EP10_LeSt_17_InvD_2022

2

Дисципліна «Економіка підприємства» Тема №17

Таблиця 17.2. Класифікація інвестицій

 к.е.н., доцент Дмитренко А.І.

3

Необхідність і спрямованість інвестування підприємства визначається:

1.загальною та функціональними стратегіями розвитку підприємства;

2.кон’юнктурою ринку (динаміка місткості, прибутковості);

3.рівнем і характером конкуренції на цільовому ринку;

4.рівнем конкурентоспроможності продукції та підприємства в цілому.

5.фінансовим потенціалом підприємства.

Урезультаті розгляду вказаних факторів обирають напрямок та визначають зміст інвестиційного проекту. Наступним кроком є розрахунок загальної потреби у коштах. Загальна потреба в фінансових ресурсах для здійснення інвестиційного проекту складається з таких елементів:

Таблиця 17.3. Витрати реалізації інвестиційного проекту

:Після визначення загальної потреби у коштах розглядають можливі джерела фінансування проекту. Основною метою цього процесу – є задоволення потреб у придбанні необхідних активів, а також оптимізація структури задіяних джерел з позицій забезпечення ефективних результатів інвестиційної діяльності.

Власні фінансові ресурси використовуються переважно для реалізації невеликих інвестиційних проектів. Головна роль серед власних джерел фінансування інвестиційних проектів, безумовно, належить чистому прибутку, який залишається у підприємства після сплати податків та інших обов’язкових платежів Крім того, прибуток є найкращим джерелом для фінансування інвестицій, для яких важко визначити строк окупності та рівень доходності (високоризиковані інноваційні проекти). Серед власних джерел формування інвестицій суттєва роль належить амортизаційним відрахуванням, які

 к.е.н., доцент Дмитренко А.І.

4

Дисципліна «Економіка підприємства» Тема №17

формуються в результаті переносу вартості основних засобів на вартість продукту та в сукупності складають амортизаційних фонд.

Позикові кошти (боргове фінансування) застосовується при фінансування інвестиційних проектів із високою нормою прибутковості (яка перевищує ставку позикового відсотка) та незначними строками окупності витрат. Основою боргового фінансування виступає інвестиційний кредит, який представляє собою економічні відносини між кредитором та позичальником з приводу фінансування інвестиційних заходів на засадах повернення і, як правило, із виплатою відсотка. Він може функціонувати в таких формах:

строкові кредити підприємцям призначаються для фінансування довгота середньострокових інвестицій, таких як покупка обладнання, або будівництво споруд, строком більше одного року;

револьверне кредитування – або револьверна кредитна лінія дозволяє фірміборжнику запозичити кошти в межах визначеного ліміту, погашати всю суму запозичень або її частку та проводити при необхідності повторне запозичення в межах строку дії кредитної лінії;

проектні кредити – є найбільш ризикованими кредитами та спрямовуються на поповнення основного капіталу, яке в майбутньому забезпечить надходження

готівки. У багатьох випадках вони надаються декількома банками (або кількома кредиторами), які спільно реалізують проект.

Особливою формою реальних інвестиційних проектів є лізинг — надання лізингодавцем у користування на визначений термін лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність (машини, обладнання, транспортні засоби, а також споруди виробничого характеру) за дорученням (заявкою) і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних та разових лізингових платежів. Отже, права власності на об'єкти лізингу, придбані лізингодавцем для лізингоодержувача з метою їх виробничого використання, зберігаються за лізингодавцем на весь термін лізингової угоди. Лізинг дає змогу підприємствам не витрачати великі кошти на купівлю дорогих машин та техніки та інших видів продукції, а брати їх в користування в лізингових компаніях на певний строк за певну грошову чи натуральну плату.

Основними перевагами лізингу є такі:

можливість використання прогресивної техніки підприємствами, які не мають достатній обсяг грошових ресурсів;

можливість довгострокової позики з відстроченими платежами;

доступність для малих і середніх підприємств.

Емісія облігацій — це цінні папери, що розміщуються юридичними особами, та засвідчують правовідносини позики (звичайні облігації) або зобов'язання передати товари та/або надати послуги (цільові облігації). Не дивлячись на те, що у визначенні емісії облігацій підприємств є слово «папери», проте у паперовому вигляді вони не існують

 к.е.н., доцент Дмитренко А.І.

5

Дисципліна «Економіка підприємства» Тема №17

(емісія облігацій здійснюється в Україні виключно у бездокументарній формі). Мета емісії облігацій - залучити додаткові інвестиційні кошти без загрози втручання їх власниківінвесторів до управління фінансово-господарською діяльністю позичальника. Однак такі облігаційні позики компаній необхідно розглядати як доповнення до позикових коштів, одержуваних у вигляді банківських кредитів. Навіть у країнах з розвиненим фондовим ринком через випуск облігацій компанії покривають далеко не всю потребу в позикових коштах. Облігаційна позика за своєю суттю і призначенням схожа з банківською позичкою. Тому право на емісію облігацій надається лише таким компаніям, які відповідають вимогам кредитоспроможності.

Для фінансування великих інвестиційних проектів із значними строками окупності витрат застосовується емісія акцій – випуску та первинного їх розміщення серед юридичних і фізичних осіб. Привабливість акціонерної форми фінансування інвестиційних проектів виявляється в тому, що основний обсяг необхідних ресурсів надходить на початку його реалізації, тобто дає можливість профінансувати нові підприємства, в яких немає ще прибутків, амортизації, немає заставного майна, щоб одержати кредит у банку. Крім того, такий метод фінансування (емісія простих акцій) не зобов’язує підприємство повертати капітал і виплачувати дивіденди через певний проміжок часу.

Централізоване фінансування інвестиційних проектів здійснюється для підтримки інвестиційних проектів урядовими чи неурядовими організаціями шляхом надання дотацій, грантів, субвенцій, спонсорської та донорської допомоги. Основним джерелом фінансування інвестиційних проектів у цьому методі є кошти державного та місцевого бюджетів, а також кошти централізованих державних фондів. Інвестиційні проекти, які передбачають залучення цих коштів, вибираються на конкурсній основі і мають відповідати стратегії економічного й соціального розвитку та пріоритетним напрямкам структурної перебудови економіки.

У багатьох випадках використовуються змішане фінансування, що базується на комбінаціях різних джерел фінансування. Крім того, власні та позикові джерела формування інвестиційних ресурсів мають як переваги, так і недоліки (табл. 17.4).

Таблиця 17.4. Переваги та недоліки джерел формування інвестиційних ресурсів

 к.е.н., доцент Дмитренко А.І.

Процес формування інвестиційних ресурсів має базуватися на таких принципах:

принцип врахування перспектив розвитку інвестиційної діяльності: у процесі формування обсягів і структури інвестиційних ресурсів варто враховувати усі стадії інвестиційного процесу – передінвестиційну, інвестиційну та експлуатаційну;

принцип забезпечення відповідності обсягу залучених інвестиційних ресурсів потребам підприємства: загальна потреба в інвестиційних ресурсах підприємства базується на розрахунках загальних обсягів реального та фінансового інвестування;

принцип забезпечення оптимальної структури інвестиційних ресурсів із позицій ефективної інвестиційної діяльності: умови формування високих кінцевих результатів інвестиційної діяльності залежать від структури сформованих інвестиційних ресурсів; оптимальна структура забезпечує фінансову рівновагу розвитку підприємства в процесі здійснення інвестиційної діяльності, з іншої сторони неоптимальна структура – генерує ризики у фінансовій сфері підприємства;

принцип забезпечення мінімізації витрат з формування інвестиційних ресурсів із різних джерел: мінімізація витрат здійснюється в процесі управління вартістю капіталу, який залучається для інвестиційної діяльності з метою одержання максимальної суми чистого прибутку;

принцип забезпечення високоефективного використання інвестиційних ресурсів у процесі інвестиційної діяльності: інвестиційні ресурси, які тимчасово не використовуються, можуть втрачати свою вартість із часом, тому формувати інвестиційні ресурси слід враховуючи темпи інфляції та інші фактори, які впливатимуть на вартість протягом строку реалізації інвестиційної діяльності.

17.2. Методичні підходи до оцінки ефективності реальних інвестицій

У системі управління реальними інвестиціями оцінювання ефективності інвестиційних проектів є одним з найвідповідальніших етапів. Загальні положення її проведення є наступними:

 к.е.н., доцент Дмитренко А.І.

7

Дисципліна «Економіка підприємства» Тема №17

1.Оцінювання ефективності реальних інвестицій має здійснюватися на основі співставлення обсягу інвестиційних витрат та суми і термінів повернення інвестованого капіталу, з іншого.

2.Оцінювання обсягу інвестиційних витрат (I) має враховувати усю сукупність використаних ресурсів, які пов’язані з реалізацією проекту

3.Фінансовим результатом реалізації інвестиційного проекту виступають грошові потоки (СF – cash flow), що формуються за рахунок чистого прибутку (Пч) та амортизаційних відрахувань (АВ)

4.В процесі здійснення оцінювання ефективності реальних інвестицій обов’язково має бути врахований фактор часу

5.Вибір дисконтної ставки (k) в процесі дисконтування результатів і витрат має бути

диференційованим для різних розрахункових періодів і проектів Від того, наскільки об’єктивно та всебічно проведено це оцінювання, залежать строки

повернення вкладеного капіталу, варіанти його альтернативного використання, додатковий потік прибутку підприємства у наступному періоді. Ця об’єктивність і всебічність оцінки ефективності інвестиційних проектів значною мірою визначається використанням сучасних методів її проведення. Оцінювання ефективності реальних інвестицій здійснюється на момент початку реалізації проекту. При цьому розрахунок проводиться з обліком усього обсягу інвестицій в основні й оборотні кошти, необхідних для реалізації проекту.

Оцінка ефективності реальних інвестицій передбачає зіставлення обсягу інвестицій і майбутніх грошових надходжень, які генерують інвестиції протягом прогнозованого строку. Фінансовим результатом реалізації інвестиційного проекту виступають грошові потоки (СF

– cash flow). Цей показник формується за рахунок чистого прибутку (Пч) та амортизаційних відрахувань (АВ) у процесі реалізації інвестиційного проекту:

СF = Пч + АВ

При проведенні різних видів оцінки цей показник може розглядатися як середньорічний, так і диференційований за окремими періодами реалізації інвестиційного проекту.

Найважливішою властивістю грошових потоків є їх розподіл у часі. Тривалий період інвестиційних проектів знаходиться під впливом інфляційних процесів, який ускладнює співставність даних. Цілком зрозуміло, що одна таж сама номінальна сума грошових потоків, отримана підприємством більш, ніж за рік, буде мати для нього неоднакову цінність. У таких випадках, як правило, проводять коригування звітних даних з урахуванням інфляції. Однак, проблема полягає не лише в обліку інфляції. Ключовим принципом оцінювання ефективності інвестиційних вкладень є визначення цінності грошей у часі – залежності їх реальної вартості від періоду часу, що залишається до їх отримання чи витрачання. Цей економічний феномен можна пояснити так:

 к.е.н., доцент Дмитренко А.І.

8

Дисципліна «Економіка підприємства» Тема №17

«теперішні» гроші завжди цінніше «майбутніх» внаслідок ризикованості недоотримання останніх; цей ризик підвищується зі зростанням періоду часу, який відділяє отримувача грошей від цього «майбутнього»;

маючи у розпорядженні гроші у поточний період часу, економічний суб`єкт має альтернативні можливості їх інвестування у прибуткові проекти, тоді як отримувач цих грошей позбавлений такої можливості. Інвестуючи кошти сьогодні на визначений термін, їх власник не лише піддає себе ризику їх недоотримання, а й несе реальні економічні втрати у формі недоотриманого доходу;

будь-які зобов`язання, що отримує власник грошей натомість, мають нижчу ліквідність, ніж «живі» гроші, що знижує платоспроможність інвестора.

Відповідно, в процесі порівняння вартості грошових коштів при їх інвестуванні використовують два основних поняття:

майбутня вартість грошей (FV - future value) - сума, у яку перетворяться інвестовані у поточний період грошові кошти через певний період часу з урахуванням певної процентної ставки. Визначення майбутньої вартості грошей пов’язане з процесом нарощення (компаудинг - compounding) початкової (теперішньої) вартості – поетапного зростання вкладених коштів шляхом приєднання до початкової суми процентних платежів. При цьому процентна ставка виступає не лише в якості інструменті нарощення вартості грошей, а й як індикатор ступеня доходності інвестиційних операцій;

теперішня вартість грошей (РV - present value) – сума майбутніх грошових надходжень, що приведені до поточного періоду часу з урахуванням певної процентної ставки. Визначення теперішньої вартості грошей пов’язано з процесом дисконтування (discounting) – процесом, зворотнім нарощенню.

Практика господарювання знає 2 способи нарахування процентного доходу:

Таблиця 17.5. Способи нарахування процентного доходу

 к.е.н., доцент Дмитренко А.І.

9

Дисципліна «Економіка підприємства» Тема №17

, де m – кількість періодів нарахування процентного доходу у межах року.

При аналізі кількох альтернатив вкладання коштів визначають ефективну річну ставку доходу, що показує щорічний усереднений відсоток зростання інвестованих коштів.

, де ІЗР – індекс зростання сукупних інвестованих коштів (відношення суми основного внеску та нарахованих відсотків за весь строк вкладання до основної суми вкладу); t – термін інвестування, років.

Теперішня вартість (PV)– грошовий еквівалент майбутніх фінансових ефектів на

Ставка дисконту R є, по-суті, вимогою до доходності проекту і повинна враховувати не лише безризикову ставку (середня депозитна чи кредитна ставка; норма прибутковості у галузі), а й надбавки (премії) за ризик для інвестора.

Важливим аспектом є необхідність вибору диференційованої ставки відсотка (дисконтна ставка) у процесі дисконтування грошового потоку для різних інвестиційних проектів. Обсяг доходу від інвестування у відповідний проект формується з урахуванням специфіки проекту, також з таких факторів: середньої реальної депозитної ставки; темпу інфляції (премії); премії за ризик; премії за низьку ліквідність та інших. При порівнянні двох інвестиційних проектів з різними загальними періодами інвестування (ліквідністю інвестицій) більш висока ставка відсотка повинна братися за проектом з більшою тривалістю реалізації. Варіація форм ставки відсотка, що використовується для дисконтування, залежить від цілей оцінки. Можуть бути використані такі ставки відсотка: середня депозитна ставка, середня кредитна ставка, індивідуальна норма прибутковості інвестицій з урахуванням рівня інфляції (рівня ризику, рівня ліквідності інвестицій), норма прибутковості за іншими можливими видами інвестицій.

Першим етапом при визначенні показників ефективності інвестиційного проекту є оцінка cуми інвестицій та грошових потоків. Первинними синтетичними показниками в аналізі доцільності інвестиційного проекту виступають:

початкові інвестиційні витрати (придбання земельних ділянок, будівельно-монтажні роботи, купівля, доставка й монтаж обладнання, організаційні витрати, інвестиції у оборотний капітал, нематеріальні активи);

грошовий потік “кеш-флоу” (сума чистого прибутку та амортизаційних відрахувань щодо позаоборотних засобів проекту з коригуванням на зміну чистих активів та зобов’язань);

ліквідаційний грошовий потік (потоки від припинення проекту (сума виручки від продажу активів за вирахуванням ліквідаційних витрат).

 к.е.н., доцент Дмитренко А.І.

10

Дисципліна «Економіка підприємства» Тема №17

Проект визнають економічно доцільним, якщо забезпечується повернення усіх інвестицій та отримання прибутку за прийнятної для всіх інвесторів норми доходності.

У практиці аналізу ефективності інвестицій використовуються 4 показники:

1. Чистий приведений дохід (чиста теперішня вартість- Net Present Value) -

інтегральний показник ефективності інвестицій, що визначається як сума ефектів за період здійснення інвестиційного проекту, приведена за допомогою дисконтування до теперішньої вартості. При чому ефект визначається як перевищення грошових потоків (чистий прибуток, амортизаційні відрахування, податкові знижки) над інвестиційними витратами за кожен період:

, де CFi - грошовий потік в і-тому році; Ii - інвестиційні витрати проекту в році і; і- коефіцієнт дисконтування для і-того року.

Важливо: витрати оцінюються на початок періоду, а вигоди – на його кінець. Коефіцієнт дисконтування використовується з метою забезпечення адекватності порівняння (зіставлення) грошових потоків та витрат, отриманих або понесених в різних часових періодах. Він розраховується за наступною формулою:

,де R - ставка дисконту виражена десятковим дробом; i - порядковий номер дати аналізу параметрів проекту.

Позитивне значення NРV свідчить про доцільність реалізації проекту, а при порівнянні альтернативних вкладень економічно вигідним вважається варіант із найбільшою величиною NРV.

2. Індекс доходності інвестицій (Profitability Index, РІ) - відносний показник, що характеризує співвідношення дисконтованих грошових потоків і величини інвестицій проекту:

Якщо РІ більше 1, то проект вважається економічно вигідним, у протилежному випадку (РІ < 1) проект варто відхилити.

3. Термін окупності інвестицій (Payback Period, РВР) – показує час, необхідний для відшкодування інвестиційних витрат грошовими притоками проекту. РВР дорівнює співвідношенню суми дисконтованих інвестицій до середньорічного грошового притоку, або:

 к.е.н., доцент Дмитренко А.І.