EP10_LeSt_T18FMS&Efe (1)

підприємство) та пасиву (джерела формування цього майна). Структуру балансу промислового підприємства, що не є суб’єктом малого підприємництва наведено у табл. 18.1.

Таблиця 18.1. Типова структура балансу виробничо-комерційного підприємства

відстрочені податкові активи;

інші необоротні активи.

Іншою важливою формою звітності виступає звіт про фінансові результати (форма №2)

– форма звітності, що відображає процес формування чистого фінансового результату підприємства, який передбачає послідовне віднімання від доходів витрат господарювання. Схематично процес формування звіту про фінансові результати зображено на наступному рисунку:

§ 18.2. Фінансово-майновий стан підприємства та аспекти його оцінювання Фінансово-майновий стан - характеристика фінансових ресурсів підприємства на

конкретну дату, що визначає реальну та потенційну спроможність забезпечувати достатній рівень фінансування господарської діяльності та її розвиток у майбутньому.

Основними параметрами фінансово-майнового стану підприємства виступають:

1.Обсяг фінансових ресурсів підприємства.

2.Структура активів і пасивів підприємства.

3.Відповідність окремих груп активів і пасивів за ознакою адекватності строків їх обороту та погашення.

Основними джерелами інформації для проведення аналізу фінансово-майнового стану та

оцінювання ефективності діяльності є національні базові форми фінансової (бухгалтерської) звітності, які формуються кожним підприємством і подаються у належні строки до відповідних фіскальних статистичних органів влади.

Діагностика фінансово-майнового стану та ефективності діяльності підприємства передбачає обчислення фінансових коефіцієнтів – відносних показників, що є результатом визначених математичних дій над значеннями окремих абсолютних техніко-економічних параметрів суб’єкта господарювання. При проведенні аналізу зіставляють значення фінансових коефіцієнтів фірми з їх базисними (нормативними) рівнями. За останні беруть теоретично обґрунтовані, середньогалузеві або значення показників підприємств-конкурентів й лідерів цільової галузі. Діагностика фінансово-майнового стану підприємства здійснюється за такими базовими аспектами:

Діагностика фінансово-майнового стану підприємства

Рис. 18.3. Аспекти діагностики фінансово-майнового стану підприємства

Фінансово-майновий стан підприємства визначають у першу чергу параметри його балансу. Діагностика балансу підприємства передбачає дослідження динаміки його валюти, структури та показників майнового стану. При дослідженні балансу позитивними тенденціями визнаються:

стале збільшення підсумку (валюти) балансу;

приблизно однакові темпи приросту дебіторської та кредиторської заборгованості;

відсутність «хворих» статей (непокриті збитки, неоплачений капітал, прострочені зобов’язання тощо);

Ефективність як міра отриманих підприємством результатів, віднесених до витрачених для їх отримання ресурсів, застосовується для різноманітних аналітичних оцінок та обґрунтування господарських рішень. Тому виділяють окремі види ефективності для певних практичних потреб діяльності підприємства:

економічна ефективність має за основні критерії економію суспільної праці (живої та уречевленої), мінімізацію витрат господарювання та максимізацію його результатів;

соціальна ефективність проявляється як результат впливу заходів економічного характеру на формування способу життя людини. Її основний критерій – це задоволення потреб соціального характеру відповідно до ресурсів, що спрямовані на досягнення цих цілей. Соціальна ефективність представлена такими ефектами, як підвищення рівня зайнятості населення, скорочення тривалості робочого тижня, поліпшення умов та безпеки праці, формування позитивного морально-психологічного клімату у колективі, інноваційність персоналу тощо;

соціально-економічна ефективність є похідною від двох вищезазначених видів ефективності та поєднує їх властивості. Її критерій – максимізація результатів у розрахунку на сукупні ресурси, що забезпечують найбільш повне задоволення потреб працівників;

екологічна ефективність має вияв у зменшенні шкідливого впливу на довкілля, гармонізації відносин людини з навколишнім середовищем;

науково-технічна ефективність передбачає підвищення потенційних можливостей виробничих систем, наукових організацій, споживачів продуктивно вирішувати свої завдання за допомогою продукції підприємства.

Також виділяють й інші види ефективності діяльності підприємства:

внутрішня - це ефективність експлуатації внутрішніх можливостей та ресурсів підприємства;

зовнішня - це ефективність використання зовнішніх можливостей підприємства, що формуються під впливом факторів зовнішнього середовища;

загальна, що є інтеграцією зовнішньої і внутрішньої ефективності;

ринкова ефективність, що відображає повноту задоволення потреб споживачів порівняно

з наявними альтернативними способами. Окремими критеріями ефективності діяльності у теорії та практиці господарювання

слугують продуктивність, економічність, інноваційність, конкурентоспроможність тощо. Слід зазначити, що не існує загального для усіх суб’єктів господарювання набору показників ефективності діяльності. Сукупність таких індикаторів формується окремо для кожного підприємства з урахуванням мети та характеру його діяльності, організаційно-правового статусу, форми власності майна, галузевої належності, ціннісної орієнтації власника, масштабів діяльності тощо. Склад та оптимальні рівні показників ефективності діяльності підприємства також змінюються залежно від:

етапу циклічного розвитку економіки країни та кон’юнктури на цільовому ринку (за зростання національної економіки та сприятливої кон’юнктури ринку підвищується і вимога до результатів діяльності, і навпаки);

стадії життєвого циклу фірми (на етапах зародження та розвитку основна увага приділяється показникам ділової активності та фінансової стійкості, на стадії зрілості та спаду – показникам прибутковості та ліквідності);

групи зацікавлених осіб (для акціонерів компанії – це динаміка ринкової ціни акції та величина дивіденду; для працівників – обсяги винагороди, режим та умови праці; для споживачів – якість продукції та рівень сервісу, вартість придбання та експлуатації товару; для кредиторів – платоспроможність, прибутковість діяльності, рівень платіжної дисципліни; державних органів – обсяг відрахувань до бюджетів і позабюджетних фондів, чисельність зайнятих, екологічність діяльності тощо).

ефективності діяльності суб’єкта господарювання та головним фактором його комерційного успіху. Ділова активність – комплексна характеристика господарської діяльності суб’єкта бізнесу, що визначається масштабністю залучення та інтенсивністю використання ним наявних економічних ресурсів.

Значення ділової активності як об’єкта управлінського впливу важко переоцінити, адже саме рівень ділової активності визначає базові характеристики підприємства (фінансовомайновий стан, витратність та прибутковість діяльності), і, як наслідок, поряд з факторами зовнішнього середовища чинить вирішальний вплив на такі його інтегральні екзогенні оцінки як кредитоспроможність, інвестиційна привабливість, конкурентоспроможність, економічна безпека та вартість тощо. Оцінювання ділової активності передбачає ідентифікацію оборотності активів підприємства, що визначається співвідношенням обсягів отриманих доходів та застосованих ресурсів. Такий аналіз дає оцінку спроможності фірми генерувати доходи шляхом здійснення обороту капіталу з урахуванням параметрів матеріального забезпечення, збуту готової продукції, умов розрахунків з постачальниками і споживачами. Технологію розрахунку основних показників ділової активності наведено у табл. 18.4.