Особливості фізичного виховання учнів початкових класів тези

ОСОБЛИВОСТІ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ УЧНІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ.

Виконала :Мельник Ольга ФПШ-41.

Метою фізичного виховання є всебічний гармонійний розвиток особистості. Воно тісно пов'язане з розумовим, моральним, трудовим і естетичним вихованням. Специфіка виховання молодших школярів зумовлена ​​їх анатомо-фізіологічними і психологічними особливостями - це сповільнений ріст зростання, висока збудження нервової системи, підвищена реактивність і в силу цього частота серцевих скорочень дитини 7 років - 88 уд / хв, 10 років - 79 уд / хв. Артеріальний тиск дитини 7 років - 85/60, 10 років - 90/55. Маса і розміри серця менше, ніж у дорослих, ще не закінчилося окостеніння кістяка, слабко розвинені м'язи, особливо м'язи тулуба, недостатньо міцні зв'язки і сухожилля, що сприяє деформації при навантаженні хребта. Перевантаження може призвести до затримки росту дитини.

З початком навчання значно зростає обсяг розумової праці дітей і в той же час істотно обмежується їх рухова активність і можливість перебувати на відкритому повітрі. У зв'язку з цим правильне фізичне виховання в молодшому шкільному віці є не лише необхідною умовою всебічного гармонійного розвитку особистості учня, а й дієвим фактором підвищення його розумової працездатності [1].

Зміцнення здоров'я та сприяння правильному фізичному розвитку учнів є важливим завданням початкової школи. Фізичний стан дитини, його здоров'я є тією базою, на якій розвиваються всі його сили і можливості, в тому числі і розумові.

Правильне фізичне виховання учнів - необхідна умова нормального розвитку всього організму. Завдяки рухової активності забезпечується розвиток серцево-судинної системи та органів дихання, поліпшується обмін речовин, підвищується загальний тонус життєдіяльності [2].

Видатний педагог В. О. Сухомлинський велике значення надавав діяльності школи, вчителів, спрямованої на поліпшення здоров'я школярів, особливо учнів молодших класів. Він вважав, що дбати про здоров'я дітей - найважливіше завдання вчителя [3].

Рухова активність, яку дитина здійснює в процесі фізичного виховання, є необхідною умовою нормального розвитку його центральної нервової системи, засобом удосконалення аналізаторів і розвитку взаємодії їх. Недарма кажуть, що м'яз виховала мозок, нервову систему. Існує тісний взаємозв'язок між руховою діяльністю дитини та її розумовим розвитком.

Виконання цілеспрямованих рухових дій займає важливе місце в житті дітей молодшого шкільного віку і є одним із дієвих чинників розвитку їх емоційно-вольової сфери, джерелом позитивних емоцій. І. І. Павлов назвав задоволення, яке отримує людина від рухової діяльності, «м'язової радістю» [4].

Оволодіння правильною технікою виконання вправ є важливим завданням фізичного виховання. Як відомо, вправи позитивно впливають на організм лише за умови, що вони правильно виконуються. До того ж, раціональна техніка виконання вправ сприяє формуванню правильних навичок життєво важливих рухів, розвиває у дітей вміння доцільно розподіляти зусилля й ефективно здійснювати різні рухи, виховує в них готовність швидко засвоювати нові рухові дії [5].

Здобуття учнями знань з фізичної культури є необхідною умовою свідомого оволодіння навчальним матеріалом з цього предмету, прищеплення інтересу і звички систематично займатися фізичними вправами. Особливу роль грають знання учнів з фізичної культури у формуванні в них умінь самостійно виконувати фізичні вправи, у виробленні в учнів переконання про необхідність систематично займатися фізкультурою, загартовувати організм за допомогою використання природних факторів (сонця, повітря, води). Все це сприяє не тільки фізичному розвитку і зміцненню здоров'я учнів, а й виховує у них правильне ставлення до свого здоров'я і до здоров'я інших людей, сприяє запобіганню або ліквідації шкідливих для здоров'я звичок [6].

У молодшому шкільному віці природне фізіологічний розвиток рухових якостей має свої особливості: спритність і швидкість рухів розвиваються інтенсивніше, ніж сила і витривалість. Для методики фізичного виховання важливо враховувати те, що м'яз як орган відчуття дозріває раніше, ніж як робочий орган. У дітей з 7 до 13 років спостерігаються найбільші зрушення в розвитку координації рухів. З огляду на це, важливо правильно визначити зміст і методи фізичного виховання, які б сприяли розвитку в дітей рухових якостей відповідно до їх віковими особливостями [7].

Велике значення для прищеплення школярам інтересу до фізкультури має позиція родини в цьому питанні. Інтерес виникає і стане стійким, якщо батьки залучають дітей дошкільного та молодшого шкільного віку до занять фізкультурою, створюють для цього необхідні умови [8].

При виконанні фізичних вправ учням часто доводиться виявляти вольові зусилля, щоб долати невпевненість і навіть страх. У результаті постійного тренування в учнів виховуються сміливість, рішучість, наполегливість. Разом з вольовими якостями одночасно виховуються моральні риси особистості, а моральне виховання неможливе без прояву вольових зусиль [9].

Фізична праця є важливим засобом фізичного виховання школярів. К. Д. Ушинський підкреслював, що фізична праця необхідний для розвитку та підтримки фізичних сил людини, її здоров'я і фізичних здібностей. Учні молодших класів у школі і вдома здійснюють фізична праця, пов'язаний із самообслуговуванням, задоволенням потреб побуту, суспільно корисна праця (праця на ділянках, догляд за фізкультурними майданчиками і т. д) [10].

Користуючись орієнтовним режимом дня для учнів загальноосвітніх шкіл, затвердженим Міністерством освіти України, вчитель разом з батьками становить режим для учнів. Враховуються віддаленість школи від дому (це особливо важливо для сільських шкіл), домашні умови, участь у громадській роботі і в гуртках, стан здоров'я дитини [11].

У фізичному вихованні учнів приймають участь весь педагогічний колектив школи [12].

Висновки

Отже, можна зробити такі висновки: · Специфіка виховання молодших школярів зумовлена ​​їх анатомо-фізіологічними і психологічними особливостями. У молодшому шкільному віці провідний вид діяльності - це гра, тому уроки з фізичного виховання необхідно планувати з урахуванням цієї дуже важливої ​​особливості. · Одне з провідних місць в системі засобів фізичного виховання і навчання дітей молодшого шкільного віку належить грі. Саме гри сприяють засвоєнню самих різних знань, умінь, розвитку рухових здібностей. Взаємозв'язок ігри і вчення виявляється у впливі гри на формування елементів навчальної діяльності. · Зміст уроків фізичної культури в молодших класах повинно бути наповнене казковими та ігровими сюжетами, що дає можливість підтримувати високий емоційний настрій учнів, підвищувати інтерес до рухової діяльності на заняттях і в позаурочний час, легко і успішно адаптуватися до шкільного життя. · Доцільно з дітьми молодшого шкільного віку проводити свята, дні здоров'я, спортивні розваги, походи. Вони сприяють підвищенню функціональних та адаптаційних можливостей дитячого організму, надають загальнозміцнювальний вплив, виступають як потужний засіб формування всебічно розвиненої особистості.

Література

1. Козленко М.П., ​​Вільчковський Е.С., Цвек С.Ф. Теорія і методика фізичного виховання. - К., 1984. - 220 с. 2. Янсон Ю.А. Педагогіка фізичного виховання школярів. - Ростов н / Д, 1993. - 240 с. 3. Качашкін В.М. Методика фізичного виховання. - М., 1980. - 304 с. 4. Матвєєв Л.П. Теорія і методика фізичної культури. - М., 1991. - 443с. 5. Теорія і методика фізичного виховання / За ред. Б.А. Ашмаріна. - М., 1990. - 287 с. 6. Теорія і методика фізичного виховання / За ред. Б.А. Вайнбаум. - М., 1979. - 209 с. 7. Волков Л.В. Методика виховання фізічніх здібностей учнів. - К., 1980. - 234 с.