4

А) Темперамент

Б)Характер

В)Здібності

Уповільненість реакції; енергійність; підвищена чутливість навіть до слабких подразників, різкі зміни настрою; яскрава виразність емоцій; мінливість у ставленні до оточення; занижена самооцінка; нетерплячість; лабільність нервової системи; балакучість; фіксованість на похмурих сторонах життя.

схильність до витіснення зі свідомості тих оцінок, які є неприємними для образу «Я»; ощадливість; потреба в шані; ретельність; лідерство; товариськість.

висока швидкість обчислень в умі; просторова уява; ейдетична пам’ять; комбінаторика; абсолютний музичний слух; чуття мови; нестандартне сприймання ситуації.

Принцип навчання

Зміст

Правила реалізації

1.Зв’язку теорії з практикою(життям)

Ефективність навчання може бути спрямована, забезпечена, перевірена та підтверджена об'єктивними зв'язками між теорією й практикою, наукою та виробництвом.

У процесі навчання необхідно забезпечити:

1. зв'язок «знання + життя»:

• розуміння та відчуття того, що навчання с життєвою необхідністю;

• пояснення значення конкретної навчальної роботи для життя;

• використання зв'язку навчання з життям як стимулу до самоосвіти;

• зв'язок навчання з перспективними планами народного господарства, села, міста, області,країни тощо.

2. зв'язок «теорія+практика»:

• наведення прикладів, як наука розвивається під впливом практичних потреб, ролі наукових знань у процесі полегшення праці;

• ознайомлення з новими сучасними технологіями, прогресивними методами праці, новими виробничими відносинами;

• використання знань на практиці - навколишнє середовище є не лише джерело знань, а й сфера практичного використання;

• застосування в різних поєднаннях цікавих для учнів (студентів) практичних, проблемно-пошукових та дослідницьких завдань;

• поєднання розумової діяльності з практичною, в процесі якої засвоюється 80-85% знань.

3. зв'язок «школа, предмет + виробництво»:

• спілкування тих, хто навчається з виробничниками в процесі навчально-виховної роботи;

• створення та розв'язання завдань і вправ на основі виробничих досягнень, аналіз і перевірка роботи виробничників.

4. зв'язок «навчання + розвиток особистості того, хто навчається»:

• виховання позитивного, усвідомленого, відповідального відношення до суспільно корисної праці;

• використання матеріалів та прикладів суспільно корисної праці, роботи таборів праці та відпочинку тощо;

• підпорядкування суспільно корисної праці навчальним і виховним цілям;

• упровадження в навчальний процес та навчання НОТ (наукової організації праці);

• розвиток, закріплення, перенесення успіхів учнів з одного виду діяльності на інший: через епізодичний - до постійних досягнень;

• виховання спрямованості до постійного покращення власних результатів, розвиток змагальності;

• створення умов для виявлення раціоналізаторських здібностей (удосконалити, покращити, змінити);

• виховання прагнення до самовдосконалення через розвиток вимогливості, критичного аналізу власних вчинків та результатів праці.

2.Індивідуального підходу до тих, хто навчається

В умовах колективної навчальної роботи кожен учень(студент) повинен реалізувати власні можливості для досягнення цілей навчання

Основні правила:

1. створення умов, що враховують такі особливості кожного учня:

• індивідуальні здібності, різницю протікання психічних процесів;

• рівень розумового розвитку;

• знання, уміння, досвід, інтереси;

• пізнавальну та практичну самостійністійність;

• наполегливість, працездатність;

2) надання допомоги, організація індивідуальної роботи з тими, хто її потребує.

3.Систематичності й послідовності

Освіта передбачає систематичну передачу та набуття системи наукових, взаємопов'язаних знань у такій послідовності, що відповідає внутрішній логіці матеріалу та пізнавальним можливостям студентів (учнів)

Для забезпечення засвоєння знань необхідно:

• застосування та спільне створення планів, структурно-логічних схем, опорних конспектів, що допоможе учням засвоїти знання в системі;

• формувати поняття про дисципліну, як про частину науки й показати учням її систему;

• засвоєння системи знань, умінь, навичок з кожного розділу та всієї програми;

• зміст навчального матерiалу розбивати на логічно завершені частини та послідовно їх реалізувати;

• формування теоретичних знань здійснювати шляхом викладення матеріалу в такій послідовності: об'єкт та предмет, основи, інструментарій, наслідки, межі використання теорії;

• упровадження логіки науки та історичного процесу ї розвитку у свідомості учнів;

• забезпечення наступності в змісті, методах між різними ступенями та рівнями освіти;

• повторення та вдосконалення раніше засвоєного та вивченого на занятті матеріалу на всіх його етапах (на початку, в кінці, після кожної логічно закінченої частини навчання);

• створення умов, коли «сьогоднішнє закріпляє вчорашнє та прокладає дорогу в завтрашнє» (Я. А. Коменський);

• поступове ускладнення матерiалу та завдань для самостійної роботи;

• ознайомлення учнів з перспективами навчання;

• проведення в кінці курсу, розділу занять узагальнення та систематизації знань;

• систематичний аналіз і самоаналіз учнів помилок, допущених у ході засвоєння матеріалу;

• навчання учнів систематично та цілеспрямовано спостерігати бачити суттєве в явищах, предметах, людських стосунках.

Принцип виховання

Зміст

Приклад

1. Цілеспрямованість виховання

Передбачає спрямування виховної роботи на досягнення основної мети виховання - формування всебічно розвиненої особистості, підготовка її до свідомої та активної трудової діяльності. Умовами реалізації його є підпорядкованість виховної роботи загальній меті, знання цієї мети вихователями і вихованцями, недопущення стихійності у вихованні, наявність перспектив, проектування рівня вихованості особистості відповідно до запланованої мети.

Навчання дитини життю, і всьому що в ній може знадобитися, батьками. Метою є виховати нормальну людину( громадянина).

2.Зв'язок виховання з життям

Виховна діяльність школи має орієнтувати учнів на узгодження їх життєдіяльності з життям суспільства, посильну участь у ньому, готувати їх до трудової діяльності. Цьому сприяє використання у виховній роботі краєзнавчого матеріалу, ознайомлення учнів із суспільно-політичними подіями в країні, залучення їх до участі в громадській роботі.

Прилучаючись до активного життя, школярі засвоюють досвід старших поколінь, формують у собі психологічну, моральну і практичну готовність до самостійного суспільного життя й діяльності.

Прикладом є використання викладачів власного досвіду, прикладів з життя для учнів.

3.Єдність свідомості та поведінки у вихованні

Поведінка людини - це її свідомість у дії. Виховання такої єдності свідомості є складним і суперечливим процесом, оскільки формування навичок правильної поведінки набагато складніше, ніж виховання свідомості. Для подолання цієї суперечності необхідні правильне співвідношення методів формування свідомості та суспільної поведінки, запобігання відхиленням у них, вироблення в учнів несприйнятливості до будь-яких негативних впливів, готовність боротися з ними.

Прикладом є виховання в дитині поняття дисципліни, і притримування дисципліни в житті.

4.Виховання в праці

Цей принцип вибудовується на ідеї, що формування особистості безпосередньо залежить від її діяльності. Спирається він і на таку психологічну якість, як прагнення дитини до активної діяльності. Умовою його реалізації є усвідомлення учнями, що праця - єдине джерело задоволення матеріальних і духовних потреб, усебічного розвитку особистості, а сумлінне ставлення до неї - важлива позитивна риса.

Прикладом може бути навчання дітей, виконання домашнього завдання, тому що якщо вони його не виконають вони не отримають гарної оцінки та не будуть знати тему.

5.Комплексний підхід у вихованні

Ґрунтується він на діалектичній взаємозалежності педагогічних явищ і процесів. Втілення його в життя передбачає: єдність мети, завдань і змісту, форм, методів і прийомів виховання, а також єдність виховних впливів школи, сім'ї, громадськості, засобів масової інформації, вулиці; врахування вікових та індивідуальних особливостей учнів; єдність виховання і самовиховання; постійне вивчення рівня вихованості учня і коригування виховної роботи.

Прикладом може слугувати підготовка випускників до ЗНО, то що коли вони готуються до екзаменів їм намагаються допомагати всі.

6.Виховання особистості в колективі

Індивід стає особистістю завдяки спілкуванню і пов'язаному з ним відокремленню. Найкращі умови для спілкування й відокремлення створюються в колективі. Отже, цей принцип виховання зумовлений об'єктивними закономірностями розвитку дитини і відповідає природі суспільства. Його реалізація передбачає усвідомлення учнями того, що колектив є могутнім засобом виховання, і певні риси особистості формуються тільки в колективі. Водночас вони усвідомлюють значення згуртованості колективу та його думки для виховання школярів, переконуються, що участь у самоврядуванні сприяє розвиткові самостійності, самодіяльності, ініціативи та ін. Найбільша виховна цінність колективу полягає у створенні можливостей для найрізноманітніших стосунків учнів. Йдеться про стосунки взаємної відповідальності й залежності, організаторів і виконавців, між вихователями і вихованцями, між старшими й молодшими, про ділові, міжособистісні стосунки (симпатії, товариськості, дружби, любові).

Прикладом є спілкування учнів у класі, викладачі, класний керівник повинні допомагати учням в їх колективізації, та навчити їх груповій роботі, і тому що вони одна команда.

7.Поєднання педагогічного керівництва з ініціативою та самодіяльністю учнів

Педагогічне керівництво зумовлюється відсутністю в учнів життєвого досвіду. А, як відомо, виховання творчої особистості можливе за існування умов для вияву самостійності й творчості, схвалення ініціативи та самодіяльності учнів. Це передбачає безпосередню їх участь у плануванні своїх громадських справ, усвідомлення їх необхідності й значення, контроль за їх виконанням, оцінювання досягнутих результатів. При цьому важливо запобігти жорсткому регламентуванню діяльності дитячого самоврядування, адмініструванню, надмірній опіці.

Прикладом може бути предмети навчання типу образотворчого мистецтва або трудового навчання, в цих випадках вчителі тільки наставляють дітей і показують як робити, а діти виконують так як зможуть самі, головним моментом є те що батьки не повинні допомагати дітям, тільки напрявляти.