EP10_LeSt_08_IntelRes_2022 (1)

1

Дисципліна «Економіка підприємства. 10 кредитів» Тема №8

Тема 8. РЕСУРСИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

8.1. Сутність та структура інтелектуальних ресурсів компанії

8.2. Економічний зміст інтелектуального капіталу

8.3. Інтелектуальна власність і процеси її комерціалізації

8.4. Специфіка управління інтелектуальними ресурсами підприємства 8.5. Нематеріальні активи підприємства: сутність, складові та амортизація

§8.1. Сутність та елементний склад інтелектуальних ресурсів компанії

Знання є єдиним знаряддям виробництва, яке не підпадає дії закону зменшення доходності

Дж. М. Кларк

Динамічний розвиток ринкового середовища об’єктивно вимагає пошуку альтернативних напрямів та інструментів підвищення ефективності функціонування підприємств різних організаційно-правових форм. В умовах ринкової економіки основним джерелом успіху стає сукупність знань, якими володіє компанія, так звані інтелектуальні ресурси, тому саме вони є основною рушійною розвитку підприємств.

Зростання уваги до формування і використання інтелектуальних ресурсів сучасних підприємств пов’язують з переходом економіки до постіндустріальної стадії розвитку, яка базується на знаннях (knowledge-based economy). Тобто знання перетворюються на чинник виробництва поряд з працею, землею, капіталом і підприємництвом. Ця стадія характеризується низкою ознак:

зростанням наукомісткості виготовленої продукції (послуг);

динамічним розвитком ринку інтелектуальних товарів і послуг, в яких знання формують більшу частину доданої вартості;

набуттям діяльності, яка створює, зберігає, передає і використовує знання, все більшого значення;

збільшенням чисельності персоналу підприємств, яка використовує в процесі створення цінності знання;

розвитком і широкомасштабним використанням нових інформаційнокомунікаційних технологій тощо.

Означення ресурсу – «інтелектуальний» – підкреслює характер його походження, оскільки інтелект асоціюється, в першу чергу, з природною розумовою діяльністю людини, з наявністю у індивіда розумових функцій. Тобто, цей вид ресурсу є невіддільним від свого безпосереднього носія - людини.

Допрацював к.е.н., доц. Дмитренко А.І.

2

Дисципліна «Економіка підприємства. 10 кредитів» Тема №8

Інтелектуальні ресурси підприємства охоплюють сукупність сформованих і накопичених інтелектуальних і комунікативних здібностей (можливостей) працівників, які використовуються у виробничо-господарській діяльності підприємства і включають результати творчої та інтелектуальної праці персоналу, а також організаційні знання, досвід, характерні для визначеного підприємства.

Інтелектуальні ресурси, як нематеріальні надбання підприємства, є багатогранним поняттям:

по-перше, це частина ресурсів підприємства, яка немає матеріальної форми;

по-друге, це ресурси довготривалого використання;

по-третє, це інтегрований інтелектуальний продукт як результат взаємодії знань, умінь, накопиченого досвіду персоналу, результатів науково-технічної діяльності та організаційно-методичних рішень за різними напрямками функціонування підприємства;

по-четверте, це джерело створення та забезпечення конкурентних переваг і, як похідних, – збільшення доходу і прирощення доданої вартості;

по-п’яте, це всі продукти інтелектуальної діяльності (незалежно від їх облікування в балансі), які формують потенційні інноваційні можливості розвитку підприємства.

Таким чином, інтелектуальні ресурси – це всі продукти інтелектуальної діяльності довготривалого використання, які не мають матеріально – уречевленої форми та здатні забезпечувати економічну користь протягом відносно тривалого періоду. Економічне значення інтелектуальних ресурсів полягає у розширенні потенційних можливостей підприємства, формуванні та забезпеченні конкурентних переваг. Головною з особливостей інтелектуальних ресурсів є здатність до самозростання або капіталізації, що робить їх унікальними. Самозростання або капіталізація означає, що при збільшенні обсягів виробництва продукції з використанням інтелектуальних ресурсів їх вартість збільшується, а не амортизується, що забезпечує розвиток підприємства.

Людські інтелектуальні ресурси, втілені у знаннях, підтримуються і вдосконалюються у процесі безперервного навчання. Організаційна культура відновлюється постійно через взаємодію співробітників, проведення корпоративних заходів, налагодження бізнес-процесів. Крім того, інтелектуальним ресурсам притаманна двоїстість, яка проявляється в тому, що, з одного боку, знання, інформація, інноваційні технологій, комунікаційні канали, клієнтська база, організаційні структури, винаходи, ноу-хау та інші інтелектуальні ресурси є провідними факторами виробництва, з іншого боку, інтелектуальні ресурси в новій інформаційно-інтелектуальній економіці є генераторами нових знань.

Допрацював к.е.н., доц. Дмитренко А.І.

3

Дисципліна «Економіка підприємства. 10 кредитів» Тема №8

Ефективне використання унікальних за своєю природою інтелектуальних ресурсів, що включають в себе одержання, обробку, аналіз, інтерпретацію інформації; прогнозування, передбачення, моделювання змін; створення, використання, комерціалізацію баз знань, досвіду й інших інтелектуальних продуктів; формування внутрішньо-фірмової атмосфери інноваційного розвитку, ділового й емоційного співробітництва (партнерства); розвиток прямих і зворотних комунікаційних каналів із зовнішніми аудиторіями, дає можливість підприємству знайти свою нішу на ринку й упевнено почувати себе у конкурентному середовищі.

Інтелектуальні ресурси є не тільки унікальними, а й рідкісними, оскільки їхнє формування та адаптація тісно пов’язані з конкретним підприємством. Перепродаж таких інтелектуальних ресурсів на ринку часто неможливий через низьку ліквідність, що виявляється у складності відділення їх від безпосереднього носія інтелектуального ресурсу (людини або організації). З цим же пов’язана і низька здатність до імітації інтелектуальних ресурсів конкурентами. Специфіка функціонування конкретного підприємства зумовлює специфічний зміст інтелектуальних ресурсів, для їхнього відтворення конкурентами необхідне точне моделювання ситуацій підприємства-зразка, що, в принципі є неможливим.

Інтелектуальні ресурси функціонують у різних формах індивідуального, організаційного і кодифікованого знання та інформації. За елементами інтелектуальні ресурси поділяються на три ключові групи (рис. 8.1): людські (індивідуальні) ресурси, організаційні (структурні) та ринкові (клієнтські).

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНІ РЕСУРСИ ПІДПРИЄМСТВА

Організаційні ресурси

Рис. 8.1. Елементна структура інтелектуальних ресурсів підприємства

Людські ресурси є сукупністю знань, практичних навичок і творчих здібностей персоналу підприємства, які втрачаються після звільнення співробітника. Сюди також відносяться моральні цінності, культура праці,

Допрацював к.е.н., доц. Дмитренко А.І.

4

Дисципліна «Економіка підприємства. 10 кредитів» Тема №8

знання і вміння, досвід, професійна кваліфікація персоналу, освіта, творчі, управлінські, підприємницькі здібності, компетенції.

Ринкові (споживчі, клієнтські) ресурси — це складові інтелектуальних ресурсів, які характеризують відносини підприємства зі всіма клієнтами, які пов’язані з виробництвом і реалізацією продукції. Вони складаються з бази даних клієнтів і характеру зв'язків з ними, засобів індивідуалізації (торгова марка (бренд), корпоративна марка, марка обслуговування, марка товару, фірмові найменування тощо), репутації (іміджу) підприємства, портфелів замовлень, каналів дистрибуції, ліцензійних угод тощо. Відповідно, клієнтські ресурси виступають основним джерелом доходу підприємства та спрямованість його на виробництво продукції та послуг, які найкраще сприятимуть задоволенню їхніх потреб.

Варто відзначити, що ефективність діяльності підприємства забезпечується не стільки ідеями, скільки можливістю до їхньої комерціалізації, де основну роль відіграють організаційні інтелектуальні ресурси. Саме від організаційної структури підприємства, налагодженості внутрішніх комунікацій, гнучкості бізнес-процесів залежатиме, на скільки швидко нова ідея зможе бути реалізована на ринку та приносити підприємству дохід.

Організаційні ресурси включають накопичені:

інтелектуальну власність (товарний знак, авторські права, патенти, секрети, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, комп'ютерні програми, наукові розробки, ноу-хау). Об’єкти інтелектуальної діяльності (ОІД) формуються як особливий товар, що має споживчу вартість. Під останньою розуміється науково-технічна та комерційна значущість інтелектуальних ресурсів, які в результаті здійснення науково-виробничого циклу набувають відповідної натурально-матеріальної форми нової вдосконаленої продукції або процесу;

інфраструктурні активи (технологічна інфраструктура, технічне та програмне забезпечення, інформаційні технології, системи, мережі, бази даних компанії, зв'язки в ділових колах),

організаційне знання (організаційна та корпоративна культура, технології та методи ведення бізнесу, способи комунікації з персоналом, контрагентами, система економічної безпеки). В діяльності підприємства організаційні знання впливають на формування економічних результатів кількома шляхами: лежить в основі процесу створення доданої вартості; є передумовою вдосконалення існуючих і створення нових продуктів та послуг, що в сукупності розширяють масштаби існуючих ринків і формують нові; сприяє ефективності управлінських процесів на виробництві, що значно підвищує продуктивність праці та економію витрат.

Допрацював к.е.н., доц. Дмитренко А.І.

5

Дисципліна «Економіка підприємства. 10 кредитів» Тема №8

Розглянувши структурні елементи інтелектуальних ресурсів, варто наголосити на тому, що інтелектуальний капітал хоча і має свою структуру, проте не складається з окремих чітко окреслених частин, а формується і функціонує через їхню взаємодію. Потенціал інтелектуальних ресурсів підприємства нарощується у процесі взаємодії всіх наявних ресурсів і виникнення позитивного синергійного ефекту.

За підсумками опитування більше 400 топ-менеджерів європейських та американських фірм, встановлено, що використання інтелектуальних ресурсів на 60-80% зумовлює зростання результативності бізнесу, а саме зниження витрат на 67%, зростання обсягу доходу на 68%, зростання суми прибутку – на 70%, збільшення чисельності клієнтів – на 73%, випуск нових продуктів – на 70%. Саме тому ряд дослідників виділяють три спрямування, за якими процес інвестування забезпечує економічне зростання, а саме: це вкладення у нові знання, вкладення у людський капітал і проміжні витрати, які спрямовані на розповсюдження знань та умінь. Це зумовлено рядом аспектів.

По-перше, інтелектуальні ресурси мають високу гнучкість, а тому сприяють більш повному використанню можливостей підприємства. Так, наявні людські ресурси значно легше переорієнтувати у процесі додаткового навчання, тренінгів на нові види діяльності, ніж інші ресурси. При оновленні технології виробництва старе обладнання, скоріше за все, потребуватиме повної заміни або значного оновлення. У той же час, «модернізація» людських ресурсів, представлених робітниками, передбачатиме отримання нових навичок та знань, які будуть освоєні досить швидко на основі вже здобутих. Високий рівень гнучкості притаманний також іншим інтелектуальним ресурсам, зокрема ресурсам відносин, оскільки лояльні постачальники, клієнти будуть більш схильні до побудови відносин при зміні обставин.

По-друге, інтелектуальні ресурси сприяють постійному підвищенню якості на всіх рівнях діяльності підприємства. Найкраще це спостерігається на прикладі іміджу підприємства. Якщо підприємство заявляє про високу якість продукції і постійно її забезпечує, то воно формує позитивний імідж як відповідний інтелектуальний ресурс. Відповідно, репутація щодо високої якості продукції стимулюватиме компанію не знижувати якість, а, навпаки, її підвищувати, щоб відповідати цій репутації та генерувати грошові потоки. Для забезпечення постійно високої якості продукції необхідно впроваджувати високі стандарти по всій мережі діяльності: «поставки – виробництво – реалізація». Тобто, діє постійне коло вдосконалення: підвищення якості продукції сприяє формуванню позитивного іміджу підприємства серед споживачів, що викликає необхідність підтримання цього високого рівня якості та його підвищення задля збереження іміджу і розвитку.

Допрацював к.е.н., доц. Дмитренко А.І.

6

Дисципліна «Економіка підприємства. 10 кредитів» Тема №8

Крім того, слід наголосити, що на сьогодні в Україні маємо порівняно із розвиненими країнами, низький технологічний рівень виробництва, зношені основні засоби, значний дефіцит фінансових ресурсів. Тому пошук нових резервів лежить, насамперед, у площині формування й використання саме інтелектуальних ресурсів. Це означає, що для ефективного управління в сучасних умовах, замість застарілих методів, повинні реалізовуватися нові концепції та технології, які базуються на останніх досягненнях економічної науки і світового досвіду. Вже зараз на перепідготовку спеціалістів в США відводиться 15-20% робочого часу. Вважається, що в середньому за сорокарічний період професійної діяльності необхідно підвищувати кваліфікацію до восьми разів. Національний науковий фонд США рекомендує спеціалістам виділяти не менше 10 годин в неділю на вивчення літератури зі спеціальності і 40-80 годин у рік – на безперервне підвищення кваліфікації. Крім того, з урахуванням темпів оновлення знань і жорсткої конкуренції необхідна система постійного навчання (lifelong learning – навчання протягом життя). У цьому зв’язку будь-яке підприємство повинно стати не лише комплексом виробничих структур, а й навчальною організацією, зацікавленою у розвитку персоналу.

Таким чином, інтелектуальні ресурси володіють потужною потенційною здатністю до забезпечення процесів генерування грошових потоків та виступають основними чинниками довгострокового розвитку підприємства.

§8.2. Економічний зміст інтелектуального капіталу

Для трактування сукупності продуктів інтелектуальної діяльності використовуються різні терміни. В рамках нормативно-бухгалтерської моделі використовується категорія «нематеріальні активи» - активи, які мають нематеріальну (невідчутну) форму та обліковуються на балансі. Проте це лише фрагментарна і неповна картина характеристики інтелектуальних ресурсів підприємства. На сьогодні частка нематеріальних активів у валюті балансу на вітчизняних підприємствах сягає до 10%. У США вважається, що приблизно до 40% інтелектуальної вартості підприємства відображається в балансі. Слід відзначити, що склад інтелектуальних ресурсів підприємства є набагато ширшим, ніж визначено бухгалтерським підходом та інструкціями.

Більш багатогранним поняттям виступає інтелектуальний капітал, що є похідним від інтелектуальних ресурсів (рис. 8.2). Інтелектуальні ресурси набувають форми інтелектуального капіталу, коли залучаються до обороту,

Допрацював к.е.н., доц. Дмитренко А.І.

7

Дисципліна «Економіка підприємства. 10 кредитів» Тема №8

споживаються та створюють інтелектуальні продукти на основі авансованої вартості. Інтелектуальний капітал як економічна дефінція розглядається з позиції авансованої інтелектуальної власності, що в процесі свого руху приносить більшу вартість за рахунок доданої вартості.

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНІ РЕСУРСИ ПІДПРИЄМСТВА

Організаційні ресурси

Організаційний капітал

Клієнтський (споживчий) капітал

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ КАПІТАЛ ПІДПРИЄМСТВА

Рис. 8.2. Участь інтелектуальних ресурсів у формуванні інтелектуального

капіталу підприємства

Інтелектуальний капітал (від лат. іntellectuаlis capitalis – розумовий головний або головні пізнання) — це створений або придбаний інтелектуальний продукт, який має вартісну оцінку, утримується суб'єктом господарювання з метою ймовірності одержання прибутку (доданої вартості). Це поняття характеризує нематеріальні та інтелектуальні активи компанії, які представляють собою розумові знання, тобто не від'ємні від співробітників, та знання, втілені в результатах розумової діяльності (структурах, об’єктах інтелектуальної власності, зв'язках з клієнтами, іміджі, діловій активності, репутації, досвіді, креативності тощо). Сьогодні інтелектуальний капітал вже не асоціюється лише з нематеріальними активами, або лише з вартістю об'єктів інтелектуальної власності, або лише зі знаннями працівників. У визначеннях його сутності все більше наголошується на його ролі в економічних

Допрацював к.е.н., доц. Дмитренко А.І.

8

Дисципліна «Економіка підприємства. 10 кредитів» Тема №8

трансформаціях та розвитку, інноваційній діяльності підприємств, формуванні та використанні інтелектуального та інноваційного потенціалу.

Щодо термінів «інтелектуальний капітал» та «інтелектуальні ресурси» загальним у них є те, що вони: безпосередньо базуються на продуктах інтелектуальної діяльності, використовуються як чинник розвитку та підвищення ефективності діяльності на основі прирощення доданої вартості і збільшення ринкової ціни; можуть належать персоналу, підприємству та зовнішньому середовищу; є характеристикою динамічного зростання економіки підприємства за рахунок інтелектуальних продуктів інноваційно-орієнтованих компаній (табл. 8.1).

Таблиця 8.1

Взаємозв’язок категорій «інтелектуальний капітал» та «інтелектуальні ресурси»

Разом з тим можна виокремити відмітні риси цих понять:

по-перше, інтелектуальні ресурси створюють стійкі конкурентні переваги підприємства та забезпечують зростання у довгостроковій перспективі за рахунок своєї унікальності; неможливість копіювання або відтворення, відсутності замінників і рідкості серед ресурсів підприємств;

по-друге, інтелектуальні ресурси – більш широка категорія, ніж інтелектуальний капітал, оскільки об’єднує інтелектуальний капітал всього персоналу, а також різні форми нематеріальних активів;

по-третє, інтелектуальний капітал є дійсно капіталом лише тоді, коли функціонує у складі капіталу підприємства і в процесі свого руху приносить більшу вартість за рахунок доданої вартості;

Допрацював к.е.н., доц. Дмитренко А.І.

9

Дисципліна «Економіка підприємства. 10 кредитів» Тема №8

по-четверте, інтелектуальні ресурси забезпечують зростання вартості

підприємства за рахунок створення мережі цінності для всіх зацікавлених сторін.

Відповідно до рис. 8.2, ключовими складовими інтелектуального капіталу виступають: людський капітал, структурний капітал, ринковий капітал. Людський капітал – це частина інтелектуального капіталу, яка має безпосереднє відношення до людини. Це знання, практичні навички, творчі і мисленнєві здібності людини, їх моральні цінності, особистісні і лідерські якості, культура праці, які використовуються індивідом чи організацією для отримання доходу. При цьому важливого значення набуває освіта, яку розглядають як інвестиції у людський капітал. Виокремити в цьому комплексі складників людського капіталу тільки освіту, визначаючи її кількісно, досить важко; вона є невідчутним, нематеріальним чинником. Людський капітал – це скоріше вартісна оцінка роботи сукупності працюючих на вищому рівні кваліфікації, які розглядають як потенційні носії ідеї, спрямованих на процес розробки інтелектуального продукту. В цьому випадку ефективність живої праці буде визначатися кількістю створеного інтелектуального продукту на одиницю робочого часу.

Цей показник може характеризувати людський потенціал, якщо визначати потенційні можливості створювати інтелектуальний продукт за відповідний термін. Таким чином, людський капітал – це вартісна оцінка робочої сили, інтелектуальних зусиль сукупності працівників вищого рівня кваліфікації, які знаходяться в процесі розробки інтелектуального продукту. Людський капітал, на відміну від інших видів капіталу, не належить організації, так як знання і здібності акумульовані у головах співробітників. Дуже важливо розпізнати вчасно навички, знання і вміння окремої людини, тільки тоді можливо визначити ступінь цінності кожного працівника, а також роль, яка відводиться йому в організації.

Організаційний капітал – це організаційні можливості компанії відповідати на вимоги ринку. Він є «відповідальним» за те, як людський капітал використовується в організаційних системах і сприяє трансформації інформації. Організаційний капітал є власністю організації і в деяких випадках може бути відносно самостійним об’єктом купівлі-продажу. Прикладом успішного управління організаційним капіталом, представленим, зокрема, спільнотою професіоналів, може слугувати компанія Microsoft, яка на початку 2007 року відкрила віртуальний дослідницький інститут в Латинській Америці. Інститут є онлайновим ресурсом компанії, розташованим у Чилі. За допомогою цього ресурсу вчені і дослідники зі всього світу мають можливість розміщувати інформацію про різні інновації і проекти з різних напрямків і знаходити

Допрацював к.е.н., доц. Дмитренко А.І.

10

Дисципліна «Економіка підприємства. 10 кредитів» Тема №8

спонсорів. Мета компанії, яка виділила на фінансування університетських закладів майже 1 млн. долл, полягає в тому, щоб допомогти академічним дослідникам отримати фінансування від урядів Латинської Америки, зацікавлених у розвитку науки і освіти. Таким чином, Microsoft сприяє створенню у одному регіоні критичної маси дослідницької діяльності, необхідної для економічного прориву.

Таким чином, організаційний капітал – це систематизована і формалізована компетентність компанії (інформованість, обізнаність, авторитетність), а також організаційні можливості і системи, які активізують її творчі можливості.

Усвою чергу організаційний капітал включає такі структурні компоненти:

інноваційний капітал – здатність компанії до оновлення та нововведень;

процесний капітал – система виробництва, збуту та післяпродажного обслуговування тощо.

Організаційний капітал формує структурний капітал. Окрім елементів

притаманних організаційному капіталу, які забезпечують організаційні здібності компанії відповідати потребам ринку (форми, методи і структури, які дають можливість ефективно відбирати, створювати і поширювати знання, організовувати їх у систему, доступну для всіх співробітників), структурний капітал включає бази даних, списки споживачів, персоналу компанії, організаційні структури. На відміну від людського капіталу, який належить кожному окремому співробітнику, структурний капітал є власністю компанії в цілому і включає дві складові:

електронну складову (технології, бази даних, винаходи, публікації, процеси, програмне забезпечення тощо);

соціальну складову (стратегія і культура організації, норми відносин, збагачені життєвим досвідом тощо).

Ефективне управління ринковими ресурсами призводить до формування клієнтського капіталу, який зумовлює прирощення доданої вартості. Клієнтський капітал значною мірою характеризує здатність частини інтелектуальних ресурсів, яка функціонує в умовах ринку, до створення цінності. Таким чином, клієнтський капітал (споживчий) – це система стійкого позитивного ставлення клієнтів і партнерів до підприємства, яка є чинником створення доданої вартості та формування конкурентних переваг на ринку. Він створюється в результаті взаємодії організації з елементами зовнішнього середовища. Це та частина інтелектуальних ресурсів, які функціонують у зовнішньому середовищі (на ринку), що є невіддільною від підприємства і відіграє пріоритетну роль у забезпеченні конкурентоспроможності та зростання його вартості. Ефективне використання цього капіталу потребує не тільки традиційного розуміння ринків та організацій, але й оцінювання фінансових

Допрацював к.е.н., доц. Дмитренко А.І.