Тема 10
.docxТема 10. Екологічні наслідки російської агресії на донбасі
Відповіді на запитання для контролю . Варіант №4
1.Яка доля шахт на непідконтрольній Україні частині Донбасу?
У 2013 році видобуток вугілля в Україні сягнув майже 84 мільйони тонн, і майже 75% з них припадало на Донбас. З початком війни ⅔ шахт залишилися на окупованій території. Діяльність вугільних підприємств частково зупинилася. Видобуток вугілля в Україні вже у 2015 році зменшився майже вдвічі.
В перші роки окупації шахти ще постачали вугілля на територію України. Лише у 2017-му ДТЕК заявив, що зупинив роботу своїх шахт на непідконтрольній території через пошкодження транспортної інфраструктури та воєнні дії.
Війна заблокувала повноцінну роботу портів у Маріуполі, а також Донецької залізниці. Зупинилося відвантаження сировини з понад 50 вугільних вантажних станцій. З серпня 2014 року підприємства тільки через це втрачали півмільярда гривень щомісяця.
За даними Донецької обласної державної адміністрації, понад п’ять тисяч підприємств, які працюють у «ДНР» та «ЛНР», перереєструвалися на підконтрольній Україні території. Керівник області Олександр Кіхтенко казав, що у 2014 році з загальної суми сплачених Донецькою областю податків 19 мільярдів гривень (понад 50%) сплатили підприємства, розташовані на території так званої «ДНР». Згідно з даними Державної казначейської служби України, навіть у 2018 році з податків з непідконтрольної території до бюджету надійшло близько семи мільярдів гривень.
Проте, за підрахунками уряду, для реінтеграції регіону та його відновлення потрібно від 10 до 30 мільярдів доларів та 10 років.
2.Який вплив здійснює ЖКГ (водопостачання, водовідведення, благоустрій, будівництво тощо) на довкілля?
Кожний напрям діяльності різнопланового ЖКГ обумовлює негативний вплив на стан навколишнього природного середовища.
Однією з обов'язкових умов гармонійного людського розвитку є забезпечення населення прісною водою для споживання і господарських потреб. Однак через бездумні темпи її витрачання планета скоро потерпатиме від спраги. Нестача прісної води спричинена її забрудненням, а не виснаженням природних запасів. Загальносвітове споживання води становить 9% від сумарного річного стоку.
Важливою для комунального господарства є проблема благоустрою та санітарного утримання міських територій. Санітарний стан міст значною мірою залежить від особливостей прибирання та перероблення побутового сміття. Щорічно у містах країни утворюється понад 40 млн м3 твердих побутових відходів (ТПоВ). Більше 90% сміття складується на 656 санкціонованих звалищах загальною площею 2,6 тис. га і на тисячах несанкціонованих звалищ. Увесь цей ланцюжок збирання і транспортування сміття в Україні не відповідає міжнародним вимогам.
Негативний вплив на довкілля може спричинювати міське будівництво. Великі будівельні майданчики, особливо котловани для закладки фундаментів, порушують цілісність літосфери і спричиняють збільшення інтенсивності інфільтраційного живлення ґрунтових та міжпластових вод, інколи з небезпечним переносом забруднювачів.
Промислове будівництво з матеріалів, природну активність яких не контролюють, призвело до забруднення приміщень радоном. Наприклад, у Великій Британії при обстеженні населених пунктів знайдено більше 100 тис. будинків (0,5% від загальної кількості), в яких випромінювання радону перевищує 80 Бк/м3. В Україні досліджень не проводять.
Екологічні проблеми виникають через неконтрольоване вирубування насаджень при будівництві, будівельне сміття, шум і недотримання будівельних санітарних та інших вимог.
3.До яких наслідків призвело будівництво водосховищ на рівнинній місцевості?
Будувати на рівнинній місцевості водосховище - це не просто безглуздя, а й злочин. Так, щоб накопичити 1 куб. км води у них в Україні потрібно було затопити ділянку 340 кв. км. Ні одна держава Європи не пішла на таке. Наслідком цього невиправданого кроку є повна деградація екосистеми Дніпра. Звичайно, у цьому чималу роль відіграла і не контрольована меліорація, будівництво заводів-велетнів по всьому його стоку, величезний забор води на промислові потреби, гігантські обсяги забруднень. Річковий режим Дніпра все більше трансформується в озерний, про що свідчить різко уповільнений водообмін і утворення зон замору.
Досить небезпечною є концентрація радіонуклідів у Київському водосховищі та Прип'яті, рівень якої (концентрації) і досі в 10-100 разів вище за норму. Це крім того, що донна частина Дніпра містить величезну кількість хімічних та інших надзвичайно агресивних елементів. Невідкладної допомоги потребують й інші річки.
4.Наскільки небезпечні кислотні дощі?
Кислотні опади завдають шкоди будівлям, пам'ятникам і металевим конструкціям, викликають дигресію і загибель лісів, знижують урожай багатьох сільськогосподарських культур, погіршують родючість ґрунтів, що мають кислу реакцію, і стан водних екосистем.
У водяних екосистемах кислотні опади викликають загибель риб та інших водяних мешканців. Підкислення води рік і озер серйозно впливає і на тварин суходолу, тому що багато звірів і птахів входять до складу харчових ланцюгів, що починаються у водяних екосистемах. Разом із загибеллю озер стає очевидною і деградація лісів. Кислоти порушують захисний восковий покрив листя, роблячи рослини уразливішими для комах, грибів і інших патогенних мікроорганізмів. Під час посухи через ушкоджені листи випаровується більше вологи. Вилуджування біогенів із ґрунту і вивільнення токсичних елементів сприяє уповільненню росту і загибелі дерев. Можна припустити, що відбувається і з дикими видами тварин, коли гинуть ліси. Якщо руйнується лісова екосистема, починається ерозія ґрунту, засмічення водоймищ, повінь і погіршення запасів води стають катастрофічними. Підкислення ґрунту азотнокислими дощами стимулює розвиток лісових шкідників. У результаті закислення в ґрунті відбувається розчинення живильних речовин, життєво необхідних рослинам; ці речовини виносяться дощами в ґрунтові води. Одночасно вилуджуються з ґрунту і важкі метали, що потім засвоюються рослинами, викликаючи в них серйозні ушкодження.
5.В чому суть методологічного підходу до дослідження проблеми екологічної безпеки?
Зауважимо, що в самому розумінні методологічних підходів немає чіткості. Одні й ті ж, по суті, засоби пізнання називаються підходами, іноді методами, іноді принципами. Найбільш близькими за своїми ознаками виявляються підходи і методи наукового пізнання. Звично виділяється два моменти, характерні для підходу:
- здатність фіксувати загальну направленість дослідження (для методу характерно те, яким чином ведеться дослідження);
- певна невизначеність (метод є більш чіткою категорією).
Методологічний підхід передбачає деякий первинний етап, що передує основній частині дослідження. Виявити необхідні підходи стосовно до проблеми екологічної безпеки - це значить не тільки здійснити попередній етап дослідження, але і визначити характер екологічної небезпеки, що, в свою чергу, стає важливою передумовою практичних дій по її подоланню.
Методологічний підхід констатується при наявності таких обставин:
- об'єктивної необхідності в формуванні даного підходу;
- відповідного ключового поняття, здатного в визначених умовах трансформуватися в методологічний підхід;
- наукового середовища, що сприяло б розвитку інструментальної сторони поняття та перетворенню його в підхід;
- постійного використання даного поняття як засобу пізнання.
Підхід може перейти в метод у процесі подальшого дослідження, а метод - у методику.