EP10_LeSt_11_FinRez&Taxation_2022 (1)

1

Дисципліна «Економіка підприємства 10 кредитів» Тема №11 Ред. 08.05.2022

11.1. Первинні фінансові ефекти діяльності підприємства.

11.2.Поняття, функції та види прибутку підприємства.

11.3.Розподіл і використання прибутку підприємства.

11.4. Основи оподаткування підприємства.

§11.1. Первинні фінансові ефекти діяльності підприємства

Для суб’єкта господарювання, що діє в економічній системі, побудованій на ринкових засадах функціонування, основним завданням є генерування достатніх обсягів фінансових результатів, які забезпечать йому відтворення витрачених у процесі функціонування ресурсів, перманентний розвиток підприємства та задоволення потреб його власників. Найважливішими фінансовими ефектами господарської діяльності підприємства виступають дохід, витрати та прибуток (збиток), як результат їх різниці.

Будь-яка господарська діяльність підприємства передбачає здійснення витрат та отримання доходів, що і формують фінансові ефекти підприємства.

Доходи Витрати

Рис. 11.1. Фінансові ефекти господарювання

Варто пам’ятати, що тлумачення цих термінів може дещо відрізнятися у залежності від сфери застосування. Так поняття «дохід» у політекономічному тлумаченні означає новостворену (додану) вартість, як суму оплати робочої сили й відповідних обов’язкових платежів на неї (податки й відрахування) та прибутку підприємця. У мікроекономічному (у

Сформував:  к.е.н., доцент Дмитренко А.І.

2

Дисципліна «Економіка підприємства 10 кредитів» Тема №11 Ред. 08.05.2022

т.ч. податковому та бухгалтерському) трактуванні доходи є виручкою та іншими надходженнями активів або зменшенням зобов’язань, крім внесків власників.

Дохід

Рис. 11.2. Різниця у трактуванні терміну «дохід» у економічних науках

Дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов’язання, що зумовлює зростання власного капіталу (виключаючи випадки його поповнення за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Відповідно до пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу доходи — це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Усі доходи підприємства класифікуються за двома великими групами (згідно зі ст. 135 ПКУ):

1)доходи, пов'язані з реалізацією товарів (робіт, послуг) як власного виробництва, так і раніше придбаних. ПКУ називає такі доходи операційними.

2)позареалізаційні доходи. Сюди включаються всі інші доходи, які підприємство може отримати протягом звітного періоду.

Обсяг фінансових ефектів підприємства (як доходів, так і витрат) аналітик може

знайти у формі №2 «Звіт про фінансові результати підприємства».

Базові складові доходів підприємства у мікроекономічному (а також бухгалтерському та податковому) трактуванні цього терміну відображені на рис.11.3.

Сформував:  к.е.н., доцент Дмитренко А.І.

підприємства в Україні

Найважливішим компонентом доходів підприємства виступає виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), що є базовим фінансовим ефектом від провадження профільної діяльності підприємства. Виручка формується з надходжень від продажу товарної продукції (профільної, супутньої, напівфабрикатів), послуг промислового і непромислового характеру, виконання робіт, перепродажу підприємством різноманітних товарів. При оцінюванні масштабів діяльності оперують обсягом чистої виручки, що вже не містить у своєму складі непрямих податків (акцизного податку, ПДВ), вартості повернених товарів та сум наданих знижок.

У складі доходів також виділяють доходи від іншої реалізації (надходження від продажу надлишкових або непотрібних запасів сировини, матеріалів, палива, а також фінансових інвестицій, об’єктів основних засобів, цілісних майнових комплексів) та доходи від позареалізаційних операцій (орендна плата, курсові різниці, пасивні доходи тощо). До пасивних доходів відносять надходження, отримані у вигляді процентів, дивідендів, страхових виплат і відшкодувань, а також роялті.

Дати однозначне визначення категорії «витрати» досить складно, оскільки вона стосується багатьох процесів (виробництво, споживання, нагромадження, обіг, обмін) і є об’єктом обліку, контролю, планування, аналізу та управління. В економічній літературі більш поширеним є поняття «витрати виробництва», під яким учені розуміють витрати живої та

Сформував:  к.е.н., доцент Дмитренко А.І.

4

Дисципліна «Економіка підприємства 10 кредитів» Тема №11 Ред. 08.05.2022

уречевленої праці або вартість залучених чинників виробництва (економічних ресурсів) для здійснення підприємницької діяльності (виробництва продукції). Економісти-теоретики оперують поняттям «економічні витрати», які, на їх думку, включають в себе не тільки грошові затрати, а й альтернативні витрати, що виникають внаслідок наявності багатьох різних способів використання ресурсів.

Витрати – виражені у грошовій формі втрати різних видів економічних ресурсів (праці, сировини, матеріалів, основних засобів, фінансових ресурсів) у процесі виробництва, обігу й розподілу продукції, товарів [75, с. 102]. Поняття «витрати» та «собівартість» залишаються, на думку багатьох вчених, найневизначенішою категорією в обліку, оскільки використовується в багатьох різних значеннях. Вітчизняне законодавство (Податковий кодекс України) дає наступне визначення витратам - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником) [3, ст. 14].

Елементи витрат за вітчизняною бухгалтерською технологією відображені на рис.

11.4.

Рис. 11.4. Типові компоненти сукупних витрат виробничо-торгівельного підприємства у формі №2 «Звіт про фінансові результати підприємства»

Сформував:  к.е.н., доцент Дмитренко А.І.

5

Дисципліна «Економіка підприємства 10 кредитів» Тема №11 Ред. 08.05.2022

Витрати у нормативному розумінні - це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком вилучення або розподілу його власниками). Різниця між доходами та витратами і формує фінансовий результат підприємства – його прибуток або збиток.

§11.2. Поняття, функції та види прибутку підприємства

Фінансовий результат (прибуток) виступає одним з найважливіших економічних показників, який узагальнює усі результати господарської діяльності та слугує основою для комплексного оцінювання ефективності функціонування підприємства. Отримання прибутку є основною метою будь-якої підприємницької діяльності. Від величини одержаного прибутку залежать формування власного капіталу, виконання зобов’язань перед бюджетом, фінансування інвестицій, рівень фінансово-майнового стану та добробут власників підприємства.

Враховуючи значну кількість різновидів прибутку, його доцільно визначити як частину доходу, що залишається після відшкодування відповідних витрат, понесених у процесі формування такого доходу. Сутність прибутку як фундаментальної економічної категорії ілюструють виконувані ним функції (рис. 11.5).

Рис. 11.5. Функції прибутку

Сформував:  к.е.н., доцент Дмитренко А.І.

6

Дисципліна «Економіка підприємства 10 кредитів» Тема №11 Ред. 08.05.2022

У ресурсній функції прибуток є базовим джерелом фінансування потреб розвитку підприємства, додаткової мотивації його працівників і задоволення власників. Саме позитивний фінансовий результат, у більшості випадків, формує основну частину коштів, що спрямовуються на зміцнення техніко-технологічної бази виробництва, організаційний розвиток підприємства, забезпечення соціальних потреб колективу, а також є генератором добробуту його власників. Крім того прибуток є важливим джерелом формування доходів бюджету, погашення основних сум боргових зобов’язань фірми перед кредиторами та виконання взятих фінансових гарантій.

Тісно пов’язана з попередньою й стимулююча функція, що полягає у мотивації господарюючих суб’єктів, їх персоналу та власників до постійного пошуку ефективних напрямків функціонування, вдосконалення усіх стадій та оптимізації параметрів своєї діяльності, адже прибуток є джерелом формування різноманітних фондів стимулювання.

Регулююча функція полягає у тому, що формування та наступний розподіл прибутку є найважливішим механізмом руху новоствореної вартості у суспільстві. Іншими словами, прибуток використовується як інструмент розподілу чистого доходу суспільства на частину, що поповнює бюджет (податок на прибуток), надходить у розпорядження власників (дивіденди і відсотки на вкладений капітал) і персоналу (додаткові премії) та залишається на підприємстві як джерело фінансування інвестицій. Облікововимірювальна функція передбачає використання прибутку в якості базового первинного показника ефективності господарської діяльності.

Важливим питанням для фінансового планування на підприємстві є оподаткування його прибутку. Об’єктом оподаткування при цьому виступає прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на певні різниці. Вказані різниці можуть виникати внаслідок специфічного порядку амортизації необоротних активів, при формуванні резервів (забезпечень), при здійсненні окремих фінансових операцій тощо. Технологія такого коригування регламентується Податковим кодексом України. Особливий порядок оподаткування на даний момент передбачений для страхових компаній, букмекерських контор, організацій, що займаються випуском та проведення лотерей, азартних ігор, а також суб’єктів господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.

Схематично процес формування фінансового результату на підприємстві відповідно до національних стандартів бухгалтерського обліку виглядає таким чином (рис.

11.6):

Сформував:  к.е.н., доцент Дмитренко А.І.

7

Дисципліна «Економіка підприємства 10 кредитів» Тема №11 Ред. 08.05.2022 1.Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції - Собівартість реалізованої продукції (виробничі витрати) 2.Валовий прибуток (збиток)

Рис. 17.6. Базовий порядок визначення чистого прибутку підприємства за

національними стандартами бухгалтерського обліку

Комплексне розуміння сутності прибутку потребує розгляду його класифікації. У таблиці 11.1 наведено перелік основних класифікаційних ознак та видів прибутку суб’єкта господарювання.

Сформував:  к.е.н., доцент Дмитренко А.І.

8

Дисципліна «Економіка підприємства 10 кредитів» Тема №11 Ред. 08.05.2022

граничний.

6.Факт врахування впливу  номінальний;

За ознакою стадії формування виділяють загальний та чистий прибуток. Загальний прибуток підприємства – це прибуток, отриманий від усіх видів діяльності до його оподаткування та розподілу. Чистий прибуток (після оподаткування) формується після вирахування з балансового (прибутку до оподаткування) суми податку на прибуток підприємства. Саме чистий прибуток надходить у розпорядження підприємства і слугує джерелом збільшення власного капіталу, виплат власникам, додаткового стимулювання персоналу, повернення основної суми отриманих раніше кредитів тощо.

Важливе значення має класифікація прибутку за сукупністю витрат, що враховуються при його обчисленні. Так валовий прибуток визначається шляхом віднімання від обсягу чистої виручки суми виробничих видатків (собівартості продукції, визначеної калькулюванням за неповними витратами). Операційний прибуток у загальноекономічному трактуванні відображає підсумковий фінансовий результат основної діяльності й розраховується як різниця між валовим прибутком та невиробничими (адміністративними, комерційними) витратами. Вітчизняне бухгалтерське тлумачення цього терміну крім вказаної різниці враховує й результати іншої операційної діяльності. Поняття маржинального прибутку є одним з базових у системі калькулювання Direct Costing. Обсяг такого прибутку обчислюють шляхом вирахування з чистої виручки величини змінних витрат.

Прибуток підприємства формується у таких сферах, як реалізація продукції (виконання робіт, надання послуг), продаж іншого майна та позареалізаційні операції. У

Сформував:  к.е.н., доцент Дмитренко А.І.

9

Дисципліна «Економіка підприємства 10 кредитів» Тема №11 Ред. 08.05.2022

нормально функціонуючої фірми прибуток від реалізації продукції (виконання робіт,

надання послуг) формує переважну частину загального прибутку. Прибуток від реалізації продукції (виконання робіт, надання послуг) є результатом основної, профільної діяльності суб’єкта господарювання, що відображає його місію. Його обсяг обчислюють шляхом віднімання від величини чистої виручки від реалізації продукції (виконання робіт, надання послуг) її (їх) повної собівартості. Прибуток від іншої реалізації визначають як різницю між ціною продажу основних засобів, оборотних виробничих фондів (крім готової продукції), нематеріальних і фінансових активів та їх балансовою (залишковою) вартістю, з відповідним коригуванням на витрати продажу (позиціонування об’єкту, трансакційні видатки, демонтаж, транспортування). Прибуток від позареалізаційних операцій

визначається за результатами здійснення спільного підприємництва, володіння корпоративними правами у інших підприємствах (одержані відсотки та дивіденди), здавання майна в оренду, депозитних операцій, володіння борговими зобов’язаннями, отримання періодичних відрахувань (роялті) за використання нематеріальних ресурсів фірми, накладання економічних санкцій тощо.

За напрямками розподілу виділяють спожитий і капіталізований прибуток. Капіталізований, або у бухгалтерському обліку нерозподілений характеризує ту частину прибутку, яка призначається для фінансування розвитку підприємства. У складі нерозподіленого прибутку виділяють асигновану й неасигновану частини. Асигнована складова – це частина чистого прибутку, яка залишається на підприємстві і має певне цільове призначення, наприклад, фінансування конкретного інвестиційного проекту. Неасигнована частина, відповідно,такого визначеного призначення не має.

Спожитий прибуток спрямовують на виплату дивідендів (відсотків) акціонерам (власникам), додаткової винагороди персоналу, сплату штрафних санкцій, фінансування соціальних програм, понаднормативних та інших витрат, що не зменшують базу оподаткування, благодійництво, виконання фінансових гарантій перед третіми особами тощо.

За характером оподаткування виділяють прибуток, що оподатковується за звичайними ставками, прибуток, що підлягає оподаткуванню за спеціальною технологією і такий, що звільняється від оподаткування. Ця класифікаційна ознака є актуальною, зважаючи на існування у законодавстві особливого порядку оподаткування окремих видів діяльності (мале підприємництво, гральний бізнес, страхова справа тощо) та операцій, сукупності податкових пільг для окремих категорій суб’єктів господарювання (представники пріоритетних або депресивних галузей, регіонів).

При існуванні у економіці країни значних інфляційних процесів виникає потреба у коригуванні визначеного у нормативному порядку номінального прибутку на індекс зміни цін відповідного періоду. В процесі такого коригування отримують реальний прибуток, величина якого використовується для адекватної оцінки динаміки результатів діяльності протягом кількох років. Поділ на прибуток попереднього, розрахункового і планового

Сформував:  к.е.н., доцент Дмитренко А.І.

10

Дисципліна «Економіка підприємства 10 кредитів» Тема №11 Ред. 08.05.2022

періодів використовується в цілях побудови трендів, аналізу динаміки, здійснення оперативного та стратегічного планування результативності функціонування. За значенням кінцевого результату господарювання виділяють позитивний (власне прибуток) і негативний результат (збиток).

Крім цього розрізняють необхідний і граничний прибуток. Необхідний прибуток характеризує суму, достатню для здійснення господарської діяльності та розвитку підприємства у запланованих обсягах. Граничний прибуток може бути гранично високий і гранично низький. Межі гранично високого прибутку не існує. Гранично низький прибуток характеризує мінімальний рівень результату господарювання, нижче якого функціонування підприємства у запланованих сферах, масштабах та рівні ризику не має сенсу.

§11.3. Розподіл і використання прибутку підприємства

Одним з найважливіших аспектів фінансової діяльності суб’єкта господарювання є розподіл прибутку. Саме цей процес визначає напрямки й масштаби майбутнього розвитку підприємства, задоволення потреб його власників та працівників. На розподіл прибутку впливає широке коло факторів, основні з яких наведено на рис. 11.7.

Рис. 11.7. Основні чинники розподілу чистого прибутку підприємства

Розподіл та подальше використання прибутку регламентується державними нормативними актами, засновницькими й іншими внутрішніми документами суб’єкта господарювання (статут, колективний договір, індивідуальні трудові контракти), затвердженими загальними зборами власників та прийнятими до виконання керівництвом інвестиційною, мотиваційною та розподільчою (дивідендною) політиками, взятими на себе фінансовими зобов’язаннями тощо. Можливі напрямки розподілу чистого прибутку підприємства представлені на рис. 11.8.

Сформував:  к.е.н., доцент Дмитренко А.І.