7. Роль і значення інститутів у медичному забезпеченні

Роль і значення інститутів у медичному забезпеченні

7.1. Сутність, завдання і форми фінансування медицини

У розвинутих країнах діють дві моделі фінансування охорони здоров'я: 

перша - державна, за якої фінансування здійснюється з державного бюджету (Велика Британія, Канада, Італія, Австрія).

друга модель - змішана бюджетно-страхова,яка передбачає фінансування цільових програм.

- Оплата медичної допомоги малозабезпеченим, соціально незахищеним верствам населення (пенсіонерам, дітям, студентам, інвалідам) здійснюється за рахунок держави і органів місцевого самоврядування. 

- За тих, хто працює, платять підприємства й установи. Ця модель характерна для Фінляндії, Швеції, Норвегії (де держава фінансує до 70 % усіх витрат на охорону здоров'я), та США ( до 50 %).

Обидві системи, і насамперед змішана, націлені на досягнення рівноваги між джерелами коштів, що витрачаються на охорону здоров'я, й ефективністю діяльності медичних закладів.

Змішана система побудована за такою схемою.

Першу медичну допомогу надають сімейні лікарі.

Коли сімейний лікар наполягає на госпіталізації, тоді вступає в дію друга ланка - лікарі, консультаційні пункти та діагностичні центри, які фінансуються зі страхових фондів.

Така система 1)  забезпечує потрібний рівеньмедичного обслуговування населення, 2)створює певну зацікавленість населення в посиленні турботи про здоров'я  та 3)  забезпечує відповідальність медичних працівників за якість роботи.

 

В Україні запроваджується багатоканальна бюджетно-страхова модель фінансування охорони здоров’я, що включає:

- державне медичне забезпечення;

- обов’язкове соціальне медичне страхування;

- добровільне медичне страхування;

- інші форми фінансування охорони здоров'я, не заборонені законодавством

Перехід від однієї системи до іншої - дуже складний і тривалий процес, однак це питання в Україні набуло особливої актуальності. У нашій країні вдвоє більше лікарів і втроє - ліжок (у відносному обчисленні), ніж у США, але рівень медичного обслуговування значно нижчий.

 

Політика фінансування охорони здоров'я спрямована на:

- поліпшення здоров’я населення;

- реалізацію права громадян на охорону здоров'я, медичне страхування та медичну допомогу;

- забезпечення справедливості у розподілі фінансових ресурсів, спрямованих на охорону здоров’я;

- виконання державних цільових програм у системі охорони здоров’я;

- підвищення якості, доступності та своєчасності надання медичної допомоги населенню;

- створення умов для належного та ефективного фінансування охорони здоров'я;

- створення умов для децентралізації управління та розвитку самостійності закладів охорони здоров'я;

- оптимізацію управління та  використання ресурсів охорони здоров'я;

- підвищення рівня соціальної та професійної захищеності медичних працівників;

- посилення зацікавленості та відповідальності громадян за стан свого здоров'я;

- забезпечення розвитку ринкових відносин у медичній галузі;

          - надання медичних послуг (товарів, робіт) на конкурентній основі.

 

 Джерелами фінансування охорони здоров'я в Україні є:

- кошти Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських бюджетів та  районних бюджетів, за рахунок яких здійснюється фінансування Державної програми медичного забезпечення. Бюджетне фінансування забезпечує рівний доступ до медичної допомоги, можливість оптимізації системи охорони здоров'я в національному масштабі, відносну простоту технологій фінансування й оплати праці в цій сфері.

1) - кошти обов'язкового  соціального медичного страхування, за рахунок яких здійснюється фінансування Програми обов’язкового  соціального медичного страхування;

2) - кошти добровільного медичного страхування, за рахунок яких здійснюється фінансування програм добровільного медичного страхування;

3) - кошти юридичних та фізичних осіб, за рахунок яких надаються медичні послуги (товари, роботи), що не передбачені Державною програмою медичного забезпечення та Програмою обов'язкового медичного страхування;

4) - інші кошти (благодійництво, меценатство тощо).

 

Формами фінансування надання медичних послуг є:

1) -    фінансове забезпечення діяльності медичних установ  - застосовується при фінансуванні охорони здоров'я за кошти державного та місцевих бюджетів методом кошторисно-постатейного фінансування.;

2) - закупівля медичних послуг - застосовується при фінансуванні закладів охорони здоров'я за кошти державного та місцевих бюджетів, обов'язкового соціального та добровільного медичного страхування,  юридичних та фізичних осіб шляхом оплати наданих медичних послуг, обсяги та якість яких передбачено укладеним договором.

Пріоритетом є перехід від фінансового забезпечення діяльності закладів охорони здоров’я до закупівлі медичних послуг.

7.2. Методи фінансування медичних послуг

1. Кошторисно-постатейне фінансування, згідно з яким фінансування закладу охорони здоров'я здійснюється за кодами функціонально-економічної класифікації на основі розрахункових даних кількості населення, нормативу витрат тощо.  

До переваг відноситься:

1)  можливість достатньо чіткого прогнозування видатків (за відсутності інфляції),

2) контролю за цільовим витрачанням коштів і

3) обмеження їх абсолютного розміру.

Недоліками даного методу є :

1) не дозволяє оперативно змінювати розміри коштів, необхідних для виконання певного обсягу робіт у разі його зміни,

2) унеможливлює оперативне маневрування коштами, шляхом  «перекидання» їх з однієї статті на іншу.

3) не пов’язує обсяги фінансування з досягнутими результатами, тому не може вважатися  дієвим стимулюючим методом.

2. Цільове фінансування, що передбачає фінансування заходів, передбачених окремими державними, місцевими та іншими цільовими програмами. Фінансування здійснюється в рамках програмно-цільового методу планування бюджетних видатків.