EP10_LeSt_07_ObK_2022_stud

1

Дисципліна «Економіка підприємства. 10 кредитів» Тема №7

ТЕМА №7. ОБОРОТНІ КОШТИ ПІДПРИЄМСТВА

7.1.Сутнісно-видова характеристика оборотних коштів підприємства.

7.2.Визначення потреби у оборотних коштах.

7.3.Оцінювання та шляхи підвищення ефективності використання оборотних коштів.

7.1.Сутнісно-видова характеристика оборотних коштів підприємства

Цілком зрозуміло, що основні засоби є необхідною, але недостатньою умовою функціонування підприємства. Для здійснення виробничого процесу підприємство повинно мати також оборотні кошти (ресурси), основним призначенням яких є обслуговування господарської діяльності, а ключовою особливістю - повне споживання в процесі виробничого циклу та повне перенесення своєї вартості на виготовлений продукт.

Оборотні кошти (ОбК)- це грошові ресурси, спрямовані на формування оборотних виробничих фондів і фондів обігу з метою забезпечення безперервності процесу виробництва й реалізації продукції та інших господарських операцій.

Оборотний капітал визначає потенціал і темпи розвитку суб’єктів господарювання, впливає на формування витрат на виробництво продукції (робіт, послуг), а це – необхідна умова ефективного функціонування підприємства в умовах ринкової економіки. Наявність оптимального обсягу і раціональної структури оборотного капіталу сприяє підвищенню ефективності господарювання.

У практиці планування та обліку господарської діяльності до оборотного капіталу включають наступні елементи: виробничі запаси; незавершене виробництво та напівфабрикати власного виготовлення; витрати майбутніх періодів; готову продукцію; товари; векселі одержані; дебіторську заборгованість (дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги; дебіторська заборгованість за розрахунками; і інша поточна дебіторська заборгованість); поточні фінансові інвестиції; грошові кошти та їх еквіваленти (в національній валюті, в іноземній валюті); інші оборотні активи.

 к.е.н., доцент Дмитренко А.І.

2

Рис.7.1. Складові оборотних коштів підприємства

Оборотний капітал у сфері виробництва (оборотні фонди) – це сукупність предметів праці у вартісному вимірюванні, які функціонують у виробництві протягом одного циклу, при цьому змінюють або повністю втрачають свою натурально речову форму і повністю переносять вартість на вартість виготовленої продукції (послуг). Оборотні фонди підприємства мають матеріально-речову й вартісну форми. У практиці планування та обліку господарської діяльності до складу оборотних фондів включають: виробничі запаси; незавершене виробництво та напівфабрикати власного виготовлення; витрати майбутніх періодів.

Виробничі запаси становлять найбільшу частину оборотного капіталу. До них належать запаси малоцінних і швидкозношуваних предметів, сировина, основні і допоміжні матеріали, паливо, покупні напівфабрикати і комплектуючі вироби, запасні частини, тара, будівельні матеріали та інші матеріали, призначені для споживання в ході нормального операційного циклу.

Незавершене виробництво – це предмети праці, обробку (переробку) яких не завершено і вони перебувають безпосередньо на робочих місцях або в процесі транспортування від одного робочого місця до іншого. До

напівфабрикатів власного виготовлення відносять ті предмети праці, що їх повністю оброблено, перероблено у даному виробничому підрозділі

 к.е.н., доцент Дмитренко А.І.

3

Дисципліна «Економіка підприємства. 10 кредитів» Тема №7

підприємства, але які потребують подальшої обробки в інших підрозділах (наприклад, поковки, штамповки, відливки та інша продукція заготовочного виробництва).

Витрати майбутніх періодів – це грошові витрати, що мали місце протягом поточного або попередніх звітних періодів, але які буде відшкодовано за рахунок собівартості продукції (роботи, послуг) у наступні періоди. До них належать витрати на підготовку виробництва, освоєння випуску нових виробів, раціоналізацію і винахідництво, придбання науково-технічної та економічної інформації.

Співвідношення оборотних фондів у розрізі окремих елементів і стадій функціонування (запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів) характеризує їхню виробничо-технологічну (стадійну) структуру. Вона формується під впливом низки факторів (тип виробництва, особливості продукції та технології її виготовлення, умови забезпечення підприємства матеріальними ресурсами тощо) і змінюється в часі повільно, без різких коливань.

Структура оборотних фондів на підприємствах різних галузей (видів діяльності) має значні відмінності, зумовлені конкретними технологіями і формами організації виробництва, умовами забезпечення матеріальними ресурсами, цінами на них тощо. Так, найбільшу частку в загальному обсязі оборотних фондів становлять: виробничі запаси — на електростанціях і підприємствах легкої промисловості (до 90%); незавершене виробництво — на підприємствах машинобудування (близько 40%, у зв’язку з порівняно великою тривалістю виробничого циклу); витрати майбутніх періодів — на підприємствах добувної індустрії (40—50% і більше).

Оборотний капітал у сфері обігу (фонди обігу) пов’язаний з обслуговуванням процесу товарообігу. Він не приймає участі у створенні вартості, а є її носієм. Після закінчення виробничого циклу, виготовлення продукції та її реалізації, вартість оборотного капіталу повертається в складі виручки від реалізації продукції. Це і створює можливість систематично поновлювати процес виробництва, який здійснюється шляхом безперервного кругообігу оборотного капіталу. До фондів обігу відносяться готова продукція й товари, грошові кошти, дебіторська заборгованість підприємства, поточні вкладення у цінні папери інших емітентів.

 к.е.н., доцент Дмитренко А.І.

5

Дисципліна «Економіка підприємства. 10 кредитів» Тема №7

проходять усі стадії циклічного перетворення: Г-Т-Виробництво-Т’- Г’, протягом яких змінюють свою матеріальну і споживчу форму;

їх вартість відшкодовуються за один операційний або фінансовий цикл;

мають більший ступінь ліквідності ніж необоротні активи (основні

засоби).

Оборотний капітал в процесі повного циклу кругообігу проходить такі основні стадії (рис.7.2).

1.Грошові кошти

Рис. 7.2.Цикл оборотного капіталу за складовими

Перша стадія. Оборотний капіталу у грошовій формі (Гоб.капітал) авансується у предмети праці, і приймає при цьому форму продуктивного оборотного капіталу (Поб.капітал).

Друга стадія. Оборотний капітал у продуктивній формі (Поб.капітал) повністю переносить свою вартість на вартість виготовленої продукції (послуг) і трансформується у переважну частину капіталу у товарній формі (Тоб.капітал). Цей процес здійснюється протягом кожного виробничого циклу.

Третя стадія. В процесі реалізації продукції частина вартості оборотного капіталу (що входить до її складу) у товарній формі (Тоб.капітал) до моменту надходження коштів від покупців

 к.е.н., доцент Дмитренко А.І.

6

Дисципліна «Економіка підприємства. 10 кредитів» Тема №7

перетворюється в оборотний капітал у фінансовій формі (Фоб.капітал) (дебіторська заборгованість за товари, роботи та послуги).

Четверта стадія. Оборотний капітал у фінансовій формі (Фоб.капітал) шляхом інкасації дебіторської заборгованості трансформується в оборотний капітал у грошовій формі (Гоб.капітал), який знов може бути авансованим у виробничі запаси підприємства для наступного виробничого циклу.

7.2.Визначення потреби у оборотних коштах

Необхідний розмір грошових коштів, що вкладаються в мінімальні запаси товарно-матеріальних цінностей для забезпечення безперервного процесу виробництва продукції, найліпше визначати їхнім нормуванням (розрахунком нормативів). Нормування – процес фінансового планування щодо визначення суми оборотних коштів, необхідної для забезпечення нормального перебігу господарських процесів на підприємстві.

Неоптимальність фактичних обсягів оборотних коштів підприємства може зумовлювати суттєві проблеми для підприємства.

Таблиця 7.1

Можливі наслідки наявності відхилень від оптимального обсягу оборотних коштів

 к.е.н., доцент Дмитренко А.І.

7

Дисципліна «Економіка підприємства. 10 кредитів» Тема №7

Розрізняють три методи розрахунку нормативів оборотних коштів:

Аналітичний (дослідно-статистичний) метод передбачає ретельний аналіз наявних товарно-матеріальних цінностей з наступним коригуванням фактичних запасів і вилученням з них надлишкових.

Коефіцієнтний метод полягає в уточненні чинних на початок розрахункового періоду нормативів власних оборотних коштів згідно зі змінами в цьому періоді показників виробництва, що впливають на величину цих коштів.

Метод прямого рахунку — це науково обґрунтований розрахунок нормативів за кожним нормованим елементом оборотних коштів (виробничим запасам, незавершеному виробництву, витратам майбутніх періодів, залишкам готової продукції). У практиці господарювання він є основним, інші методи розрахунків

використовуються здебільшого як допоміжні.

Норматив оборотних коштів у виробничих запасах. Слід зазначити, що основними завданнями обґрунтованого визначення величини оборотного капіталу для формування запасів підприємства є:

задоволення виробничих потреб для забезпечення безперебійного функціонування підприємства;

збільшення оборотності всіх категорій запасів підприємства;

мінімізація надлишків запасів товарно-матеріальних цінностей;

зниження ризику, пов’язаного із псуванням, старінням та іншими втратами запасів;

зниження затрат на зберігання запасів;

оптимізація структури запасів і строків їх формування з метою вивільнення фінансових ресурсів та реінвестиції їх в інші види активів.

За своїм економічним змістом виробничі запаси розподіляються на елементи, що їх відносять до оборотних фондів (сировина, матеріали, паливо); і ті, що тяжіють до основних фондів (запасні частини для ремонту; інструменти, інвентар та інші малоцінні предмети). Методика визначення нормативу оборотних коштів у названих двох видах виробничих запасів неоднакова.

 к.е.н., доцент Дмитренко А.І.

8

Дисципліна «Економіка підприємства. 10 кредитів» Тема №7

Норматив оборотних коштів у виробничих запасах визначається помноженням середньодобового споживання матеріалів у вартісному виразі на норму їхнього запасу в днях.

де СМДі– добова вартісна витрата і-того матеріалу; NЗМі – норма запасу і-того матеріалу у днях; і=1…n – види матеріалів, що використовує підприємство.

На підприємствах існує кілька видів запасів:

транспортний – час на прибуття оплачених матеріалів до замовника;

підготовчий – час на підготовчо-технологічні операції, що не є частиною виробничого процесу (прийняття, розвантаження, сортування, складування, аналіз, дозрівання тощо);

поточний – середній інтервал між поставками; визначається на підставі договорів з постачальниками.

гарантійний (страховий) – час на термінове укладання договору з новим постачальником у випадку перебоїв у постачанні (порушення умов, затримка вантажу, форс-мажор).

Методика нормування оборотних коштів у елементах виробничих запасів, що тяжіють до основних фондів, але за чинною системою обліку відносяться до оборотних фондів, істотно відрізняється від викладеної. Зокрема, основою розрахунку оборотних коштів у запасних частинах для ремонту служать норми запасу деталей на одиницю ремонтної складності відповідних видів машин та устаткування. Загальними принципами нормування оборотних коштів у малоцінних і швидкозношуваних предметах є такі: 1) нарізне визначення норм для матеріальних цінностей, що зберігаються на складі підприємства й використовуються (експлуатуються) у виробництві; 2) грошова оцінка складських запасів за повною заготівельною їхньою вартістю (собівартістю), а предметів, що використовуються, — у розмірі 50% первісної їхньої вартості; 3) відмова від нормування у днях споживання предметів, які експлуатуються, і розрахунок норм для окремих груп таких на підставі коефіцієнтів, що характеризують залежність розміру запасу від чисельності персоналу, кількості робочих місць, вартості окремих видів устаткування тощо.

 к.е.н., доцент Дмитренко А.І.

9

Дисципліна «Економіка підприємства. 10 кредитів» Тема №7

Норматив оборотних коштів у незавершеному виробництві.

Величина цього нормативу залежить від обсягу продукції, що виробляється, собівартості окремих її видів і характеру розподілу витрат протягом днів виробничого циклу. За інших однакових умов оборотні кошти в цій функціональній формі змінюються прямо пропорційно динаміці масштабів випуску та собівартості продукції. При цьому має бути враховане також співвідношення середньої собівартості незавершеного виробництва і собівартості готової продукції, яке заведено називати коефіцієнтом наростання витрат. Норматив оборотних коштів у незавершеному виробництві Н НВ можна визначити, користуючись формулою:

виробничою собівартістю; ТВЦ – тривалість виробничого циклу; КНВ – коефіцієнт наростання витрат.

Необхідність використання у формулі коефіцієнта наростання витрат КНВ пояснюється нерівномірним характером здійснення витрат, що є елементами виробничої собівартості продукції. Коефіцієнт КНВ обчислюють як:

Де,qВПД – частка витрат першого дня виробничого циклу, виражена десятковим дробом; qІД – частка витрат інших днів виробничого циклу.

Норматив оборотних, коштів у витратах майбутніх періодів

розраховується виходячи з залишку коштів на початок періоду та суми витрат протягом розрахункового (планового) періоду за мінусом величини наступного погашення витрат за рахунок собівартості продукції.

НВМП ВМПВ ВМПП ВМПС (7.4)

де ВМПв - вихідна сума наявних ВМП на початок планового періоду; ВМПп - сума ВМП, здійснення яких передбачено кошторисом у плановому періоді; ВМПс - сума ВМП, що будуть віднесені на собівартість виготовлюваної у плановому періоді продукції

Наприклад, на початок розрахункового періоду залишок витрат майбутніх періодів становить 8000 грн., потреба в них протягом цього

 к.е.н., доцент Дмитренко А.І.

10

Дисципліна «Економіка підприємства. 10 кредитів» Тема №7

періоду 82000 грн., на собівартість продукції, яку належить виготовити, буде віднесено в рахунок погашення раніше здійснених витрат 36000 грн. Норматив оборотних коштів у витратах майбутніх періодів становитиме

54000 грн. (8000+82000– 36000).

Норматив оборотних коштів у залишках готової продукції

визначається як добуток вартості одноденного випуску готових виробів на норму їхнього запасу на складі у днях. У свою чергу, норма запасу складається з кількості днів, необхідних для підготовки продукції до реалізації (продажу), тобто її комплектування, пакування та відвантажування споживачам, а також виписування і здавання в банк платіжних документів.

- вартість добового виробництва продукції за повною собівартістю; NГПС – норма запасу готової продукції на складі у днях.

Визначення суми коштів, необхідних для обслуговування дебіторської заборгованості базується на зіставленні альтернативних варіантів формування дебіторської заборгованості. Порівняння полягає в оцінюванні вкладень і витрат, пов’язаних з утриманням на балансі додаткової дебіторської заборгованості, з вигодою від приросту обсягів продажу. Якщо в результаті такого порівняння маємо чистий прибуток, то слід збільшити обсяги дебіторської заборгованості. Процес обчислення обсягу вкладень у дебіторську заборгованість передбачає врахування таких параметрів:

прогнозні обсяги реалізації продукції в кредит;

середній період надання відстрочки платежу за окремими формами кредиту;

середній період прострочення платежів, що склався в господарській практиці;

коефіцієнт співвідношення собівартості та ціни реалізованої в кредит

продукції.

Величина оборотного капіталу (у вартісному виразі), необхідного для інвестування дебіторської заборгованості (інвестиції у дебіторську заборгованість), розраховується за формулою:

 к.е.н., доцент Дмитренко А.І.