; відстоювати переконання, виявляти мужність, розвивати духовну енергію;

- оригінальність - індивідуальна своєрідність людини, що відрізняє її від інших людей;

- цілісність - погодженість ставлення людини до різних виявів життя;

- твердість - наполегливість у досягненні мети, обстоюванні поглядів.

Спрямованість- це властивість особистості, що становить собою систему взаємопов´язаних внутрішніх спонукань, які спрямовують та орієнтують її життєвий шлях у соціальному просторі й часі.

 У структуру спрямованості входять, передусім, усвідомлені мотиви поведінки: цілі, інтереси, ідеали, переконання особистості. Їхня стійка ієрархія дає змогу в певних межах передбачити загальну спрямованість особистості, її вчинків. Проте на поведінку людини впливають не тільки усвідомлені, а й малоусвідомлені мотиви. Їхнє співвідношення визначає поведінку людини в новій ситуації.

3. Визначення:

Розвиток психіки(психічний розвиток) - процес накопичення кількісних та якісних прогресивних змін психіки, що зумовлюють формування особистості.

Філогене́з— історичний розвиток як окремих видів і систематичних груп організмів, так і органічного світу в цілому. Філогенез взаємозв'язаний з онтогенезом.

Філогенез — послідовність подій еволюційного розвитку виду або таксономічної групи організмів. Вивчає філогенез і класифікує організми на його основі філогенетика.

Провідна діяльність - діяльність, виконання якої визначає виникнення і формування основних психічних новоутворень людини на даному ступені розвитку його особистості.

Вік – одна з фундаментальних категорій вікової психології. У вітчизняній психології вік розглядається як відносно стійкий відрізок розвитку.

Вік включає декілька понять:

1. Календарний (паспортний) вік – кількість років життя людини від народження до теперішнього часу. Паспортний (хронологічний) вік дитини не може служити надійним критерієм реального рівня її розвитку.

2. Біологічний вік – ступінь молодості і старості тіла. Буває, сильно відрізняється від календарного у будь-який бік. Залежить як від генів, так і від здорового чи навпаки способу життя.

3. Психологічний вік (відповідно до самовідчуття) – наскільки молодою, дорослою або старою відчуває і оцінює сама себе людина.

4. Психологічний вік зі сторони – об'єктивний показник ступеня розвитку людини, причому кількісно – зазвичай в роках. Людина у віці – людина середніх років, людина літня, в літах, в похилому віці, в поважних, похилих літах.

Я-конце́пція — динамічна система уявлень людини про саму себе, що включає усвідомлення своїх фізичних, інтелектуальних природних властивостей; самооцінку; суб'єктивне сприйняття, що характеризує вплив на власну особистість зовнішніх факторів. Вона формується під впливом досвіду кожного індивіда. Ця система становить основу вищої саморегуляції людини, на базі якої вона будує свої стосунки з оточуючим її світом.

Рі́вень домагань — соціальна позиція, яка займається індивідом і закріплюється через його індивідуальний вибір.

Розбіжність між домаганнями і реальними можливостями людини веде до того, що він починає неправильно себе оцінювати, його поведінка стає неадекватною, виникають емоційні зриви, підвищена тривожність. З цього випливає, що рівень домагань тісно пов'язаний із самооцінкою особистості і мотивацією досягнення успіхів в різних видах діяльності.